Рішення № 49528961, 26.08.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.08.15 Справа№ 914/1926/15

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань Мак Л.Б., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "БРОКБІЗНЕСБАНК", м.Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпік ЛТД", м.Львів

про стягнення 1 370 640,11 грн. заборгованості.

За участю представників сторін:

від позивача Презлята С.З. - представник (довіреність №152/03 від 05.06.2015р.);

від відповідача Жук С.Ю. - представник (довіреність №б/н від 13.07.2015р.).

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Публічне акціонерне товариство "БРОКБІЗНЕСБАНК" звернулось із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпік ЛТД" про стягнення 1 370 640,11 грн. заборгованості, з яких 1 013 794,91 грн. пеня за порушення строків повернення кредиту, 210 795,26 грн. пеня за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом, 100 465,26 грн. три проценти річних та 45 584,68 грн. інфляційні нарахування.

Ухвалою суду від 17.06.2015р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 27.07.2015р.

Ухвалою суду від 27.07.2015р. розгляд справи відкладено на 10.08.2015р. з підстав, наведених в ухвалі суду.

Ухвалою суду від 10.08.2015р. продовжено строк розгляду спору та відкладено розгляд справи на 26.08.2015р. з підстав, наведених в ухвалі суду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимог підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав наведених в позовній заяві. Позовні вимоги мотивавані несвоєчасним виконанням відповідачем умов кредитного договору, що призвело до утворення заборгованості в сумі 1 370 640,11 грн., з яких 1 013 794,91 грн. пеня за порушення строків повернення кредиту, 210 795,26 грн. пеня за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом, 100 465,26 грн. три проценти річних та 45 584,68 грн. інфляційні нарахування.

Представник відповідача подав заяву (вх.№35650/15 від 26.08.2015р.) в якій просить суд застосувати строки спеціальної та загальної позовної давності, щодо стягнення з відповідача пені за несвоєчасне погашення кредиту, пені за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитом, трьох процентів річних та інфляційних нарахувань.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав наведених у запереченні проти позову (вх.№33305/15 від 31.08.2015р.) та просив задоволити заяву про застосування строків позовної давності. Зокрема зазначив, що відповідачем 28.12.2012р. достроково повністю виконано всі зобов'язання за кредитним договором №11 від 17.12.2007р. Крім того, зазначив, що з моменту повного погашення кредиту і виконання кредитного договору, а саме з 28.12.2012р., відповідач не отримував жодної претензії зі сторони позивача про будь-які заборгованості за штрафами і пенями.

В судовому засіданні представник позивача категорично заперечив проти доводів відповідача та наполягав на задоволенні позову у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представника позивача та заперечення представника відповідача, господарський суд, -

встановив:

01.02.2007р. між Акціонерним Банком "БРОКБІЗНЕСБАНК", повним правонаступником всіх прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство "БРОКБІЗНЕСБАНК" (надалі - банк) в особі директора Львівської філії Паньківа Петра Миколайовича, який діє на підставі довіреності, посвідченої Краковецькою А.М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 10.04.2006р., за реєстровим №2699 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Олімпік ЛТД" (надалі - позичальник), в особі директора Жука Юрія Петровича, який діє на підставі статуту, було укладено кредитний договір №11 (далі по тексту - кредитний договір) за умовами якого банк відкриває позичальнику мультивалютну відкличну поновлювальну кредитну лінію з максимальним лімітом заборгованості 2000000,00 (два мільйони) гривень 00 копійок на термін до 31.01.2010р. зі сплатою 17 (сімнадцять) відсотків річних в національній валюті (гривні), 13 (тринадцять) відсотків річних в доларах США, Євро на повернення обігових коштів.

За умовами п.3.1. кредитного договору банк і позичальник зобов'язуються виконувати вимоги цього договору.

Згідно п.3.2.1. кредитного договору банк зобов'язувався відкрити позичальнику позичкові рахунки для видачі кредиту №20636049870603 в національній валюті (гривні), №20635049871603 в доларах США, №20634049871604 в Євро.

Відповідно до п.3.3.2. кредитного договору позичальник зобов'язувався перерахувати банку плату в розмірі 20000,00 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок з помісячною сплатою рівними частинами по 2000,00 (дві тисячі) гривень 00 копійок протягом 10-ти місяців за відкриття та ведення позичкового рахунку на рахунок №61110730100101 в Львівській філії АБ "БРОКБІЗНЕСБАНК".

Згідно п.4.4. кредитного договору позичальник за своєю ініціативою має право достроково погасити Банку наданий йому кредит.

Протягом дії кредитного договору №11 від 01.02.2007р., між його сторонами було укладено 13 додаткових договорів, зокрема: №1 від 04.09.2008р.; №2 від 11.07.2008р.; №3 від 28.01.2009р.; №4 від 29.04.2009р.; №5 від 29.07.2009р.; №6 від 29.01.2010р.; №7 від 15.03.2010р.; №8 від 29.06.2010р.; №9 від 30.08.2010р.; №10 від 29.10.2010р.; №11 від 01.02.2011р.; №12 від 08.06.2011р.; №13 від 12.10.2012р.

Додатковим договором №13 від 12.10.2012р. до кредитного договору №11 від 01.02.2007р. сторони внесли зміни у п.2.1., п.2.2., п.3.3.4., п.4.1., п.4.2., п.4.3., п.5.1., а також доповнено кредитний договір п.3.3.2., п.4.9., п.4.10., п.7.8., п.7.9.

Відповідно до п.1. додаткового договору №13 від 12.10.2012р. до кредитного договору №11 від 01.02.2007р. сторони внесли зміни в п.2.1. до кредитного договору та виклали його в наступній редакції: банк надає позичальнику кредит в сумі 637 745,00 (шістсот тридцять сім тисяч сімсот сорок п'ять) гривень 00 копійок на термін до 14 вересня 2013 року зі сплатою 22 (двадцять два) відсотки річних в національній валюті (гривні) на поповнення обігових коштів.

Згідно п.5. додаткового договору №13 від 12.10.2012р. до кредитного договору №11 від 01.02.2007р. сторони внесли зміни в п.4.1. до кредитного договору та виклали його в наступній редакції: проценти позичальник сплачує щомісяця до 7 (сьомого) числа місяця наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, а також в день повернення (у тому числі дострокового) заборгованості за кредитом в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, 28.12.2012р. відповідач достроково повністю погасив кредит згідно кредитного договору №11 від 01.02.2007р. у сумі 637 745,00 грн.

Позивач у позовній заяві стверджує, що відповідач користуючись грошовими коштами в межах кредитного договору, свої зобов'язання належним чином не виконував, а саме з травня 2011р. своєчасно не сплачував тіло кредиту, а з січня 2009р. прострочив сплату відсотків за користування кредитом.

Оскільки в період дії кредитного договору відповідач неодноразово протерміновував сплату чергових платежів по тілу кредиту та відсотках за користування кредитом, позивач звернувся з позовом про стягнення 1 013 794,91 грн. пені за порушення строків повернення кредиту (за період з 01.05.2011р. по 11.10.2012р.), 210 795,26 грн. пені за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом (за період з 31.01.2009р. по 27.12.2012р.), 100 465,26 грн. трьох процентів річних (за період з 01.05.2011р. по 27.12.2012р.) та 45 584,68 грн. інфляційних нарахувань (за період з 01.05.2011р. по 31.08.2012р.).

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч.2 ст.1054 ЦК України).

Позивач згідно умов кредитного договору №11 від 01.02.2011р. з врахуванням внесених змін до нього відповідно до додаткових договорів №1 від 04.09.2008р.; №2 від 11.07.2008р.; №3 від 28.01.2009р.; №4 від 29.04.2009р.; №5 від 29.07.2009р.; №6 від 29.01.2010р.; №7 від 15.03.2010р.; №8 від 29.06.2010р.; №9 від 30.08.2010р.; №10 від 29.10.2010р.; №11 від 01.02.2011р.; №12 від 08.06.2011р.; №13 від 12.10.2012р. надав відповідачу кредитні кошти.

Однак відповідач, користуючись грошовими коштами в межах кредитного договору, свої зобов"язання за договором належним чином не виконував, допускаючи прострочку.

Відповідно до вимог п.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно п.4.4. кредитного договору позичальник за своєю ініціативою має право достроково погасити Банку наданий йому кредит.

Згідно ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується позивачем той факт, що 28.12.2012р. відповідач достроково повністю погасив кредит згідно кредитного договору №11 від 01.02.2007р. у сумі 637745,00 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи банківською по особовому рахунку відповідача № 20635103228001.

Згідно ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відтак, станом на 28.12.2012р. у відповідача відсутня заборгованість по кредитному договору №11 від 01.02.2007р. з врахуванням усіх змін до нього.

Згідно ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Щодо позовних вимог про стягнення пені суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондують з приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п.7.1. кредитного договору, у випадку несвоєчасного погашення кредиту та (або) процентів за його використання, банк має право стягувати пеню, яка може нараховуватися виходячи з 0,1 (нуль цілих одна десята) % від суми непогашеної заборгованості за кожний день прострочки (договірна ставка).

Вищий господарський суд України у п.2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснив, що до пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Згідно ч.1 ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Як вбачається з умов кредитного договору укладеного між позивачем та відповідачем, сторонами не передбачено особливих умов щодо збільшення періоду нарахування пені чи строку позовної давності.

Представник відповідача подав заяву (вх.№35650/15 від 26.08.2015р.) в якій просить суд застосувати строки спеціальної та загальної позовної давності.

Щодо посилання відповідача на сплив строку позовної давності слід зазначити наступне.

За приписами статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із ст. 257 цього кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1 та п.1 ч.2 ст.258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

До вимог про стягнення пені застосовується строк позовної давності в один рік, встановлений ч.2 ст.258 ЦК України. Згідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкції за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач просить стягнути пеню яка згідно поданого ним розрахунку становить:

- 1 013 794,91 грн. пеня за порушення строків повернення кредиту (за період з 01.05.2011р. по 11.10.2012р.);

- 210 795,26 грн. пеня за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом (за період з 31.01.2009р. по 27.12.2012р.).

Як вказано у п.п.4.3. п.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" Якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

28.12.2012р. відповідач достроково повністю погасив кредит згідно кредитного договору №11 від 01.02.2007р.

Позивач звернувся з позовом до суду 15.06.2015р., отже зважаючи на вищенаведене, спеціальний строк позовної давності по пред"явленню позовної вимоги про стягнення пені пропущено. Крім того, при нарахуванні пені позивач не дотримувався встановленого ч.6 ст.232 ГПК України шестимісячного періоду для її нарахування та не врахував, що ст.3 Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" встановлено обмеження розміру пені за прострочку платежу.

За умовами ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у справі, зробленою до винесення ним рішення.

Представник відповідача подав заяву (вх.№35650/15 від 26.08.2015р.) про застосування спеціальної та загальної позовної давності.

Згідно ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частиною 5 ст.267 ЦК України передбачено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позивачем не наведено поважності причин пропущення строку позовної давності щодо вимоги про стягнення пені.

Оскільки представником позивача не було наведено поважних причин пропущення позовної давності, відповідачем заявлено про застосування позовної давності, суд дійшов висновку про необхідність застосування наслідків пропуску позовної давності щодо вимоги про стягнення пені за порушення строків повернення кредиту та за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається із поданого розрахунку позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 100 465,26 грн. 3% річних за період з 01.05.2011р. по 27.12.2012р. та 45 584,68 грн. інфляційних нарахувань за період з 01.05.2011р. по 01.08.2012р.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що позивач при їх нарахуванні частково пропустив загальний строк позовної давності, крім того завищив їх суму, оскільки розрахунок складений непослідовно, з повторами, нарахований на однакові періоди.

Враховуючи, що відповідач, користуючись грошовими коштами в межах кредитного договору, свої зобов"язання за договором належним чином вчасно не виконував, допускаючи прострочку, відтак згідно проведеного судом перерахунку до стягнення з відповідача підлягає 1 264,79 грн. три проценти річних за період з 25.07.2012р. по 27.12.2012р. та 103,84 грн. інфляційних нарахувань за період з 01.08.2012р. по 31.08.2012р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку підставності позову до задоволення частково. З відповідача підлягає стягненню 1 368,63 грн. з яких 1 264,79 грн. 3% річних та 103,84 грн. інфляційних нарахувань. У задоволенні решти позову слід відмовити.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За умовами ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Слід зазначити, що відповідно до постанови Правління Національного банку України від 10.06.2014 № 339 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "БРОКБІЗНЕСБАНК" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 11.06.2014 № 45 про початок здійснення процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "БРОКБІЗНЕСБАНК" (далі - АТ "БРОКБІЗНЕСБАНК") та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію АТ "БРОКБІЗНЕСБАНК" - провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків - Куреного Олександра Вікторовича на період з 11 червня 2014 року до 10 червня 2015 року включно.

На підставі ч.5 ст.44 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 21.05.2015 р. № 103 про продовження строків здійснення процедури ліквідації АТ "БРОКБІЗНЕСБАНК" на 1 рік до 10.06.2016р. включно.

Водночас, відповідно до зазначеного рішення продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "БРОКБІЗНЕСБАНК" - Куреного Олександра Вікторовича до 10.06.2016р. включно.

Відповідно до п.1 ст.36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення. Відповідно до п.1 ч.2 ст.37 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа фонду має право вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку. Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 37 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", уповноважена особа фонду має право заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду, у тому числі позови про винесення рішення, відповідно до якого боржник банку має надати інформацію про свої активи.

Згідно ст. 48 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа у встановленому законодавством порядку вживає заходів до повернення заборгованості позичальників перед Банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб.

Згідно з ч.2 ст.44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Питання сплати, звільнення від сплати, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору регулюються Законом України "Про судовий збір".

Статтею 5 цього Закону передбачені пільги щодо сплати судового збору, зокрема відповідно до п.22 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняється уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Слід зазначити, що згідно ч.2 ст.9 Закону України "Про судовий збір", кошти судового збору спрямовуються на забезпечення здійснення правосуддя, зміцнення матеріально-технічної бази судів, включаючи створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційної системи, веб-порталу судової влади, комп'ютерних локальних мереж, сучасних систем фіксування судового процесу, придбання та обслуговування комп'ютерної і копіювально-розмножувальної техніки, впровадження електронного цифрового підпису.

Частиною другою ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

При поданні позову позивачем заявлено до стягнення 1 370 640,11 грн., відтак судовий збір повинен був становити 73 080,00 грн.

Згідно ч.3 ст.49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Оскільки, судом задоволено позовні вимоги на загальну суму 1368,63 грн., відтак судовий збір становить 73,08 грн. та підлягає до стягнення з відповідача в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.11, 256-259, 261, 267, 526, 549, 599, 611, 625, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст.174, 193, 230-232 ГК України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82-84, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпік ЛТД" (79035, м.Львів, Сихівський район, вул.Бузкова, буд. 13; код ЄДРПОУ 25555897) на користь Публічного акціонерного товариства ""БРОКБІЗНЕСБАНК" (03057, м.Київ, Солом'янський район, проспект Перемоги, буд.41; код ЄДРПОУ 19357489) 1 264,79 грн. три проценти річних та 103,84 грн. інфляційних нарахувань.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпік ЛТД" (79035, м.Львів, Сихівський район, вул.Бузкова, буд. 13; код ЄДРПОУ 25555897) в доход Державного бюджету України судовий збір в сумі 73,08 грн.

4. У задоволенні решти позову відмовити.

5. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

6. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Згідно вимог ст.87 ГПК України повний текст рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повний текст рішення

виготовлено 31.08.2015р.

Суддя Сухович Ю.О.