Ухвала суду № 49520293, 01.09.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

УХВАЛА

"01" вересня 2015 р.Справа № 922/4280/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

при секретарі судового засідання А.В. Васильєв

розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсід", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технічний Центр "Полімер-Механіка", м. Харків про стягнення 1 675566,13 грн. за участю представників:

позивача - Вишняк О.Є., довіреність від 17.08.2015 року;

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Арсід", м. Київ (позивач) 23.07.2015 р. звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Технічний Центр "Полімер-Механіка", м. Харків, в якій просить суд визнати позивача кредитором відповідача та стягнути з останнього суму попередньої оплати в розмірі 1 234758,00 грн. та суму (неустойки) нарахованих процентів на суму попередньої оплати в розмірі 440808,13 грн., всього - 1 675566,13 грн. Також до стягнення заявлені судові витрати. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання з боку відповідача своїх зобов'язань за Договором № 01-1212/14 від 12.12.2014 року, а також наголошує на ту обставину, що підприємство відповідача знаходиться в стадії припинення (із встановленням вимог кредиторів: до 30.08.2015 р.). В якості правових підстав даного позову позивач посилається, зокрема, на приписи ст.ст. 112, 693 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 липня 2015 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 922/4280/15 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 01 вересня 2015 року о 10:40.

07.08.2015 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від позивача надійшла заява про забезпечення позову (вх. № 31756), в якій позивач просить суд накласти арешт на майно та грошові кошти, що належать відповідачу в розмірі 1 675566,13 грн.

Позивач в призначеному судовому засіданні подану заяву про забезпечення позову (вх. № 31756 від 07.08.2015 р.) підтримав повністю та наполягає на її задоволенні.

Відповідач в призначене судове засідання не з'явився.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява позивача про забезпечення позову (вх. № 31756 від 07.08.2015 р.), вислухавши представника позивача, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до приписів статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно зі статтею 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Про забезпечення позову виноситься ухвала.

У першому із зазначених випадків заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Заява позивача про забезпечення позову вмотивована відомостями останнім про те, що підприємство відповідача знаходиться в стадії припинення, що, як наслідок, може свідчити про те, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Як зазначено у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати її. З цією метою та із урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

У даному разі, на підтвердження заяви про забезпечення позову позивачем покладено лише доводи стосовно знаходження підприємства відповідача у стані припинення підприємницької діяльності.

Крім цього, обґрунтованість заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Так, судом встановлено, що предметом позову є стягнення грошових коштів у сумі 1 675566,13 грн., в той час, як із заяви позивача неможливо встановити вартість нерухомого майна та кількість грошових коштів, які містяться на рахунках відповідача, на які останній просить суд накласти арешт.

Враховуючи вищенаведене, те, що вказана заява про забезпечення позову позивача базуються на припущеннях, не підтверджені у відповідності до норм ст. ст. 32, 33 ГПК України, суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову (вх. № 31756 від 07.08.2015 р.).

Суддя Є.М. Жиляєв/справа № 922/4280/15/