Постанова № 49535847, 03.09.2015, Великоновосілківський районний суд Донецької області

Номер справи 220/857/15-а

Номер провадження2-а/220/21/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2015 року Великоновосілківський районний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Якішиної О.М.

за участю секретаря Чернякової В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області, Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області, третя особа ОСОБА_1, про визнання незаконними та скасування постанови про накладення штрафу, постанови про стягнення виконавчого збору та вимоги державного виконавця,

ВСТАНОВИВ:

22 червня 2015 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати незаконними та скасування постанови про накладення штрафу, постанови про стягнення виконавчого збору та вимоги державного виконавця по виконанню постанови суду за позовом ОСОБА_1.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що постановою Великоновосілківського районного суду Донецької області від 22.10.2014 р., яке набрало законної сили, Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області зобовязано здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної основної та додаткової пенсії відповідно до вимог ст.ст. 50, 54, 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 03.04.2015 р. відкрито виконавче провадження. Управлінням Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області у добровільному порядку була виконана постанова суду від 22.10.2014 р., що підтверджується відповідним розпорядженням від 21.04.2015 р. № 190539. Проте, 20.05.2015 р. державним виконавцем було винесено постанову № ВП № 47136140 про накладення штрафу за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення суду. Вважає зазначену постанову незаконною, оскільки видатки на державні програми ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюється у встановленому порядку за рахунок наявних надходжень до загального фонду державного бюджету в межах обсягів призначень, передбачених у Державному бюджеті України. Позивач не є розпорядником коштів державного бюджету, його кошти до державного бюджету не включаються, а виплата стягувану нарахованої пенсії без виділення на вказані цілі відповідних асигнувань з державного бюджету є незаконною.

Крім того, просить визнати незаконною та скасувати постанову від 23.04.2015 р. про стягнення виконавчого збору, посилаючись на те, що пенсія, яка підлягає нарахуванню та виплаті за рішенням суду, відноситься до періодичних платежів, а тому виконавчий збір не повинен стягуватись.

Також просить визнати незаконною та скасувати вимогу державного виконавця від 20.05.2015 р. про виконання рішення суду.

Сторони в судове засідання не зявились, будучи у встановленому законом порядку повідомленими про день та час розгляду справи.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримав.

Представник відповідачів - Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області та Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області подав письмові заперечення на позов, в яких просив розглядати справу за відсутності представника, а позовні вимоги залишити без задоволення як необґрунтовані.

Третя особа ОСОБА_1 в судове засідання не зявився, будучи у встановленому законом порядку повідомлений про день та час розгляду справи. Причини неявки суду не повідомив.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Постановою Великоновосілківського районного суду Донецької області від 22.10.2014 р., яке набрало законної сили, Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області зобовязано здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної основної та додаткової пенсії відповідно до вимог ст.ст. 50, 54, 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с. 11-14).

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 03.04.2015 р. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-а/220/32/14, виданого 20.03.2015 р. Великоновосілківським районним судом Донецької області, та запропоновано самостійно виконати рішення у семиденний термін з дня винесення постанови (а.с. 9). Зазначену постанову позивач отримав 15.04.2015 р. (а.с. 8, 9).

На виконання постанови державного виконавця УПФУ у Волноваському районі Донецької області виконав постанову суду в частині перерахунку пенсії ОСОБА_1 за період з 16.03.2014 р. по 01.08.2014 р. та донараховано кошти в сумі 8503,04 грн. Виплату нарахованих коштів позивач не здійснював, про що повідомив державного виконавця листом від 21.04.2015 р. № 3784/04 (а.с. 10).

23.04.2015 р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області винесена постанова про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 2040 грн. (а.с. 5).

20.05.2015 року винесена постанова про накладення на УПФУ у Волноваському районі Донецької області штрафу за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення суду у розмірі 680 грн., а також направлена вимога про виконання рішення суду в пятиденний термін з дня отримання вимоги (а.с. 6).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із частиною 2 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Матеріалами справи підтверджується, що постанову про відкриття виконавчого провадження від 03.04.2015 р., в якій встановлено семиденний термін на виконання судового рішення у добровільному порядку, боржник отримав 15.04.2015 р. (а.с. 8).

Судом вірно встановлено, що на виконання постанови державного виконавця УПФУ у Волноваському районі Донецької області здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період з 16.03.2014 р. по 01.08.2014 р. в сумі 8503,04 грн., що підтверджується розпорядженням № 190539 від 21.04.2015 р. (а.с. 10).

Листом від 21.04.2015 № 3784/04 позивач повідомив державного виконавця про нарахування пенсії та наявність поважних причин, з яких УПФУ не може виплатити її.

Отже, пенсійним фондом, у встановлений державним виконавцем строк, судове рішення у добровільному порядку виконано не було.

Представником позивача не наведено жодного переконливого доводу, який би свідчив про поважність причин невиконання судового рішення.

Відсутність коштів на рахунку боржника чи порушення строків фінансування є однією з підстав до відстрочення виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення (частина перша статті 263 КАС України), а не виконання судового рішення взагалі. Боржник, в даному випадку, не звертався до суду з вимогою про зупинення чи відстрочку виконання рішення суду.

Невиконання судових рішень кваліфікується Європейським судом з прав людини не лише як недотримання частини першої статті 6 Конвенції з прав людини, але і як порушення інших конвенційних прав. У справі «Войтенко проти України» Суд знайшов порушення пункту 1 статті 6, статті 13 та статті 1 протоколу №1 Конвенції за невиконання рішення українського суду через відсутність бюджетних коштів.

За таких обставин, суд вважає постанову державного виконавця від 23.04.2015 року про стягнення виконавчого збору такою, що винесена відповідно до вимог діючого законодавства, зважаючи зокрема на наявність у державного виконавця визначених положеннями частини 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» підстав для стягнення виконавчого збору.

Посилання позивача на те, що провадження відкрито за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів, суд вважає необґрунтованими, оскільки рішенням суду позивача зобовязано здійснити нарахування та виплату пенсії за певний період часу, яка підлягає стягненню одноразово і не відноситься до періодичних платежів.

Таким чином, правові підстави для задоволення вимог позивача у цій частині відсутні.

Стосовно позовних вимог про скасування постанови державного виконавця від 20.05.2015 року про накладення штрафу, суд зазначає наступне.

Виконання рішень за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення здійснюється відповідно до статті 75 Закону України «Про виконавче провадження».

Частиною 2 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Згідно із частиною 1 статті 89 вказаного Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Накладення штрафу за невиконання та повторне невиконання судового рішення можливо лише у випадку, якщо таке невиконання відповідно до положень частини 2 статті 75 та частин 1 та 2 статті 89 Закону України «Про виконавче провадження» мало місце без поважних причин.

За змістом наведеної вище частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, із поданням, про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Верховною Радою України 5 червня 2012 року було прийнято Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», відповідно до частини 1 статті 1 якого цей Закон встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання.

Згідно з приписами частини 1 статті 3 цього закону виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Виконання рішень за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення здійснюється відповідно до статті 75 Закону №606-ХІV «Про виконавче провадження».

Частиною 2 статті 75 зазначеного Закону передбачено, що у разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Згідно із частиною 1 статті 89 Закону «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника.

Враховуючи викладене, постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише при умові, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість, у тому числі і фінансову, виконати судове рішення, проте не зробив цього.

Судами встановлено, що УПФУ виконав вимогу державного виконавця в межах своїх повноважень, а саме: згідно рішення здійснив перерахунок пенсії, проте, виплата нарахованої пенсії позивачем не здійснена, у зв'язку з відсутністю коштів, оскільки вони не є власністю УПФУ та не знаходяться на його рахунках. Фактично, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету.

Відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Отже, невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів при відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності таких коштів у боржника, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, оскільки боржник не мав фінансової можливості протягом встановленого державним виконавцем семиденного строку, виконати судове рішення.

Оскільки у позивача були поважні причини невиконання судового рішення, то постанова державного виконавця про накладення штрафу у розмірі 680 грн. є передчасною.

Стосовно позовних вимог в частині визнання незаконної та скасування вимоги державного виконавця від 20.05.2015 року, суд зазначає, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, оскільки вимога державного виконавця складена відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5, і не підлягає оскарженню.

Посилання позивача на невідповідність постанов державного виконавця вимогам Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5, суд також вважає необґрунтованими.

Керуючись ст.ст. 9,11,71-72,158-163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області задовольнити частково.

Визнати незаконною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 20.05.2015 року ВП № 47126140 про накладення штрафу.

В іншій частині позовних вимог Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня отримання сторонами копії цієї постанови.

Суддя О.М. Якішина