Ухвала суду № 49526022, 27.08.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 167/5/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Сіліч І.І. Провадження № 22-ц/773/958/15 Категорія: 27 Доповідач: Грушицький А. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2015 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Грушицького А.І.,

суддів: Свистун О.В., Федонюк С.Ю.,

при секретарі Лимарю Р.С.,

з участю представника позивача Кравчука М.В.,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 на рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 13 травня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Рожищенського районного суду Волинської області від 13 травня 2015 року позов задоволено частково.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 в користь ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором № CL-А00/020/2008 від 29 січня 2008 року в сумі 398198,92 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 в користь ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» 3654 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду, покликаючись на його незаконність та необгрунтованість, представник відповідача ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 13 травня 2015 року та постановити нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав з підстав в ній зазначених.

Представник позивача Кравчук М.В. заперечив апеляційну скаргу.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду даної справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 не виконує належним чином своїх зобов'язань щодо повернення коштів по укладеному 29 січня 2008 року кредитному договору, в результаті чого станом на 31 грудня 2014 року утворилась заборгованість в розмірі 921624,95 грн., з яких 198198,92 грн. заборгованості за основною сумою боргу за кредитом та 723426,03 грн. пені. Враховуючи, що сума пені перевищує розмір основної заборгованості, виходячи з вимог розумності, виваженості та справедливості на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України суд першої інстанції зменшив розмір пені до 200000 грн.

Висновки суду першої інстанції відповідають встановленим в судовому засіданні обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам закону.

Судом встановлено, що 29 січня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» (правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк») та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № CL-A00/020/2008, відповідно до умов якого останньому надано кредит в розмірі 30600 доларів США з кінцевим терміном повернення кредиту до 23 січня 2015 року зі сплатою 11,49 % річних (а.с. 6).

18 березня 2011 року між ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, відповідно до якого ПАТ «ОТП Банк» продало (переуступило) ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» права на кредитний портфель. ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» набуло усіх прав вимоги за кредитними договорами, включаючи права вимоги до боржників щодо сплати суми основного боргу, процентів, штрафних санкцій (а.с. 9-16).

У зв'язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору станом на 31 грудня 2014 року утворилась заборгованість в розмірі 921624,95 грн., з яких 12569,25 дол. США заборгованості по основній сумі боргу за кредитом, що за офіційним курсом НБУ становить 198198,92 грн., а також 723426,03 грн. пені за невиконання умов кредитного договору (а.с. 116).

Крім того, судом встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 29 січня 2008 року між банком та ОСОБА_4 було укладено договір застави транспортного засобу № PСL-А00/020/2008, відповідно до якого в заставу передано легковий автомобіль НОМЕР_2.

Рішенням Рожищенського районного суду Волинської області від 6 грудня 2013 року задоволено позов ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_4, третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на майно. Постановлено в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № CL-A00/020/2008 від 29 січня 2008 року в розмірі 343370,93 грн., звернути стягнення на легковий автомобіль НОМЕР_2, який належить ОСОБА_4 (а.с. 99,100).

Постановою старшого державного виконавця ВДВС Рожищенського РУЮ від 14 березня 2014 року оголошено розшук автомобіля НОМЕР_2, що належить боржнику ОСОБА_4 (а.с. 118-119).

Як встановлено ст. ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, у встановлений строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як передбачено ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч. 3 ст. 551 ЦК України).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Згідно ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Пунктами 1.5.1, 1.5.1.1 частини № 2 кредитного договору № CL-A00/020/2008 від 29 січня 2008 року передбачено, що повернення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у графіку платежів, шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим перерахуванням на поточний рахунок. Нараховані в порядку, передбаченому цим договором проценти сплачуються одночасно з погашенням відповідної частини кредиту та в строк, передбачений в графіку платежів.

Згідно п. 1.9.1 частини № 2 кредитного договору № CL-A00/020/2008 від 29 січня 2008 року незважаючи на інші положення цього договору, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником та/або поручителем, та/або майновим поручителем своїх боргових та/чи інших зобов'язань за цим договором (в тому числі, але не виключно, встановлених п. 2.3 та ст. 3 цього договору) чи іншими укладеними з банком договорами та/або умов документів забезпечення (надалі - вимога). При цьому зобов'язання позичальника щодо дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому настає з дати відправлення банком на адресу позичальника відповідної вимоги та повинно бути проведено позичальником протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги (а.с. 7-зв.).

12 травня 2011 року ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» направило позичальнику ОСОБА_3 досудову вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором в повному обсязі (22319,53 дол. США заборгованості за кредитом та 1780,17 дол. США відсотків за користування кредитом) протягом 30 календарних днів з дати отримання цієї вимоги. Вказану вимогу ОСОБА_3 отримав особисто під розписку 12 травня 2011 року (а.с. 97).

Отже, кредитор змінив строк виконання основного зобов'язання, який настав для позичальника 11 червня 2011 року.

Як вбачається з розрахунку заборгованості кошти на погашення кредитної заборгованості надходили по 31 травня 2013 року (а.с. 116).

Згідно довідки ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» від 3 лютого 2015 року № 72 у період з 6 лютого 2012 року по 31 травня 2013 року кошти надходили від ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» в якості страхового відшкодування вигодонабувачу згідно заяви ОСОБА_4 за наслідками ДТП, яка відбулася 2 листопада 2011 року за участю автомобіля НОМЕР_2. Останній платіж безпосередньо на погашення кредитної заборгованості надійшов 8 листопада 2011 року (а.с. 117).

Отже, перебіг строку позовної давності за позовом про стягнення заборгованості за тілом кредиту із позичальника у повному обсязі розпочався 11 червня 2011 року, який перервався на підставі ч. 2 ст. 264 ЦК України пред'явленням кредитором 17 травня 2013 року позову про стягнення заборгованості до субсидіарного боржника - майнового поручителя ОСОБА_4 З позовом про стягнення заборгованості із позичальника ОСОБА_3 кредитор звернувся до суду 5 січня 2015 року.

Тому в даному спорі відсутні підстави для відмови в позові за спливом позовної давності.

Пеня нарахована в межах спеціального строку позовної давності - 1 рік, визначеного згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, у межах загального строку позовної давності за основною вимогою, і її розмір судом першої інстанції на законних підставах (ч. 3 ст. 551 ЦК України) зменшено до 200000 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в порушення вищезазначених правових норм та умов кредитного договору ОСОБА_3 порушив свої зобов'язання перед банком за кредитним договором, а тому порушені права позивача підлягають поновленню шляхом стягнення заборгованості з відповідача в користь позивача.

Доводи апеляційної скарги про різний розмір заборгованості по тілу кредиту, визначений у рішеннях Рожищенського районного суду Волинської області від 6 грудня 2013 року та від 13 травня 2015 року не випливають на висновки суду, оскільки позичальник отримував кредитні кошти в іноземній валюті, а заборгованість у рішенні суду від 6 грудня 2013 року визначена станом на 29 грудня 2012 року, а у рішенні суду від 13 травня 2015 року - станом на 31 грудня 2014 року.

Покликання представника відповідача в апеляційній скарзі на неправильний розподіл судових витрат є неогрунтованим, оскільки витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка б підлягала задоволенню, якби судом не було зменшено розмір неустойки.

Таким чином, наведені представником відповідача в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду в апеляційному порядку оскаржуваного рішення суду і висновків суду вони не спростовують.

На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 13 травня 2015 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді