Постанова № 4954270, 19.06.2009, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-3705/09/1770

19 червня 2009 р. 14год. 27хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд під головуванням судді Шевчук С.М. за участю секретаря судового засідання Шевчук С.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі: позивача: представники Тарновецький Я.М., Семенюк І.М.

відповідача: представник Оксимчук А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТоварна біржа "Альянц"

доДержавна податкова інспекція в м.Рівне

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

ВСТАНОВИВ :

Позивач – Товарна біржа «Альянц» звернулася до Рівненського окружногоадміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівне про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002501742/3/17-123 від 01.04.2009р. В ході судового розгляду справи представники позивача уточнили позовні вимоги та просили скасувати назване податкове повідомлення-рішення.

Представники позивача в судовому засіданні надали пояснення, які повністю співпадають з позицією, що викладена в позовній заяві, а зокрема зазначили, працівниками відповідача проведено виїзну планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, про що складено акт від 12.11.2008року. За результатами перевірки було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Вказали, що оподаткування страхових внесків, сплачених позивачем не на користь його працівників, як додаткового блага відповідно до підпункту 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» прирівнюється до подарунків, порядок оподаткування яких визначено ст. 14 та 13 названого закону. При цьому відповідальність за сплату податку на доходи фізичних осіб покладається безпосередньо на обдарованого.

Також вказали, що позивачу неправомірно визначили податкове зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб з господарських операцій, що здійснювались на біржі з купівлі-продажу транспортних засобів. Зазначили, що позивач не брав безпосередньої участі в укладенні названих договорів, доходів не виплачував, а відтак не є податковим агентом та не зобов’язаний нести відповідальність, щодо порядку оподаткування названих операцій. Позов просили задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, які повністю співпадають з позицією, що викладена в запереченнях проти адміністративного позову. А зокрема пояснив, що порушення позивачем податкового законодавства викладені в акті перевірки від 12.11.2008 року та вказав, що на позивача покладається відповідальність за нарахування, утримання та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб при наданні додаткового блага у вигляді сплати страхових внесків для добровільного медичного страхування на користь інших осіб, що не є його працівниками. Також зазначив, що за посередництвом позивача укладено договори купівлі –продажу транспортних засобів, ціна реалізації яких визначена в значно меншій вартості ніж їх дійсна вартість.

Покликаючись на п. 12.3 ст. 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» вказав, що якщо об’єкт нерухомого майна продається за посередництвом юридичної особи, то така особа вважається податковим агентом стосовно оподаткування доходів, отриманих таким платником податку від названого продажу. А відтак, позивач несе відповідальність за сплату (перерахування) податку до бюджету з операцій, що здійснюються за його посередництвом. Просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, розглянувши письмові заперечення відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов слід задоволити частково.

Суд виходив з такого.

Працівниками відповідача було проведено планову документальну перевірку з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету податку з доходів фізичних осіб за період 01.10.2005р. по 30.09.2008р., про що складено акт № 1558/23-100/33213984 від 12.11.2008 року.

На підставі обумовленого акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0002501742/3/17-123 від 01.04.2009р., яким визначено позивачу податкове зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб 547133,79 грн., з яких 182377,93грн. –основний платіж та 364755,86грн.- фінансова санкція.

Обумовлене рішення прийняте відповідачем за порушення п. 1.15, п.1.6,п.1.2 ст.1; п.2.1 ст. 2; п.п.3.1, п.3.4 ст.3; п.п.4.2.6, п.п.4.2.4, п.п. 4.2.9 п.4.2 ст. 4; п.7.1 ст.7, п.п.8.1.1, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8; п.12.1, п.12.3, ч.2 п.12.5 ст.12; пп. «а» п.17.2 ст.17; пп. «а» п.19.2 ст. 19; пп..20.3.1 п.20.3, пп..20.3.2 п. 20.3 ст.20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Суть виявлених відповідачем порушень полягає в тому, що позивачем не утриманий і не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб:

-          у сумі 3316,24 грн. в 2007-2008р.р. з доходів отриманих фізичними особами, як додаткове благо, а зокрема з оплати позивачем вартості добровільного медичного страхування для працівників дорожньо- патрульної служби ДАІ МВС України ГУМВС в м.Києві;

-          у сумі 179061,69грн. за 2008рік у зв’язку з невірним визначенням об’єкту оподаткування при продажу рухомого майна за посередництвом позивача.

Судом встановлено, що позивачем укладено договір про медичне колективне страхування №03/03-14-07 від 27.08.2007року із ЗАТ УСК «Княжа». Згідно названого договору здійснено страхування працівників дорожньо- патрульної служби ДАІ МВС України ГУМВС в м.Києві, терміном на один рік, за переліком осіб відповідно до списку застрахованих осіб (а.с.169-225 том 1). На виконання умов даного договору позивачем перераховано 18792 грн. страхових внесків. Підтвердженням вказаних обставин є пояснення представників сторін та висновки, викладені на стор. 4 обумовленого акту перевірки (а.с. 11 том 1).

Таким чином, обумовлений договір не є договором довгострокового страхування життя, недержавного пенсійного забезпечення та пенсійних вкладів. А відтак, на нього не поширюється положення пп..9.8.1. п 9.8. ст.9 Закону «Про оподаткування доходів фізичних осіб»).

Статтею 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889 (далі по тексту постанови іменовано Закон № 889 встановлено, що доходом фізичних осіб є будь-який дохід з джерел на території України, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності, в тому числі дохід у вигляді додаткового блага.

В розумінні п.п. 1.1. ст. 1 Закону №889 під терміном «додаткові блага» розуміють - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку.

Підпункт 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 обумовленого Закону передбачає, що якщо додаткові блага надаються особою, що не є працедавцем платника податку, чи особою, яка діє від імені або за дорученням такого працедавця, то такі доходи прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з їх відповідним оподаткуванням.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не є працедавцем працівників дорожньо- патрульної служби ДАІ МВС України ГУМВС в м.Києві.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб, отриманих платником податку у вигляді подарунків регламентується ст. 14 даного Закону, згідно якого кошти, майно, майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг, подарованих платнику податку, оподатковується за правилами для оподаткування спадщини, встановлених ст. 13 названого вище Закону.

Абзацом першим пункту 13.4 статті 13 Закону N 889 передбачено, що особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці (обдаровані), які отримали спадщину (подарунок).

Враховуючи вищевикладене, доходи, що одержані працівниками дорожньо- патрульної служби ДАІ МВС України ГУМВС в м.Києві у вигляді подарунків (внаслідок укладення договору добровільного страхування), включаються до складу оподатковуваного річного доходу.

Згідно з пп. 13.2.2 п. 13.2 ст. 13 та ст. 14 Закону, будь-які об'єкти спадщини та об'єкти дарування, які виникли з 1 січня 2007 року, оподатковуються за ставкою податку, визначеною п. 7.2 ст. 7 цього Закону (5 відсотків), якщо платник податку (спадкоємець, обдарований) не є членом сім'ї спадкодавця (дарувателя) першого ступеня споріднення.

Вказані доходи повинні бути відображені працівниками дорожньо- патрульної служби ДАІ МВС України ГУМВС в м.Києві у річній податковій декларації, яку слід подати до податкового органу до 1 квітня року наступного за звітним.

За таких обставин, позивач не є особою, відповідальною за утримання та перерахування податку з доходів фізичних осіб від суми додаткового блага (подарунка) отриманого працівниками дорожньо- патрульної служби ДАІ МВС України ГУМВС в м.Києві, оскільки п. 13.4 статті 13 Закону N 889 передбачає, що названі фізичні особи (обдаровані) є відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету.

Положення п. 17.2 ст. 17 Закону №889 на позивача у даному випадку не поширюється, оскільки до названих правовідносин щодо оподаткування названих вище доходів поширюється спеціальна норма, якою є п. 13.4 ст. 13, ст.. 14 даного Закону.

Отже, відповідачем неправомірно визначено податкові зобов’язання з податку на додану вартість за вказаною господарською операцією у сумі 3316,24грн. –основне зобов’язання та штрафна санкція на вказану суму у розмірі 6632,48грн.

Стосовно ж не утримання і не перерахування до бюджету позивачем податку з доходів фізичних осіб у розмірі 179061,69грн. за 2008рік у зв’язку з невірним визначенням об’єкту оподаткування при продажу рухомого майна за посередництвом позивача, то суд вважає, що відповідачем правомірно визначено для позивача податкове зобов’язання по вказаному податку на суму 179061,69грн. та відповідно штрафну санкцію у розмірі 358123,38грн.

При цьому, суд виходив з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками біржових торгів, проведених Товарною біржею «Альянц», укладено 31 договір купівлі-продажу транспортних засобів за переліком відображеним у додатку №2 до вище названого акту перевірки (а.с. 79-80 том 1). Вказані договори зареєстровані Товарною біржею «Альянц».

З названих договорів ( а.с.1 -61 том 2), вбачається, що угоди купівлі- продажу транспортних засобів укладалися членами біржі, а зокрема фізичною особою, яка є продавцем транспортного засобу та покупцем – фізичною особою від імені якої діяла фізична особа брокер ТОВ «ФПК «Добромиль» на підставі укладених договорів- доручень (а.с.2-62 том 2).

При цьому, ціна реалізації названих транспортних засобів визначена ( в укладених них договорах) в розмірі 40 грн. Однак, така вартість транспортних засобів є значно нижчою, ніж їх дійсна вартість . Вказані обставини підтверджуються звітами про оцінку дорожнього транспортного засобу, наданими Науково-дослідним експернто-криміналістичним центром при Управлінні МВС України в Рівненській області (а.с. 87- 150 том 1).

Позивачем не заперечуються обставини, що зазначена в договорах вартість реалізованих транспортних засобів є меншою, ніж їх дійсна вартість, а зокрема вартість, що визначена у залучених до матеріалів справи звітах про оцінку дорожніх транспортних засобів.

Відповідно до ст. 278 Господарського кодексу України, здійснення торговельно-біржової діяльності має на меті організацію та регулювання торгівлі шляхом надання послуг суб'єктам господарювання у здійсненні ними торговельних операцій спеціально утвореною господарською організацією - товарною біржею. Частина 1 ст. 279 Господарського Кодексу передбачає, що біржа є особливим суб’єктом господарювання, який надає послуги в укладенні біржових угод. А згідно ч.2 ст. 280 ГК України, товарна біржа зобов’язана регулювати ціни на товари, що допускаються в обігу на біржі.

Стаття 15 Закону України «Про товарну біржу» передбачає, що угода вважається укладеною тільки з моменту її реєстрації на біржі. При здійсненні біржової операції з купівлі-продажу рухомого майна одна із сторін угоди (покупець) набуває прав власності на придбане майно, а інша сторона угоди (продавець) одержує прибуток від такого продажу, лише після реєстрації угод на біржі. Таким чином, при укладенні угод з купівлі –продажу майна, біржа виступає як посередник.

Згідно п. 12.3 ст. 12 Закону №889, якщо об'єкт рухомого майна продається за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента, то така особа вважається податковим агентом платника податку стосовно оподаткування доходів, отриманих таким платником податку від такого продажу.

Таким чином, оскільки угоди купівлі-продажу рухомого майна укладені при посередництві Товарної біржі «Альянц», то відповідно п. 12.3 ст. 12 Закону №889, ч.2 ст. 280 ГК України, позивач зобов’язаний здійснювати функції податкового агента та зобов’язаний регулювати ціни на товари, що допускаються в обігу на біржі.

Позивачем не виконано встановлений законом обов’язок з регулювання цін на товари, допущені до обігу на біржі, і відповідно не виконано обов’язок, встановлений п.п. «а» п. 19.2 ст. 19 Закону №889 щодо повного нарахування податку, а також положень п. 20.2 ст. 20 зазначеного Закону щодо відповідальності податкових агентів при порушенні правил нарахування, утримання та сплати податку. Встановлення сторонами біржових договорів ціни продажу автомобілів меншої ніж їх дійсна вартість призводить до заниження об’єкта оподаткування і зменшення розміру податку з доходів, що суперечить вимогам діючого законодавства.

За таких обставин, суд вважає правомірними дії відповідача щодо винесення спірного податкового повідомлення –рішення в частині донарахування позивачу податкового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб виходячи з оціночної вартості транспортного засобу (визначеної у вище названих звітах) та відповідного нарахування фінансової санкції згідно п.п. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України №2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Враховуючи все вищевикладене суд вважає, що позов слід задоволити частково.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0002501742/3/17-123 від 01.04.2009р. в частині визначення Товарної біржі «Альянц»податкового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 3316,24грн. –основне зобов’язання та штрафна санкція на вказану суму у розмірі 6632,48грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь позивача Товарної біржі «Альянц»із Державного бюджету судовий збір в сумі 1,70грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10-ти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий суддя                                                   Шевчук С.М.

Постанова складена в повному обсязі 23.06.09р.