Постанова № 49520791, 26.08.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2015 р. Справа№ 910/5403/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Яковлєва М.Л.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі судового засідання Котовський С.О.

за участю представників:

від прокуратури: Чистякова Н.О. - за посвідченням;

від позивача: Власенко І.І. - за належним чином оформленою довіреністю;

від відповідача: не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2015 року

у справі № 910/5403/15-г (суддя Грєхова О.А.)

за позовом Заступника прокурора Голосіївського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5

про внесення змін до договору, -

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Голосіївського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про внесення змін до договору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.04.2015 року по справі № 910/5403/15-г позовні вимоги задоволені.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернулась з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 позивну заяву не отримала і тому не мала змоги ознайомитись з нею, і згідно своїх прав надати свої пропозиції, заперечення та докази.

Скаржник в своїй апеляційній скарзі зазначає, що рекомендоване повідомлення о місті і часі розгляду справи № 910/5403/15-г ФОП ОСОБА_5 не отримувала і тому не мала змоги приймати участі у судовому засіданні 06.04.2015 року. при розгляді справи і не мала змоги в судовому засіданні надати заперечення, докази, обґрунтувати свої пропозиції по справі №910/5403/15-г.

Також, апелянт обґрунтовує скаргу тим, що згідно договору та чинного законодавства повністю порушені права ФОБ ОСОБА_5 як відповідача по справі № 910/5403/15-г, так і орендаря згідно договору оренди земельної ділянки від 09.02.2007 року зареєсрованої під №79-6-00478, прийнято рішення суду по справі № 910/5403/15-г, про зміні до договору, п.4.2. викласти наступній редакції «Річна орендна плата на земельну ділянку встановлюється у розмірі 3% від її нормативно грошової /рцінки» односторонньому порядку, ігноруючи ФОБ ОСОБА_5, як відповідача в судовому засіданні.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2015 року у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді - Іоннікова І.А., Пономаренко Є.Ю. відновлено строк на подання апеляційної скарги, прийнято до розгляду, порушено апеляційне провадження у справі, розгляд справи призначено на 26.08.2015 року.

У зв'язку з перебуванням судді Іоннікової І.А. у відпустці, розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 26.08.2015 року, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Гончаров С.А.; судді Яковлєв М.Л., Пономаренко Є.Ю.

Відповідач до судового засідання, що відбулось 26.08.2015 року, не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011 року Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судовою колегією встановлено, що неявка представників відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, та, за таких обставин, розгляд справи за відсутності відповідача є можливим.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, присутніх в судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

09.02.2007 року на підставі рішення Київської міської ради № 98/3189 від 02.02.2006 року, між Київською міською радою (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки.

Відповідно до п. 1.1, 2.1 договору орендодавець за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку з наступними характеристиками: місце розташування - АДРЕСА_1, розміром 3578 м2, цільове призначення - для реконструкції з розширення існуючого магазину під кафе, магазин та офісні приміщення з прибудовами і надбудовою мансардного поверху, кадастровий номер - НОМЕР_1.

Пунктом 2.2. договору встановлено, що згідно з витягом з технічної документації №Ю-39318/2006 Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від 23.08.2006 № 749 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1415532,83 грн.

Згідно п. 3.1 цей договір укладено на 10 років.

Пунктами 4.2, 4.5 договору сторони погодили, що річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 2,5 відсотків від її нормативної грошової оцінки. Розмір орендної плати може змінюватись за згодою сторін шляхом прийняття відповідного рішення Київською міською радою та внесення змін до цього договору.

Відповідно до п. 4.9 договору розмір орендної плати може переглядатись у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством та у випадках, передбачених законом, за згодою сторін, але не частіше, ніж один раз у рік.

Даний договір зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 26.02.2007 року за № 79-6-00478 у книзі записів державної реєстрації договорів.

28.02.2013 року Київська міська рада прийняла рішення №89/9146 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень ст. 288 Податкового кодексу України", яким вирішено внести зміни до договорів оренди земельних ділянок, встановивши річну орендну плату у розмірі трьох відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, в тому числі і укладеного з відповідачем у даній справі.

Вказане рішення Київської міської ради №89/9146 від 28.02.2013 року опубліковане 02.04.2013 у випуску №33 (1161) газети "Хрещатик", а відтак за приписами ч.ч. 5, 11 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" набрало чинності з дня його офіційного оприлюднення.

На виконання даного рішення, Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на адресу відповідача було направлено листа, в якому орендарю повідомлено про прийняття Київською міською радою рішення №89/9146 від 28.02.2013 року та необхідність внесення змін до договору оренди, втім відповідач відповіді на вказану пропозицію не надав.

З цих підстав, оскільки законодавча зміна граничного розміру орендної плати є підставою для внесення змін до договору оренди в частині орендної плати, у зв'язку з чим прийнято відповідне рішення Київської міської ради, заступник прокурора Голосіївського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до суду з даним позовом.

Як зазначалось, позовними вимогами у даній справі є внесення змін до договору оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати.

Позовні вимоги прокурора вмотивовані тим, що у зв'язку з прийняттям рішення Київської міської ради №89/9146 від 28.02.2013 року "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень ст. 288 Податкового кодексу України" наявні правові підстави для внесення змін до договору оренди землі від 09.02.2007 року, укладеного між Київською міською радою та ФОП ОСОБА_5

Судова колегія, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення з наступних підстав.

Статтею 9 Земельного кодексу України визначено, що до розмежування повноважень Київської міської ради віднесено, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

У відповідності до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Таким чином, з аналізу вищенаведених норм випливає, що підставою для користування земельною ділянкою, яка перебуває у комунальній власності, є відповідне рішення місцевої ради та договір оренди, укладений на підставі рішення органу місцевого самоврядування.

Орендою землі у відповідності до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 2 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі", істотними умовами договору оренди землі є, зокрема орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Статтею 21 Закону України "Про оренду землі (в редакції чинній на момент укладення договору) було визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю").

При цьому, річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю", та перевищувати 10 відсотків їх нормативної грошової оцінки.

Отже, на момент укладання спірного договору оренди розмір та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку регулювались Законом України "Про плату за землю", ст. 2 якого встановлено, що плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

З 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, положеннями якого передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

При цьому, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки земельних ділянок (ст.ст. 288.5.1, 289 ПК України).

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 02.12.2010 № 2756-VI внесено зміни до частини 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" відповідно до яких розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України)

За приписами ст. 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (стаття 652 Цивільного кодексу України).

Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Аналіз наведених вище положень законодавства України свідчить про те, що як на момент укладення спірного договору, так і на момент розгляду спору в суді, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності була/є регульованою ціною, що, в свою чергу, свідчить про наявність підстав для перегляду розміру орендної плати - у разі законодавчої зміни її граничного розміру.

Аналогічна правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду України від 04.07.2011 року у справі №41/81пд, від 06.12.2010 року у справі №2-1/10068-2008, від 23.05.2011 року у справі №7/105-10 (30/234-09).

Як вже зазначалось пунктом 4.5 спірного договору, сторони погодили, що орендна плата може змінюватися за згодою сторін шляхом прийняття відповідного рішення Київською міською радою та внесення змін до цього договору. При цьому, розмір орендної плати може переглядатись у випадках, передбачених законом, за згодою сторін, але не частіше, ніж один раз у рік (п. 4.9 договору).

З метою приведення у відповідність до вимог законодавства істотних умов договорів оренди земельних ділянок, 28.02.2013 року Київською міською радою прийнято рішення № 89/9146 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України", яким вирішено внести зміни до договорів оренди земельних ділянок в частині річної орендної плати, встановивши її у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки, в тому числі укладеному з відповідачем у даній справі.

Частиною 1 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" закріплено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Отже, у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування у встановленому законом порядку.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Вищого господарського суду України від 23.10.2014 по справі № 922/1915/14.

Враховуючи вищевикладене, оскільки на час розгляду даної справи докази скасування рішення Київської міської ради від 28.02.2013 року №89/9146 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України" відсутні, суд зобов'язаний при розгляді даного спору брати до уваги відповідне рішення Київської міської ради та затверджений ним розмір орендної плати за оренду земельної ділянки.

За приписами статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

В свою чергу, ст. 30 Закону України "Про оренду землі" визначено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін, а у разі недосягнення такої згоди спір вирішується в судовому порядку.

У пункті 2.8. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" № 6 від 17.05.2011 року зазначено, що вирішення спорів про внесення змін до договору пов'язане із застосуванням положення частини першої статті 626 Цивільного кодексу України, відповідно до якої договір є узгодженим волевиявленням двох або більше сторін, і тому суд не може зобов'язати іншу сторону договору внести зміни до нього. Отже, зацікавлена сторона у випадках, передбачених законом, може просити суд про внесення зміни до договору згідно з рішенням суду, а не про зобов'язання відповідача внести такі зміни до договору.

Згідно з пунктом 2.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" № 6 від 17.05.2011 року у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку. Оскільки відповідно до частини першої статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, внесення змін до договору оренди землі у разі зміни ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів уповноваженим органом повинно здійснюватися з дотриманням порядку, визначеного цією статтею Господарського кодексу України. У разі не досягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Разом з тим, за висновками Верховного Суду України, що викладені у постанові від 20.11.2012 року у справі № 28/5005/640/2012 з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 року, надсилання пропозиції відповідачу про внесення змін до спірного договору оренди є виключно правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання вимог статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору оренди земельної ділянки не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача про зміну умов договору за наявності спору, тобто відсутності згоди на зміну умов договору.

Оскільки сторонами в договорі оренди передбачено можливість зміни розміру орендної плати, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, у зв'язку з чим законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору, та відсутність добровільного внесення відповідних змін до договору, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

З огляду на викладене, наявні правові підстави для внесення змін до договору оренди земельної ділянки, укладеного Київською міською радою з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, який зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено відповідний запис у книзі записів державної реєстрації договорів, в частині орендної плати, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо доводів апелянта, стосовно того, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 рекомендоване повідомлення о місті і часі розгляду справи № 910/5403/15-г не отримувала та не була повідомлена про час та місце судового засідання, колегія суддів сприймає критично та зазначає наступне.

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: АДРЕСА_2.

На вказану адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було направлено Ухвалу від 10.03.2015 року про порушення провадження у справі, отримання якої відповідачем підтверджується повідомленням №01030 3324658 0 від 12.03.2015 року, які було повернуто відділеннями поштового зв'язку з відмітками "вручено особисто", що підтверджується підписом на відповідному повідомлені.

У п. 3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011 року Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, яка наявна в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, враховуючи позицію Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи.

Стосовно доводів апелянта про не отримування позовної заяви та не змогу ознайомитись з нею, апеляційний суд зазначає наступне.

В матеріалах справи наявні докази надсилання прокурором позовної заяви за адресою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, яка наявна в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а саме фіскальний чек Укрпошти від 05.03.2015 року та опис вкладення до листа.

На підставі викладеного, апеляційний суд робить висновок про те, що відповідач був обізнаним про gодання прокурором позовної заяви та судового розгляду за вказаною позовною заявою, участь відповідача залежала виключно від його волевиявлення, тобто мала суб'єктивний характер, апелянт не був позбавлений ані права, ані можливості ознайомитись з матеріалами справи відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта, вживши для цього передбачені процесуальним законодавством заходи, направлені на участь у судовому засіданні по справі №910/5403/15-г.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 06.04.2015 року у справі № 910/5403/15-г відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на рішення господарського суду міста Києва від 06.04.2015 року у справі № 910/5403/15-г є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на рішення господарського суду міста Києва від 06.04.2015 року у справі № 910/5403/15-г - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2015 року у справі № 910/5403/15-г - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/5403/15-г повернути до суду першої інстанції.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді М.Л. Яковлєв

Є.Ю. Пономаренко