Рішення № 49487611, 26.02.2015, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 2-1113/15

760/15302/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2015 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Калініченко О.Б.

при секретарі - Войцеховській М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації, Регіонального відділення Фонду державного майна України у м. Києві, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Трест «Київміськбуд-2», про визнання правочинів такими, що порушують публічний порядок, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 14.07.2014 року звернувся із позовом, в якому просив з підстав недійсності визнати розпорядження Київської міської державної адміністрації «Про використання основних фондів комунальної власності міста» від 05.08.1996 року №1239, наказ від 20.08.1996 року №1656 Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву «Про проведення оцінки та передачу майна», наказ від 14.10.1996 року №1945 Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву «Про затвердження вартості об'єкта експертної оцінки та включення її до статутного фонду ВАТ» такими правочинами, що порушують публічний порядок.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що Розпорядженням №1239 від 05.08.1996 року Київської міської державної адміністрації «Про використання основних фондів комунальної власності м. Києва» погоджено передачу до статутного фонду ВАТ «Київміськбуд - 2» гуртожитків, які перебувають у нього на балансі, але належать до власності територіальної громади м. Києва, зокрема гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1.

На його думку, відчуження гуртожитку із власності територіальної громади без згоди самої територіальної громади є правочином, який порушує публічний порядок, оскільки представницький орган територіальної громади м. Києва, яким є Київська міська рада, не приймала рішень про передачу гуртожитку по АДРЕСА_1 з комунальної власності до приватної власності ВАТ «Трест «Київміськбуд», а посадові особи органів державної влади Фонду державного майна України та органу місцевого самоврядування Київської міської державної адміністрації всупереч інтересам служби здійснили правочин, який порушує публічний порядок, чим завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам територіальної громади м. Києва і, в тому числі, мешканцям гуртожитку по АДРЕСА_1 у м. Києві, чим звужено їх конституційні права та обмежено право на користування об'єктом державної та комунальної власності і, в тому числі, унеможливило право громадян на приватизацію займаних помешкань.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.

Представник відповідача Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву заперечувала проти задоволення позову, зазначаючи, що рішенням Київської міської ради народних депутатів І сесії ХХІІ скликання від 18.04.1995 року №58 «Про забезпечення приватизації майна підприємств державної власності в м. Києві» регіональному відділенню ФДМУ по м. Києву були делеговані повноваження по здійсненню державної політики у сфері приватизації майна, що перебувало у комунальній власності м. Києва. Тому регіональне відділення ФДМУ по м. Києву діяло в межах наданих та чітко делегованих повноважень та виключно на підставі чинного розпорядчого акту виконавчого органу міської Ради і на виконання наказу Фонду державного майна України; в своїх діях керувалось безпосередньо законодавством по приватизації та жодних порушень зі свого боку не вбачає. Крім того, порушення законодавства при приватизації, яке, на думку позивача - мешканця гуртожитку по АДРЕСА_1, нібито, відбулось шляхом недодержанням регіональним відділенням низки нормативно-правових актів по приватизації, у даному випадку не мало місця і на теперішній час жодним судовим рішенням не встановлено.

Крім того, представник відповідача зазначила, що включення гуртожитків, зокрема гуртожитку по АДРЕСА_1, до статутного фонду АТ «Трест «Київміськбуд-2» було здійснено по завершенню процесу приватизації як заміна майна, яким забезпечено розмір статутного фонду товариства та вартість (ліквідність) його акцій, а саме піонерського табору «Сосновий бір», на інше майно, що підтверджувалось наказом РВ ФДМУ по м. Києву від 17.06.1996 року №1163.

Представник відповідача Київської міської ради також заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на те, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства України або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Натомість, судовими рішеннями встановлено, що передача гуртожитків з комунальної власності у власність ВАТ «Трест «Київміськбуд-2» та визначення його статусу як гуртожитку була проведена компетентними на те органами державної влади, в тому числі органами виконавчої влади в м. Києві. Законність розпорядження №1239 встановлена судовим рішенням, що набрало законної сили, у зв'язку з чим висновок суду щодо законності розпорядження №1239 в частині, що стосується передачі гуртожитку по АДРЕСА_1, є законним.

Представник третьої особи ПАТ «Трест «Киїміськбуд-2» заперечувала проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи це тим, що правочинами, на підставі яких виникли правовідносини між відповідачами у справі та правопопередником ПАТ «Трест «Київміськбуд-2» - АТ Трестом «Київміськбуд-2», права, свободи та інтереси позивача не були порушені, оскільки позивач не був учасником даних правовідносин, як і не був мешканцем гуртожитку по АДРЕСА_1 на час передачі вищезазначеного гуртожитку до статутного фонду ПАТ «Трест «Київміськбуд-2».

Крім того, зазначала, що позивача було поселено до гуртожитку ПАТ «Трест «Київміськбуд-2» на підставі договору найму (оренди) житла, відповідно до якого останньому було передано в строкове платне користування найм(оренду) ліжко-місця в кількості 2 (дві) одиниці. Таким чином, позивач є мешканцем гуртожитку на підставі цивільно-правового договору найму житла, а не відповідно до норм ЖК України, які регулюють правовідносини щодо проживання працівників у гуртожитках, а тому на нього не поширюються гарантії, встановлені законодавством, зокрема Примірним положенням про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986 року №208, ЗУ «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» та іншими нормативно-правовими актами.

Як зазначала представник відповідача, оспорювані позивачем правочини вже були предметом судового розгляду, за наслідками якого рішенням було встановлено, що при прийнятті оспорюваних правочинів органи державної влади, в тому числі і органи виконавчої влади в м. Києві, діяли на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що наказом регіонального відділення ФДМ по м. Києву №137-Пл від 13.02.1995 року було затверджено план приватизації Колективного будівельно-монтажного підприємства «Київміськбуд-2» та перетворення його у відкрите акціонерне товариство.

Згідно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про приватизацію цілісних майнових комплексів державних підприємств та їхніх структурних підрозділів зданих в оренду» від 20.05.1993 року №57-93 засновниками відкритого акціонерного товариства виступили організація орендарів «Київміськбуд-2» та Фонд комунального майна м. Києва.

Оцінка вартості майна, що підлягало приватизації, була визначена відповідно до вимог Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженою постановою КМУ від 08.09.1993 року №717, на підставі передавального балансу підприємства, складеного за результатами інвентаризації майна станом на 01.11.1994 року, згідно з яким гуртожитки знаходились на балансі підприємства на правах повного господарського відання.

Між тим, згідно з актом оцінки вартості майна, затвердженим 28.12.1994 року В.о. Голови Фонду комунального майна по м. Києву, гуртожитки не увійшли до статутного фонду ВАТ, але, разом з тим, у складі ЦМК був приватизований піонерський табір «Сосновий бір». Оскільки даним табором постійно користувались працівники МВС України у м. Києві, тому ГУМВС України в м. Києві, Київська міська державна адміністрація та ВАТ «Трест «Київміськбуд-2» звернулися до Фонду державного майна України стосовно передачі піонерського табору «Сосновий бір» на баланс ГУ МВС України в м. Києві.

Рішенням Київської міської ради народних депутатів від 15.05.1995 року №142 на праві повного господарського відання за корпорацією «Київміськбуд» закріплено житловий фонд, в тому числі за Колективним будівельно-монтажним підприємством «Київміськбуд-2» було закріплено гуртожиток по АДРЕСА_1.

У зв'язку із вищезазначеним зверненням до Фонду державного майна України наказом Фонду державного майна України від 11.06.1996 року №673 регіональному відділенню ФДМУ по м. Києву, якому рішенням Київської міської ради народних депутатів І сесії ХХІІ скликання від 18.04.1995року №58 «Про забезпечення приватизації майна підприємств державної власності в м. Києві» були делеговані повноваження по здійсненню державної політики у сфері приватизації майна, що перебувало у комунальній власності м. Києва, було доручено вилучити зі складу майна АТ «Трест «Київміськбуд-2» піонерський табір та передати його у встановленому законом порядку на баланс ГУ МВС України в м. Києві.

Замість вилученого майна, за погодженням з Управлінням комунального майна міста, до статутного фонду ВАТ «Трест «Київміськбуд-2» були включені гуртожитки, які належали до комунальної власності м. Києва.

Так, наказом ФДМ України від 11.06.1996 року №673 було вилучено із складу майна АТ «Київміськбуд-2» піонерський табір «Сосновий бір» та передано до складу майна АТ «Трест «Київміськбуд-2» гуртожитки, в тому числі гуртожиток по АДРЕСА_1, які знаходились на балансі АТ «Київміськбуд-2» та належали до комунальної власності м. Києва, із врахуванням вартості майна, що вилучається, та вартості майна, що передається у власність Акціонерного товариства.

Згідно з розпорядженням КМДА № 1239 від 05.08.1996 року «Про використання основних фондів комунальної власності міста» гуртожиток по АДРЕСА_1 разом з 9 іншими гуртожитками було передано до статутного фонду ВАТ «Трест «Київміськбуд-2» взамін піонерського табору «Сосновий бір».

Наказом РВ ФДМ України по м. Києву №1656 від 20.08.1996 року вказані гуртожитки були включені до складу майна АТ «Київміськбуд-2».

Наказом РВ ФДМ України по м. Києву №1945 від 14.10.1996 року до статутного фонду ВАТ «Трест «Київміськбуд-2» була включена вартість вказаних гуртожитків.

Таким чином, включення вартості гуртожитків до статутного фонду ВАТ «Трест «Київміськбуд-2» було здійснено по завершенню процедури приватизації як заміна майна, яким було забезпечено розмір статутного фонду акціонерного товариства та вартість (ліквідність) його акцій, в тому числі вартість гуртожитку по АДРЕСА_1.

Зміни до Статуту та статутного фонду ВАТ «Трест «Київміськбуд-2»з урахуванням вартості переданих гуртожитків, були зареєстровані Радянською райдержадміністрацією м. Києва 30.07.1998 року.

Згідно Закону України «Про приватизацію державного майна» (в редакції яка діяла на момент передачі майна та проведення приватизаційних процедур) приватизація державного майна це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 дія цього Закону не поширюється на приватизацію об'єктів державного житлового фонду, у тому числі гуртожитків, за винятком тих, які належать підприємствам що приватизуються.

Отже, Закон України «Про приватизацію державного майна» від 04.03.1992 року на той час не містив обмежень щодо приватизації гуртожитків які належать підприємствам, що приватизуються.

Таким чином, судом встановлено, що передача будинку по АДРЕСА_1 з комунальної власності у власність ВАТ «Трест «Київміськбуд-2» та визначення його статусу як гуртожитку, була проведена компетентними на те органами державної влади, в тому числі органами виконавчої влади в м. Києві, у встановленому чинним законодавством України порядку.

Згідно зі статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підставами для визнання акта не чинним є невідповідність його вимогам чинного законодавства України та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним (не чинним) є також порушення у зв'язку із прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів осіб позивачів у справі.

Із вищенаведеного вбачається, що відповідачі як органи державної влади та органи місцевого самоврядування, приймаючи оспорюванні акти (накази та розпорядження), діяли на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, яким, зокрема цивільним законодавством, на час прийняття оспорюваних правочинів не була передбачена недійсність правочинів з таких правових підстав як визнання їх такими, що порушують публічний порядок. А суд має приймати рішення згідно з положеннями законодавства, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин.

Також вказані обставини були предметом дослідження судових інстанцій, що підтверджуються рішеннями Шевченківського районного суду м. Києва від 02.04.2010 року та 15.11.2011 року, Апеляційного суду м. Києва від 24.01.2012 року, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06.07.2011 року, які на даний час набрали законної сили і відповідно до положень ст. 61 ЦПК України не доказуються при розгляді інших справ.

Крім того, позивачем не надано суду доказів того, що прийняття суб'єктами владних повноважень оспорюваних наказів і розпоряджень призвело до порушення прав, свобод, інтересів позивача. Враховуючи той факт, що позивач не був учасником правовідносин, які безпосередньо оспорюють, тому у суду не має підстав вважати його права порушеними.

Між тим, стосовно порушення прав позивача як мешканця гуртожитку також слід зазначити, що позивач не був мешканцем гуртожитку по АДРЕСА_1 на час передачі вищезазначеного гуртожитку до статутного фонду ПАТ «Трест «Київміськбуд-2», а вселився лише 01.01.2009 року на підставі строкового договору найму (оренди) житла.

Право на поселення до гуртожитку позивач набув підставі договору №102 найму (оренди) житла від 01.01.2009 року, укладеного між ВАТ «Трест «Київміськбуд-2» та СПД ОСОБА_4, як працівник СПД ОСОБА_4

Наступний договір найму (оренди) житла №82ф-1 був укладений ВАТ «Трест «Київміськбуд-2» та позивачем 01 січня 2010 року на строк до 31.12.2010 року, відповідно до умов якого позивачу було передано в строкове платне користування найм(оренду) ліжко-місця в кількості 2 (дві) одиниці, що знаходяться в кімнаті №161 на 5-му поверсі гуртожитку за вищевказаною адресою. В подальшому між ВАТ «Трест «Київміськбуд-2» та позивачем укладалися договір найму (оренди) житла, якими продовжувався термін проживання позивача у гуртожитку.

На день звернення до суду та на день винесення рішення по справі, позивач є наймачем житлового приміщення за вказаною адресою на підставі договору найму (оренди) житла.

Будь-які докази того, що його права як наймача ліжко-місця в будинку по АДРЕСА_1 порушуються, в матеріалах справи відсутні.

Більше того, оскільки позивач проживає в гуртожитку на підставі цивільно-правової угоди, тому на нього не поширюються гарантії, встановлені законодавством, зокрема ЗУ «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду», на які посилається позивач як на правову підставу задоволення позову.

Таким чином, суд, оцінюючі зібрані по справі докази у їх сукупності, вважає, що позов не обґрунтований, а тому задоволенню не підлягає

Керуючись ст.ст. 19, 41 Конституції України, Законом України «Про власність», Законом України «Про приватизацію державного майна», ст.ст. 3-4, 10-11, 57-61, 88, 169, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації, Регіонального відділення Фонду державного майна України у м. Києві, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Трест «Київміськбуд-2», про визнання правочинів такими, що порушують публічний порядок, відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: