Постанова № 49490787, 25.08.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" серпня 2015 р. Справа № 907/213/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Марко Р.І.

суддів Костів Т.С.

Желік М.Б.

при секретарі судового засідання Стефанишин О.О.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2; ОСОБА_3 (довіреність серії НАК 204077 від 23.12.2014р.)

від відповідача 1 - ОСОБА_4 (адвокат за договором № 181 від 10.03.2015р.)

від відповідача 2 - Бачинський А.В. (довіреність № 09-32/14 від 12.01.2015р.)

розглянувши матеріали апеляційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 б/н від 27.06.2015 року (вх. № 01-05/3036/15 від 06.07.2015р.).

на рішення господарського суду Закарпатської області від 10.06.2015р.

у справі № 907/213/15, суддя Йосипчук О.С.

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, с.Минай, Ужгородського району, Закарпатської області

до відповідача-1 фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, с.Латірка, Воловецького району, Закарпатської області

до відповідача-2 Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", м.Київ

про cтягнення заборгованості на суму 84900,00 грн.

В С Т А Н О В И В:

10.06.2015 року господарським судом Закарпатської області винесено рішення у справі № 907/213/15 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до відповідача-1 фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 та до відповідача-2 Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про cтягнення заборгованості на суму 84900,00 грн., яким в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з рішенням господарського суду Закарпатської області фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулося до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції помилково констатує у прийнятому рішенні, те що позивач обґрунтовує свої позовні вимоги фактичними правовідносинами оренди без укладення договору оренди, що дають правові підстави для застосування правил ч.2 ст.287 ГК України,ст.1, ч.2 ст.9, ст759, ч.3 ст.760 ЦК України та ч.2 ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Скаржник стверджує, що посиланням на норми чинного законодавства які регулюють правовідносини, що виникають з договору оренди, позивач вказує лише на спосіб, за яким визначено розмір плати за користування чужим майном.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 08.07.2015р. подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття апеляційної скарги до провадження, розгляд справи призначено на 25.08.2015 року.

У зв'язку із зайнятістю у іншому судовому засіданні судді Юрченка Я.О., розпорядженням в.о. голови суду від 25.08.2015р. в склад судової колегії внесено зміни, замість судді Юрченка Я.О. введено суддю Желіка М.Б.

Відповідно до п. 9-1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України, у разі зміни складу суду апеляційної інстанції розгляд ним справи починається заново, а отже, спочатку починається й перебіг строку розгляду апеляційної скарги, що визначений статтею 102 ГПК України.

Позивач та його представник в судове засідання, призначене на 25.08.2015р. з"явились, надали пояснення з питань, що виникли в процесі розгляду справи, підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі, просили рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити у повному обсязі.

Представник відповідача-1 в судове засідання з"явився, надав пояснення по суті спору, проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає такі надуманими та безпідставними, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні надав пояснення по суті спору, вважає вимоги апеляційної скарги безпідставними та необґрунтованими, рішення суду першої інстанції підставним та таким, що прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 99 ГПК України у судовому засіданні 25.08.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, колегія суддів дійшла до висновку, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом рішенням господарського суду Закарпатської області від 26.11.2008р. у справі №10/184, стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку 629923,09 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 194/23-2007, а саме нежитлова будівля - картоплесховище (літ А за планом земельної ділянки) загальною площею 655,13 кв. м., прибудована з цегли, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1, встановивши спосіб реалізації шляхом продажу Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком, м.Київ в особі філії „Відділення Промінвестбанку в м. Ужгород" від свого імені будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому ст. 38 Закону України „ Про іпотеку" з початковою ціною в розмірі 779000,00грн., а також на предмет застави за договором застави № 380/44 -2007, а саме - установку для брикетування тирси марки УБТ-300 у кількості 2 шт., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, встановивши спосіб реалізації шляхом продажу Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком, м. Київ в особі філії „Відділення Промінвестбанку в м. Ужгород" від імені боржника фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу з початковою ціною в розмірі 100000,00 грн. При цьому, майно, що було предметом іпотеки за іпотечним договором №194/23-2007 від 20.07.07 та майно, що було предметом застави за договором застави № 380/44-2007 від 10.10.07 суд вирішив вилучити у боржника фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 та передати в управління Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку в особі філії „Відділення Промінвестбанку в м. Ужгород", видавши відповідний наказ.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, вищенаведене рішення господарського суду Закарпатської області від 26.11.2008р. у справі №10/184 на даний момент не виконано, вилучення предмета іпотеки та застави у боржника фактично не відбулось, а отже, фізична особа - підприємець ОСОБА_2 надалі є власником вищенаведеного майна.

Листом від 12.03.2015р. №34 Буласовицька сільська рада Воловецького району підтвердила, що ФОП ОСОБА_6 користується будівлею в. АДРЕСА_3, в якій провів частковий ремонт, а також охороняє та зберігає її від руйнування. Листом від 13.05.2015р. №6-5-132 ПАТ "Закарпаттяобленерго" підтвердило, що постачання електроенергії на картоплесховище (АДРЕСА_1) здійснюється на підставі договлоу про постачання електричної енергії, укладеного між Воловецьким РЕМ ПАТ "Закарпаттяобленерго" та ФОП ОСОБА_6

З огляду на те, що ФОП ОСОБА_6 використовує спірне майно у власній господарській діяльності, позивач просить стягнути плату за безпідставне використання майна в сумі 84900 грн., нараховану за період такого використання майна протягом 02.03.2012р. по 01.03.2013р.

Однак, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що саме протягом 02.03.2012р. по 01.03.2013р. відповідач-1 використовував спірне майно.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Саме цими нормами права обґрунтовує свої вимоги позивач.

Поряд з цим, Частиною 1 ст. 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Так, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ст. 1166 ЦК України).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Згідно п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.1992 р. №6 та з урахуванням п. 6 роз'яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" від 01.04.1994 р. №02-5/215 суд звертає увагу на те, що задоволення позовних вимог про стягнення збитків може вважатись законним та обґрунтованим у разі встановлення судом наявності в обставинах справи одночасно чотирьох умов: наявність правил поведінки, встановленого законом або договором, факту порушення такого правила поведінки винною особою, збитків у потерпілої особи, безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони. Окрім того, позовні матеріали повинні містити обґрунтоване викладення обставин, внаслідок яких деліктні відносини і виникли між сторонами спору.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що матеріали справи не містять достатніх та допустимих доказів на підтвердження факту неправомірного користування відповідачем-1 спірним майном саме протягом 02.03.2012р. по 01.03.2013р., а отже підстави нарахування позивачем розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття приміщення, на які посилається позивач, відсутні.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судовий збір за перегляд рішення господарського суду Закарпатської області від 10.06.2015 року у даній справі в апеляційному порядку покласти на позивача в порядку, передбаченому ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

1. Рішення господарського суду Закарпатської області від 10.06.2015 року в справі за номером 907/213/15 залишити без змін.

2. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 б/н від 27.06.2015 року залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови виготовлений 31.08.2015 р.

Головуючий-суддя Марко Р.І.

Суддя Желік М.Б.

Суддя Костів Т.С.