Постанова № 4954512, 15.09.2009, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-5415/09/1770

14год. 35хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд під головуванням судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Пушкової О.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі позивача: представники Бляшин М.С., Тарасюк А.П. відповідача: представник Невідомський О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПП ВІФ "Західресурссервіс"

доКузнецовська об'єднана державна податкова інспекція

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень В С Т А Н О В И В : Позивач - ПП ВІФ "Західресурссервіс", звернувся з адміністративним позовом про визнання нечинними, прийнятих 20 липня 2009 року Кузнецовською об'єднаною державною податковою інспекцією на підставі акту №197/23/32922477 від 09.07.2009 року Про результати планової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за період діяльності позивача з 01.04.2008 року по 31.03.2009 року, податкових повідомлень-рішень: №0000332350/0/2534 - в частині нарахування податку на прибуток в сумі 2578823,90 грн., в тому числі за основним платежем 1365354,00 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями 1213469,90 грн. та №0000322350/0/2535 - повністю. Позовні вимоги цілком підтримані у судовому засіданні представниками позивача, які обґрунтували їх порушенням відповідачем норм матеріального права, а саме пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №335/94-ВР від 28.12.1994 року, та пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року. Стверджують, що відповідач зробив висновки, які призвели до донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість з відповідними фінансовими санкціями, за рахунок того, що постачальники позивача, а саме: ПП "Юнісеф", ПП "Агроімпекс-Ресурс", ПП "ТЕК" Транс Експо Регіон" та ПП "Лайкост", на переконання перевіряючих, є недобросовісними платниками податків, а відтак, сплачені позивачем на їх користь за товари і послуги суми грошових коштів не можуть бути віднесені до валових витрат позивача, як і сплачений в ціні таких придбаних товарів і послуг, податок на додану вартість не може бути віднесений до складу податкового кредиту. При цьому, зазначають, що відповідач жодних доказів такої недобросовісності на момент перевірки у своєму розпорядженні не мав. Навіть, якщо припустити, що такі висновки є правомірними, то на переконання представників позивача, це не дає правових підстав виключати зі складу валових витрат та податкового кредиту одного платника податку фактично понесених ним витрат, внаслідок несплати податків іншими суб’єктами господарської діяльності, а, тим більше, застосовувати фінансові санкції. Зазначають, що усі чотири контрагенти є зареєстрованими юридичними особами, відомості про яких внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, та зареєстрованими платниками податку на додану вартість, відтак вважають висновки відповідача про відсутність у них правосуб’єктності, абсолютно безпідставними. Умовиводи відповідача, що також лягли в основу спірних податкових повідомлень-рішень, щодо нікчемності та фіктивності правочинів, укладених з даними контрагентами, приймають, як неаргументовані та суперечливі, позаяк вважають, що ґрунтуються вони не на первинних документах бухгалтерського та податкового обліку вказаних суб’єктів, а на власній оцінці відповідача про неспроможність здійснення такими контрагентами тих чи інших операцій з огляду на відсутність у них якихось матеріальних, трудових чи інших ресурсів, які, знову ж таки, лише на суб’єктивну думку перевіряючих, є необхідною передумовою для здійснення саме таких господарських операцій. Аналогічним чином це стосується і висновків про відсутність у позивача по операціям з ПП "Агроімпекс-Ресурс" та ПП "Лайкост" товарно-транспортних накладних і довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, які на переконання перевіряючих, є тими обов’язковими документами, якими повинні бути оформлені саме такі операції. Також зазначають, що відповідачем безпідставно заперечується факт отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від вказаних контрагентів, позаяк такі товари (роботи, послуги) були оприбутковані позивачем, що підтверджено даними його бухгалтерського та податкового обліку та матеріалами трьох інвентаризацій, проведених за період, який підлягав перевірці та наданих перевіряючим, про що зафіксовано у акті перевірки, а в подальшому використані позивачем у власній господарській діяльності з отриманням прибутку і нарахуванням відповідних податків. Крім того, вказують, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, взагалі ґрунтуються не на первинних документах бухгалтерського і податкового обліку платника податків, а на інших матеріалах, в тому числі і таких, які отримані відповідачем всупереч вимог чинного законодавства. За сукупністю таких обставин, просять задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідача проти позову заперечили, посилаючись на відсутність з боку податкового органу порушень норм матеріального і процесуального законодавства під час проведення перевірки позивача та винесення спірних податкових повідомлень-рішень. Вказують на те, що підставою донарахування позивачу податкових зобов’язань та фінансових санкцій стали висновки про безтоварність господарських операцій, здійснених позивачем у перевіряємому періоді з чотирма контрагентами, які, в свою чергу, ґрунтуються на обставинах існування порушених кримінальних справ по факту фіктивного підприємництва, тобто створення трьох з них, а саме ПП "Юнісеф", ПП "Агроімпекс-Ресурс" та ПП "ТЕК" Транс Експо Регіон", з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України, та на обставинах наявності ознак фіктивності операцій з четвертим з них - ПП "Лайкост". Стверджують, що правочини, укладені позивачем з вказаними суб’єктами є нікчемними, позаяк ці суб’єкти здійснювали свою господарську діяльність з умислом на заволодіння майном держави у вигляді безпідставного одержання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Одночасно вважають ці правочини такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, тобто фіктивними, а відтак, не приймають в якості належних, документи, якими оформлені відповідні господарські операції. Зазначають, що позивач повинен нести відповідальність, позаяк не проявив належної обачливості у виборі своїх контрагентів. Також стверджують, що операції з вказаними контрагентами є безтоварними, тобто такими, що відбувалися лише на папері. Безтоварність операцій, на їх переконання, доводиться відсутністю у таких контрагентів необхідних для здійснення таких операцій основних засобів та трудових ресурсів. А що стосується ПП "Юнісеф", то фактичне невиконання вказаним контрагентом позивача субпідрядних робіт доводиться письмовими поясненнями, відібраними працівниками податкової міліції у фізичних осіб, які перебували у трудових стосунках з ПП ВІФ "Західресурссервіс", за змістом яких ті роботи, які визначені в актах приймання-здачі виконаних субпідрядних робіт, виконували безпосередньо вони, а не робітники ПП "Юнісеф". За таких підстав вважають, що податкові повідомлення-рішення №0000332350/0/2534 та №0000322350/0/2535 від 09.07.2009 року прийняті у повній відповідності з вимогами чинного законодавства, ніяким чином не порушують права і охоронювані законом інтереси платника податків, а тому підстав для визнання їх нечинними не вбачають. Відтак, просять в задоволенні позовних вимог відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, оцінивши докази та всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що планова виїзна документальна перевірка позивача за період його діяльності з 01.04.2008 року по 31.03.2009 року, проведена відповідачем з 27.05.2009 року по 06.07.2009 року. Її результати оформлені актом №197/23/32922477 від 09.07.2009 року (а.с.12-104 том 1).

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0000322350/0/2535 від 20.07.2009 року, згідно якого позивачу донараховано податкове зобов’язання за платежем "податок на додану вартість" в сумі 1638427,50 грн., в тому числі за основним платежем - 1092285,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 546142,50 грн. (а.с.11 том 1).

- №0000332350/0/2534 від 20.07.2009 року, згідно якого позивачу донараховано податкове зобов’язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" в сумі 2584356,70 грн., в тому числі за основним платежем - 1369610,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1214746,70 грн.(а.с.10 том 1).

Перше податкове повідомлення-рішення оспорюється позивачем повністю, останнє - в частині донарахування 2578823,90 грн., в тому числі за основним платежем 1365354,00 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями 1213469,90 грн.

В основу вказаних податкових повідомлень-рішень покладено висновки про встановлення перевіркою порушень вимог пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №335/94-ВР від 28.12.1994 року та пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, в результаті чого, позивачем у перевіряємому періоді завищено валові витрати на 5478438,00 грн. та суму податкового кредиту з податку на додану вартість на 1092285 грн.

Вказані висновки зроблені на підставі аналізу господарських операцій позивача з ПП "Юнісеф", ПП "Агроімпекс-Ресурс", ПП "ТЕК" Транс Експо Регіон" та ПП "Лайкост".

Так, суть господарських операцій ПП ВІФ "Західресурссервіс" з ПП "Юнісеф" зводилась до виконання останнім на користь першого будівельно-монтажних робіт по 2-ій черзі дробильно-збагачувальної фабрики Овруцький ГЗК "Кварцит" на правах субпідрядника. Вказані операції оформлені первинною документацією позивача, копії якої долучені до матеріалів справи та досліджені судом, а саме: договорами та додатками до них про розрахунок договірної ціни і затвердження календарних графіків (а.с.176-187 том 1) та актами виконаних робіт (а.с.15,16,19,20,22,23,25,26,28.29,31,34,35,37,38,40,41,43, 44,46,47, 49 том 2).

Згідно з положеннями пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №335/94-ВР від 28.12.1994 року, у зв’язку з висновками про порушення якого, позивачу донараховано податкові зобов’язання з податку на прибуток спірним рішенням, не включаються до складу валових витрат:

- витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). Про оподаткування прибутку підприємств

- суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

- будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За змістом акту перевірки, на підставі якого прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, не встановлено, ні факту продажу товарів (робіт, послуг) за заниженими цінами, ні того факту, що ПП ВІФ "Західресурссервіс" та ПП "Юнісеф" є пов'язаними особами.

Що стосується витрат, не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, то ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №335/94-ВР від 28.12.1994 року (Правила ведення податкового обліку) не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були б обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат. Відтак, підлягають застосуванню загальні вимоги до первинного документу, які встановлені ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року, тобто документи повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пред'явлені до перевірки та надані позивачем суду документи є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року та повністю підтверджують факт здійснення операцій і, відповідно, право ПП ВІФ "Західресурссервіс" на включення до складу своїх валових витрат вартості прийнятих субпідрядних робіт.

Актом перевірки (а.с.20-27 том 1) також констатовано, що всі первинні документи з обліку вказаних господарських операцій, а саме: договора, акти приймання виконаних підрядних робіт форми №КБ-2 та довідки про вартість виконаних підрядних робіт форми №КБ-3, платіжні доручення та податкові накладні оформлені належним чином, підписані повноважними особами підприємств та завірені печатками підприємств.

Згідно з положеннями п5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №335/94-ВР від 28.12.1994 року, валовими витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Позивачем, факт використання придбаних у ПП "Юнісеф" послуг у власній господарській діяльності підтверджено первинною документацією, а саме актами №КБ-2 про здачу будівельно-монтажних робіт по 2-ій черзі дробильно-збагачувальної фабрики Овруцький ГЗК "Кварцит", згідно з якими ПП ВІФ "Західресурссервіс", як генпідрядник, здавало замовнику роботи, виконані як його власними силами, так і роботи, попередньо прийняті ним у субпідрядника - ПП "Юнісеф" (а.с.14,17-18,20,21,24,27,30,32,36,39, 42,45,48,50 том 1) .

Разом з тим, відповідачем зроблено висновки про необхідність виключення зі складу валових витрат позивача сум коштів, сплачених на користь ПП "Юнісеф", як таких, що за даними документальної перевірки не підтверджені, а відтак податковим органом констатовано факт заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток і здійснено його донарахування відповідним спірним податковим повідомленням-рішенням.

Крім того, що такі висновки відповідача суперечать змісту самого акту перевірки, при визначенні суми податкових зобов'язань позивача за результатами перевірки, вони використані податковим органом однобоко, що не узгоджується з вимогами пп.4.2.2. п.4.2. ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, за нормою якого, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків не лише у разі встановлення перевіркою даних, що свідчать про заниження суми його податкових зобов'язань, а й у разі встановлення факту завищення такої суми.

Відповідачем визнано, а позивачем підтверджено (а.с.51-53 том 4), що при прийманні ним від ПП "Юнісеф" субпідрядних робіт, ПП ВІФ "Західресурссервіс" утримувало на свою користь суму винагороди за надані послуги генпідряду, яку включало до складу оподатковуваного прибутку. Відтак, якщо податковим органом з підстав документального непідтвердження зроблено висновки про завищення валових витрат платника податків, то Кузнецовська об'єднана державна податкова інспекція повинна була б зробити і висновки про завищення позивачем валових доходів, позаяк одні кореспондуються з іншими і є нерозривними ланками господарської діяльності. Це, в свою чергу, змінило б і розрахунок донарахованих податкових зобов'язань. Причин, з яких цього зроблено не було, відповідач не зміг ні пояснити, ні аргументувати.

В Акті перевірки, в якості неспростовного доказу безтоварності господарських операцій ПП ВІФ "Західресурссервіс" з ПП "Юнісеф" наведено письмові пояснення фізичних осіб, які перебували у трудових стосунках з ПП ВІФ "Західресурссервіс" і залучались до виконання будівельно-монтажних робіт по 2-ій черзі дробильно-збагачувальної фабрики Овруцький ГЗК "Кварцит" (а.с.29-49 том 1). Вказані пояснення були відібрані працівниками податкової міліції і, фактично, саме вони, стали основою для висновків про завищення позивачем суми валових витрат по операціях на даному будівництві.

Разом з тим, визначення податковим органом суми податкових зобов'язань за допомогою інформації, одержаної з джерел інших ніж первинні документи, прямо суперечить вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"№996-XIV від 16.07.1999 року, Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України №327 від 10.08.2005 року та п.4.3. ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року.

Крім того, згідно з вимогами ч.14 ст.11-1 Закону України "Про державну податкову службу" №509-XII від 04.12.1990 року, працівникам податкової міліції взагалі забороняється брати участь у проведенні планових та позапланових виїзних перевірок платників податків, що проводяться органами державної податкової служби, якщо такі перевірки не пов'язані з веденням оперативно-розшукових справ або розслідуванням кримінальних справ, порушених стосовно таких платників податків (посадових осіб платників податків), що знаходяться в їх провадженні. В силу вимог ст.21 вказаного Закону, податкова міліція здійснює відповідно до закону оперативно-розшукову діяльність, досудову підготовку матеріалів за протокольною формою, а також проводить дізнання та досудове (попереднє) слідство в межах своєї компетенції. Вказані функції здійснюються в порядку, встановленому Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність", Законом України "Про міліцію" та Кримінально-процесуальним кодексом України.

Як стверджено відповідачем в судовому засіданні, працівники податкової міліції не брали участь у плановій перевірці відповідача. Пояснення у працівників, залучених ПП ВІФ "Західресурссервіс" до виконання будівельно-монтажних робіт по 2-ій черзі дробильно-збагачувальної фабрики Овруцький ГЗК "Кварцит" відбиралися в ході здійснення заходів в межах заведеної оперативно-розшукової справи. Разом з тим, жодних доказів існування чи заведення такої оперативно-розшукової справи суду не було надано, як і не було надано відповідачем, витребовуваної судом документації, на підтвердження тих обставин: коли, в який спосіб, з якого джерела та на яких підставах одержано ревізорами під час перевірки письмові пояснення, зібрані працівниками податкової міліції в ході здійснення оперативно-розшукових заходів.

Відтак, висновки відповідача, що лягли в основу винесення спірних податкових повідомлень-рішень у відповідній частині, не ґрунтуються на Законі, оскільки, письмові пояснення фізичних осіб, не є належними і допустимими доказами, з огляду на відсутність доказів законності їх отримання.

Суд також не може прийняти вказані письмові пояснення, як допустимі докази у справі, та й не вважає їх належними, позаяк вони не являються тими документами, які за своєю правовою природою можуть підтвердити чи спростувати факти здійснення певних господарських операцій, і ніяким чином не спростовують дійсність первинних документів обліку позивача.

Крім того, суд критично оцінює такі письмові пояснення (а.с.180-250 том 3, а.с.1-14 том 4), оскільки не вважає, що працівники, які виконували, як один вид будівельних робіт на об'єкті (муляр, машиніст екскаватора, покрівельник, бетоняр, електрогазозварник, водій бетонозмішувача, арматурник, столяр тощо), так і виконроби, які очолювали певні будівельні дільниці у певний проміжок часу, можуть дати об'єктивну оцінку, стосовно того, чи включено в акти форми №КБ-2 зданих замовнику робіт, які їм пред'являлись, об'єми робіт, що виконувались субпідрядними організаціями, чи ні. Не витримують критики і зазначені у формі відповідей на запитання твердження про те, що у будівництві дробильно-збагачувальної фабрики Овруцький ГЗК "Кварцит" не брали участь працівники ПП "Юнісеф", позаяк взагалі не зрозуміло, яким чином працівники одного підприємства можуть контролювати чи ідентифікувати на будівництві працівників іншого.

Суть господарських операцій ПП ВІФ "Західресурссервіс" з ПП "Агроімпекс-Ресурс" зводилась до продажу останнім на користь першого будівельних матеріалів та надання в оренду односторонньої фундаментної опалубки та іншого обладнання. Вказані операції оформлені первинною документацією позивача, копії якої долучені до матеріалів справи та досліджені судом, а саме: договорами зі специфікаціями (а.с.161-164, 188-191 том 1), накладними (а.с.66, 92,107-108,110-112,116,119-122,134,138,158 том 2) та актами (а.с.53-58, 67,том 2).

За змістом акту перевірки, на підставі якого прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, господарські операції позивача з вказаним контрагентом оформлені договорами, актами виконаних робіт, накладними, податковими накладними, актами приймання-передачі майна в оренду та банківськими виписками, яких на думку податкового органу недостатньо (а.с.53-60 том 1).

Висновки про порушення позивачем пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №335/94-ВР від 28.12.1994 року, відповідачем зроблено за рахунок того, що в документообігу позивача по оформленню операцій з ПП "Агроімпекс-Ресурс" відсутні такі документи, як товарно-транспортні накладні та акти приймання продукції за кількістю та якістю по формі П-6 та П-7, що затверджена постановами Державного арбітражного СРСР від 15.06.1965 року та від 25.04.1966 року.

Суд вважає такі твердження надуманими, позаяк за умовами договорів з ПП "Агроімпекс-Ресурс" не визначено порядку приймання-передачі продукції за Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю та за якістю №П-6 та П-7, тому відсутність такої документації, при наявності іншої, якою повністю підтверджено факт відпуску та приймання товарно-матеріальних цінностей, не може бути доказом непідтвердження факту здійснення певної господарської операції.

Згідно з наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" №363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна накладна - це необхідний юридичний документ для всіх учасників транспортного процесу, а учасники транспортного процесу –це вантажовідправники, вантажоодержувачі, перевізники та особи, що здійснюють вантажні і (або) складські операції з вантажем. Вказаний нормативно-правовий акт визначає, як вантажовідправника - фізичну або юридичну особу, що подає перевізнику вантаж для перевезення, а як вантажоодержувача - фізичну або юридичну особа, що здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку.

Оскільки податковим органом в ході перевірки не було встановлено, що саме позивач повинен був здійснювати розвантаження товару, або оплачувати вартість його поставки, тобто являвся вантажоодержувачем за умовами відповідних правочинів, як і не було встановлено, що ПП "Агроімпекс-Ресурс" передавало призначений для ПП ВІФ "Західресурссервіс" товар будь-якій транспортній організації для перевезення, і, відповідно, являлося вантажовідправником, то відсутність у документообігу позивача товарно-транспортних накладних, при наявності інших документів, якими підтверджено факт відпуску та приймання товарно-матеріальних цінностей, не може спростовувати факту придбання позивачем товару у ПП "Агроімпекс-Ресурс".

Крім того, первинною документацією позивача ( а.с.59-65,68-91,93-106,109,113-115,117-118,123-133,135-137,139-157 том 2) підтверджено факт використання позивачем придбаних у ПП "Агроімпекс-Ресурс" матеріалів у власній господарській діяльності з отриманням відповідного фінансового доходу.

Суть господарських операцій ПП ВІФ "Західресурссервіс" з ПП "Лайкост" зводилась до продажу останнім на користь першого продукції виробничо-технічного призначення. Вказані операції оформлені первинною документацією позивача, копії якої долучені до матеріалів справи та досліджені судом, а саме: договорами зі специфікаціями (а.с.169-175 том1), наклад-ними (а.с.244-245 том2, а.с.5,6,33,72-77,79-80,86,102-106,128,135,153-154,162163,179 том 3).

Аналогічно, в акті перевірки, на підставі якого прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, зазначено, що господарські операції позивача з вказаним контрагентом оформлені договорами, накладними, податковими накладними та платіжними дорученнями, яких на думку податкового органу недостатньо, через відсутність товарно-транспортних накладних та актів приймання продукції за кількістю та якістю по формі П-6 та П-7, що (а.с.68-73 том 1).

Разом з тим, ні ті, ні інші, не є тими обов'язковими документами, якими повинні підтверджуватися господарські операції, що здійснюються на визначених правочином умовах.

Що ж стосується висновків про відсутність в документообігу позивача довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей від ПП "Лайкост", то слід відзначити, що згідно з Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженою наказом Міністерства фінансів України №99 від 16.05.1996 року, довіреність на одержання цінностей від постачальника видається довіреній особі під розписку, реєструється в журналі реєстрації довіреностей і залишається у постачальника, тому у позивача, який був одержувачем, а не постачальником товару у взаємовідносинах з ПП "Лайкост", таких документів і не повинно бути.

Той факт, що такі довіреності позивач виписував, реєстрував їх у відповідному журналі, а матеріально-відповідальна особа, якій видана довіреність, передавала їх постачальнику для отримання матеріальних цінностей та звітувалася про фактичне використання цих довіреностей перед підприємством підтверджено в судовому засіданні копіями аркушів журналу реєстрації довіреностей (а.с. 54-64 том 4).

Первинною документацією позивача ( а.с.243,245-250 том 2, а.с.1-4, 7-32,34-71,78, 81-85, 87-101, 107-127,129-134,136-152,154-161,164-178 том 3) також підтверджено факт використання придбаних у ПП "Лайкост" товарів у власній господарській діяльності з отриманням відповідного доходу.

Суть господарських операцій ПП ВІФ "Західресурссервіс" з ПП "ТЕК" Транс Експо Регіон" зводилась до продажу останнім на користь першого продукції виробничо-технічного призначення та надання послуг з використання катків і навантажувачів в кількості по дві одиниці на об'єкті будівництва. Вказані операції оформлені первинною документацією позивача, копії якої долучені до матеріалів справи та досліджені судом, а саме: договорами зі специфікаціями (а.с.165-168 том 1), накладними (а.с.162,176-179 том 2), актами прийому виконаних робіт з додатками (а.с.193-241 том 2). Факт використання придбаних матеріалів та послуг у власній господарській діяльності з отриманням відповідного фінансового доходу підтверджується первинною документацією позивача (а.с.160,161,163-175,180-192 том 2).

За змістом акту перевірки, на підставі якого прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, господарські операції позивача з вказаним контрагентом оформлені договорами, актами виконаних робіт, накладними, податковими накладними, та платіжними дорученнями, яких, з огляду на відсутність підтверджуючих право власності ПП "ТЕК" Транс Експо Регіон" на транспортні засоби документів, на думку податкового органу недостатньо (а.с.60-67 том 1).

Аналогічні доводи, про неспроможність здійснити ті господарські операції, які відображені в обліку позивача, зазначено в судовому засіданні відповідачем і стосовно таких контрагентів позивача, як ПП "Юнісеф", ПП "Агроімпекс-Ресурс" та ПП "Лайкост". На переконання податкового органу, така неспроможність доводиться фактом відсутності реєстрації за вказаними суб'єктами господарювання транспортних засобів, об'єктів нерухомості та відсутністю у них необхідної кількості штатних найманих працівників.

Поміж того, що такі обставини не можуть бути доказом неспроможності виконання тих чи інших господарських операцій, з огляду на відсутність законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних та транспортних засобів, як і найманої праці шляхом укладення трудових, а не цивільно-правових договорів, вони не можуть бути підставою для висновків про порушення вимог податкового законодавства позивачем, позаяк не залежать від волі останнього.

Аналогічним чином, не можуть вважатися підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань дані податкової звітності його контрагентів (а.с.40-50 том 4), оскільки у податковому законодавстві відсутня норма, яка надає право податковому органу виключати з валових витрат та податкового кредиту одного платника фактично понесені витрати внаслідок несплати податку іншим платником та застосовувати, при цьому, фінансові санкції.

Не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства висновки акту перевірки, на підставі якого винесені спірні податкові повідомлення-рішення, щодо відсутності у контрагентів позивача правосуб'єктності, як підстави для визначення відповідної первинної документації в якості фіктивної.

ПП "Юнісеф", ПП "Агроімпекс-Ресурс", ПП "ТЕК" Транс Експо Регіон" та ПП "Лайкост" набули прав юридичної особи з дня їх державної реєстрації, і відповідно до ч.2 ст.104 ЦК України, якою визначено, що до дня внесення запису до Єдиного державного реєстру про припинення реєстрації юридичної особи остання не є такою, що припинилася, мали і мають по даний час цивільну право дієздатність (а.с.65-85 том 4).

Згідно з п.1 ст.18 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" №755-IV від 15.05.2003 року, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

У відповідності до ч.2 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців" №755-IV від 15.05.2003 року, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Чинним законодавством України на сторону правочину, яка є платником податків, не покладено обов’язку здійснювати перевірку відповідності законодавству установчих документів іншого учасника господарських правовідносин та ставити під сумнів внесені до Єдиного державного реєстру відомості.

Ні установчі, ні статутні документи контрагентів позивача, ні їх свідоцтва про реєстрацію платниками податку на додану вартість не визнані в установленому порядку недійсними і доказів про зворотне в матеріалах справи немає.

Обставини порушення кримінальної справи №80/40-08 по факту фіктивного підприємництва - створення ПП "Юнісеф", ПП "Агроімпекс-Ресурс" та ПП "ТЕК" Транс Експо Регіон", з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України, не є достатнім і незаперечним доказом фіктивності здійснених вказаними суб'єктами господарювання господарських операцій і, відповідно, недійсності фінансово-господарських документів, якими вони оформлені.

За змістом приписів ст. 228 ЦК України правочини, учинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є такими, що порушують публічний порядок, а отже, є нікчемним. Однак, жодних доказів того, що обидва чи один учасник правочинів, виконання яких було фактично предметом перевірки податкового органу, завідомо (з прямим або непрямим умислом) діяв всупереч інтересам держави і суспільства суду не надано.

З урахуванням вимог процесуального закону про допустимість доказів ці обставини можуть бути підтверджені, зокрема, вироком про визнання осіб, які видали видаткові накладні, податкові накладні тощо, винними в скоєнні відповідних злочинів. В той же час, належних і допустимих доказів суду не надано, хоча суд неодноразово пропонував відповідачу надати усю документацію, яку він мав у своєму розпорядженні та використав під час перевірки та іншу, яку він має, для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. Доказів невідповідності фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства документів бухгалтерського та податкового обліку суду також надано не було.

Згідно з вимогами пп.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168 від 03.04.1997 року, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними.

В силу приписів пп.7.2.4. п.7.2 ст.7 вказаного Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Зареєстровані в якості платника податку на додану вартість особи отримують відповідне свідоцтво.

Податковий кредит позивача сформовано на підставі виписаних ПП "Юнісеф", ПП "Агроімпекс-Ресурс", ПП "ТЕК" Транс Експо Регіон" та ПП "Лайкост" (а.с. 192-250 том 1, а.с.1-12 том 2) податкових накладних, що були видані в порядку виконання господарських договорів, виконання яких повністю підтверджено первинною документацією бухгалтерського і податкового обліку позивача. На момент видачі податкових накладних, як і на сьогоднішній день, вказані суб"єкти являються зареєстрованими платниками податку на додану вартість (а.с.106-109 том 1), тому на законних підставах видавали податкові накладні.

Судом відхиляються доводи податкового органу про те, що позивач фактично не здійснив сплату податку на додану вартість до бюджету, оскільки за змістом Закону України "Про податок на додану вартість" №168 від 03.04.1997 року, на позивача, як покупця товарів, не покладений обов'язок по його сплаті до бюджету, оскільки податок на додану вартість сплачується покупцем в ціні товару, а його безпосереднє перерахування до бюджету здійснюється продавцем товару.

Описаними в акті перевірки платіжними документами підтверджується обставина сплати позивачем, як покупцем товарів і послуг відповідно до укладених ним договорів, сум податку на додану вартість в ціні товарів і послуг.

Під час розгляду справи не знайшов свого підтвердження висновок податкового органу, зроблений в акті перевірки, про те, що господарські операції позивача з його контрагентами, є нікчемними. Зокрема, відповідачем не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, в чому саме відповідні угоди порушують публічний порядок.

Самі по собі правочини позивача не є такими, що суперечать інтересам держави та суспільства, на час їх укладення та виконання сторони були належним чином зареєстрованими та були платниками податку на додану вартість, а якщо контрагент за договором не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету чи подачі звітності до податкових органів, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, і не є підставою длявизнання фіктивними укладених з ним угод.

За змістом ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивачем були доведені ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх позовних вимог. В той же час, всупереч вимогам ст.71 КАС України, відповідачем не були доведені ті обставини, на яких ґрунтувались його заперечення на позов.

З огляду на викладене, та враховуючи вимоги п.1) ч.2 ст. 162 КАС України, згідно з якою у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування або визнання нечинним рішення, та норми матеріального права, що визначають порядок набрання та втрати чинності лише стосовно нормативно-правових актів, що кореспондується з нормою ч.11 ст.171 КАС України, а позивачем фактично оскаржуються правові акти індивідуальної дії, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в спосіб визнання податкових повідомлень-рішень №0000332350/0/2534 №0000322350/0/2535 в оскаржуваній частині, протиправними та їх скасування.

Судові витрати по справі згідно ч.1 ст.94 КАС України стягуються на користь поивача з Державного бюджету.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити повністю.

Податкове повідомлення рішення суб'єкта владних повноважень - Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції від 20 липня 2009р. за № 0000332350/0/2534 - визнати протиправним та скасувати в частині нарахування податку на прибуток в сумі 2578823 (два мільйони п"ятсот сімдесят вісім тисяч вісімсот двадцять три) гривень 90 коп., в тому числі за основним платежем 1365354,00 гривень та штрафними санкціями 1213469,90 гривень.

Податкове повідомлення рішення суб'єкта владних повноважень - Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції від 20 липня 2009р. за №0000322350/0/2535 - визнати протиправним та скасувати в повному обсязі.

Присудити на користь позивача ПП ВІФ "Західресурссервіс" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 3 гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10-ти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                   Друзенко Н.В.

Постанова складена в повному обсязі 18.09.2009р.