Рішення № 49501, 26.07.2006, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.07.2006 Справа № 11/149

За позовом Відкритого акціонерного товариства „Берегівський комбінат хлібопродуктів”, м.Берегово

до відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Берег-Касонь”, с.Запсонь Берегівського району

про стягнення суми 27420грн.

Суддя Л.М.Якимчук

Представники:

від позивача: - Цебрик Л.В. - довіреність від 22.09.2005.

від відповідача: - не з"явився.

СУТЬ СПОРУ: ВАТ „Берегівський комбінат хлібопродуктів”, м.Берегово звернувся з позовом до суду про стягнення з СГ ТзОВ „Берег-Касонь”, с.Запсонь Берегівського району товарно-матеріальних цінностей, зокрема, муки пшеничної 1-го сорту у кількості 15300кг. та 8000кг. кормосуміші у відповідному асортименті, кількості та якості, які були одержані останнім в якості позики.

У процесі розгляду справи позивач подав суду заяву про зміну предмета позову (від 16.07.2006) в якій просить стягнути з відповідача 11292,70грн. –вартість товарно-матеріальних цінностей, 1005грн. –три процента річних, 3614,80грн. інфляційних та 2122грн. пені з простроченої суми.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що згідно накладних він передав відповідачу борошно пшеничне та кормосуміш на загальну суму 11292,70грн. Ціна вказана у виписаних рахунках. Строк оплати у накладних не вказаний, у зв'язку з чим він 15.07.2003 надіслав відповідачу письмову вимогу про повернення товару або оплати його вартості, яка відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України, повинна виконуватись боржником у семиденний строк від дня пред’явлення. Однак, відповідач до цього часу борг не погасив.

Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав, з мотивів вказаних у ньому. Зокрема, звертає увагу суду на те, що позивач пропустив трирічний строк позовної давності, встановлений ст.257 ЦК України, та просить на цій підставі відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні оголошувалась перерва з 24.07.2006 до 13год. 26.07.2006.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, суд

встановив:

Позивач передав Косино-Шомському колективному сільськогосподарському торговому підприємству, правонаступником якого після реорганізації є сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю „Берег-Касонь”, згідно накладних №№825899 від 28.12.1998, довіреність №522737 від 28.12.1998 - 300кг. пшеничного борошна 1-го ґатунку, загальною вартістю за рахунком №284 від 31.12.1998 - 3076,7грн., 825913 від 17.02.1999, довіреність №521963 від 16.02.1999 –1000кг. пшеничного борошна 1-го ґатунку вартістю 1169,02грн. (рахунок №331 від 20.02.1999), 825931 від 15.03.1999, довіреність №521982 від 15.03.1999 - 5000кг. борошна вартістю 2882,54грн. (рахунок №22 від 30.03.1999), 358077 від 22.04.1999, довіреність №238161 від 30.03.1999 - 3000кг. кормосуміші вартістю 889,45грн. (рахунок №3149 від 30.04.1999), 825951 від 14.04.1999, довіреність №238184 від 14.04.1999 - 3000кг борошна на суму 1792,52грн. (рахунок №28 від 30.04.1999), 358102 від 05.05.1999, довіреність №877409 від 05.05.1999 - 2000кг кормосуміші на суму1482,42грн. (рахунок №3166 від 24.05.1999).

Загальна сума відпущеного товару складає 11292,70грн.

Оскільки ні в накладних, ні у виписаних рахунках строк оплати за відпущений товар не був вказаний, а відповідач не розрахувався за нього, то позивач 15.07.2003 пред’явив відповідачу вимогу про повернення товару або сплати його вартості.

Згідно ст.71 Цивільного кодексу УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено, встановлюється в три роки.

Статтею 76 Цивільного кодексу УРСР встановлено початок перебігу строку позовної давності, який починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Як вбачається з матеріалів справи, кредиторська заборгованість у позивача виникла після отримання товарів у 1998 та 1999 роках за накладними, строк оплати товарів в яких не вказано, без укладення договорів.

Статтею 165 Цивільного кодексу УРСР передбачено, що якщо строк виконання зобов'язання не встановлений, або визначений моментом витребування, кредитор вправі вимагати виконання, а боржник повинен провести виконання в будь-який час.

Боржник повинен виконати таке зобов'язання в семиденний строк із дня пред’явлення вимоги кредитором, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із закону, договору або зі змісту зобов'язання.

Початок перебігу строку позовної давності у даному спорі почався за спливом семиденного строку з дня пред’явлення вимоги кредитором, тобто з 23.07.2003 (вимога пред’явлена 15.07.2003).

З огляду на зазначене, суд вважає хибним твердження відповідача про те, що у позові належить відмовити у зв'язку з попуском позивачем строку позовної давності, оскільки такий сплив 23.07.2006 (позов подано до суду 26.05.2006). Отже, суму боргу у розмірі 11292,70грн. належить стягнути з відповідача на користь позивача.

Позивач, за порушення відповідачем строку виконання грошового зобов'язання, на підставі ст.214 Цивільного кодексу УРСР та ст.625 Цивільного кодексу України, нарахував відповідачу інфляційні втрати за період з 25 липня 2003 року по травень 2006 року у сумі 3614,80грн. та три проценти річних за період з 25.07.2003 по 17.07.2006 у сумі 1009грн., які також підлягають стягненню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню за прострочення платежу, нараховану за період з 25.05.2005 по 25.05.2006 у сумі 2122грн., посилаючись як на підставу її нарахування на Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

Однак, в цій частині позову належить відмовити, оскільки згідно статті 179 Цивільного кодексу УРСР (ст.611 ЦК України) неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема, в разі прострочення зобов'язання.

У зазначеному позивачем Законі також вказано, що розмір пені за просточку платежу повинен встановлюватись за згодою сторін, тобто в договорі (ст.1 Закону) та обмежує її розмір подвійною обліковою ставкою Національного банку України (ст.4 Закону).

Отже, якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру пені, пеня стягненню не підлягає.

У даному випадку письмовий договір взагалі не укладався.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст.4, 151, 161, 179, 214 Цивільного кодексу УРСР; ст.ст.611, 625 Цивільного кодексу України; ст.ст.33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Берег-Касонь” (с.Запсонь Берегівського району, вул.Шевченка,15; код:30764925) на користь Відкритого акціонерного товариства „Берегівський комбінат хлібопродуктів” (м.Берегово, вул.Достоєвського,3; код:00954142) 15916,50грн., з яких 11292,70грн. борг, 3614,80грн. інфляційні втрати, 1009грн. –3% річних, а також 159,17грн. у відшкодування витрат по оплаті державного мита, 68,44грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ позивачу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити, судові витрати в цій частині покласти на позивача.

4. Рішення набирає законної сили в порядку статті 85 ГПК України.

Суддя Л.М.Якимчук