Постанова № 49498284, 31.08.2015, Приморський районний суд м. Одеси

Провадження № 2а/522/542/15

Справа № 522/3549/15-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2015 року м. Одеса

Приморський районний суд м.Одеси у складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.

при секретарі Шевчик В..І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2., про визнання постанови неправомірними , скасування її, та зобовязання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

20.02.2015р. ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 .

Постановою Приморського районного суду м.Одеси від 23.02.2015р. йому було відмовлено у відкритті провадження по цивільному судочинстві.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 18.06.2015р. зазначена ухвала суду скасована з передачею справи до суду першої інстанції на новий розгляд. При цьому суд зазначив, що сам по собі факт реєстрації судом скарги з привласненням номеру справи цивільного судочинства не надає районному суду підстав застосовувати норми ЦПК України.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 08.07.2015р. відкрито провадження по справі виходячи з норм КАС України.

17.08.2015р. позивач ОСОБА_1 подав до суду уточнення адміністративного позову, яким просить:

визнати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 від 12.02.2015р. (про відмову у відкритті виконавчого провадження) ВП № 46500187 неправомірною; скасувати вказану постанову та зобовязати державного виконавця відкрити виконавче провадження за ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 21.05.2014р. № 522/17806/13-а-про забезпечення доказів.

В обґрунтування скарги зазначив, що зазначена постанова від 12.02.2015р. винесена в порушення законодавства і йому було неправомірно відмовлено у відкритті виконавчого провадження. Також стягував обмежений у праві самостійно отримувати конфіденційну інформацію відносно боржника, тобто його ідент. коду а коду ЄДРПОУ, проте державний виконавець відповідно до п.3 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» наділений такими повноваженнями під час здійснення виконавчого провадження, тобто одержувати безоплатно від відповідних органів, установ, необхідні довідки, та іншу інформацію, в тому числі й конфіденційну. Крім того в постанові містяться неправдиві відомості стосовно дати подачі ним до органів ДВС заяви про відкриття виконавчого провадження а саме 11.02.2015р.,, хоча насправді така заява була ним подана 10.02.2015р., про що свідчить відповідний штамп. Також Постанова не містить мотивів її прийняття, в її резолютивній частині відсутнє ПІБ особи якої надсилається копія постанови; і ця постанова не затверджена підписом начальника відділу.

В судовому засіданні позивач підтримав зазначений позов з викладених підстав та при цьому також доповнив, постанова Приморського районного суду м.Одеси від 21.05.2014р. винесена по адміністративній справі № 522/17806/13-а за його позовом, розглядалася в порядку адміністративного судочинства. По цій справі вже винесене рішення, яким йому було відмовлено у його задоволені. Проте він вважає, що ухвала суду від 21.05.2014р. не скасована, тому підлягає виконанню. Відсутність в у виконавчому документі ідент. коду боржника не перешкоджають виконанню ухвали суду від 21.05.2014р. У своїй заяві та додатках до неї він зазначив ідент. код та місце проживання боржника, та код ЄДРПОУ боржника.

Представники відповідачів в судове засідання не зявилися, про час і місце судового засідання сповіщені були належним чином, про причини неявки суд не сповістили.

Суд у звязку з неявкою представників відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, ухвалив слухати справу у їх відсутності відповідно до ч. 4 ст.128 КАС України.

Суд, заслухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали справи, додані до неї документи, оцінивши надані докази прийшов до наступного висновку.

Статтею 22 Закону України "Про виконавче провадження"передбачено, що виконавчі листи можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, з наступного дня після набрання законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 21.05.2014р. по справі за № 522/17806/13-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, за участю третьої особи-Голосов ОСОБА_3 про зобовязання вчинити певні дії, судом було витребувано певні документи з Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради . Вказана ухвала суду підлягає негайному виконанню.

10.02.2015р. ОСОБА_1 подав до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області заяву про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 21.05.2014р. по справі за № 522/17806/13-а разом з додатками ( оригінал ухвали суду від 21.05.2014р., копія сторінок паспорту, копія ідент коду, копія постанови ВСУ від. 21.05.2014р. , та від 25.06.2014р, копія ухвали суду від 17.11.2014р. про виправлення описки,), що підтверджується наявною в справі копією цієї заяви з відповідним штампом .

Таким чином з матеріалів справи вбачається, що ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 21.05.2014р. про забезпечення доказів постановлена судом по справі № 522/17806/13-а за адміністративним позовом, тобто в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Отже, суди при визначенні юрисдикції повинні виходити з того, що до юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, передбачених частиною другою статті 17 Закону України "Про виконавче провадження", крім тих, відносно яких законом установлено інший, виключний порядок їх оскарження. Відповідно до цього Закону (ст.17 ч.2) підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи:

1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті;

2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

Частиною четвертою статті 82 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

У розумінні статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Таким чином, до юрисдикції адміністративних судів належать усі справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень на підставі виконавчих документів, виданих судами всіх юрисдикцій, за винятком тих, які видано загальними та господарськими судами у разі звернення до суду сторін відповідного виконавчого провадження чи їхніх представників. (Постанова, Пленум Вищого адміністративного суду, від 13.12.2010, № 3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби")

Згідно п. 9, 10 Пленуму ВАСУ №3 від 13.12.2010р. визначаючи предметну та територіальну підсудність справ з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби, суд враховує, що за приписами пункту 5 частини першої статті 18, частини шостої статті 181 КАС України адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1 - 4 частини першої статті 18 цього Кодексу, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист, незалежно від статусу позивача у виконавчому провадженні.

Судом встановлено, що Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 від 12.02.2015 року було відмовлено у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання ухвали суду від 21.05.2014р. за № 522/17806/13-а відповідно до п. 6, 8 ч.1 ст.26 закону України «Про виконавче провадження» з слідуючих підстав:

у виконавчому документі не зазначено відповідно до вимог ст..18 Закону України «Про виконавче провадження» повне найменування стягувача та боржника, їх місцезнаходження, ідентифікаційний код або код ЄДРПОУ, їх місцезнаходження, ідентифікаційний код субєкте господарської діяльності стягувача та боржника або код ЄДРПОУ, строк предявлення виконавчого документу до виконання.

Крім того ухвала не містить заходів примусового виконання встановлених законом. Ухвалою суду відповідно до ч.6 ст.75 КАС України визначено порядок і спосіб її виконання, зокрема витребувано з Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради документи, копія якої направлена до вказаного Управління. Враховуючи викладене ухвала суду не підлягає виконанню органом державної виконавчої служби. На ухвалі від 21.04.2014р відсутня відмітка про набрання нею законної сили.

Суд погоджується з доводом позивача щодо недостовірності, зазначеної в постанові державного виконавця від 12.02.2015р., інформації стосовно дати заяви про примусове виконання яка зазначена 11.02.2015р, замість вірної 10.02.2015р., що підтверджується копії його заяви на імя начальника вказаного відділу з відповідним штампом і датою.(а.с.15).

Також з тексту зазначеної заяви вбачається про зазначення в заяві коду ЄДРПОУ Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради (02498820) та адреса м.Одеса вул..Гоголя,10.

Згідно постанови Приморського районного суду м.Одеси від 07.10.2014р. по вказаній справі (№ 522/17806/13-а) було відмолено ОСОБА_1 у задоволені його адміністративного позову. Зазначене встановлено з пояснень позивача.

Згідно зі ст. 124 Конституції України та ст. 14 ЦПК України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до частини першої статті 255 КАС постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Частиною другою статті 257 КАС встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Згідно з частиною першою статті 258 КАС України за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист.

Згідно ч. 1,2 ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України, та здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (далі - державні виконавці).

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення (ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Наведений у статті 17 Закону про виконавче провадження перелік виконавчих документів, що виконуються державною виконавчою службою та виданих на підставі судових рішень, ухвалених відповідно до КАС, є вичерпним.

Згідно ч.2 ст.19 Закону (в редакції діючий на той момент) у заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач вправі зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, місцезнаходження його майна тощо), а також шляхи отримання ним коштів, стягнутих з боржника.

Враховуючи зазначену норму закону та заяву позивача, суд вважає, що ОСОБА_1 в своїй заяві навів всі необхідні відомості про боржника.

Відповідно до статей 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

При цьому суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Відповідно до п. 18. Постанови Пленуму ВАСУ, від 13.12.2010, № 3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби":

Державний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом (стаття 11 Закону України "Про виконавче провадження"). Водночас відповідно до пункту 2 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Згідно п.8 ч.1 ст.26 Державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

В оскаржуємій постанові від 12.02.2014р. державний виконавець в мотивувальній його частині не вірно зазначив що заява ОСОБА_1 була подана 11.02.2015р, оскільки це спростовується копією заяви його від 10.02.2015р. на якому є штамп про прийняття від 10.02.2015р.,

Відповідно до ч. 2 ст. 32 Конституції України й ч. 1 ст. 302 ЦК України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом.

Офіційне тлумачення вказаного положення Конституції України міститься в Рішенні Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року N 2-рп/2012, відповідно до п. 1 якого збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя, таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Частина 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" містить вимоги до виконавчого документа, у якому зокрема має бути зазначено й індивідуальний ідентифікаційний номер боржника (фізичної особи). Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 26 цього Закону у разі невідповідності змісту виконавчого листа вимогам ст. 18 державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження.

Разом із тим п. 3 ч. 3 ст. 11 Закону надає право державному виконавцю при здійсненні виконавчого провадження з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі й конфіденційну.

З метою удосконалення інформаційного обміну між судами загальної юрисдикції та Державною податковою службою України відповідно до вимог, зокрема п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", 26 лютого 2013 року між Державною судовою адміністрацією України та Державною податковою службою України підписано наказ N 30/44 "Про затвердження Порядку надання судам загальної юрисдикції інформації про реєстраційні номери облікових карток платників податків боржників та стягувачів".

Цей Порядок визначає загальні правила надання Державною податковою службою України інформації про реєстраційні номери облікових карток платників податків боржників та стягувачів до судів загальної юрисдикції на підставі судових рішень, що набрали законної сили, для внесення цих даних до виконавчого документа, що видається відповідно до вимог процесуального законодавства (п. 2 указаного Порядку).

Тому відсутність у виконавчому листі ідентифікаційного номера боржника не є підставою для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження. Аналогічні висновки містяться в Постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду, від 25.06.2014, № 6-62цс14, Верховний Суд України. Судова палата у цивільних справах.

За таких обставин позов є обґрунтованим та відповідає вимогам закону, а тому підлягає задоволенню.

Керуючись ст.58 Конституції України, ст..ст.2,9, 69,70,71,181 КАС України,ст..ст.8,13.18, 26, 82 Закону України "Про виконавче провадження" суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2, про визнання постанови неправомірними , скасування її, та зобовязання вчинити певні дії,-задовольнити.

Визнати незаконною постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 від 12.02.2015р. (про відмову у відкритті виконавчого провадження) ВП № 46500187.

Скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 від 12.02.2015р. (про відмову у відкритті виконавчого провадження) ВП № 46500187.

Зобовязати старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 відкрити виконавче провадження згідно ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 21.05.2014р. по справі за № 522/17806/13-а , за заявою ОСОБА_1 від 10.02.2015р. з відповідними додатками.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом 10-ти днів з дня її оголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Суддя Приморського

районного суду м. Одеси ОСОБА_4

31.08.2015