Постанова № 4954295, 15.09.2009, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-3942/09/1770

17год. 39хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд під головуванням судді Шевчук С.М. за участю секретаря судового засідання Анікушина В.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі позивача: представник Лавренчук Т.В., Дмиш Л.М.

відповідача: представник Коритнюк В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариство з обмеженою відповідальністю "Л.Д.-Кар"

доДержавна податкова інспекція в м. Рівне

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ: Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю “Л.Д.-Кар” - звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0001492342/0/23-121 від 09.04.2009р., №0001502342/0/23-121 від 09.04.2009р. та №0000523-44/0/23-318 від 06.04.2009р.

Відповідач проти позову заперечує. В обґрунтування своїх заперечень вказує на те, що факти порушень встановлені в ході проведення перевірки позивача, вважає, що ним правомірно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі, пославшись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представники відповідача проти задоволення позову заперечували, просили суд в його задоволенні відмовити, обґрунтовуючи свою позицію обставинами, викладеними у письмових запереченнях на позов, а зокрема зазначили, що причиною визначення позивачу податкових зобов’язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, в тому числі і зменшення суми бюджетного відшкодування є продаж позивачем бувших у використанні кузовів легкових автомобілів за цінами нижчими за їх митну вартість, зазначену у вантажно-митних деклараціях, які на думку відповідача є звичайними цінами на такий товар.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що адміністративний позов слід задоволити повністю.

Суд виходив з наступного.

В період з 13.03.2009року по 31.03.2009 року посадовими особами ДПІ у м.Рівне проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю „Л.Д.-Кар” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008р. по 31.12.2008р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008р. по 31.12.2008р., про що було складено акт перевірки №372/23-400/33982652 від 31.03.2009року.

В ході проведення перевірки, особами, які здійснювали її, було встановлено, що ТОВ „Л.Д.-Кар” здійснювало реалізацію кузовів легкових автомобілів за цінами виходячи з фактурної вартості товару збільшеної на суму понесених витрат зі сплатою обов’язкових платежів (мита, митних зборів, податків), витрат на доставку товару та торгової націнки, а не митної вартості кузовів, а тому, на їх думку реалізація кузовів була проведена за цінами, що є нижчими від цін, визначених на підставі Митного кодексу України (стор.5 акту перевірки), а отже, нижче звичайної (митної) ціни, а відтак відповідач дійшов до висновку про :

- заниження позивачем податку на прибуток за 2008 рік на суму 389715грн. та завищення від’ємного значення об’єкта оподаткування за 2008 рік на суму 453грн.;

- завищення позивачем заявленої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень-травень та липень, серпень, жовтень 2008 року на загальну суму 509000,00грн. в тому числі по періодам: січень 2008 року на суму 99000грн., лютий 2008 року на суму 25000грн., березень 2008 року на суму 99000грн., квітень 2008 року на суму 90000грн., травень 2008 року на суму 99000грн., липень 2008 року на суму 47000грн., серпень 2008 року на суму 36000грн., жовтень 2008 року на суму 14000грн.;

- заниження позивачем податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету на загальну суму 40399грн., в тому числі по періодам: лютий 2008 року – 1482грн., березень 2008 року – 551грн., травень 2008 року – 614грн., червень 2008 року – 680грн., липень 2008 року – 36842грн., жовтень 2008 року – 230грн.

- не підтвердження суми бюджетного відшкодування за вересень 2008 року на суму 36000грн. у зв’язку із відсутністю на момент підписання акту перевірки відповіді на направлений запит до Волинської митниці.

В результаті встановлених порушень, перевіряючими податкового органу, зроблено висновок (на стор.48 акту перевірки (а.с.55 том 1) про заниження позивачем податку на прибуток за 2008 рік на суму 389715грн., завищено від’ємне значення об’єкта оподаткування за 2008 рік на суму 453грн., завищення заявленої до відшкодування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень-травень та липень, серпень, жовтень 2008 року на суму 509000,00грн., занижено податок на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету на загальну суму 40399грн. Також в акті перевірки зроблений висновок про порушення позивачем вимог п.п.1.20.5 п.1.20 ст.1, п.4.1. ст.4, п.п.7.4.1, п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” та п.4.1., п.4.3. ст.4, пп.7.7.1. та 7.7.2 «а» п.7.7. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” (в подальшому по тексті постанови іменовано – Закон «Про ПДВ»).

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: №0001492342/0/23-121 від 09.04.2009р. про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 552125,70грн. (з якого 389715,00грн.- основний платіж, 162410,70грн. – штрафна санкція); №0001502342/0/23-121 від 09.04.2009р. про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах у сумі 60598,50грн. (з якого 40399,00грн. – основний платіж, 20199,50грн. – штрафна санкція); №0000523-44/0/23-318 від 06.04.2009р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 509000,00грн.

Згідно пояснень представників сторін, позивач через засоби телекомунікаційного зв’язку подав до ДПІ у м.Рівне податкові декларації з податку на прибуток підприємства за перший квартал 2008 року, 1 півріччя 2008 року, три квартали 2008 року та за 2008 рік, податкові декларації з податку на додану вартість, розрахунки сум бюджетного відшкодування та відповідні заяви про повернення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за підсумками податкових періодів з січня 2008 року по грудень 2008 року.

З матеріалів справи вбачається, що за період, який підлягав перевірці, позивач здійснював діяльність з торгівлі кузовами легкових автомобілів бувших у використанні, отриманих згідно вантажно-митних декларацій від “Inter-Car” Jakub Adam Bienas 22-100 Chelm, ul.Wirskieg, 12/39 Польща згідно контракту №5 від 27.01.2007р. (а.с.24 том ІІ) і №6 від 27.01.2007р. (а.с. 25 том ІІ) та “F.H.Dudek” Ренат Дудек 37-700 Przemysl, ul.Stanislawa Augusta 20A/13 Польща згідно контракту №7 від 23.06.2008р. (а.с.26 том ІІ).

1. При ввезенні кузовів до легкових автомобілів на митну територію України позивач здійснював сплату податку на додану вартість виходячи з митної вартості товару, визначеної митним органом відповідно до ст.273 Митного кодексу України. Розрахунок митної вартості здійснювався на підставі наявної у митниці інформації про звичайні ціни на аналогічні транспортні засоби, за якими вони продаються на ринках Європи, яка містилася в довідниках “EUROTAX” (Швейцарія) з коригуванням на відсутність окремих складових. Вказані обставини підтверджуються поясненнями сторін, наданими в судовому засіданні, вантажними митними деклараціями (далі по тексті постанови іменовано - ВМД) №204000003/8/000049 від 18.01.2008р., №204000003/8/000067 від 24.01.2008р., №204000003/8/000100 від 08.02.2008р., №201000001/8/000330 від 25.02.2008р., №204000003/8/000191 від 27.02.2008р., №201000001/8/000540 від 13.03.2008р., №204000003/8/000248 від 18.03.2008р., №201000001/8/000796 від 04.04.2008р., №204000003/8/000307 від 11.04.2008р., №201000001/8/001056 від 25.04.2008р., №204000003/8/000495 від 13.06.2008р., №204000003/8/000548 від 27.06.2008р., №204000003/8/000554 від 27.06.2008р., №201000003/8/004221 від 23.07.2008р., №201000003/8/004220 від 23.07.2008р., №201000003/8/004606 від 04.08.2008р., №201000003/8/004607 від 04.08.2008р., №201000003/8/004608 від 04.08.2008р., №204000003/8/002217 від 16.09.2008р., №204000003/8/003229 від 15.10.2008р., №204000003/8/003062 від 21.10.2008р. (а.с. 27-70 том ІІ), стор. 4 -5 названого вище акту перевірки (а.с. 11-12 том 1).

З вказаного слідує, що позивач при розмитненні бувших у використанні кузовів сплатив податок на додану вартість, виходячи із визначеного митним органом, розміру звичайних цін на транспортні засоби, за якими вони продаються на ринках Європи.

Податковий кредит перевіряємих звітних періодів позивач сформував на підставі вищевказаних ВМД в розмірі фактично сплаченого податку на додану вартість при розмитненні кузовів.

Суд вважає безпідставними доводи відповідача з приводу того, що позивач повинен був формувати податковий кредит в розмірі 20 % від фактурної вартості товару, обумовленої в ВМД, а не в розмірі суми фактично сплаченого та нарахованого митним органом податку на додану вартість під час проходження процедури митного оформлення кузовів. При цьому суд виходив з наступного.

Підпункт 7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України „Про ПДВ” визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (в тому числі і при імпорті).

Звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території. (п.п.1.20.1. п.1.20. ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”).

З стор. 4 -5 названого вище акту перевірки (а.с. 11-12 том 1) на якій має місце покликання на лист Рівненської митниці від 25.03.2009р. вбачається, що база для оподаткування податком на додану вартість кузовів, що переміщувалися позивачем через митний кордон України визначалась виходячи із митної вартості кузовів на підставі наявної у митниці інформації про звичайні ціни на транспортні засоби, за якими вони продаються на ринках Європи, яка містилася в довідниках “EUROTAX” (Швейцарія) з коригуванням на відсутність окремих складових. Таким чином, розрахунок митної вартості кузовів здійснено митним органом на підставі наявної у митниці інформації про звичайні справедливі ціни на аналогічні транспорті засоби, за якими вони продаються при звичайному ході торгівлі, на ринках Європи. Отже, визначена митним органом митна вартість кузовів на підставі даних про вартість транспортних засобів на ринках Європи не є звичайною ціною реалізації таких кузовів на митній території України.

Відповідно до положень ХІ Митного кодексу України „Митна вартість. Методи визначення митної вартості” контроль правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, здійснюється митним органом.

Положення п.п.1.20.1. обумовленого вище Закону, не визначає за територією якого ринку товарів, сторін договору, визначається звичайна ціна при формуванні покупцем податкового кредиту при імпорті товарів, що дає підстави для множинного трактування прав позивача щодо розміру податкового кредиту, зокрема це: формування податкового кредиту виходячи із звичайних цін, які склалися на ринках України на аналогічні товари або звичайних цін, що склалися на ринках країни продавця – нерезидента (в даному випадку на ринках Європи).

Підпункт 4.4.1. ст.4 Закону „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачає, що у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Крім обумовленого, право позивача на формування податкового кредиту підтверджується п.п.7.2.7. п.7.2. ст.7 Закону „Про ПДВ”, який передбачає, що у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація.

Приймаючи до уваги вищевикладене та зважаючи на те, що позивач сплатив податок на додану вартість при розмитненні кузовів виходячи із митної ціни визначеної митним органом, суд вважає, що позивач правомірно сформував податковий кредит на підставі обумовлених вище вантажно-митних декларацій в розмірі суми сплаченого податку на додану вартість, визначеної митним органом (при розмитненні кузовів) виходячи з рівня митних (звичайних) цін (що склалися на ринках Європи). За таких обставин, суд вважає, що відповідач неправомірно зменшив позивачу податковий кредит.

2. Стосовно тверджень відповідача про заниження позивачем податкових зобов’язань з податку на додану вартість за 2008 рік та валових доходів за 2008р., то з акту перевірки вбачається, що відповідач визначив позивачу податкові зобов’язання з ПДВ та валові доходи при здійсненні господарської операції з продажу позивачем фізичним особам імпортованих бувших у використанні кузовів на митій території України виходячи з пункту 1.20.5. ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” (стор.5 акту перевірки) та митної вартості кузовів.

Однак, вказаний пункт закону стосується товарів, що підлягають державному регулюванню, а згідно до ст.9 Закону „Про ціни і ціноутворення” до таких товарів належать ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Таким чином, бувші у використанні кузова до легкових автомобілів не відносяться до товарів, ціни на які підлягають державному регулюванню згідно із законодавством. Отже, податковий орган при визначенні звичайної ціни повинен був керуватися нормами підпунктів 1.20.1-1.20.4 Закону „Про оподаткування прибутку підприємств”, а не нормою підпункту 1.20.5 цього Закону.

У відповідності до п.п.1.20.1, п.п.1.20.2. п.1.20. ст.1 Закону „Про оподаткування прибутку підприємств” звичайною ціною товарів вважається ціна, визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах.

20.08.2007р. ТОВ „Л.Д.-Кар” звернулося до Державної податкової адміністрації України із проханням надати податкове роз’яснення щодо порядку визначення звичайної ціни для імпортованих бувших у використанні кузовів легкових автомобілів при здійсненні їх подальшого продажу на території України фізичним особам, які в розумінні пп.7.4.1., пп.7.4.2. та пп.7.4.3. п.7.4. ст.7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” підпадають під визначення пов’язаних осіб (а.с. 84 том 1).

На вказаний запит Державною податковою адміністрацією в Рівненській області було надано роз’яснення №20445/8/15-319 від 19.09.2007р. (а.с. 85 том 1) в якому вказано, що згідно до пп.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг) визначена сторонами договору. Для визначення звичайної ціни товару використовується інформація про укладені на момент продажу товару договори з ідентичними товарами у співставних умовах. Суб’єкт підприємницької діяльності повинен здійснювати свою діяльність спрямовану на отримання прибутку. Виходячи з цього, ДПА у Рівненській області надало ТОВ «Л.Д.-Кар» як платнику податків роз’яснення, що реалізація бувших у використанні кузовів легкових автомобілів повинна здійснюватися за ціною не нижче ціни придбання такого товару з врахуванням сплати платежів при розмитненні.

Відповідно до підпунктів г),д) підпункту 4.4.2 пункту 4.4 ст.4 Закону „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове роз'яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції. Податковими роз'ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування. Податкове роз'яснення, надане контролюючим органом вищого рівня, має пріоритет над податковими роз'ясненнями підпорядкованих йому контролюючих органів. Платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення не може бути притягнутим до відповідальності.

З наведеного вище податкового роз’яснення слідує, що звичайною ціною для продажу позивачем імпортованих бувших у використанні кузовів до легкових автомобілів фізичним особам на митній території України є ціна визначена сторонами договору не нижче ціни придбання такого товару з врахуванням сплати платежів при розмитненні, а не митна вартість такого товару визначена митним органом для обрахунку митних платежів, на підставі даних довідника видавництва „EUROTAX” про звичайні справедливі ціни на транспортні засоби на ринках Європи, як вважає відповідач.

Стосовно ж покликання відповідача, що до правовідносин із визначення рівня звичайних цін при продажу кузовів на митній території України необхідно застосовувати лист ДПА України від 04.05.2007 рок №8991/7/161517, як податкове роз’яснення центрального податкового органу, то суд вважає такі твердження безпідставними, оскільки даний лист не є податковим роз’ясненням в розумінні підпункту 4.4.2 пункту 4.4. ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

З договорів купівлі-продажу, накладних, податкових накладних, первинних документів, що підтверджують вартість ціни придбання кузовів та відомостей податкового обліку, бухгалтерської довідки №1/2009 від 17.07.2009р. про собівартість реалізованих кузовів, складеної на підставі первинних документів (а.с. 79 -216 том ІІ, а.с. 56 том ІІІ), банківських виписок про рух коштів на рахунках позивача (а.с. 217-246 том ІІ, а.с. 1-35 том ІІІ) вбачається, що позивач здійснював реалізацію кузовів за цінами, що є вищими від ціни придбання такого товару з врахуванням сплати обов’язкових платежів при розмитненні та з торгівельною надбавкою позивача. Вказані обставини не заперечувалися в судовому засіданні відповідачем та його представниками.

Отже, виходячи з наданого позивачу податкового роз’яснення, ціна за якою позивач здійснив реалізацію кузовів фізичним особам (пов’язаним особам) є нічим іншим як звичайною ціною для визначення бази оподаткування під час здійснення операції з продажу позивачем ввезених ним кузовів на митній території України.

За таких обставин, відповідач не довів правомірності визначення ним позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість за 2008 рік та валових доходів за 2008р., а відтак не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень–рішень №0001492342/0/23-121 від 09.04.2009р., №0001502342/0/23-121 від 09.04.2009р. про визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток та податку на додану вартість і відповідно штрафної санкції.

Що ж до зменшення суми податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, то пункт 7.7. ст.7 Закону „Про ПДВ” передбачає, що сума податку, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від’ємному значенні такої суми, платник податків має право прийняти рішення про повернення бюджетного відшкодування.

З матеріалів справи вбачається, що позивач подав до ДПІ у м.Рівне податкові декларації з податку на додану вартість за підсумками податкових періодів з січня 2008 року по грудень 2008 року, розрахунки сум бюджетного відшкодування ПДВ та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. З рядка 21 декларацій з податку на додану вартість залучених позивачем до матеріалів даної справи вбачається, що різниця між сумою податкового зобов’язання відповідного звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду має від’ємне значення.

Крім того, у судове засідання позивач надав у підтвердження сум, зазначених у податкових деклараціях, належні та допустимі докази, які досліджені судом: копії вантажно-митних декларацій та фактур за 2008 рік (а.с. 87-191 том І), копії накладних та податкових накладних за 2008 рік, копії договорів та актів приймання-передачі кузовів за 2008 рік (а.с. 79 -216 том ІІ).

З вказаного слідує, що рішення позивача про повернення бюджетного відшкодування податку на додану вартість (шляхом перерахування грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує) відповідає приписам зазначених нормативно-правових актів.

Відповідач не надав суду доказів того, що позивач здійснив розрахунок суми бюджетного відшкодування з порушенням норм податкового законодавства.

Зважаючи на вказане, прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення №0000523-44/0/23-318 від 06.04.2009р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 509000,00грн. не відповідає фактичним обставинам справи та ст.7 Закону „Про ПДВ”, а також неправомірно обмежує право платника податків на отримання бюджетного відшкодування в установлені строки.

Виходячи із змісту підпунктів 7.7.5., 7.7.6 пункту 7.7. ст.7 Закону „Про ПДВ”, п.2.1-п.2.4. Порядку відшкодування податку на додану вартість, право на відшкодування податку на додану вартість є матеріальним правом позивача, захист якого гарантовано частиною першої ст.1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини та основних свобод, яка набрала чинності для України 11.09.97р. і відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

За наведених обставин, суд прийшов висновку про задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.

Керуючись статтями 160-163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Податкові повідомлення-рішення суб'єкта владних повноважень - Державна податкова інспекція в м. Рівне від 09 квітня 2009 р. за № 0001492342/0/23-121, № 0001502342/0/23-121, та від 06 квітня 2009 року № 0000523-44/0/23-318 - визнати нечинними.

Присудити на користь позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Л.Д.-Кар" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 3,40грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10-ти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                   Шевчук С.М.

Повний текс постанови складено 18.09.2009року