Рішення № 49524247, 31.08.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2015Справа №910/17130/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Калуський комбінат хлібопродуктів"

до Аграрного фонду

про стягнення 283 631,84 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

від позивача: Матуляк О.С. за довіреністю № 1/07 від 20.07.2015

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Калуський комбінат хлібопродуктів" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Аграрного фонду (відповідач) про стягнення 283631,84 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконання з боку відповідача його зобов'язань за Договором складського зберігання зерна № 36/11 від 08.04.2011 в частині оплати послуг по зберіганню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2015 порушено провадження у справі № 910/17130/15 та призначено розгляд справи на 27.07.2015 о 12:15 год.

В судове засідання, призначене на 27.07.2015, представник позивача з'явився.

В судове засідання, призначене на 27.07.2015, представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 08.07.2015 не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 27.07.2015, подав клопотання про долучення до матеріалів справи копії Реєстру складських документів на зерно в частині записів про "погашення" спірних складських квитанцій; витягів з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно позивача та відповідача; заяви про відсутність аналогічного спору. Клопотання судом задоволене та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

В судовому засіданні, призначеному на 27.07.2015, судом перевірено виконання сторонами вимог ухвали суду від 08.07.2015 про порушення провадження у справі № 910/17130/15 та встановлено, що відповідач вимоги зазначеної ухвали не виконав.

В судовому засіданні 27.07.2015 судом оглянуті оригінали документів, копії яких наявні в матеріалах справи.

Представник позивача в судовому засіданні 27.07.2015 надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

Враховуючи нез'явлення представника відповідача в судове засідання, невиконання останнім вимог ухвали суду від 08.07.2015 та положення п. 1, 2 ч. 1 ст. 77 ГПК України, ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2015 розгляд справи відкладено на 31.08.2015 о 12:30 год.

30.07.2015 представник відповідача через відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву, згідно якого суму заборгованості за Договором складського зберігання зерна № 36/11 від 08.04.2011 не заперечував, втім зазначив, що остання не була оплачена у зв'язку з відсутністю фінансування. Відповідач також вказав, що Аграрний фонд є бюджетною організацією, яка утримується за рахунок коштів державного бюджету в межах кошторису, затвердженого Міністерством аграрної політики та продовольства та погодженого з Мінфіном.

В судове засідання, призначене на 31.08.2015, представник позивача з'явився.

Представник відповідача судове засідання, призначене на 31.08.2015, не з'явився, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103032123620 (з ухвалою суду від 27.07.2015).

Відповідно до п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Як зазначено у п.п. 3.9.1 п. 3.9 вищезазначеної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. Там же зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За наведених обставин, відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду судом справи № 910/17130/15.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 вищенаведеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір в даному судовому засіданні судом встановлено не було.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 31.08.2015 без участі представника відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні 31.08.2015 подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме копії відповіді відповідача № 40-07/709 від 21.07.2015 на Вимогу № 876 від 22.06.2015 позивача про сплату заборгованості. Клопотання судом задоволене та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

Представник позивача в судовому засіданні 31.08.2015 надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 31.08.2015 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

08.04.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Калуський комбінат хлібопродуктів" (позивач, зерновий склад) та Аграрним фондом (відповідач, поклажодавець) був укладений Договір складського зберігання зерна № 36/11 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору зберігання поклажодавець зобов'язується передати на зберігання зерновому складу зерно пшениці, жита, ячменя, кукурудзи (об'єктів державного цінового регулювання), якість яких відповідає діючим ДСТУ (далі - зерно), за заліковою вагою в кількості, яка визначається по фактичній кількості зерна, що надійшло на карточку поклажодавця і засвідчується відповідними складськими документами, а зерновий склад зобов'язується прийняти таке зерно для зберігання на визначених Договором умовах і в установлений строк повернути його поклажодавцеві або особі, зазначені ним як одержувач у стані, передбаченому Договором та законодавством.

Згідно з п. 3.1.5 Договору, зерновий склад зобов'язаний видати складські документи на зерно не пізніше наступного робочого дня після прийняття його на зберігання.

Відповідно до п. 4.3 Договору (в редакції Додаткового договору від 29.06.2012) розмір плати (тарифу) за надання послуг зберігання за тонну на місяць - 17,50 грн.

Згідно з п. 4.4 Договору (в редакції Додаткового договору від 29.06.2012), поклажодавець сплачує вартість послуг із зберігання зерна з дати передачі зерна поклажодавця на зберігання зерновому складу згідно актів передавання - приймання до договору складського зберігання на підставі актів виконаних робіт.

Пунктом п. 7.1 Договору сторони погодили строк зберігання зерна - до пред'явлення вимоги поклажодавцем.

Договір набирає чинності з моменту підписання та скріплення печатками і діє до 31.12.2011 року, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань у повному обсязі, Дія Договору розповсюджується на відносини між сторонами, що виникли з 01.03.2011 (п. 8.1 Договору).

Додатковими договорами до Договору сторони неодноразово продовжували строк його дії.

Позивач зазначив, що згідно умов Договору відповідач передав позивачу на зберігання зерно пшениці 2, 3, 4, 6 класу 2008, 2010, 2011 року та 2013 років збирання урожаю, зерно жита 2, 3 класу 2011 року збирання урожаю.

На підтвердження прийняття зерна від відповідача позивач видав складські квитанції та просте складське свідоцтво на зерно (перелік яких наведено в таблиці на стор. 1, 2 позовної заяви, належним чином засвідчені копії яких додані до позовної заяви), які відповідно до п. 24 ст. 1 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" та розділу 3 Положення про обіг складських документів на зерно, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики від 27.06.2003 р. № 198, є товаророзпорядчими документами, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу. Підставою для видачі складської квитанції на зерно є угода про зберігання зерна, укладена між зерновим складом та поклажодавцем, та факт прийняття зерна на зберігання.

Позивач вказав, що зазначені складські квитанції підтверджують факт перебування зерна на зберіганні у позивача в період з 01.11.2013 по 16.01.2014.

18.06.2015 позивач звернувся до відповідача з Вимогою № 130 про сплату заборгованості за Договором складського зберігання зерна № 36/11 від 08.04.2011, згідно якої просив останнього протягом 7 днів з дня отримання даної вимоги сплатити заборгованість в сумі 283631,84 грн. на поточний рахунок позивача. Разом з наведеною вимогою позивач направив відповідачу довідку про стан розрахунків Аграрного фонду з ТОВ "Калуський комбінат хлібопродуктів" та акти виконаних робіт до Договору складського зберігання зерна від 08.04.2011 № 36/11 з розрахунками розміру вартості послуг із зберігання зерна за період зберігання з 01.11.2013 по 30.11.2013, з 01.12.2013 по 31.12.2013, з 01.01.2014 по 16.01.2014 на загальну суму 283631,84 грн., виходячи при цьому із визначеного пунктом 4.3 Договору розміру плати (тарифу) за надання послуг зберігання за тонну на місяць.

На підтвердження направлення відповідачу Вимоги № 130 про сплату заборгованості за Договором складського зберігання зерна № 36/11 від 08.04.2011 позивач надав суду фіскальний чек № 7831 від 18.06.2015 та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, згідно якого поштове відправлення одержано відповідачем 22.06.2015.

Крім того, позивач звертався до відповідача також і з Вимогою про сплату заборгованості № 876 від 22.06.2015, відповідь на яку відповідача № 40-07/709 від 21.07.2015 долучена позивачем до матеріалів справи.

Однак, як стверджував позивач, відповідач акти виконаних робіт до Договору складського зберігання зерна від 08.04.2011 № 36/11 не підписав, будь-яких претензій чи зауважень щодо наданих послуг зі зберігання зерна позивачу не пред'являв, вартість послуг зі зберігання зерна не оплатив, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення 283631,84 грн. заборгованості на підставі Договору складського зберігання зерна № 36/11 від 08.04.2011.

Відповідач фактично визнав позовні вимоги, оскільки не заперечував наявність в нього заборгованості перед позивачем в сумі 283631,84 грн.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Отже, внаслідок укладення Договору складського зберігання зерна № 36/11 від 08.04.2011 року між сторонами виникли цивільні права та обов'язки.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 957 ЦК України за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.

Відносини сторін щодо складського зберігання зерна регулюються Законом України "Про зерно та ринок зерна в Україні".

Частинами 1, 2 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" визначено, що договір складського зберігання зерна є публічним договором, типова форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України. За договором складського зберігання зерна зерновий склад зобов'язується за плату зберігати зерно, що передане йому суб'єктом ринку зерна.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" плата за зберігання зерна, строки її внесення встановлюються договором складського зберігання зерна.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічні норми містять статті 525, 526 ЦК України, згідно яких зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).

З огляду на викладене, судом встановлено, що відповідно до умов укладеного між сторонами Договору складського зберігання зерна № 36/11 від 08.04.2011 року, відповідач передав на зберігання позивачу зерно, що підтверджується складськими квитанціями на зерно, перелік яких наведено в таблиці на стор. 1, 2 позовної заяви.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 37 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів: подвійне складське свідоцтво; просте складське свідоцтво; складську квитанцію. Складський документ на зерно виписується після передачі зерна на зберігання не пізніше наступного робочого дня.

Статтею 43 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" визначено, що якщо зерновий склад приймає зерно на зберігання без видачі простого або подвійного складського свідоцтва, то для підтвердження прийняття зерна на зберігання він повинен видати складську квитанцію. Істотні дані складської квитанції встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 46 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" після видачі зерна володільцям складських документів на зерно зернові склади повинні погасити прийняті складські документи на зерно шляхом відмітки на складському документі - "погашено". Погашені складські документи на зерно в повторний обіг не допускаються і виключаються з реєстру складських документів на зерно, про що робиться відповідний запис. Погашені складські документи зберігаються зерновим складом протягом трьох років.

Враховуючи те, що факт передачі відповідачем на зберігання позивачу зерна пшениці та жита (відповідного класу та року збирання урожаю) підтверджується належними доказами, а саме, наявними в матеріалах справи копіями складських квитанцій та простого складського свідоцтва на зерно, а відповідачем не надано суду належних доказів того, що передане позивачу на зберігання зерно було повернуто зі зберігання до 16.01.2014 року (гранична дата зберігання, вказана позивачем), господарський суд дійшов висновку про те, що в зазначений позивачем період з 01.11.2013 по 16.01.2014 зерно знаходилось на зберіганні на складі позивача.

Як зазначалося вище, 18.06.2015 позивач звернувся до відповідача з Вимогою № 130 про сплату заборгованості за Договором складського зберігання зерна № 36/11 від 08.04.2011, згідно якої просив відповідача протягом 7 днів з дня отримання даної вимоги сплатити заборгованість в сумі 283631,84 грн. на поточний рахунок позивача.

Разом з вищенаведеною вимогою позивач направив відповідачу довідку про стан розрахунків Аграрного фонду з ТОВ "Калуський комбінат хлібопродуктів" та акти виконаних робіт до Договору складського зберігання зерна від 08.04.2011 № 36/11 з розрахунками розміру вартості послуг із зберігання зерна за період зберігання з 01.11.2013 по 30.11.2013, з 01.12.2013 по 31.12.2013, з 01.01.2014 по 16.01.2014 на загальну суму 283631,84 грн.

Направлення відповідачу наведеної вимоги про сплату заборгованості за Договором та актів виконаних робіт до Договору підтверджується фіскальним чек № 7831 від 18.06.2015 та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, згідно якого поштове відправлення одержано відповідачем 22.06.2015.

Проте, відповідач, отримані від позивача акти виконаних робіт до Договору не підписав, будь-яких претензій з приводу наданих позивачем послуг зі зберігання зерна не пред'явив, вартість наданих позивачем послуг зі зберігання зерна не оплатив.

Серед іншого, слід зазначити, що ані умовами Договору, ані нормами чинного законодавства на позивача не покладено обов'язок щодо вчинення будь-яких дій щодо спонукання відповідача до підписання актів виконаних робіт.

Отже, відповідач, отримавши від позивача акти виконаних робіт до Договору, безпідставно відмовився від прийняття наданих позивачем послуг, не заявивши, при цьому будь-яких претензій чи зауважень з приводу наданих послуг зі зберігання зерна, а відтак, строк оплати за актами виконаних робіт до Договору складського зберігання зерна від 08.04.2011 № 36/11 за період зберігання з 01.11.2013 по 30.11.2013, з 01.12.2013 по 31.12.2013, з 01.01.2014 по 16.01.2014, є таким, що настав.

Разом з тим, відповідач зазначає про відсутність у нього коштів для здійснення оплати спірної заборгованості, у зв'язку з відсутністю фінансування. Зокрема, пунктом 15 Положення про Аграрний фонд, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2005 р. № 543 передбачено, що Аграрний фонд утримується за рахунок коштів державного бюджету в межах кошторису, затвердженого Міністерством аграрної політики та продовольства та погодженого з Мінфіном.

Вищенаведені доводи відповідача суд відхиляє як безпідставні, оскільки відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення від обов'язку належного виконання останнім договірного зобов'язання.

Так, згідно з частиною першою статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Враховуючи наведене, перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 283631,84 грн. заборгованості за надані позивачем послуги зі зберігання зерна за Договором № 36/11 від 08.04.2011 за період з 01.11.2013 по 16.01.2014 нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в наведеній сумі.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на задоволення позовних вимог, на відповідача покладається судовий збір в сумі 5672,65 грн.

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Аграрного фонду (01001, м. Київ, вулиця Грінченка, буд. 1; ідентифікаційний код 33642855) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Калуський комбінат хлібопродуктів" (77300, Івано-Франківська обл., м. Калуш, вул. Ст. Бандери, буд. 102А; ідентифікаційний код 31967407) 283631,84 грн. (двісті вісімдесят три тисячі шістсот тридцять одну гривню 84 коп.) заборгованості, 5672,65 грн. (п'ять тисяч шістсот сімдесят дві гривні 65 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.09.2015.

Суддя Гумега О. В.