Постанова № 49517583, 28.08.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 33/778/342/15 Головуючий в 1-й інстанції: Герасименко С.Г.

Єдиний унікальний № 333/4717/15п

Категорія: ст. 130 ч. 2 КУпАП Доповідач в 2-й інстанції: Шаповал О.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Суддя Апеляційного суду Запорізької області Шаповал О.С., розглянувши 28 серпня 2015 року у м. Запоріжжі у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду у присутності ОСОБА_2 та його захисника - адвоката Деревянко І.О. апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21 липня 2015 року,

встановила:

Постановою судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21 липня 2015 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який працює економістом в ПП «Друг», мешкає за адресою: АДРЕСА_1, притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч. 2 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 роки. Цією постановою також постановлено стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у сумі 36 грн. 54 коп.

Як зазначено у постанові судді, 27.06.2015 року о 23 годині 15 хвилин ОСОБА_2 по вул. Артема в м. Запоріжжі керував автомобілем «Mitsubishi», державний номер НОМЕР_1, з явними ознаками наркотичного сп'яніння (почервоніння очей, зіниці звужені, не реагують на світло, поведінка не відповідає дійсності). Від проходження огляду на стан сп'яніння в медичному закладі відмовився в присутності двох свідків.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить постанову судді від 21.07.2015 року щодо нього скасувати у зв'язку з тим, що матеріали, на підставі яких суд дійшов висновку про визнання його винним у скоєнні адміністративного правопорушення, не відповідають дійсності.

Свої вимоги обґрунтував наступними доводами:

- у судовому засіданні він повідомив, що свою вину не визнає та пояснив, що був тверезий, від проходження медичного огляду на стан сп'яніння не відмовлявся, а відмовився сісти у патрульний автомобіль для проїзду до нарковідділення, тобто відмовився від супроводу співробітників ДПС, проте суд не взяв до уваги його пояснення, пославшись лише на матеріали, складені співробітниками ДПС, протокол про адміністративне правопорушення від 28.06.2015 року, рапорт інспектора ДПС, письмові пояснення свідків;

- ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які засвідчили наявність у нього ознак сп'яніння на місці правопорушення, він не бачив, з їх поясненнями ознайомлений не був та у судове засідання вони не викликалися, тому об'єктивно оцінити реальну наявність цих осіб та їх знаходження на місці пригоди можливо було шляхом їх виклику до суду, чого зроблено не було;

- під час оформлення правопорушення йому співробітниками ДПС не було надано жодного документу, а з протоколом про адміністративне правопорушення він був ознайомлений лише в суді;

- оскільки протокол про адміністративне правопорушення в його присутності співробітники ДПС не складали, від керування транспортним засобом його не відсторонено, тобто посвідчення водія не було вилучено, направлення на медичний огляд щодо наявності або відсутності стану сп'яніння не вручено, попередній огляд стану сп'яніння співробітниками ДПС щодо нього не проводився, він взагалі вважав, що інцидент був вичерпаний;

- під час складання протоколу в його машині знаходились пасажири, які б могли засвідчити, що він знаходився в адекватному стані, але оскільки жодного документу за його участю не складалося, то не було й необхідності в підтвердженні з їх боку, що він знаходиться в нормальному стані;

- суд неправомірно дійшов висновку про наявність його вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, посилаючись лише на свідчення інспектора ДПС, які були підтверджені сумнівними свідками, крім того, у суду був відсутній медичний документ, який би підтверджував знаходження його у стані наркотичного сп'яніння;

- оскільки протоколу про адміністративне правопорушення він не отримував, а про наявність його дізнався лише під час судового провадження, він 13.07.2015 року звернувся зі скаргою на дії працівників ДАІ до начальника УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області, оскільки впевнено вважає, що такий документ було сфальсифіковано заінтересованими особами - співробітниками ДПС, проте, результати службового розслідування за викладеними в скарзі фактами, йому на даний час ще не відомі.

Також апелянт вважає, що співробітниками ДПС були порушені вимоги ст. ст. 260, 265-2, 266 КУпАП, пунктів 3 та 4 «Порядку тимчасового вилучення посвідчення водія і ліцензійної картки на транспортний засіб та їх повернення», а також п 2.1, п. 2.6, п. 1.7, п. 2.7, п. 2.8 Інструкції «Про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», оскільки співробітники ДПС безпідставно змушували його у наказовому порядку та шляхом тиску їхати саме з ними на патрульному автомобілі, чинили йому перешкоди у добровільному порядку на власному автомобілі проїхати до відповідного закладу з метою проведення огляду на стан сп'яніння, тягнули час, не видали на руки протокол, не повідомили, що він має лише дві години, щоб пройти огляд на стан сп'яніння.

Крім того, на думку апелянта, суд, у порушення вимог ст. 33 КУпАП, не вказав мотивів призначення йому адміністративного стягнення саме у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.

Апеляційна скарга призначалась до розгляду на 21.08.2015 року, про що належним чином був повідомлений апелянт, але в судове засідання не з'явився і, при відсутності в апеляційній скарзі умови про розгляд апеляційної скарги за його участю, подав заяву про перенесення апеляційного розгляду справи на інший день у зв'язку з хворобою.

Виходячи з наведених обставин і з метою надання можливості апелянту бути присутнім в судовому засіданні під час розгляду його апеляційної скарги, його заява була задоволена, розгляд апеляційної скарги був призначений на 28.08.2015 року.

У судовому засіданні апелянт та його захисник до початку розгляду апеляційної скарги по суті, підтримали та заявили клопотання про виклик і допит свідків в апеляційній інстанції. При цьому апелянт пояснив, що про цих свідків йому було відомо на час судового розгляду в суді першої інстанції, під час якого клопотань про допит цих свідків він не заявляв і підстав для їх допиту в апеляційній інстанції відповідно до вимог ст. 294 КУпАП не навів, додаткових доказів для дослідження не має.

Також апелянт не навів аргументованих та переконливих доводів про те, що пояснення зазначених ним в апеляційній скарзі свідків, були предметом перевірки і оцінки в суді першої інстанції, що їх пояснення ним ставились під сумнів, а також не довів, що суддя суду першої інстанції безпідставно відмовив йому у виклику і допиту свідків, у зв'язку з чим, виходячи з норм ч. 7 ст. 294 КУпАП, клопотання залишено без задоволення.

Справа в апеляційному порядку розглядається в межах апеляційної скарги і по даним, які містяться в матеріалах справи.

Апелянт та його захисник підтримали апеляційну скаргу у повному обсязі, уточнили її вимоги і просять остаточно скасувати постанову судді та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Даючи пояснення стосовно апеляційної скарги, апелянт підтвердив, що дійсно 27.06.2015 року о 23 годині 15 хвилин в м. Запоріжжі по вул. Артема, 51, його автомобіль, яким він керував, був зупинений працівниками дорожньо-патрульної служби і було висловлено про наявність у нього ознак наркотичного сп'яніння. При цьому, він не погодився їхати з працівниками міліції та проходити медичний огляд, висловив свої заперечення і йому було дозволено покинути місце події о 00 годині 45 хвилин. Після залишення місця події він за власною ініціативою наркологічний огляд в медичному закладі не проходив, медичного висновку на підтвердження знаходження в тверезому стані не має.

Вислухавши пояснення апелянта та позицію його захисника, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, доходжу висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Як свідчать матеріали справи, суддя обґрунтовано дійшов висновку про те, що апелянт по справі, а саме ОСОБА_2 27.06.2015 року о 23 годині 15 хвилин при обставинах, викладених у постанові судді, порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, і правильно визнав, що його дії підпадають під адміністративну відповідальність, передбачену ч. 2 ст. 130 КУпАП, як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння, а саме наркотичного сп'яніння відповідно до обставин, ним встановлених. При цьому, суддя мав достатні підстави для висновку про повторність вчинення апелянтом порушення саме за ч. 2 ст. 130 КУпАП, що не є предметом апеляційного оскарження в цій частині і підтверджується даними з архіву порушень (а.с. 1) та постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29.12.2014 року, згідно з якими апелянт протягом року притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Свої висновки суддя обґрунтував даними, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення від 28.06.2015 року (а.с. 4), та доказами, до нього доданими.

Так, 28.06.2015 року о 00 годині 10 хвилин у відношенні апелянта у присутності двох свідків - ОСОБА_5 та ОСОБА_4 був складений протокол про адміністративне правопорушення, згідно з яким 27.06.2015 року о 23 годині 15 хвилин апелянт керував автомобілем «Mitsubishi», державний номер НОМЕР_1, з явними ознаками наркотичного сп'яніння: почервоніння очей, зіниці звужені, не реагують на світло, поведінка не відповідає обстановці; від проходження медичного огляду в медичному закладі відмовився. Також апелянт у присутності свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_6 відмовився від дачі пояснень по обставинам події, від отримання другого екземпляру протоколу. Зазначені у протоколі обставини підтверджуються поясненнями свідків. Крім того, свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_6 підтвердили, що апелянту під час складання протоколу були роз'яснені його права, передбачені ст. 268 КУпАП. Також в протоколі зазначено, що під час подій і його складання велась відеозйомка, а автомобіль після складання протоколу був переданий ОСОБА_8, про що свідчить її підпис і що також не спростовано.

Під час судового розгляду у суді першої інстанції апелянт вину не визнав, як не визнав і правомірність складання протоколу та присутність на місці події свідків. При цьому ніяких клопотань про безпосередній допит свідків по справі та про дослідження додаткових доказів, у тому числі відеозйомки подій, про допит додаткових свідків, зазначених в апеляційній скарзі, апелянт не заявляв, обставини, зафіксовані у протоколі, пояснення свідків та їх присутність, поставив під сумнів, але не спростував.

Доводи, покладені апелянтом в обґрунтування його доводів та вимог апеляційної скарги, які не узгоджуються з видами рішень, передбачених ст. 294 КУпАП, не мають доказового підтвердження і спростовуються матеріалами, на підставі яких прийняв рішення суддя суду першої інстанції.

Не містить апеляційна скарга і відповідного обґрунтування в частині доводів про незаконність судового рішення по справі.

Під час апеляційного розгляду апелянт не навів і не надав переконливих доводів в частині того, що автомобіль, яким він керував, був безпідставно зупинений відповідним підрозділом міліції, що апелянт не знаходився під впливом наркотичного засобу згідно з наявним у нього медичним висновком, отриманим ним у спосіб і порядку, передбаченому Інструкцією про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Нормами п. 2.7 Інструкції визначено, що лише установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться уповноваженими особами Державтоінспекції МВС, патрульної служби МВС з використанням спеціальних технічних засобів.

Що стосується установлення стану наркотичного сп'яніння, то обов'язковим є проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини, що можливо лише в закладах охорони здоров'я ( п. 3, 3.7 Інструкції).

Згідно з Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення зазначеного огляду, визначеного постановою КМ України від 17.12.2008 року, саме уповноважена особа Державтоінспекції забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я, а у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я, ця особа у присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Виходячи з даних, які містяться в матеріалах справи, особа, яка склала протокол, дотрималась зазначених вимог нормативного акту.

Вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП, тягне за собою накладення на водіїв позбавлення права керування транспортними засобами на строк від двох до трьох років з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк від десяти до п'ятнадцяти діб з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Накладене на апелянта стягнення відповідає вимогам ст. 33 КУпАП і є мінімальним, передбаченим санкцією ч. 2 ст. 130 КУпАП. Зміст постанови судді по справі в частині накладеного на апелянта стягнення дає підстави для висновку, що на апелянта накладене стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобами на строк два роки без оплатного вилучення транспортного засобу.

Виходячи з викладеного, не вбачаю по доводам апеляційної скарги підстав для скасування постанови судді із закриттям провадження в справі.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21 липня 2015 року у відношенні ОСОБА_2, залишити без змін, і вважати, що ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч. 2 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на два роки без оплатного вилучення транспортного засобу.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Запорізької області О.С. Шаповал