Постанова № 49490691, 31.08.2015, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

31.08.2015 справа №908/2275/15-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівЧернота Л.Ф. Ломовцева Н.В., Радіонова О.О.при секретарі судового засідання Трегубової Т.Ю.за участю представників сторін: від позивача: не з'явивсявід відповідача: не з'явився від третьої особи:Самокиша В.Ю. - представник за довіреністю №23-12/14-34 від 23.12.2014 р.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГ-СТРОЙ КОМПАНІЯ», м. Донецькна рішення господарського суду Запорізької області від20.05.2015р. по справі№908/2275/15-г (суддя Місюра Л.С.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «АЛЬТКОМ», м. Маріуполь, Донецької областіза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль», м. Київдо Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «ТОРГ-СТРОЙ КОМПАНІЯ», м. Донецьк провитребування майна з чужого незаконного володіння

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «АЛЬТКОМ», м. Маріуполь, Донецької області звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГ-СТРОЙ КОМПАНІЯ», м. Донецьк про витребування з чужого незаконного володіння та передачу позивачеві наступного майна: вантажний автомобіль MAN 26.413 2004 р.в., номер шасі WMAH23ZZZ4G166644, реєстраційний номер АА 03-67 СТ.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.05.2015р. вказані позовні вимоги задоволені у повному обсягу: витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГ-СТРОЙ КОМПАНІЯ» (вул. Майська, буд. 86, м. Донецьк, 83030; код ЄДРПОУ 36512224) майно: вантажний автомобіль MAN 26413, номер шасі WMAH23ZZZ4G166644, з незаконного володіння і передано його на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «АЛЬТКОМ» (вул. Бахчиванджи, буд. 2, м. Маріуполь Донецької області, 87525; код ЄДРПОУ 32794511); стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГ-СТРОЙ КОМПАНІЯ» (вул. Майська, буд. 86, м. Донецьк, 83030; код ЄДРПОУ 36512224) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «АЛЬТКОМ» (вул. Бахчиванджи, буд. 2, м. Маріуполь Донецької області, 87525; код ЄДРПОУ 32794511) судовий збір в сумі 1 827 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГ-СТРОЙ КОМПАНІЯ», м. Донецьк, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 20.05.2015р. у справі №908/2275/15-г та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає: недоведеність позивачем порушеного права та неповноту встановлення фактичних обставин справи.

За результатами автоматизованого розподілу справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя-доповідач) Чернота Л.Ф., Радіонова О.О., Ломовцева Н.В.

10.08.2015 року через канцелярію Донецького апеляційного господарського суду від представника ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» надійшов відзив з додатками на апеляційну скаргу, в якому просить суд рішення господарського суду Запорізької області від 20.05.2015 року по справі №908/2275/15-г скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Від представника ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» надійшло клопотання про продовження строку розгляду справи №908/2275/15 на п'ятнадцять днів. Колегія суддів розглянула вищезазначене клопотання та дійшла висновку про його задоволення.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

У судове засідання представники від позивача та відповідача не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися.

Представник третьої особи, який не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» надав клопотання від 08.08.2015р, в якому просить витребувати від позивача та відповідача достовірні відомості щодо місця фактичного знаходження предмета лізингу; витребувати від позивача товарно-транспортну накладну та путівник лист на транспортування предмету лізингу до місця зберігання; витребувати від позивача та відповідача докази відображення у бухгалтерському та податковому обліках послуг, отриманих за договором зберігання від 03.06.20147 р.; витребувати від позивача докази, що підтверджують дійсну вартість спірного майна з метою визначення суми судового збору, що підлягає сплаті; витребувати у позивача та відповідача докази надсилання та отримання кореспонденції, що додана до позовної заяви. Зазначене клопотання розглянуто колегією суддів та не задоволено, оскільки відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд переглядає справу за наявними у справі і додатково поданими доказами, проте представник від Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» не довів необхідність надання зазначених документів.

У судовому засіданні представник підтримав доводи апеляційної скарги та посилається на рішення господарського суду Запорізької області від 26.03.2015р. по справі № 908/590/15-г. і просить рішення по даній справі скасувати. Прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне:

Як було встановлено місцевим судом та вбачається із матеріалів справи, 26.04.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» (надалі - лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» (надалі - лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу № L632-04/07 (надалі - «договір»), згідно з п. 1.1 якого лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначаються в специфікації (додаток № 2 до договору), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

На виконання умов вищезазначеного договору, лізингодавець виконав свої зобов'язання - придбав предмет лізингу за договором купівлі - продажу та передав у тимчасове володіння та користування лізингоодержувачу, що підтверджується підписаним представниками сторін актом приймання-передачі предмета лізингу від 22.06.2007р., а також видатковою накладною № РЛ-0000473 від 22.06.2007р. Предметом лізингу є: вантажний автомобіль МАN 26413, № кузова/шасі WMAH23ZZZ4G166644 (надалі - предмет лізингу).

У зв'язку із збільшенням вартості предмету лізингу за договором купівлі-продажу № Р632-04/07 від 26.04.2007р., сторони внесли зміни до п.3.1. розділу 3 договору.

Приписами ст. 806 ЦК України встановлено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). Відповідно до ч. 2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).

Відповідно до п. 1.2 договору строк лізингу складається з періодів лізингу, зазначених у графіку платежів (додаток № 1 до договору) (надалі - графік), та не може бути менше одного року. Строк лізингу за договором складається з 60 періодів лізингу з липня 2007 року по червень 2012 року.

Відповідно до п. 5.4. додатку № 4 «Загальні умови фінансового лізингу» до договору (надалі - загальні умови) першим періодом лізингу вважається календарний місяць, що слідує за місяцем в якому предмет лізингу був переданий лізингоодержувачу за актом приймання-передачі. Зазначені в графіку порядкові номери періодів лізингу відповідають календарним місяцям, які слідують за першим періодом лізингу в прямому порядку.

Акт приймання-передачі предмета лізингу за договором був підписаний 22.06.2007р., таким чином першим періодом лізингу за договором є липень 2007 року, а останнім - червень 2012 року.

У зв'язку із наявністю простроченої заборгованості за рахунками, сторони за договором досягли згоди щодо внесення змін до договору додатковою угодою від 28.02.2014р.

Відповідно до п.1.1 підписанням цієї угоди лізингоодержувач визнає наявність простроченої заборгованості за рахунками перед лізингодавцем та зобов'язується сплатити в розмірі 441 225 грн. 97 коп. та строк, визначений сторонами.

Згідно п.1.2 підписанням цієї угоди, лізингоодержувач засвідчує та визнає, що на дату укладання цієї угоди, зобов'язання лізингоодержувача перед лізингодавцем за договором не виконані в повному обсязі та відповідно до умов, визначених договором.

Встановили кінцеву дату виконання лізингоодержувачем зобов'язань за договором 31.07.2014р. (зобов'язання повинні бути виконані не пізніше зазначеної дати/дата виконання зобов'язань).

Відповідно до п.1.4 з урахуванням умов, визначених п. 1.1. цієї угоди, сторони засвідчують, що договір є чинним та діє до повного виконання лізингоодержувачем зобов'язань перед лізингодавцем щодо сплати заборгованості відповідно до умов договору та п. 1.1. цієї угоди.

Представник ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» посилається на рішення господарського суду Запорізької області від 26.03.2015р. по справі № 908/590/15-г про задоволення позивних вимог, щодо витребування предмета лізингу (саме того, який визначений за даною справою) у зв'язку із закінченням строку лізингу та витребувано з незаконного володіння ТОВ «Шляхове будівництво «Альтком» та передати ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» та вантажний автомобіль МАN 26413, № кузова/шасі WMAH23ZZZ4G166644.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону. Дані вимоги стосовно строку лізингу визначені ч.2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг», а саме: строк лізингу повинен бути визначений сторонами у договорі фінансового лізингу; строк лізингу не може бути меншим одного року. Також ст. 806 ЦК України визначає, що лізингодавцем предмет лізингу може бути передано лізингоодержуважу на певний строк. Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач зобов'язаний у разі закінчення саме строку лізингу, а не строку дії договору повернути предмет лізингу. Отже, строк лізингу не можливо ототожнювати із строком дії договору.

Між сторонами щодо продовження строку лізингу ніяких інших угод до договору не укладалось.

Строк лізингу - це термін, в період якого лізингоодержувач мав право володіти та користуватися предметом лізингу, тобто утримувати у себе майно. І закінчився зазначений строк, згідно до п. 1.1. договору та графіку - додаток №1 до договору - у червні 2012 року.

Вимогами п. 7 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг», встановлено зобов'язання лізингоодержувача щодо повернення предмета лізингу за закінченням строку лізингу.

Пунктом 8.1. договору визначено, що договір діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків за цим договором. Лізингоодержувачем не виконані свої обов'язки, що передбачені п. 1.1. договору та п. п. 5.1.-5.5. Загальних умов - додаток №4 до договору (щодо сплати лізингових платежів); а також не виконані лізингоодержувачем обов'язки п. 8.1.14 та п. 9.1. загальних умов щодо викупу предмета лізингу на умовах договору. Також договором не передбачено можливість його пролонгації на той же строк і на тих самих умовах та між сторонами після червня 2012 р. не укладалися додаткові угоди до договору щодо продовження строку лізингу та не визначалися порядки розрахунків у разі такого.

Лізинговий платіж є змінною величиною, який включає в себе декілька складових, сума яких залежить саме від строку лізингу (термін користування ПЛ). Отже, при укладенні договору фінансового лізингу на новий строк, розмір лізингових платежів, який понад інших істотних умов договору є істотною умовою договору фінансового лізингу повинен бути окремо визначений, що унеможливлює пролонгацію договору фінансового лізингу на той же строк на тих же умовах.

З огляду на вищевикладене, доводи лізингоодержувача, позивача за даною справою щодо правомірного перебування у нього предмету лізингу внаслідок поновлення договору фінансово лізингу на строк, який був раніше встановлений договором є необгрунтованими. Оскільки, слід відрізняти терміни «строк лізингу», визначений умовами договору та вимогами ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг», який визначає правові підстави для тимчасового володіння та користування майном на строк, що визначений договором, та «строк дії договору», який визначає умови належного виконання зобов'язань лізингоодержувача по сплаті лізингових платежів.

Зобов'язання лізингоодержувача за договором та у строк, що визначений додатковою угодою від 28.02.2014р., не виконані та строк лізингу закінчився, а тому у лізингодавця, а за даною справою третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль», згідно до ст.ст. 387, 400 Цивільного кодексу України виникає право на витребування свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, та пред'явити позов про витребування цього майна.

Станом на дату розгляду справи в суді першої інстанції за закінченням строку лізингу (після червня 2012 року) та після строку, встановленого сторонами в п. 1.3. додаткової угоди від 28.02.2014р. до договору - після 31.07.2014р., що є відстроченням виконання лізингоодержувачем (позивач по справі) зобов'язань лізингоодержувачем предмет лізингу не повернутий лізингодавцю (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» за даною справою), акт про повернення між сторонами не підписувався та перебуває у володінні лізингоодержувача без правових підстав (строк лізингу закінчився, зобов'язання не виконане в строк - визнана лізингоодержувачем заборгованість не сплачена).

Позивач не надав до матеріалів справи доказів у розумінні ст.ст. 33, 36 ГПК України, щодо набуття права власності на предмет лізингу.

Предметом розгляду даної справи є витребування майна з чужого незаконного володіння за договором від 03.06.2014р. укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «АЛЬТКОМ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГ-СТРОЙ КОМПАНИЯ» про відповідальне зберігання строком до 30 грудня 2014р.

За умовами договору зберігання відповідач взяв не себе обов'язок зберігати майно протягом строку дії договору окремо від інших речей (п. 2.1.2 договору) та повернути його позивачу за першою вимогою (п. 2.1.4 договору).

08.01.2015 року позивач листом вих. № 08/1-15 звернувся до відповідача з вимогою повернути майно. Відповідач надав позивачу відповідь вих. № 03/01/15 від 09.01.2015 року, згідно якої повідомив, що не має можливості повернути спірне майно внаслідок проходження періодичних військових дій на території міста Донецька, а також важкої економічної ситуації на підприємстві, в умовах якої відповідач вимушений компенсувати понесені витрати на охорону цього майна шляхом його часткового використання. Також відповідач зазначив, що після стабілізації військово - політичної ситуації у місті спірне майно у належному стані буде передане позивачу.

Згідно з п. 6.2 договору зберігання, його строк припинив свою дію ще 30.12.2014р. Відповідач передане на зберігання майно, а саме: вантажний автомобіль MAN 26413, номер шасі WMAH23ZZZ4G166644, не повернув позивачу на його вимогу, акт приймання - передачі щодо повернення майна не підписаний сторонами.

Договір фінансового лізингу не має заборони проти зберігання спірного майна , але у даному випадку, позивач помилково дійшов висновку, що його право як законного, на його думку володільця-лізингоотримувача порушено, так як є недобросовісний володілець майна, що підтверджує ухвалене рішення господарським судом Запорізької області від 26.03.2015р. по справі № 908/590/15-г про задоволення позивних вимог, щодо витребування предмета лізингу (саме того, який визначений за даною справою) у зв'язку із закінченням строку лізингу.

За приписами ст.400 Цивільного кодексу України, недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. Виконання умов договору фінансового лізингу не повинні залежати від невиконання умов договору зберігання.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія вважає, що висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, судом порушені норми процесуального та матеріального права України, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Запорізької області від 20.05.2015 року у справі №908/2275/15-г - скасуванню.

Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте з неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права, тому колегія суддів дійшла висновку про прийняття нового рішення.

Відтак, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГ-СТРОЙ КОМПАНІЯ», м. Донецьк підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГ-СТРОЙ КОМПАНІЯ», м. Донецьк на рішення господарського суду Запорізької області від 20.05.2015 року у справі №908/538/13-г - задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 20.05.2015 року у справі №908/2275/15-г - скасувати.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» (87525, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Бахчиванджи, 2, код ЄДР 32794511) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГ-СТРОЙ КОМПАНІЯ» (83030, м. Донецьк, вул. Майська, 86А, код ЄДР 36512224) про витребування майна: вантажний автомобіль MAN 26413, номер шасі WMAH23ZZZ4G166644 з чужого незаконного володіння відмовити.

Стягнути з позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» (87525, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Бахчиванджи, 2, код ЄДР 32794511) на користь відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГ-СТРОЙ КОМПАНІЯ» (83030, м. Донецьк, вул. Майська, 86А, код ЄДР 36512224) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 913,50 грн.

Доручити господарському суду Запорізької області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Л.Ф. Чернота

Судді: Н.В. Ломовцева

О.О. Радіонова

Надруковано 6 прим.:1- позивачу;1 - відповідачу;1 - третій особі (на сайті);1 - у справу; 1 - ДАГС; 1 - ГСЗО