Ухвала суду № 49492605, 23.02.2015, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/114/15-ц

Провадження № 2/127/1331/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2015 року

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Романюк Л.Ф.,

при секретарі Курутіній О.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Служби у справах дітей орган опіки та піклування Вінницької міської ради про визнання права власності на 1/3 частку квартири,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_5, за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Служби у справах дітей орган опіки та піклування Вінницької міської ради про визнання права власності на 1/3 частку квартири.

17.02.2015 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про залишення вище зазначеного позову без руху та надання позивачу строку для усунення недоліків, мотивуючи заяву тим, що позивач вважає, що вартість квартири яка перебувала у власності та на даний час перебуває у власності ОСОБА_2 становить 5 грн. 63 коп., тому судовий збір було сплачено у розмірі 243 грн. 60 коп. Відповідач не погоджується з даною позицією та вважає, що заявлені вимоги є вимогами майнового характеру і повинні бути оплачені судовим збором відповідно до вимог п.п.1.1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за дійсною ринковою вартістю на момент розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.

Вислухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

ОСОБА_4 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_5, за участі третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Служби у справах дітей орган опіки та піклування Вінницької міської ради про визнання права власності на 1/3 частку квартири.

В даному випадку має місце позов майнового характеру.

Згідно Закону України « Про судовий збір» позови майнового характеру оплачуються в розмірі 1% від ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів заробітної плати.

Ухвалою суду від 12.01.2015р. даний позов було залишено без руху та надано позивачу строк для приведення позову у відповідність вимогам закону та сплаті судового збору в розмірі 784,09 коп., відповідно до висновку оцінки спірного майна станом на 25.04.2013р. ( а.с.8).

Дані вимоги суду позивачем були усунуті та судовий збір в розмірі 784,09 грн. сплочено ( а.с.18).

Згідно п.1 Постанови Пленуму ВССУ № 10 від 10.10.2014 року "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У звязку із цим при здійсненні правосуддя у цивільних справах суди повинні вирішувати питання, повязані з судовими витратами у чіткій відповідності до ЦПК України, Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір», а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Крім того, згідно п.16 даної Постанови, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент предявлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд (частина друга статті 80 ЦПК). Остаточне визначення в процесі розгляду справи ціни позову (дійсної вартості спірного майна), а отже, і суми судового збору, здійснюється судом із наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору.

Таким чином на даній стадії розгляду справи, підстав для залишення позову без руху, суд не вбачає.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. 80 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Відмовити ОСОБА_2 в задовленні клопотання про залишення позову без руху для додаткової сплати судовго збору.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: