Ухвала суду № 49521814, 03.09.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА проект

Справа № 761/13639/15-ц Головуючий у 1 - й інстанції: Малинников О.Ф.

№ апеляційного провадження: Доповідач - Ратнікова В.М.

22-ц/796/ 11 308/2015

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2015 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Левенця Б.Б.

- Гаращенка Д.Р.

при секретарі - Івановій А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_3 на ухвалу Шевченківського районного суду м.Києва від 07 липня 2015 року про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про захист прав споживача, стягнення суми вкладу та відсотків, 3% річних та відсотків за фактичне користування

банком сумою вкладу після закінчення строку депозитного вкладу,-

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 07 липня 2015 року заяву позивача про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про захист прав споживача, стягнення суми вкладу та відсотків, 3% річних та відсотків за фактичне користування банком сумою вкладу після закінчення строку депозитного вкладу, залишено без задоволення.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду 1-ї інстанції, позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Шевченківського районного суду м.Києва від 07 липня 2015 року скасувати та постановити нову ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову.

Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що ухвала Шевченківського районного суду м.Києва від 07 липня 2015 року постановлена з порушенням норм процесуального права. Вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні його заяви, пославшись на положення ст. 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Невжиття відповідних заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разу задоволення його позову. Крім того, відмовляючи в задоволенні його заяви, суд першої інстанції не врахував, що він просив накласти арешт не на кореспондентський рахунок, а на грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться на відповідному рахунку.

В судове засідання сторони не з»явились, про день та час слухання справи судом повідомлені у встановленому законом порядку, причину неявки суду не повідомили, а тому, колегія суддів вважає можливим розгляд справи у їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з слідуючих підстав.

Судом встановлено, що в травні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про стягнення суми вкладу за договором № 300937/76108/5-14 «Класік» 2379,57 доларів США та 11 грн. 60 коп., з яких 2268 доларів США - сума депозиту, 109,40 доларів США - проценти за користування коштами, 11 грн. 60 коп. - три проценти річних за прострочення зобов'язання, 2,17 доларів США - проценти за фактичне користування банком сумою вкладу після закінчення строку депозитного договору.

06 липня 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову способом накладення арешту на кореспондентський рахунок № НОМЕР_1 в Публічному акціонерному товаристві «Державний експортно-імпортний банк України» (АТ «Укрексімбанк» МФО 322313, код ЄДРПОУ 00032112, адреса: 03150, м. Київ, вул. Горького, 127) ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (МФО 300131, код ЄДРПОУ 09807856, юридична адреса: 04050, м. Київ, вул. Артема, 60) у сумі 2399 доларів США та 48 центів та 242 грн. 97 коп. (разом з еквівалентом за курсом НБУ 50675 грн. 72 коп.).

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 07 липня 2015 року ОСОБА_3 відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Постановляючи дану ухвалу, суд 1-ї інстанції виходив з положень ст.ст.151-153 ЦПК України, зазначаючи, що заява про забезпечення позову в даному випадку не відповідає вимогам ст. 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та фактично не співмірна із заявленими вимогами, оскільки спір між сторонами виник з приводу невиконання банком своїх зобов'язань щодо обслуговування поточного рахунку позивача. Не встановлено, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення, або навіть неможливості у майбутньому виконати рішення суду. Заявником не надано доказів, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, зазначених в ч. З ст. 151 ЦПК України.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду 1-ї інстанції зроблені на підставі повного та об'єктивного дослідження наданих доказів на в повній мірі відповідають вимогам закону з огляду на таке.

Так, відповідно до ч.1 та ч.3 ст.151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з п.1 ч.1 ст.152 ЦПК Українипозов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що у разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову, при цьому суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Відповідно до ч.6 ст.153 ЦПК України, залежно від обставин справи, суд може забезпечити позов повністю або частково.

Крім того, ч.3 ст.152 ЦПК Україниімперативно встановлює, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» №9 від 22 лютого 2006 року розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Крім того, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

При обранні заходів забезпечення позову, суд повинен також враховувати необхідність збереження балансу прав і законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин та інших осіб, не допускаючи використання заходу забезпечення позову у якості тиску на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність» арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом.

Частиною 3 ст. 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність» забороняється накладати арешт на кореспондентські рахунки банку.

З урахуванням обставин справи та вимог закону, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов законного та обгрунтованого висновку про відсутність підстав для забезпечення позову у визначений ОСОБА_3 спосіб.

Доводи апеляційної скарги про те, що при відмові у накладенні арешту на кореспондентський рахунок відповідача, існує реальна загроза неповернення банком позивачу коштів за договором банківського вкладу є безпідставними з огляду на таке.

З системного аналізу положень Закону України «Про банки і банківську діяльність» та ЦК України вбачається, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Незалежно від того, хто вніс вклад на депозитний рахунок, лише вкладник наділений правом розпорядження коштами, що обліковуються на його рахунку і без його письмового розпорядження про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком банк не має правових підстав проводити будь-які операції за депозитним рахунком вкладника.

Доводи апеляційної скарги про те, що ухвала суду є не вмотивованою, постановлена з порушенням норм процесуального права, колегія суддів також вважає безпідставними, оскільки ухвала Шевченківського районного суду м.Києва від 07 липня 2015 року постановлена з дотриманням вимог ст.ст. 151-153 ЦПК України.

Інші доводи апеляційної скарги правильність висновків суду також не спростовують.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, постановлена з дотриманням норм процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги позивача ОСОБА_3 відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м.Києва від 07 липня 2015 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: Судді: