Ухвала суду № 49488070, 14.04.2015, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 2-3775/15

760/7147/15-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2015 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Калініченко О.Б., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спадкового майна та визнання права власності на спадкове майно,-

В С Т А Н О В И В :

Представники позивача 07.04.2015 року звернувся із позовом, в якому просив визнати за позивачкою ОСОБА_1 право власності на наступні об'єкти майна: житловий будинок, загальною площею 340,5 кв. м, житловою площею 133,0 кв. м, з надвірними будівлями та спорудами, берегоукріпленням площею 174,0 кв. м, по АДРЕСА_1; земельну ділянку, площею 0,2500 га, та земельну ділянку, площею 0,0501 га, по АДРЕСА_1; квартиру АДРЕСА_2; гаражний бокс НОМЕР_1 та НОМЕР_2 по АДРЕСА_3; земельну ділянку, площею 0,1200, за адресою: АДРЕСА_4; частку у розмірі 100% у приватному підприємстві «ТВІТ».

За відповідачкою ОСОБА_2 просив визнати право власності на наступне майно: житловий будинок по АДРЕСА_5; земельну ділянку площею 0,31 га пл. АДРЕСА_5.

Відповідно до чинного законодавства України позовна заява є процесуальним документом, який повинен містити в собі, зокрема, місце проживання або місце знаходження відповідача, зміст позовних вимог; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину або наявність підстав для звільнення від доказування.

Тобто в позовній заяві має містись посилання, зокрема, на те, до кого пред'явлений позов; що саме вимагає позивач (предмет позову); обставини, на яких ґрунтується вимога (матеріально-правова підстава позову); зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину.

Таким чином, на цій стадії цивільного процесу позивач зобов'язаний виконувати вимоги щодо доведення певного кола фактів, що мають процесуальне значення, для підтвердження наявності права на пред'явлення позову та дотримання процесуального порядку його пред'явлення.

Вивченням матеріалів позовної заяви, встановлено, що даний позов не відповідає вимогам ст.119 ЦПК України, оскільки в позовній заяві не викладені обставини, якими позивачка обґрунтовує вимоги до відповідачки, тобто ті юридичні факти, на основі яких звертаються до суду та обґрунтовують свої вимоги відповідно до норм матеріального права, що поширюються на спірні правовідносини, з зазначенням доказів в підтвердження обґрунтування заявлених вимог або наявність підстав для звільнення від доказування.

Так, зміст позовної заяви свідчить, що позивачкою не викладені обставини щодо обґрунтування підстав та предмету позову щодо визнання права власності на спадкове майно, тобто, які її права, за захистом яких вона звертається до суду, порушені, виходячи із положень глави 86-87 ЦК України, якими визначено порядок та строки прийняття спадщини, а також, чим саме передбачений обраний позивачкою спосіб захисту прав та інтересів, оскільки суд не може перебирати на себе повноваження нотаріуса.

Зокрема, листом Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року роз'яснено, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Разом з тим, враховуючи викладене, позивачка не викладає обставин, що перешкоджають їй для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку у разі входу до складу спадщини частини спірного майна.

Таким чином, в поданій позовній заяві не викладені обставини, якими позивачка надає обґрунтування своїм вимогам відповідно до норм матеріального права, не окреслено предмет позову, який би характеризував те, на що він спрямований позов, тобто, які цивільні права позивачки порушені, який характер мають правовідносини, що виникли з приводу предмету спору, якими правовими нормами вони регулюються та чим передбачений такий шлях поновлення, а, звідси, виходячи з визначення характеру правовідносин між сторонами, повинні оплатити судовий збір відповідно до ставок та в порядку, встановленому ЗУ «Про судовий збір», та в межах наданих представникам повноважень.

Отже, в позовній заяві мають бути викладені обставини, якими позивачка обґрунтовує своє право вимоги, тобто який характер мають правовідносини, що виникли з приводу даного спору, якими правовими нормами вони регулюються та чим передбачений такий шлях поновлення і яких саме порушених прав позивачок, враховуючи, що ст.16 ЦК України визначений перелік способів захисту порушених прав та інтересів осіб, а право на звернення до суду відповідно до ст.4 ЦПК України притаманне лише особі, яка звертається за захистом своїх порушених прав або охоронюваних законом інтересів.

Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову, а за вказаних обставин для судового розгляду позивачкою не визначені ні суть позовних вимог, ні їх правові підстави, що позбавляє можливості з'ясувати предмет спору та межі доказування.

Тому, оскільки відповідно до ст. 15 цього ж Кодексу суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають саме з правових відносин: цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових, а не з будь-яких суспільних зв'язків, то зазначення вказаних вище обставин за нормами ст. 119 ЦПК України є передумовою відкриття провадження у справі.

Також згідно з чинним законодавством зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину позову щодо порушення прав позивача є обов'язковими для особи, яка пред'являє позов, оскільки без зазначення доказів, що підтверджують вимоги, суд не може здійснити підготовку справи до розгляду та належним чином провести судове засідання.

Ст. 10 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Враховуючи вищевикладене, суд не може здійснити підготовку справи до розгляду та належним чином провести судове засідання, а відповідач, котрий як і позивач має право на судових захист, має бути обізнаний, які вимоги до нього заявлені, з яких підстав і якими доказами це підтверджується.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених у ст.ст. 119, 120 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків.

Керуючись ст.ст. 119-121 ЦПК України, суддя, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спадкового майна та визнання права власності на спадкове майно залишити без руху, надавши строк для виправлення недоліків, який не може перевищувати 5 днів з дня отримання позивачкою ухвали, шляхом подачі нової позовної заяви з урахуванням вимог, викладених в ухвалі.

Роз'яснити, що в разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачці.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: