Постанова № 49520821, 31.08.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" серпня 2015 р. Справа№ 910/12934/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Руденко М.А.

за участю представників:

від позивача - Невідомий О.М., довіреність № 31/12-14_Н від 31.12.2014;

від відповідача - Ястреб Т.І., довіреність № 154 від 09.02.2015,

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" на рішення господарського суду міста Києва від 09.06.2015 у справі № 910/12934/15 (суддя Шкурдова Л.М.) за позовом товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" до публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" про стягнення 10 154,10 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" про стягнення 10 154,10 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.06.2015 у справі № 910/12934/15 позовні вимоги задоволено повністю; вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 10 154,10 грн. страхового відшкодування.

При ухваленні даного рішення, суд першої інстанції виходив з доведеності факту заподіяння шкоди водієм автомобіля "ВАЗ 21104", реєстраційний номер ВТ1333АС, цивільно-правова відповідальність власника якого на момент виникнення ДТП була застрахована ПАТ "Страхова компанія "Країна".

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 09.06.2015 у справі № 910/12934/15 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апелянт посилається на те, що не звернення страхувальника до страховика з заявою про настання страхового випадку, є підставою для відмови у здійснені страхового відшкодування.

Також, апелянт зазначає про пропуск позивачем строку позовної давності щодо пред'явлених вимог.

В судовому засіданні 31.08.2015 року представник апелянта - відповідача у справі, підтримав вимоги за апеляційною скаргою та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі- Страхування" (страховик) та Сотніковою Е.Є. (страхувальник) 01.06.2011 року укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту АС № 005185/1, за яким застраховано транспортний засіб "TOYOTA", реєстраційний номер ВТ9430АІ.

У м. Херсон по вул. Комарова 23.01.2012 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля "TOYOTA", реєстраційний номер ВТ9430АІ, під керуванням Сотнікової Е.Є. та транспортного засобу "ВАЗ 21104", реєстраційний номер ВТ1333АС, що належить Богдан Андрію Дмитровичу, під керуванням Купріянової Т.А.

У результаті зазначеної ДТП, автомобіль "TOYOTA", реєстраційний номер ВТ9430АІ, під керуванням Сотнікової Е.Є., отримав механічні пошкодження, що підтверджується Довідкою ДАІ (а.с. 24).

Постановою Дніпровського районного суду міста Херсон від 21.02.2012 року водія автомобіля "ВАЗ 21104", реєстраційний номер ВТ1333АС, Купріянову Т.А. визнано винною у вчиненні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про Адміністративні правопорушення.

Відповідно до рахунку № ВДиС-0026378 від 30.09.2014 року, складеного ТОВ "ВіДі Автострада", вартість ремонтних робіт транспортного засобу "TOYOTA", реєстраційний номер ВТ9430АІ склала 10 664, 10 грн.

Страхувальник 23.01.2013 звернувся до позивача з заявою про виплату страхового відшкодування у зв'язку з настанням страхового випадку.

З огляду на наведену обставину, доводи апелянта про те, що страхувальник не звертався до страховика з заявою про настання страхового випадку є необґрунтованими та не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову.

Страховим актом № КР-008926 від 17.11.2014 року пошкодження наземного транспортного засобу "TOYOTA", реєстраційний номер ВТ9430АІ, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати суму страхового відшкодування у розмірі 10 664,10 грн.

На виконання умов вищезазначеного договору позивачем здійснено перерахування СТО, яка здійснювала ремонт застрахованого автомобіля страхового відшкодування на суму 10 664,10 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3458 від 24.11.2014 р.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "ВАЗ 21104", реєстраційний номер ВТ1333АС, водія якого визнаного винним у правопорушенні, на момент виникнення ДТП була застрахована публічним акціонерним товариством "Страхова компанія "Країна" за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АА/2898132 (а.с. 56).

Застрахованим транспортним засобом за зазначеним полісом є автомобіль "ВАЗ 21104", реєстраційний номер ВТ1333АС, франшиза - 510 грн.

Позивач, зазначає, що після сплати ним своєму страхувальнику страхового відшкодування згідно умов договору добровільного страхування наземного транспорту АС № 005185/1 до нього перейшло право вимоги до відповідача. Тому, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ПАТ "Страхова компанія "Країна" страхового відшкодування в розмірі 10 154, 10 грн. (10 664,10 грн. - страхове відшкодування - 510 грн. - франшиза).

Згідно ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, що визначає загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1 Закону України "Про страхування" визначено, що страхування -це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Страхування може бути добровільним або обов'язковим (ст. 5 Закону України "Про страхування").

Згідно зі ст. 7 Закону України "Про страхування" страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов'язковим видом страхування, що здійснюється в Україні.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено перелік витрат, які відшкодовуються страховою компанією, до яких, належать витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу.

Згідно з частиною 1 статті 25 Закону України "Про страхування", здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Частиною 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Відповідно до частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно зі статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Статтею 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.

Зазначені норми передбачають наявність у страховика права на пред'явлення регресного позову.

Крім того, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. № 15-рп/2002, кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Враховуючи положення наведених норм, а також те, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля ВАЗ 21104", реєстраційний номер ВТ1333АС, водія якого визнаного винним у правопорушенні, на момент виникнення ДТП була застрахована публічним акціонерним товариством "Страхова компанія "Країна" за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АА/2898132, до позивача у даній справі перейшло право регресної вимоги.

Позивачем, сума заявленого до стягнення страхового відшкодування (10 154, 10 грн.), розрахована виходячи з рахунку СТО, яка здійснювала ремонт застрахованого автомобіля.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає правомірним нарахування суми страхового відшкодування на підставі рахунку СТО, з огляду на наступне.

Статтями 1 та 5 Закону України "Про страхування" визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів та доходів від розміщення коштів цих фондів. Страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов'язковим видом страхування, що здійснюється в Україні (ст. 7 Закону України "Про страхування").

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Відповідно до ст. ст. 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик (страхова організація, що має право на здійснення обов'язкового страхування цивільної-відповідальності) відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Згідно п. 34.1. вказаного Закону страховик терміново, але не пізніше трьох робочих днів зобов'язаний направити аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Зі змісту наведених норм Закону вбачається, що обов'язки, пов'язані з оцінкою шкоди, стосуються саме страховика, який здійснив обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу, у даному випадку - відповідача.

Однак, правовідносини, що виникли між позивачем та Сотніковою Е.Є. (страхувальник) 01.06.2011 року на підставі укладеного між ними Договору добровільного страхування наземного транспорту АС № 005185/1 належать до добровільного страхування.

Відтак, при визначенні розміру страхового відшкодування, що підлягає виплаті страхувальнику, позивач не повинен керуватися нормами Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" з огляду на наявність укладеного між ним та Сотніковою Е.Є. договору добровільного страхування.

Статтею 25 Закону України "Про страхування" передбачено, що виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про страхування" страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

При цьому, Закон України "Про страхування" не містить положень, які б покладали на страховика за договором добровільного страхування обов'язок здійснювати проведення суб'єктами оціночної діяльності оцінки заподіяної шкоди, завданої при ДТП транспортному засобу, та які б ставили необхідність відшкодування шкоди у залежність від проведення такої оцінки, а згідно ч. 2 ст. 14 ЦК України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Разом з цим, частина друга статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", яка визначає випадки, коли проведення оцінки майна є обов'язковим, такого обов'язку щодо оцінки, на страховика, який уклав договір добровільного страхування, також не покладає.

Таким чином, позивач при визначенні розміру страхового відшкодування, що підлягає виплаті страхувальнику, повинен керуватися нормами Закону України "Про страхування" та умовами укладеного між ним та Сотніковою Е.Є. договору добровільного страхування наземного транспорту АС № 005185/1.

Аналогічної позиції дотримується також і Вищий господарський суд України у постановах від 07.08.2014 у справі № 910/14328/13, від 21.01.2014 у справі № 910/11450/13, від 17.02.2015 у справі № 910/15581/14.

З огляду на викладене, визначення позивачем розміру страхового відшкодування на підставі рахунку СТО не суперечить ні умовам договору добровільного страхування, ні вимогам закону.

Сума страхового відшкодування, заявлена позивачем до стягнення, обґрунтовано зменшена ним на суму франшизи.

Підпунктом 12.1. ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до вимог ст. 9 Закону України "Про страхування" франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Оскільки, згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АА/2898132 франшиза становить 510 грн., то позивач обґрунтовано вимагає стягнення з відповідача суми збитків за вирахуванням суми франшизи.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову.

Доводи апелянта про пропуск позивачем строку позовної давності, відхиляються колегією суддів з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Частиною шостою статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

За наведених обставин, за регресними зобов'язаннями перебіг строку позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання, а саме з дня виплати страхового відшкодування.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 25.02.2015 року у справі №910/177/14.

Як вже зазначалось, страхове відшкодування на суму 10 664,10 грн. позивачем було виплачено СТО, яка здійснювала ремонт застрахованого автомобіля, 24.11.2014 р. (що підтверджується платіжним дорученням № 3458 від 24.11.2014 р.).

Отже, з наступного дня, а саме з 25.11.2014, розпочав свій перебіг строк позовної давності щодо вимог про стягнення страхового відшкодування, який відповідно спливає тільки 25.11.2017 року.

Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся з вимогою про стягнення суми страхового відшкодування в межах строку позовної давності.

Таким чином, посилання апелянта на пропуск позивачем строку позовної давності є необґрунтованими.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 09.06.2015 у справі № 910/12934/15 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Матеріали справи № 910/12934/15 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Дідиченко

М.А. Руденко