Ухвала суду № 49509456, 02.12.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа №429/1684/13-к Головуючий у суді 1 інстанції

Провадження № 11кп/790/1635/14 ОСОБА_1

Категорія: ч.1 ст.191 КК України

У Х В А Л А

Іменем України

2 грудня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого, судді Соколенка В.Г.,

суддів Снігерьової Р.І., Шабельнікова С.К.,

при секретарі Забеліні М.О.,

з участю прокурора Божко О.В.,

здійснивши у місті Харкові, у приміщенні суду, у відкритому судовому засіданні апеляційний розгляд у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 12013030610000186, за апеляційними скаргами прокурора Шандиби О.А. та захисника ОСОБА_2 на вирок Словяносербського районного суду Луганської області від 23 грудня 2013 року стосовно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя селища ІНФОРМАЦІЯ_2, кв. ШевченкаАДРЕСА_1, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, має на утриманні неповнолітню дитину, працює бригадиром у вагонному депо Комунарськ ДП «Донецька залізниця», раніше не засуджувався, який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.15 - ч.2 ст.191 КК України, -

В с т а н о в и л а:

Словяносербський районний суд Луганської області 23 грудня 2013 року ухвалив вирок стосовно ОСОБА_3, якого визнав винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.15 - ч.2 ст.191 КК України, та призначив йому покарання - 3 роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк 2 роки. На підставі ст.75 КК України постановлено звільнити обвинуваченого від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 рік.

Як вбачається із формулювання обвинувачення, визнаного судом першої інстанції доведеним, ОСОБА_3, являючись службовою особою, оскільки перебував на посаді начальника пункту технічного обслуговування вагонів станції Родакове вагонного депо «Комунарськ» ДП «Донецька залізниця», вчинив незакінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом зловживання своїм службовим становищем.

Так, ОСОБА_3, використовуючи отримані у звязку із займаною посадою можливості: інформованість про місце розташування порізаних деталей вагонів та вільний доступ на територію ПТО зазначеної станції, в ніч з 26 на 27 квітня 2013 року наданим йому по роботі ключем відкрив ворота і пропустив на мотоциклі ОСОБА_4, який не знав про його протиправні наміри. Після чого обвинувачений спільно з цією особою завантажив в боковий причеп транспортного засобу належні вагонному депо «Комунарськ» ДП «Донецька залізниця» залишки деталей вагонів, загальною вагою 699 кілограмів, вартістю 1520 гривень 33 копійки, але не зміг довести до кінця свої незаконні дії та обернути на свою користь чуже майно під час вивезення металевого брухту він та водій мотоцикла були затримані співробітниками міліції.

В своїй зміненій апеляційній скарзі прокурор Шандиба О.А. просить скасувати судове рішення у звязку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та несправедливістю призначеного ОСОБА_3 покарання через його мякість, призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Апелянт посилається на те, що в матеріалах провадження відсутній технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове засідання від 17 грудня 2013 року, крім того надані стороною обвинувачення документи, якими суд обґрунтував вирок, не долучалися до матеріалів кримінального провадження і не досліджувалися в судовому засіданні, журнали судового засідання велися секретарем із порушенням ст.108 КПК України в них не зазначені ухвали, постановлені судом без виходу до нарадчої кімнати. Також, на думку прокурора, покарання ОСОБА_3 призначено без належного врахування тяжкості вчиненого злочину, даних про особу обвинуваченого, який винуватим себе не визнав та відмовлявся давати пояснення.

Стосовно апеляційної скарги захисника ОСОБА_2, то він наполягає на скасуванні вироку та закритті кримінального провадження, твердить, що висновки суду про винуватість ОСОБА_3 у злочині не ґрунтуються на належних, допустимих та достовірних доказах, які б отримали оцінку згідно ст.94 КПК України, не встановлена недостача майна, у заволодінні якого обвинувачується ОСОБА_3, не підтверджено знаходження залишків деталей вагонів на балансі вагонного депо «Комунарськ», обвинуваченого не було затримано з металобрухтом, показання свідка ОСОБА_4 недостовірні.

Вислухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію сторони обвинувачення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи всіх апеляційних скарг, колегія суддів вбачає підстави для скасування судового рішення.

Так, ст.9 КПК України передбачено, що суд та службові особи органів державної влади, які мають відношення до здійснення кримінального провадження, повинні неухильно дотримуватися вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною ОСОБА_5 України, вимог інших актів законодавства.

В силу ч.4 ст.107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді під час судового провадження є обовязковим.

Згідно положень ст.ст.20, 42 КПК України підозрюваний, обвинувачений має право на захист, в тому числі знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють чи обвинувачують, а слідчий, прокурор та суд зобовязані забезпечити можливість здійснення цих прав.

Відповідно до ч.1 ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета кримінального правопорушення.

На підставі ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозвязку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Як встановлено ч.1 ст.358 КПК України, протоколи слідчих (розшукових) дій та інші долучені до матеріалів кримінального провадження документи, якщо в них викладені чи посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин кримінального провадження, повинні бути оголошені в судовому засіданні за ініціативою суду або за клопотанням учасників судового провадження.

Поряд з цим не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом ч.2 ст.23 КПК України.

Також згідно вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Що ж до змісту вироку, то у разі визнання особи винуватою в його мотивувальній частині поряд з іншими відомостями зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із відображенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, як це передбачено ч.3 ст.374 КПК України.

Проте при здійсненні кримінального провадження стосовно ОСОБА_3 наведені норми кримінального процесуального закону були порушені.

Так, в матеріалах провадження відсутній технічний носій інформації, на якому зафіксоване судове засідання від 17 грудня 2013 року. Більше того, як свідчить журнал судового засідання, кримінальне провадження в суді в цей день не фіксувалося за допомогою технічних засобів. Посилання в журналі на неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, безпідставне, оскільки прокурор - учасник судового провадження до суду прибув.

Всупереч вимогам ст.108 КПК України в журналах судових засідань від 31 жовтня та 27 листопада 2013 року не зазначені ухвали, постановлені судом без виходу до нарадчої кімнати, в тому числі відсутні ухвали про долучення до матеріалів кримінального провадження документів за клопотаннями сторін, також немає даних про оголошення в судовому засіданні конкретних документів.

Висновок про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні злочину мотивовано у вироку низкою доказів, що містилися в документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду. Зокрема, протокол проведення слідчого експерименту від 26 червня 2013 року та довідка ВД «Комунарськ» від 7 травня 2013 року не оголошувалися в судовому засіданні - суддя тільки назвав ці документи, не оголосивши їх.

На підтвердження встановлених обставин суд навів у мотивувальній частині вироку докази, надані прокурором, проте як зазначенні дані, так і докази, на які посилалася сторона захисту, спростовуючи обвинувачення, не отримали належної оцінки суду. При наявності суперечливих доказів, в тому числі стосовно службових повноважень ОСОБА_3, належності металобрухту вагонному депо та обставин його вивезення, суд не оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозвязку для вирішення питань, передбачених ст.368 КПК України.

ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні замаху на заволодіння чужим майном шляхом зловживання своїм службовим становищем, разом з тим із судового рішення не вбачається, а які ж повноваження мав обвинувачений стосовно цього майна внаслідок свого службового становища, не вказані докази на підтвердження таких повноважень.

Згадані обставини не відображені і в формулюванні обвинувачення, яке суд визнав доведеним, тобто обвинувачення викладено неконкретно і неоднозначно. Всі ці недоліки судового розгляду обмежують можливості ОСОБА_3 захищатись передбаченими законом засобами від обвинувачення, порушують право обвинуваченого на захист, свідчать про недотримання положень підпункту «а» пункту 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Таким чином, при здійсненні судового провадження стосовно ОСОБА_3 допущені не тільки істотні порушення кримінального процесуального закону, але й має місце неповнота судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження. Отже, всупереч ст.370 КПК України судове рішення не є законним, обґрунтованим та вмотивованим, згідно ч.1 ст.409, ст.412, п.1 ч.1 ст.415 КПК України підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

Разом з тим, торкаючись доводів прокурора відносно надмірної мякості призначеного ОСОБА_3 покарання, а також стверджень захисника про необхідність закриття кримінального провадження, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційних вимог у зазначеній частині, оскільки у звязку з істотними порушеннями кримінального процесуального закону судове рішення скасовується, буде здійснюватися новий судовий розгляд, під час якого за наявності відповідних даних суд першої інстанції перевірятиме обґрунтованість обвинувачення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.376, 405, п.6 ч.1 ст.407, ст.ст.409, 412, 415, 418, 419 КПК України, колегія суддів,

П о с т а н о в и л а:

Вирок Словяносербського районного суду Луганської області від 23 грудня 2013 року стосовно ОСОБА_3 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

_____ _____ _____

ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_5