Постанова № 49520704, 01.09.2015, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

01.09.2015р. справа №908/1880/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівПопков Д.О Радіонова О.О., Стойка О.В.при секретарі судового засідання за участю представників сторін прокурор: від позивача: від відповідача: розглянувши апеляційну скаргу Максимовій О.Ю. Хряк О.О. (службове посвідчення № 028256 від 15.08.2014р.); не з'явився; ОСОБА_6 ( довіреність № 3449 від 05.04.2014р.) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, смт.Тернувате, Новомиколаївський район, Запорізької області на рішення господарського судуЗапорізької областівід10.02.2014р. (повний текст підписано 14.02.2014) у справі№ 908/1880/13 (суддя Соловйов В.М.)за позовомПрокурора Новомиколаївського району Запорізької області в інтересах держави в особі Тернуватської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької областідо Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, смт.Тернувате, Новомиколаївський район, Запорізької областіпро витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння В С Т А Н О В И В:

Прокурор Новомиколаївського району Запорізької області в інтересах держави в особі Тернуватської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області (Позивач) звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, смт. Тернувате Запорізької області (Відповідач) про зобов'язання звільнити та передати за актом прийому-передачі нерухоме майно - приміщення Тернуватського селищного будинку культури, розташованого за адресою:АДРЕСА_1, загальною площею 418,1 кв.м.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 10.02.2015р. по справі №908/1880/13 позовні вимоги Позивача були задоволені в повному обсязі з мотивів закінчення дії договору оренди нежитлового приміщення та встановленням факту продовження безпідставного користуванням Відповідачем предметом оренди.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_7, не погодившись з прийнятим рішенням суду, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області та прийняте нове про відмову у задоволенні позовних вимог Прокурора Новомиколаївського району Запорізької області в інтересах держави в особі Тернуватської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області відмовити, а також до вирішення справи по суті в суді апеляційної інстанції зупинити стягнення за виконавчим документом - наказом Господарського суду Запорізької області від 25.02.2014р. по справі №908/1880/13.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що полягало у незастосуванні норм Земельного кодексу та Закону України «Про оренду землі», які регулюють порядок поновлення договору оренди, а також положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна», які стосуються неврахування витрат понесених на капітальний ремонт.

За вказаною апеляційною скаргою ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 16.05.2014р. було порушене апеляційне провадження (а.с.139 т.1) у складі судової колегії: головуючий - Скакун О.А. та суддів Колядко Т.М., Принцевської Н.М., яке не було завершено через зупинення роботи суду і подальшої втрати матеріалів справи.

За результатами автоматизованого розподілу справи після відновлення її матеріалів сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя-доповідач) Попков Д.О., Зубченко І.В., Марченко О.А.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 13.08.2015р. апеляційне провадження було відновлено із призначенням розгляду скарги на 01.09.2015р. о 10.00год.

Розпорядженням секретаря другої судової палати від 31.08.2015р., у зв'язку із перебуванням суддів Марченко О.А. та Зубченко І.В. їх замінено у складі судової колегії на суддів Радіонову О.О. і Стойка О.В.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Представник Скаржника у судове засідання 01.09.2015р. з'явився, підтримав доводи у повному обсязі викладені в апеляційній скарзі та в наданих через канцелярію суду додаткових поясненнях по справі (а.с.а.с.58-61 т.2), в яких додатково наголосив і на допущених місцевим судом порушеннях норм процесуального права - неналежністю визначення Прокурором позивача, яким має бути територіальна громада Тернуватської селищної ради; незаконність оскаржуваного рішення на стадії виконання; ненадання правової оцінки обставина передання майна в оренду; безпідставність прийняття судом уточнень до позовної заяви, яки опосередковують одночасну зміну підстав і предмету позову після початку розгляду справи по суті та порушення вимог ст.64 Господарського процесуального кодексу України при прийнятті цієї заяви.

Прокурор у судове засідання 01.09.2015р. з'явився, проти задоволення апеляційної скарги заперечував, наголошував на законності оскаржуваного рішення та необґрунтованості апеляційних вимог Скаржника.

Представник Позивача у судове засідання 01.09.2015р. не з'явився попри вжиття судом усіх необхідних заходів для повідомлення (а.с.87 т.2), але надав відзив на апеляційну скаргу (а.с.а.с.80-82 т.2), що, з урахуванням достатності наявних матеріалів та не визнання явки представника обов'язковою, за висновком судової колегії, не перешкоджає розгляду справи по суті і встановленню правової визначеності довкола розглядуваного спору у світлі гарантованого ст.6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 1950р. права на вирішення спору впродовж розумного строку.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне:

Як було встановлено місцевим судом та вбачається із матеріалів справи відповідно до акту приймання - передачі від 30.11.2001р., затвердженого рішенням сесії Тернуватської селищної ради від 27.12.2001р., безкоштовно передано у комунальну власність Тернуватської селищної ради об'єкт соціальної сфери будинок культури, що розташований за адресою: смт. Тернувате Новомиколаївського району Запорізької області і належав Товариству з обмеженою відповідальністю "Мічуріна" (а.с.а.с. 39-41 т.1).

Рішенням дев'ятнадцятої сесії двадцять третього скликання Тернуватської селищної ради Новомиколаївського району ради Запорізької області від 27.12.2001р. "Про прийняття в комунальну власність селищної ради Меморіального комплексу та Будинку культури" прийнято в комунальну власність Тернуватської селищної ради Будинок культури, розташований в смт. Тернувате Новомиколаївського району Запорізької області (п.2) та визначено, що право власності на Меморіальний комплекс, Будинок культури Тернуватська селищна рада набуває, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Мічуріна" втрачає з дати прийняття цього рішення. (а.с. 118 т.1).

В подальшому, 26.03.2012р. Територіальною громадою Тернуватської селищної ради отримано свідоцтво право власності Серії САЕ № 315566 на будівлю селищного будинку культури, який розташовано за адресою: АДРЕСА_1 (форма власності комунальна) (а.с. 121), а 14.05.2012р. була проведена перереєстрація, що підтверджується Довідкою №58 від 01.08.2013р. виданою Новомиколаївського ГАПТІБ. (а.с. 110 т.1).

10.01.2002р. між Тернуватською селищною радою Новомиколаївського району Запорізької області (Орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7, смт.Тернувате Запорізької області (Орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна (Договір а.с.а.с. 16-20 т.1), за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення на першому та другому поверсі Тернуватського будинку культури, розміщене за адресою: АДРЕСА_1, яке знаходиться в комунальній власності Тернуватської селищної ради.

На виконання п.п.2.2,5.1 Договору, сторони 10.01.2002р. підписали акт прийому-передачі нежитлового приміщення. (а.с. 22 т.1)

Відповідно до п. 8.2 Договору, строк дії Договору встановлюється сторонами тривалістю 10 років з правом послідуючого викупу (приватизації) об'єкту оренди Орендарем.

Згідно п.п. 8.6.1 п. 8.6 Договору, Договір оренди припиняється у випадку закінчення строку, на який його було укладено.

Листом від 11.10.2011р. № 778 Тернуватська селищна рада Новомиколаївського району Запорізької області повідомила фізичну особу-підприємця ОСОБА_7, що селищна рада, як власник орендованого нежитлового приміщення на першому та другому поверсі Тернуватського будинку культури, яке розміщене за адресою: АДРЕСА_1, має намір використовувати частину вищезазначеного майна для власних потреб. Тому в майбутньому при проведенні конкурсу площа об'єкту оренди буде зменшеною. (а.с. 122 т.1)

Заявою від 14.12.2011р. фізична особа-підприємець ОСОБА_7 звернулась до голови Тернуватської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області з проханням включити орендоване майно в перелік об'єктів, що підлягають приватизації для подальшої приватизації шляхом викупу. (а.с.23 т.1)

Рішенням дев'ятнадцятої сесії шостого скликання Тернуватської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області від 22.12.2011р. № 6 «Про розгляд заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_7» в задоволенні заяви відмовлено. (а.с. 24 т.1)

30.12.2011р. фізична особа-підприємець ОСОБА_7 звернулась до голови Тернуватської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області з заявою про продовження строку дії договору оренди нерухомого майна від 10.01.2002р. на тих же умовах з правом викупу. (а.с. 25 т.1)

У відповідь на дану заяву Тернуватська селищна рада Новомиколаївського району Запорізької області листом від 03.01.2012р. № 01 повідомила фізичну особу-підприємця ОСОБА_7 про те, що згідно п. 1 ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву проекту договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України, відповідному орендодавцеві, тобто селищній раді.(а.с.26 т.1)

Листом від 11.01.2012р. № 18, врученим Орендареві цього ж дня, Тернуватська селищна рада Новомиколаївського району Запорізької області повідомила фізичну особу-підприємця ОСОБА_7 про те, що 10.01.2012р. термін дії договору оренди нерухомого майна від 10.01.2002р., укладений між радою та підприємцем закінчився. В листі також зазначено, що з 11.01.2012р. здійснення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 підприємницької діяльності в приміщенні, яке є комунальною власністю селищної ради, є незаконним, тому рада просить звільнити приміщення і передати його у стані не гіршому, ніж воно було передано в оренду.(а.с.27 т.1)

Листом від 07.02.2012р. № 66 Тернуватська селищна рада Новомиколаївського району Запорізької області вдруге повідомила фізичну особу-підприємця ОСОБА_7, що дія договору оренди нерухомого майна від 10.01.2002р. припинена в зв'язку з закінченням строку дії договору.(а.с.28 т.1)

З матеріалів справи вбачається, що фізична особа-підприємець ОСОБА_7 21.08.2013р. звернулась з позовною заявою до Господарського суду Запорізької області про визнання договору оренди укладеним та поновлення його терміну дії на раніше встановлений договором строк. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 30.09.2013р. по справі №908/2825/13 у задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 було відмовлено в повному обсязі.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.11.2013р. у справі №908/2825/13 (а.с.а.с.96-98 т.1) апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 30.09.2013р. по справі №908/2825/13 - залишити без змін. При цьому, зі змісту означеного судового акту вбачається встановлення в межах означеної справи факту припинення договору оренди нерухомого майна від 10.02.2002р. своєю дії 10.01.2012р.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.02.2014р. у справі №908/2825/13 (а.с.а.с.94, 95 т.1) касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 також було залишено без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.11.2013р. по справі №908/2825/13 - без змін.

Наразі, фізична особа-підприємець ОСОБА_7 не повернула нежитлове приміщення, яке є предметом договору оренди, та продовжує фактично використовувати його для зайняттям підприємницькою діяльністю.

За таких обставин позовні вимоги Прокурора Новомиколаївського району Запорізької області в інтересах держави в особі Тернуватської селищної ради Новомиколаївського району Запорізької області місцевим судом були задоволені повністю.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне:

Виходячи з правової природи укладеного між сторонами договору від 10.02.2002р., який у розумінні ст.ст.4, 151 Цивільного кодексу УРСР, діючого на момент його укладання, є належною правовою підставою для виникнення для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов'язків, спірні правовідносини регламентуються, насамперед, нормами Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а зважаючи на триваючий характер таких правовідносин - і в контексті відповідних положень Господарського і Цивільного кодексу України, що підлягають застосуванню до правовідносин за вказаним договором в силу п.4 Прикінцевих положень та п. 4. Прикінцевих та перехідних положень цих Кодексів відповідно.

З природи орендних правовідносин, визначеної положеннями ч.1 ст.2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України та ч. 1 ст.759 Цивільного кодексу України, випливає, що внаслідок укладання договору оренди Орендар набуває право тимчасового правомірного володіння та користування майном, приналежним іншій особі, в розглядуваному випадку - нежитловими приміщення на першому та другому поверсі Тернуватського будинку культури, розміщеним за адресою: АДРЕСА_1.

Апеляційний суд зазначає, що оскільки доказів визнання недійсним вказаного договору оренди або визнання незаконним у встановленому порядку рішення Тернуватської селищної ради Новомиколаївського району ради Запорізької області від 27.12.2001р., на підставі якого означене майно набуло статус об'єкту комунальної власності до матеріалів справи не надано, зауваження Скаржника щодо необхідності дослідження правомірності передачі цього майна йому в оренду Позивачем є безпідставними.

У світлі наявних у справі доказів місцевим судом цілком обґрунтовано встановлено, що орендні правовідносини між сторонами з приводу означеного майна припинилися 10.01.2012р. через закінчення строку дії договору оренди нерухомого майна від 10.01.2002р., що цілком відповідає ч.2 ст.291 Господарського кодексу України, ч.2 ст.26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та за змістом ч.1 ст.631 Цивільного кодексу України і ч.7 ст.180 Господарського кодексу України унеможливлює подальше здійснення Орендарем прав з володіння і користування об'єктом оренди та згідно із ч.1 ст.27 цього Закону і ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України зумовлює виникнення обов'язку з повернення майна.

При цьому, обставина припинення орендних відносин є не тільки доведеною в межах цієї справи, але й преюдиціальною у розумінні ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення), оскільки була встановлена чинними судовими рішеннями в межах справи №908/2825/13 між цими ж сторонами, загальнообов'язковий статус яких (рішень), встановлений ст.ст.124, 129 Конституції України унеможливлює спростування такої обставини інакше, ніж шляхом скасування у встановленому порядку таких рішень.

Апеляційний суд звертає увагу Скаржника, що припинення договору оренди через закінчення строку та зумовлений цим фактом обов'язок Орендаря повернути об'єкту оренди Орендодавцю за змістом наведених вище норм не перебуває у залежності від наявності правовідносин щодо земельної ділянки, на якій розміщено орендоване майно, сплату коштів в межах таких правовідносин, або здійснення ремонту об'єкту оренди, з огляду на що відповідні доводи апеляційної скарги відхиляються як такі, що не мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України про обов'язковість договору для виконання сторонами.

За таких обставин Відповідач не мав правових підстав ухилятися від повернення Позивачеві об'єкту оренди після припинення строку дії договору відповідно до вимог, викладених Орендодавцем в листах №18 від 11.01.2012р. та №66 від 07.02.2012р.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, до матеріалів справи на надано належного у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказу - акту приймання-передачі відносно орендованих Відповідачем приміщень, що зумовлює висновок про наявність у Позивача як відповідного суб'єктивного права, яке підлягає судовому захисту, так і факту його порушення Відповідачем - обов'язкових умов за змістом ст. 1 Господарського процесуального кодексу України та ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України для застосування обраного способу судового захисту, який визначається саме прохальною частиною позову і мав кваліфікуватися місцевим судом саме як примушення до виконання зобов'язання, яке випливає з договору.

Проте, хоча місцевий суд і застосував належну в розглядуваному випадку норму ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України і ч.1 ст.27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», водночас, всупереч визначеного цими нормами способу судового захисту, за змістом переглядуваного рішення мотивував свій висновок про задоволення позовних вимог і нормою ст.391 Цивільного кодексу України, яка, так само як і вказані Прокурором в позові ст.ст.387, 390, 400 цього Кодексу опосередковують способи захисту у позадоговірних відносинах і не можуть бути застосовані в розглядуваному випадку. Втім, означені помилкові застосування норм матеріального права, які несумісні із зобов'язально-правовим способом судового захисту не привели до прийняття неправильного рішення в цій справі.

Інші зауваження Скаржника також судом відхиляються, оскільки зумовлені неправильним розумінням та застосуванням норм процесуального права, зокрема:

- територіальна громада, яка за змістом визначення термінів в ст.1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» не є юридичною особою в силу ч.1 ст.21 та ст.1 Господарського процесуального кодексу України в принципі не може бути позивачем в господарському суді;

- за змістом ст.ст.2, 29 Господарського процесуального кодексу України (в редакції на момент подання позову) позивачем за позовом прокурора може бути лише орган, яким являється Тернуватська селищна рада в силу ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та який в силу ч.5 ст.16 цього Закону здійснює права суб'єкта комунальної власності. Наразі, з огляду на викладені вище висновки апеляційного суду щодо правових природи належного способу судового захисту, визначений Прокурором позивач є належним, оскільки є Орендодавцем за договором оренди;

- Скаржник безпідставно ототожнює конкретизацію майна, яка підлягає поверненню, із зміною предмету і підстав позову, якими відповідно до визначення цих термінів, приведених в абз.4 п.3.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення та обставини, якими обґрунтовується ця вимога. Наразі, ані спосіб судового захисту (матеріально-правова вимоги), ані обставини (закінчення строку договору оренди і невиконання обов'язку з повернення об'єкту оренди), первісно визначені позов внаслідок подання заяви про уточнення змінені не були;

- зауваження щодо порушення приписів ст.64 Господарського процесуального кодексу України відносно заяви про уточнення в перебігу розгляду справи є юридично неспроможними, оскільки вказана норма застосовується на стадії порушення провадження у справі.

Поряд із цим, враховуючи, що місцевий суд всупереч вимог абз.2 ч.2 ст.84 Господарського процесуального кодексу України в резолютивній частині рішення про задоволення позовних вимог не встановив строку для вчинення Відповідачем дій з повернення майна, означене рішення підлягає зміні в цій частині та встановленню строку тривалістю 10 календарних днів - з метою забезпечення звільнення орендованого майна від речей Відповідача.

Оскільки будь-яких інших підстав, передбачених ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування переглядуваного рішення апеляційний судом не встановлено, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, що згідно із ст.49 цього Кодексу має наслідком віднесення на рахунок Скаржника понесених ним витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу фізичної особи - підриємця ОСОБА_7, смт.Тернувате Запорізької області на рішення Господарського суду Запорізької області від 10.02.2014р. (повний текст підписано 14.02.2014р.) у справі №908/1880/13 залишити без задоволення.

2. Змінити рішення Господарського суду Запорізької області від 10.02.2014р. (повний текст підписано 14.02.2014р.) у справі №908/1880/13, виклавши пункт другий резолютивної частини в наступній редакції:

«Зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_7, смт.Тернувате Запорізької області звільнити та передати протягом 10 календарних днів, починаючи з 01.09.2015р. за актом прийому - передачі Тернуватській селищній раді Новомиколаївського району Запорізької області частину нерухомого майна - приміщення Тернуватського селищного будинку культури, розташованого за адресою:АДРЕСА_1, загальною площею 418,1 кв.м.:

на першому поверсі будівлі загальною площею 283, 8 кв.м., а саме:

1) тамбур на плані будівлі 1-1 площею 29,4 кв.м;

2) кабінет на плані будівлі 1-2 площею 12,4 кв.м;

3) кабінет на плані будівлі 1-3 площею 14,4 кв.м;

4) кабінет на плані будівлі 1-4 площею 14,4 кв.м;

5) хранилище на плані будівлі 1-5 площею 12,4 кв.м;

6) фойє на плані будівлі 1-6 площею 167,4 кв.м;

7) господарська кімната на плані будівлі 1-7 площею 3,7 кв.м;

8) кладова на плані будівлі 1-8 площею 10,8 кв.м;

9) кладова на плані будівлі 1-9 площею 10,8 кв.м;

10) кладова на плані будівлі 1-10 площею 8,1 кв.м

на другому поверсі загальною площею 134, 3 кв.м., а саме:

1) кабінет на плані будівлі 1-20 площею 23,5 кв.м;

2) кабінет на плані будівлі 1-21 площею 29,4 кв.м;

3) кабінет на плані будівлі 1-22 площею 24,8 кв.м;

4) прохід на плані будівлі І площею 56, 6 кв.м.»

3. В іншій частині рішення Господарського суду Запорізької області від 10.02.2014р. (повний текст підписано 14.02.2014р.) у справі №908/1880/13 залишити без змін з мотивів, викладених в цій постанові.

4. Доручити Господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ про примусове виконання постанови Донецького апеляційного господарського суду від 01.09.2015р., оформивши його у відповідності до приписів ст.18 Закону України «Про виконавче провадження».

5. Постанова апеляційної інстанції набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя: Д.О. Попков

Судді: О.О. Радіонова

О.В. Стойка

Надрук. 6 прим.: 1. Позивачу;2.Відповідачу; 3. Прокурору; 4. У справу; 5. ДАГС; 6 - ГСЗО