Постанова № 49521477, 26.08.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2015 р. Справа № 914/2449/14

Львівський апеляційний господарський суд, у складі суддів:

Головуючого судді Бойко С. М.,

судді Бонк Т. Б.,

Якімець Г. Г.

секретар Фіна Н.

за участю представників:

від позивача не з'явився,

від відповідача з'явився,

розглянув апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця

ОСОБА_3

на рішення господарського суду Львівської області від 26.08.2014 року, суддя Бортник О. Ю.,

у справі № 914/2449/14

за позовом публічного акціонерного товариства "Завод "Львівсільмаш", м. Запоріжжя

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

про стягнення заборгованості на суму 17 433,41 грн.,

В С Т А Н О В И В :

рішенням господарського суду Львівської області від 26.08.2014 в справі № 914/2449/14 задоволено позов ПАТ «Завод «Львівсільмаш» та стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 заборгованості за невиконання умов договору оренди по сплаті в сумі 3033,41 грн., 14400 грн. штрафу - за порушення виконання умов договору та 1827 грн. судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ФОП ОСОБА_3 порушено умови виконання договорів оренди № 00033/12 та № 040/2014 (п.п. 5.2., 5.3., 6.1.7, 9.2.) по сплаті за користування орендованим майном, що призвело до утворення заборгованості.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення господарського суду Львівської області від 26.08.2014 у справі № 914/2449/14 скасувати повністю і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ПАТ «Завод «Львівсільмаш» про стягнення заборгованості.

В обґрунтування вимог апеляційного скарги відповідач зазначає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального та матеріального права, що призвело до прийняття неправильного рішення.

Судом не досліджено чи між сторонами виникли договірні правовідносини Відповідач заперечує факт укладення та підписання договору оренди за № 00033/12 від 10.12.2012 та за № 0440/2014 від 02.01.2014 р., так і вчинення будь-яких дій на виконання умов договору, а звідси і виникнення у нього обов'язку провести оплату.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення господарського суду Львівської області від 26.08.2014 без змін, а скаргу ФОП ОСОБА_3 - без задоволення, мотивуючи тим, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим у відповідності до вимог чинного законодавства.

Апелянт (відповідач), в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, заявив клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи з метою дослідження достовірності проставлених підписів на договорах, актах приймання, що ним не виконувалися, проте виконані від його імені.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти апеляційної скарги позивача, підтримав пояснення наведені у відзиві.

В судове засідання представник позивача після поновлення провадження по справі не з'явився, суд вважає його неявку як без поважних причин та за можливе вирішити спір за наявних в справі доказів про права і обов'язки сторін.

Апеляційний суд, заслухавши пояснення представників сторін на засіданні за їх участі, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню.

Апеляційним судом встановлено, що предметом спору є стягнення заборгованості на підставі договорів оренди нерухомого майна за договором оренди № 00033/12 від 10.12.2012 та договором оренди № 040/2014 від 02.01.2014. Підставою позову є порушення п. 5.2, 5.3, 6.1.7, 9.2 Договорів № 0000033/12 та № 040/2014, а також ст. 526, 530 , 610, 612, 627, 629, 759, 762 ЦК України та 193 ГК України.

Сторонами за договором оренди № 00033/12 (а.с. 16-17) від 10.12.2012 є позивач-ВАТ «Завод «Львівсільмаш»(Орендодавець) та відповідач- ФОП ОСОБА_3.(Орендар). Згідно з п. 1.1 та 1.2 Договору, орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове оплатне користування частину нежитлового приміщення площею 9,0 кв. м. та прилеглу територію площею 2063,00 кв. м., які розташовані за адресою АДРЕСА_2. Відповідно до п. 5.1 орендна плата за місяць становить 2000,00 грн.

В акті приймання-передачі від 10.12.2012 зазначено, що орендодавець передає, а орендар приймає об'єкт оренди згідно Договору № 00033/12 (а.с. 18).

Аналогічно як і в акті приймання-передачі від 31.12.2013 (а.с. 19).

Сторонами за договором оренди № № 040/2014 (а.с. 20-22) від 02.01.2014 є позивач-ВАТ «Завод «Львівсільмаш»(Орендодавець) та відповідач- ФОП ОСОБА_3.(Орендар).

Згідно з п. 1.1 та 1.2 цього Договору, орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове оплатне користування частину нежитлового приміщення площею 9,0 кв. м. та прилеглу територію площею 2063,00 кв. м., які розташовані за адресою АДРЕСА_2.

Відповідно до п. 5.1 орендна плата за місяць становить 2000,00 грн.

В акті приймання-передачі від 02.01.2014 зазначено, що орендодавець передає, а орендар приймає об'єкт оренди згідно Договору № 00033/12 (а.с. 23).

З аналізу встановлених обставин по справі на підставі доказів по справі, пояснень відповідача, що заперечив існування спірних договірних відносин між ним та позивачем, висновку експерта, що відповідач ні договорів, ні актів приймання передачі (а.с. 18, 19, 23, 42), додаткової угоди № 2 до договору оренди № 00016/12 від 01.06.2012 (а.с. 124) та договорів оренди № 00033/12 від 10.12.2012 (а.с. 16-18) та № 040/2014 від 02.01.2014 (а.с.20-22)) не підписував, а також судом не встановлено, що позивач доручав вчинення від сого імені будь-яких осіб на вчинення дій на укладення та виконання спірних договірних відносин, в тому числі і ОСОБА_4 не видавав доручення.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Тобто, волевиявлення учасника правочину має бути: вільним (формуватися за відсутності тиску на психіку або особистість фізичної особи тощо, в умовах, за яких особа може належним чином оцінити ситуацію, визначити для себе мету правочину, отримати уявлення про його характеристику тощо); таким, що відповідає внутрішній волі (намірам) суб'єктів правочину.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Тобто обов'язковою ознакою письмової форми є те, що сторони власноручно вчиняють підпис на відповідному документі при укладенні правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Таким чином, договори оренди № 00033/12 від 10.12.2012 та № 040/2014 від 02.01.2014, в силу ч. 1 ст. 215 ЦК України та ч. 1 ст. 83 ГПК України є недійсними.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Таким чином, виконанням договору є вчинення дій щодо встановлення, зміни або припинення цивільних прав і обов'язків. Права і обов'язки, які виникають із таких дій, становлять зміст цивільно-правового зобов'язання.

З огляду на заперечення відповідача про здійснення ним грошових проплат за прибутковими касовими ордерами на виконання договорів, а також не встановлення факту уповноваження ним будь-яких осіб на вчинення від його імені цих дій, а тому пояснення позивача в тій частині, що відповідач уповноважив дану особу на здійснення від його імені дій на виконання спірних умов договору, а звідси і наявністю існування договірних відносин не знайшло підтвердження в судовому засіданні.

З цих підстав долучені до матеріалів справи прибуткові касові ордери як докази проплат за спірними договорами є неналежними, так як не свідчать про вчинення ОСОБА_3 дій, спрямованих на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для виконання договорів, а саме: прибуткові касові ордери № 1134 від 21.12.2012 на суму 2 000,00 за договором № 00033/12 від 10.12.12 (а.с. 29); № 1282 від 05.03.2013 на суму 2 000,00 за договором № 00033/12 від 10.12.12(а.с. 29); № 1365 від 05.04.2013 на суму 1 000,00 за договором № 00033/12 від 10.12.12(а.с. 30); № 1421 від 07.05.2013 на суму 2 000,00 за договором № 00033/12 від 10.12.12(а.с. 30); № 1494 від 04.06.2013 на суму 2 004,00 за договором № 00033/12 від 10.12.12(а.с. 31); № 1567 від 05.07.2013 на суму 2 004,00 за договором № 00033/12 від 10.12.12(а.с. 31); № 1617 від 06.08.2013 на суму 2 000,00 за договором № 00033/12 від 10.12.12(а.с. 32); № 1651 від 04.09.2013 на суму 2 000,00 за договором № 00033/12 від 10.12.12(а.с. 32); № 1727 від 10.10.2013 на суму 2 004,00 за договором № 00033/12 від 10.12.12(а.с. 33); № 1767 від 04.11.2013 на суму 2 000,00 за договором № 00033/12 від 10.12.12(а.с. 33); № 1829 від 03.12.2013 на суму 2 000,00 за договором № 00033/12 від 10.12.12(а.с. 34); № 1902 від 10.01.2014 на суму 2 000,00 за договором № 00033/12 від 10.12.12(а.с. 34); № 1959 від 04.02.2014 на суму 3 000,00 за договором № 00016/12 від 01.06.12(а.с. 35); № 2016 від 04.03.2014 на суму 2 000,00 за договором № 00033/12 від 10.12.12(а.с. 35); квитанція до прибуткового касового ордера № 1134 від 21.12.2012 на суму 2 000,00 грн. за договором № 00033/12 (а.с. 103); № 2095 від 04.04.2014 на суму 2 000,00 за договором № 040/2014 від 02.01.14(а.с. 36);

прибутковий касовий ордер № 2247 від 03.06.2014 на суму 2 500,00 за договором № 040/2014 від 02.01.14(а.с. 36).

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Щодо виставлених рахунків-фактур та квитанцій прибуткових касових ордерів на їх оплату з призначення платежу «згідно договору 00016/12 від 01.06.2012» , то вони не стосуються предмету доказування по справі та не можуть бути взяті до уваги судом: рахунок-фактура № 00000518 від 08.06.2012 за оренду плату на суму 3 000,00 грн. (а.с. 97);рахунок-фактура № СФ-К-511 від 01.07.2012 за спільне використання технологічних мереж та обслуговування електромережі і електропідстанції на суму 19,00 грн. (а.с. 99);рахунок-фактура № СФ-К-541 від 02.07.2012 за оренду плату на суму 3 000,00 грн. (а.с. 101);рахунок-фактура № СФ-0000049 від 04.01.2013 за спільне використання технологічних мереж та обслуговування електромережі і електропідстанції на суму 814,19 грн. (а.с. 104); рахунок-фактура № СФ-К-928 від 01.11.2012 за оренду плату за грудень 2012 року на суму 2 000,00 грн. (а.с. 105);рахунок-фактура № СФ-К-640 від 01.08.2012 за оренду плату за серпень 2012 року на суму 2 129,00 грн. (а.с. 65);рахунок-фактура № СФ-К-611 від 01.08.2012 за спільне використання технологічних мереж та обслуговування електромережі і електропідстанції на суму 26,59 грн. (а.с. 67); рахунок-фактура № СФ-К-734 від 03.09.2012 за оренду плату за вересень 2012 року на суму 2 500,00 грн. (а.с. 71);рахунок-фактура № СФ-К-708 від 01.09.2012 за спільне використання технологічних мереж та обслуговування електромережі і електропідстанції на суму 46,85 грн. (а.с. 72); рахунок-фактура № СФ-К-833 від 30.09.2012 за спільне використання технологічних мереж та обслуговування електромережі і електропідстанції на суму 100,03 грн. (а.с. 76);рахунок-фактура № СФ-К-809 від 01.10.2012 за оренду плату за жовтень на суму 2 500,00 грн. (а.с. 77);рахунок-фактура № СФ-К-899 від 24.10.2012 за оренду плату на суму 2 233,34 грн. (а.с. 79);рахунок-фактура № СФ-К-954 від 31.10.2012 за спільне використання технологічних мереж та обслуговування електромережі і електропідстанції на суму 441,91 грн. (а.с. 81);

Квитанціі до прибуткового касового ордера № 890 від 18.06.2012 на суму 3 000,00 грн. (а.с. 96);№ 959 від 23.07.2012 на суму 19,00 грн. (а.с. 98);№ 958 від 23.07.2012 на суму 3 000,00 грн. (а.с. 100);№ 991 від 31.08.2012 на суму 2 129,00 грн. (а.с. 64); № 1024 від 25.09.2012 на суму 1 100,00 грн. (а.с. 68);№ 1022 від 18.09.2012 на суму 1 400,00 грн. (а.с. 70);№ 990 від 31.08.2012 на суму 26,59 грн. (а.с. 66);№ 1025 від 25.09.2012 на суму 46,85 грн. (а.с. 69); № 1155 від 10.01.2013 на суму 814,19 грн. (а.с. 102).

Згідно з ст.42 ГПК України висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання.

Висновком експерта № 1963 від 03.07.2015 встановлено, що підписи в заяві про зменшення орендної плати від 07.11.2012 р.; додатковій угоді № 2 до "договору оренди № 0001612 від 01 червня 2012 року" від 15 листопада 2012 року; договорі оренди № 00033/12 від 10 грудня 2012 року; акті приймання-передачі від 10 грудня 2012 року; акті приймання-передачі від 31 грудня 2013 року; договорі оренди № 040/2014 від 02 січня 2014 року; акті приймання-передачі від 02 січня 2014 року; акті приймання-передачі від 30 червня 2014 року - належать не ОСОБА_3, а іншій особі.

Отже, висновок експерта за № 1963 від 03.07.2015 узгоджується із зібраними доказами по справі: поясненнями відповідача, який заперечив підписання договорів та актів приймання-передачі, відсутністю даних щодо виконання ним умов спірних договорів, а тому приймається судом до уваги як належний доказ по справі.

Таким чином суд прийшов до висновку, що позивачем не надано доказів, які б підтвердили що підпис на спірному договорі належить відповідачу і при укладенні вказаного правочину волевиявлення відповідача не було вільним та не відповідало його внутрішній волі.

У відповідності до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відтак, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про обґрунтованість апеляційної скарги та наявність підстав для скасування рішення господарського суду Львівської області від 26.08.2014 у справі № 914/2449/14.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» № 4 від 23.03.2012, а також ч. 3, 4 ст. 15 Закону України «Про судову експертизу» витрати на проведення судових експертиз науково-дослідними установами Міністерства юстиції України, зокрема, у господарських справах відшкодовуються в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, під час судового розгляду має нести заінтересована сторона, а у разі призначення господарським судом судової експертизи з власної ініціативи - сторона, визначена в ухвалі господарського суду про призначення судової експертизи. Тому в зазначеній ухвалі суд вправі зобов'язати відповідну сторону перерахувати, в тому числі шляхом здійснення попередньої оплати, суму витрат на проведення експертизи на рахунок експертної установи.

Після закінчення розгляду справи витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, підлягають розподілу господарським судом на загальних підставах.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

А тому на користь відповідача з позивача у відшкодування судових витрат належить стягнути 913,50 грн. судового збору за апеляційне провадження та 3 275,60 грн. витрат вартості судової експертизи.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,

П о с т а н о в и в:

1. Апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_3- задоволити.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 26.08.2014 у справі № 914/2449/14 - скасувати. В позові ПАТ «Завод «Львівсільмаш» до ФОП ОСОБА_3 про стягнення заборгованості на суму 17 433,41 грн. - відмовити.

3. Визнати договір оренди № 0000033/12 від 10.12.2012 укладений між ВАТ «Завод «Львівсільмаш» та ФОП ОСОБА_3 - недійсним.

4. Визнати договір оренди № 040/2014 від 02.01.2014 укладений між ВАТ «Завод «Львівсільмаш» та ФОП ОСОБА_3 - недійсним.

5. Стягнути з ПАТ «Завод «Львівсільмаш» (69035, м. Запоріжжя, вул. Суворова, буд. 4, Ідентифікаційний код 05786134) на користь ФОП ОСОБА_3 (79053, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) у відшкодування судових витрат в сумі 913,50 грн. по сплаті судового збору за апеляційне провадження.

6. Стягнути з ПАТ «Завод «Львівсільмаш» (69035, м. Запоріжжя, вул. Суворова, буд. 4, Ідентифікаційний код 05786134) на користь ФОП ОСОБА_3 (79053, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 3275,60 грн. у відшкодування судових витрат за сплату вартості судової експертизи.

Місцевому господарському суду видати відповідний наказ в порядку ст.. 116 ГПК України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови складено 31.08.2015 року.

Головуючий суддя Бойко С.М.

Судді Бонк Т. Б.

Якімець Г. Г.