Рішення № 49529007, 02.09.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.15 Справа№ 914/2098/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Пекканіска», м. Київ

до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю «Червоноградський завод металоконструкцій», м. Червоноград, Львівська область

про стягнення заборгованості 25 001,70 грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Куць М.Я.

Представники:

Від сторін: не з`явилися.

На розгляд господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю «Пекканіска» подано позов до Товариства з додатковою відповідальністю «Червоноградський завод металоконструкцій» про стягнення заборгованості за Договором оренди підйомної техніки від 06.06.2011р. № 2-050611 в сумі 25 001,70 грн.

Ухвалою суду від 02.07.2015р. порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд справи на 20.07.2015р.

З підстав зазначених в ухвалі суду від 20.07.2015р. розгляд справи відкладено на 26.08.2015р., а 26.08.2015р. на 02.09.2015р.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач у порушення умов Договору оренди підйомної техніки від 06.06.2011р. № 2-050611 не здійснив повної оплати орендних платежів, у зв’язку з чим позивач просить стягнути заборгованість в сумі 13 000,00 грн. За неналежне виконання умов договору позивач просить стягнути 3% річних в розмірі 312,00 грн., інфляційні втрати в сумі 7 148,96 грн., пеню в сумі 1 940,74 грн. та штраф в сумі 2 600,00 грн.

У судове засідання позивач явку повноважного представника не забезпечив, про причину не явки суд не повідомив.

Відповідач в черговий раз у судове засідання явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Доказів мирного врегулювання спору суду сторонами не подано.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Щодо розгляду справи за відсутності повноважних представників у судовому засіданні суд зазначає наступне.

Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість представників: позивача та відповідача, бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

Разом з тим, відповідно до абз. 1 п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 передбачено, що у випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 ГПК України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки, явка в судове засідання представників сторін – це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до приписів ст.ст. 67 та 77 ГПК України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15 липня 2013 року по справі № 6/175(2010)).

Суд оглянувши та дослідивши наявні у справі документи не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Не явка представників сторін та не подання додаткових доказів в матеріали справи, не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ст. 69 ГПК України суд обмежений строками розгляду справи.

У судовому засіданні 02.09.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи судом встановлено таке.

06.06.2011р. між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди підйомної техніки № 2-050611 (надалі за текстом - Договір).

Згідно п. 1. Договору орендодавець (позивач у справі), а орендар (відповідач у справі) приймає в тимчасове оплатне користування підйому техніку, далі по тексту договору «Підйомна техніка», яка є об’єктом власності орендодавця. Орендар використовує отриману за договором Підйомну техніку у власній господарській діяльності дотримуючись вимогам законодавства України та положень цього договору.

Відповідно до п.2.1.4. Договору орендодавець зобов’язаний, щомісячно, до 10-го числа кожного місяця, складати та направляти орендарю для підписання Акти виконаних робіт по всім одиницям техніки що знаходиться в оренді.

Відповідно до п.2.2.12. Договору орендар зобов’язаний, щомісячно, в строк до 15 числа кожного місяця, підписувати, скріпляти печаткою та повертати орендодавцю Акти виконаних робіт з оренди Підйомної техніки.

На виконання умов Договору з червня 2011р. по серпень 2014р. позивачем було надано відповідачу послуги з оренди Підйомної техніки на загальну суму 87 949,86 грн., що підтверджується Актами надання послуг, що підписані сторонами та скріплені печатками без жодних застережень.

Орендна плата сплачується орендарем щомісячно до 10-го числа місяця, що слідує за місяцем в якому було надано послуги з оренди Підйомної техніки ( п. 3.3. Договору).

На виконання умов Договору, відповідач частково розрахувався за отримані послуги з оренди Підйомної техніки, сплативши на користь позивача кошти в сумі 74 949,96 грн., що підтримується позивачем, та не заперечується відповідачем, та підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків.

Відповідач покладенні на нього зобов’язання з оплати наданих послуг з оренди Підйомної техніки в повній мірі не виконав, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 13 000,00 грн., що підтримується позивачем та відповідачем належними та допустимими доказами не заперечується.

Доказів повного або часткового погашення заборгованості за Договором на момент розгляду справи в суді сторонами суду не подано.

За неналежне виконання умов Договору позивач просить стягнути 3% річних в розмірі 312,00 грн., інфляційні втрати в сумі 7 148,96 грн., пеню в сумі 1 940,74 грн. та штраф в сумі 2 600,00 грн.

Доказів мирного врегулювання спору чи погашення заборгованості станом на день розгляду справи сторонами до суду не надано.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору надання послуг в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем своїх зобов’язань за Договором. Відповідач проти вимог позивача не заперечив, будь-яких пояснень по суті предмету спору суду не надав, доказів проведення часткової або повної оплати з наданих послуг з оренди Підйомної техніки не надав.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за Договором в сумі 13 000,00 грн., оскільки такі обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснив перевірку нарахування 3 % річних та інфляційних втрат встановив, що нараховані і позивачем 3% річних в сумі 312,00 грн. та інфляційні втрати в сумі 7 148,96 грн. (в межах заявлених позовних вимог), нараховані правомірно та підлягають стягненню.

Згідно п. 5.3. Договору у разі несплати або несвоєчасної оплати грошових коштів у строки, зазначені у ст.3 даного договору, Орендодавець вправі вимагати дострокового розірвання цього договору, а орендар зобов’язується сплатити на користь орендодавця, крім несплаченої суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня від суми простроченого платежу, а також штраф у розмірі 20% від суми несплаченого або несвоєчасно сплаченого платежу.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України, в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України – видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Така позиція зазначена у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2012року №06/5026/1052/2011 та відображено в інформаційному листі Вищого господарського суду №01-06/908/2012 від 13.07.2012р.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України, враховуючи статтю 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Суд здійснив перевірку нарахування штрафних санкцій прийшов до висновку, що заявлені позивачем до стягнення пеня в сумі 1 940,74 грн. та штраф у розмірі 20% від суми простроченої заборгованості в розмірі 2 600,00 грн., нарахований правомірно і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно з ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи зі змісту наведеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 179, 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 15, 526, 549, 610, 612, 625, 626, 627, 629, 759 Цивільного кодексу України, та ст.ст. 22, 33, 34, 49, 79, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Червоноградський завод металоконструкцій» (80100, Львівська область, місто Червоноград, вулиця Львівська, будинок 53; ідентифікаційний код юридичної особи 01267395) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пекканіска» (04309, місто Київ, вулиця Богатирська, будинок 11; ідентифікаційний код юридичної особи 35411500) 13 000,00 грн. орендної плати, 312,00 грн. – 3 % річних, 7 148,96 грн. – інфляційних втрат, 1 940,74 грн. – пені, 2 600,00 грн. - штраф та 1 827,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 03.09.2015 року.

Суддя Коссак С.М.