Постанова № 49553005, 14.06.2010, Гуляйпільський районний суд Запорізької області

Справа № 2-а-484/10

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2010 року Гуляйпільський районний суд Запорізької області

В складі головуючого: Чемолосової С.П.

при секретарі : Імановій В.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Гуляйполе справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Гуляйпільському районі до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, штрафних санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

12.05.2010 року позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення податкового боргу та штрафних санкцій в сумі 270 грн., в зв'язку з тим, що відповідачу було видано акт ЗП № 121319 про право власності на земельну ділянку загальною площею 8,1982 га на території Верхньотерсянської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області. Відповідач самостійно здійснює обробіток зазначених земельних ділянок з метою отримання доходу.

У відповідності із п. 4.1.4 ст.4 ЗУ Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами від 21.12.2000 р., № 2181, п.

8.1.3Закону України № 889 Про податок з доходів фізичних осіб, платник податку з доходів фізичних осіб надає до податкової інспекції декларацію про одержані протягом звітного календарного року доходи до 1 квітня року наступного за звітним.

Відповідачем 19.02.2009 року до ДПІ в Гуляйпільському районі подано декларацію про доходи, одержані з 1 січня по 31 грудня 2008 року, в якій було зазначено доходи, отримані за цей період від вирощування сільськогосподарських культур, що становить 1800 грн.

Як вказав далі в позові позивач, земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України. Передача земельних ділянок громадян із земель державної і комунальної власності оформлюється Державним актом на право власності або постійного користування на землю. Згідно зі ст.ст. 22, 121 Земельного кодексу України земля сільськогосподарського призначення передається у власність та користування фізичним особам для ведення особистого селянського господарства у розмірі 2,0 га (для ведення садівництва не більше 0,12 га, для індивідуального дачного будівництва не більше 0,1 га) для виробництва на ній, переробки та споживання сільськогосподарської продукції з метою задоволення особистих потреб.

За рішенням місцевих рад розмір одержаних згідно з Державним актом земельних часток може бути збільшено. Крім переданих за рішенням місцевої ради земельних ділянок, громадяни відповідно до норм Цивільного кодексу України можуть додатково одержати у власність будь-які земельні ділянки на умовах купівлі-продажу, дарування, успадкування.

Як зазначив позивач, відповідно до п. 4.1 ст.4 ЗУ від 22.05.2003 р. № 889 Про податок з доходів фізичних осіб загальний річний оподаткований дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року. Згідно п.п 3.1.2 п. 3.1 ст. З цього Закону, об'єктом оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід. Виключень і пільг щодо оподаткування доходу від реалізації сільськогосподарської продукції, вирощеної громадянами на земельних ділянках, що є отриманою в натурі земельної частки, вказаним законом не передбачено.

Таким чином, вартість відчуженої платником власної сільськогосподарської продукції (вирощеної/виробленої ним, включаючи продукцію первинної переробки) на

земельних ділянках, що є отриманою в натурі земельної частки, є оподатковуваним доходом.

Державна податкова інспекція у Гуляйпільському районі згідно ч.2 ст. 14 Декрету №13-92 здійснила оподаткування доходу відповідача на підставі поданої ним декларації та визначила податкове зобов'язання в розмірі 270 грн.

Податок визначено за ставкою, встановленою п. 7.1 ст.7, п. 22.3 ст.22 Закону України від 22.05.2003 року, №889 15 відсотків від об'єкта оподаткування, про що винесено податкове повідомлення № 0000201700/0 від 03.03.2009 р.

У відповідності із Законом України від 21.12.2000 року, № 2181 (п.5.2.1 ст.5) податкове зобов'язання платника, визначене контролюючим органом, вважається узгодженим в день отримання податкового повідомлення. Це податкове зобов'язання платником не оскаржено ні в адміністративному порядку, ні в судовому порядку. Згідно п.

5.3.1ст.5 Закону України № 2181 платник податку зобов'язаний сплатити таке податкове зобов'язання протягом 30 календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування. Відповідач повинен був сплатити суму податкового зобов'язання, визначену податковим повідомленням № 0000201700/0 від 03.03.2009 р., та отримане платником 05.03.2009 року в строк до 06.04.2009 року. До теперішнього часу відповідач не сплатив податкове зобов'язання. Не сплачене у встановлений строк узгоджене податкове зобов'язання визнається податковим боргом.

На виконання вимог ст. 6 Закону України від 21.12.2000 року № 2181 боржнику було вручено першу податкову вимогу № 1/1 від 09.04.2009 року. У зв'язку з непогашенням податкового боргу напротязі місяця боржнику вручено другу податкову вимогу № 2/2 від

12.05.2009року, у пункті 2 якої, позивач вимагає терміново сплатити суму податкового боргу, однак даних вимог відповідач не виконав, тобто безпідставно ухилився від сплати податкового боргу. Як вказав позивач, на новостворений борг податкові вимоги не направлялися.

У зв'язку з цим, по особовій карточці ОСОБА_1 рахується 270 грн. податкової заборгованості.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 на заявлених позовних вимогах наполягає.

Відповідачка в судове засідання, повторно не з'явилася, причину неявки суду не повідомила, будучи своєчасно та належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, про що в матеріалах справи є підтверджуючі документи.

Суд, вислухавши доводи представника позивача, вивчивши матеріали справи, приходить до слідуючого: в судовому засіданні було встановлено, що відповідачу було видано акт ЗП № 121319 про право власності на земельну ділянку загальною площею 8,1982 га на території Верхньотерсянської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області. Відповідач самостійно здійснює обробіток зазначених земельних ділянок з метою отримання доходу.

У відповідності із п. 4.1.4 ст.4 ЗУ Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами від 21.12.2000 р., № 2181, п.

8.1.3Закону України № 889 Про податок з доходів фізичних осіб, платник податку з доходів фізичних осіб надає до податкової інспекції декларацію про одержані протягом звітного календарного року доходи до 1 квітня року наступного за звітним.

Відповідачем 19.02.2009 року до ДПІ в Гуляйпільському районі подано декларацію про доходи, одержані з 1 січня по 31 грудня 2008 року, в якій було зазначено доходи, отримані за цей період від вирощування сільськогосподарських культур, що становить 1800 грн.

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України. Передача земельних ділянок громадян із земель державної і комунальної власності оформлюється Державним актом на право власності або постійного користування на землю. Згідно зі ст.ст. 22, 121 Земельного кодексу України земля сільськогосподарського

призначення передається у власність та користування фізичним особам для ведення особистого селянського господарства у розмірі 2,0 га (для ведення садівництва не більше 0,12 га, для індивідуального дачного будівництва не більше 0,1 га) для виробництва на ній, переробки та споживання сільськогосподарської продукції з метою задоволення особистих потреб.

За рішенням місцевих рад розмір одержаних згідно з Державним актом земельних часток може бути збільшено. Крім переданих за рішенням місцевої ради земельних ділянок, громадяни відповідно до норм Цивільного кодексу України можуть додатково одержати у власність будь-які земельні ділянки на умовах купівлі-продажу, дарування, успадкування.

Як зазначив позивач, відповідно до п. 4.1 ст.4 ЗУ від 22.05.2003 р. № 889 Про податок з доходів фізичних осіб загальний річний оподаткований дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року. Згідно п.п 3.1.2 п. 3.1 ст. З цього Закону, обєктом оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід. Виключень і пільг щодо оподаткування доходу від реалізації сільськогосподарської продукції, вирощеної громадянами на земельних ділянках, що є отриманою в натурі земельної частки, вказаним законом не передбачено.

Таким чином, вартість відчуженої платником власної сільськогосподарської продукції (вирощеної/виробленої ним, включаючи продукцію первинної переробки) на земельних ділянках, що є отриманою в натурі земельної частки, є оподатковуваним доходом.

Державна податкова інспекція у Гуляйпільському районі згідно ч.2 ст. 14 Декрету №13-92 здійснила оподаткування доходу відповідача на підставі поданої ним декларації та визначила податкове зобов'язання в розмірі 270 грн.

Податок визначено за ставкою, встановленою п. 7.1 ст.7, п. 22.3 ст.22 Закону України від 22.05.2003 року, №889 15 відсотків від об'єкта оподаткування, про що винесено податкове повідомлення № 0000201700/0 від 03.03.2009 р.

У відповідності із Законом України від 21.12.2000 року, № 2181 (п.5.2.1 ст.5) податкове зобов'язання платника, визначене контролюючим органом, вважається узгодженим в день отримання податкового повідомлення. Це податкове зобов'язання платником не оскаржено ні в адміністративному порядку, ні в судовому порядку. Згідно п.

5.3.1ст.5 Закону України № 2181 платник податку зобов'язаний сплатити таке податкове зобов'язання протягом 30 календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування. Відповідач повинен був сплатити суму податкового зобов'язання, визначену податковим повідомленням № 0000201700/0 від 03.03.2009 р., та отримане платником 05.03.2009 року в строк до 06.04.2009 року. До теперішнього часу відповідач не сплатив податкове зобов'язання. Не сплачене у встановлений строк узгоджене податкове зобов'язання визнається податковим боргом.

На виконання вимог ст. 6 Закону України від 21.12.2000 року № 2181 боржнику було вручено першу податкову вимогу № 1/1 від 09.04.2009 року. У зв'язку з непогашенням податкового боргу напротязі місяця боржнику вручено другу податкову вимогу № 2/2 від

12.05.2009року, у пункті 2 якої, позивач вимагає терміново сплатити суму податкового боргу, однак даних вимог відповідач не виконав, тобто безпідставно ухилився від сплати податкового боргу. Як вказав позивач, на новостворений борг податкові вимоги не направлялися.

У зв'язку з цим, по особовій карточці ОСОБА_1 рахується 270 грн. податкової заборгованості.

Тому суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню і з відповідача необхідно стягнути заборгованість по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 270 грн. на місцевий бюджет Гуляйпільського району, Воздвижівська сільська рада, №33215844700105, банк одержувача УДК у Запорізькій області МФО 813015 код 34676890.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 159-161-163 КАС України, ст.Ю п.11 Закону України Про Державну податкову службу в Україні, п.п. 3.1.1 п.3.1 ст.ст. З, 5 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними

цільовими фондами, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Стягнути з ОСОБА_1 податковий борг у сумі 270 грн. на користь місцевого бюджету Гуляйпільського району Воздвижівська сільська рада, банк одержувач ГУДК у Запорізькій області, р/р №33215844700105, МФО 813015, ОКНО 34676890.

З повним текстом постанови сторони можуть ознайомитись 19.06.2010 року.

На постанову може бути подана апеляція до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня її проголошення, а апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя:ОСОБА_3