Постанова № 49515337, 12.03.2012, Перечинський районний суд Закарпатської області

йСправа № 708/175/2012 Провадження № 1/708/25/2012

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2012 року м. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого - судді Шешеня М. О.

при секретарі - Багара М.М.,

з участю обвинувача - прокурора Форгачі І.М.,

захисника підсудного- адвоката ОСОБА_1.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 Вірменія, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, одруженого, має на утриманні двох малолітніх дітей, директора ПП «Весна», раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 28 ч. 2 - 212 ч. 3, 366 ч. ч. 1, 2 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Перечинського районного суду Закарпатської області знаходиться кримінальна справа про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.28-ч.3 ст. 212, ч.1 та ч.2 ст. 366 КК України.

Підсудний ОСОБА_2 у судовому засіданні заявив клопотання про зміну йому запобіжного заходу з тримання під вартою на інший не повязаний із триманням під вартою - підписку про невиїзд. Вважає, що обвинуваченням не доведено йому наявність податкового боргу на загальну суму 725 718218,60 грн. Тому, на його думку, тримання його під вартою без належно здобутих доказів у вчиненні злочину не що інше як вчинення на нього морального тиску з метою оговорити його в скоєнні злочину. З урахуванням того, що він утримується під вартою 2 роки і 9 місяців, а 28.09.2011 року апеляційним судом Закарпатської області винесено ухвалу, якою скасовано вирок Перечинського районного суду від 27.05.2011 року у звязку з недоведеністю вини у скоєнні інкримінованих злочинів та справу направлено на новий судовий розгляд, а також того, що у ч.3 ст. 212 КК України було внесено зміни, де передбачено покарання у вигляді штрафу та того, що він має постійне місце проживання, у звязку з чим і просив змінити йому запобіжний захід на підписку про невиїзд.

Захисник підсудного адвокат ОСОБА_1 підтримав заявлене його підзахисним клопотання і просив його задовольнити.

Обвинувач прокурор Форгачі І.М. заперечує проти задоволення даного клопотання, так як вважає, що відсутні підстави для зміни міри запобіжного заходу з тримання під вартою на підписку про невиїзд.

Вислухавши думку учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Так, згідно статті 5 п.1 підпункт с Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обгрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Відповідно до ст.29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно ст.148 КПК України запобіжні заходи застосовуються до підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого з метою запобігти спробам ухилитися від слідства або суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також виконання процесуальних рішень. Запобіжні заходи застосовуються тільки за наявності достатніх підстав вважати, що ці особи будуть намагатися ухилитися від слідства і суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність.

Відповідно до ст.150 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім обставин, зазначених у ст.148 цього Кодексу, враховуються тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа, її вік, стан здоровя, сімейний і матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання та інші обставини, що її характеризують.

Згідно ст.155 КПК України взяття під варту як запобіжний захід може бути застосовано: 1) у справах про злочини, за які законом передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - виключно у випадках, якщо підозрюваний, обвинувачений, підсудний не виконав обов'язків, пов'язаних із раніше застосованим до нього запобіжним заходом, у тому числі обов'язків, передбачених статтею 149-1 цього Кодексу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштів як застави та надання документа, що це підтверджує; 2) у справах про злочини, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше трьох років, - виключно у випадках, коли підозрюваний, обвинувачений, підсудний, перебуваючи на волі, переховувався від органів дізнання, досудового слідства чи суду, перешкоджав установленню істини у справі, продовжив злочинну діяльність або не виконав обов'язків, пов'язаних із раніше застосованим до нього запобіжним заходом, у тому числі обов'язків, передбачених статтею 149-1 цього Кодексу; 3) у справах про злочини, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки. Запобіжний захід у вигляді взяття під варту не може бути застосовано до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, за винятком випадків, коли ця особа, перебуваючи на волі, переховувалася від органів дізнання, досудового слідства чи суду, перешкоджала встановленню істини у справі або продовжила злочинну діяльність.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства № 4 від 25 квітня 2003 року, взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв'язку з чим він обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.149 КПК, можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч.2 ст. 148 КПК, і його належної поведінки.

Згідно вимог ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини в своєму рішенні по справі «Смирнова проти Росії» вказав, що якщо держава не наведе «відповідних і достатніх» підстав для тримання під вартою обвинуваченої у правопорушенні особи, така особа має бути звільнена після затримання і перебувати на волі до початку розгляду її справи по суті».

У рішенні ж Конституційного Суду України від 08 липня 2003 року № 14-рп/2003, вказано, що тяжкість злочину законом не визначається як підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу, а не тільки взяття під варту.

У відповідності до вимог ч.4 ст.165 КПК України, запобіжний захід скасовується або змінюється, коли відпаде необхідність у запобіжному заході або в раніше обраному запобіжному заході.

Як убачається із матеріалів справи 22.05.2009 року постановою Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в звязку з тим, що він, у тому числі, ухилявся від явки до слідчих органів ( 01 жовтня 2008 року ОСОБА_2 було оголошено в розшук).

З урахуванням того, що органом досудового слідства ОСОБА_2 ставиться за вину те, що він вчинив кілька умисних злочинів, які відповідно до ст.12 КК України відносяться до категорії невеликої тяжкості (ч.1 ст. 366 КК України), середньої тяжкості ( ч.2 ст. 366 КК України) та тяжкого злочину ( ч.3 ст. 212 КК України), що свідчить про суспільну небезпеку ОСОБА_2, а також того, що він раніше ухилявся від явки до слідчих органів, тому суд вважає, що на даний момент необхідність в даному запобіжному заході не відпала, у звязку з чим в задоволенні клопотання підсудного ОСОБА_2 слід відмовити, так як запобіжний захід у виді підписки про невиїзд з постійного місця проживання не у повній мірі буде відповідати меті застосування запобіжних заходів і зокрема, забезпеченню виконання процесуальних рішень, у звязку з чим запобіжний захід підсудному ОСОБА_2 слід залишити попереднім - тримання під вартою.

Тому, керуючись ст. 5 п.1 підпункт с Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини, ст.29 Конституції України, ст. ст. 165, 148, 150,155 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні клопотання підсудного ОСОБА_2 про зміну запобіжного заходу із взяття під варту на підписку про невиїзд - відмовити.

Постанова оскарженню не підлягає.

Головуючий: ОСОБА_3