Рішення № 49482271, 25.08.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.08.2015Справа №910/17858/15

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Палладіум»

про стягнення 726 562,28 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Левченко В.І. (представник за довіреністю №91/2014/09/05-4 від 05.09.2014р.);

від відповідача: не з'явились.

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (надалі також - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Палладіум» (надалі також - відповідач) суми в розмірі 726 562,28 грн., а саме 533 386,72 грн. заборгованості за теплову енергію у гарячій воді, 10 345,41 грн. 3% річних та 182 830,15 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем обов'язку з оплати вартості теплової енергії у гарячій воді, поставленої на підставі Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №1723278 від 19.11.2012р. за період з 01.11.2012р. по 01.05.2015р., внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 726 562,28 грн.

Під час перебування справи в провадженні позивачем подано до суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої він просить суд припинити провадження в справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 187 330,02 грн., у зв'язку зі сплатою, та стягнути заявлені раніше залишок основного боргу в розмірі 346 056,70 грн., 3% річних та інфляційні втрати.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Зважаючи, на зміст поданої позивачем заяви суд вважає за необхідне зазначити, що не може її прийняти в порядку ст. 22 ГПК України як уточнення позовних вимог, оскільки позивач не відмовився від позовних вимог в частині стягнення з відповідача 187 330,02 грн., а лише просив суд припинити провадження в цій частині, тому судом буде вирішено питання щодо припинення провадження в справі стосовно стягнення з відповідача частини сплаченої основної суми заборгованості з урахуванням позовних вимог, з якими позивач звернувся до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2015р. в справі було порушено провадження суддею Морозовим С.М., справі присвоєно №910/17858/15 та призначено до слухання на 11.08.2015р.

В судовому засіданні 11.08.2015р. розгляд справи було відкладено до 25.08.2015р. у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 25 серпня 2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем (постачальник за Договором) та відповідача (споживач за Договором) було укладено Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №1423278 (далі - Договір), згідно умов п. 1.1. якого позивач зобов'язується виробити та поставити теплову енергію відповідачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а відповідач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в Договорі.

Позивач, відповідно до п. 2.2. Договору зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності із відповідачем (Додатки 3,4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими відповідачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в Додатку 1.

Відповідач, згідно з п. 2.3.1. Договору, зобов'язується додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у Додатку №1 до Договору, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у Додатку 2.

Додатками до Договору сторони оформили обсяги постачання теплової енергії відповідачу, тарифи та порядок розрахунків, схему межі поділу теплової мережі, умови припинення постачання теплової енергії, довідку даних по будинку, довідку про теплові навантаження об'єктів теплопостачання, температурний графік.

Відповідно до п. 10. Додатку №2 до Договору відповідач забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на розрахунковий рахунок позивача або транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок позивача згідно з його розрахунком.

Спір в справі виник в зв'язку з тим, що за період з 01.11.2012р. по 01.05.2015р. відповідачем не було оплачено вартість використаної теплової енергії, в зв'язку з чим позивач змушений був звернутись до суду з даним позовом.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами Договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є Договором поставки.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частинами 1-3 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень Додатку №2 до Договору строк оплати вартості спожитої теплової енергії у відповідача настав.

На підтвердження обсягів та строків споживання відповідачем теплової енергії позивачем надано до матеріалів справи копії облікової картки відповідача, відомості обліку споживання теплової енергії за вказаний період.

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення плати за використану теплову енергію за Договором у вказаний період в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем, яка становить 533 386,72 грн.

Згідно п. 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Як визначено абзацом 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено судом, відповідачем, до звернення позивача до суду було сплачено частину основного боргу (сплата проведена 26.06.2015р.) в розмірі 30 000,00 грн., а після звернення позивача до суду з даним позовом, відповідачем була здійснена оплата спожитої теплової енергії (сплата проведена 14.07.2015р. та 27.07.2015р.) на суму в розмірі 157 330,02 грн.

В підтвердження зазначеної обставини позивачем надано до матеріалів справи довідку про надходження коштів за спожиту теплову енергію.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Отже, з урахуванням того, що відповідачем сплачено на рахунок позивача частину суми основної заборгованості в розмірі 30 000,00 грн. до звернення останнього до суду, то позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, а з огляду на те, що частину суми основного боргу в розмірі 157 330,02 грн. відповідачем сплачено вже після звернення позивача до суду, то провадження в справі, в цій частині, підлягає припиненню, і залишок вартості отриманої теплової енергії в розмірі 346 056,70 грн. підлягає до стягнення з відповідача.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача суму 3% річних в розмірі 10 345,41 грн. та 182 830,15 грн. інфляційних втрат.

Згідно з частиною другою статті 9 названого Кодексу законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов'язань у зазначеній сфері визначено статтями 229-232, 234, 343 Господарського кодексу України та нормами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Крім того відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати за спожиту теплову енергію у термін, визначений умовами Договору, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення 3% річних в сумі 10 345,41 грн. за період з грудня 2012р. по квітень 2015р. та 182 830,15 грн. інфляційних нарахувань за вказаний період, які він просив стягнути з відповідача відповідно до наданих розрахунків.

Згідно п.1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (далі - Постанова № 14) з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення процентів річних та інфляційних нарахувань судом встановлено, що розмір процентів річних та інфляційних нарахувань відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та Договору і є арифметично вірними, а тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 10 345,41 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 182 830,15 грн. підлягають задоволенню.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що провадження в справі №910/17858/15 в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 157 330,02 грн. підлягає припиненню, а інші вимоги позивача підлягають частковому задоволенню та стягненню з відповідача суми основного боргу за теплову енергію в розмірі 346 056,70 грн., суми 3% річних в розмірі 10 345,41 грн. та інфляційних втрат в сумі 182 830,15 грн.

Судовий збір позивача у розмірі 13 931,24 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України та з огляду на часткове проведення відповідачем розрахунків по основному зобов'язанню вже після звернення позивача до суду з даним позовом, пропорційно сумі задоволених позовних вимог, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Провадження в справі №910/17858/15 в частині стягнення з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Палладіум» суми основного боргу за теплову енергію в розмірі 157 330,02 грн. припинити.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Палладіум» (код ЄДРПОУ 37674202, адреса: 03164, м. Київ, просп. Академіка Палладіна, 25, 25А) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (код ЄДРПОУ 00131305, адреса: 01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5) суму основного боргу за теплову енергію в розмірі 346 056,70 грн. (триста сорок шість тисяч п'ятдесят шість гривень 70 копійок), суму 3% річних в розмірі 10 345,41 грн. (десять тисяч триста сорок п'ять гривень 41 копійка), суму інфляційних втрат в розмірі 182 830,15 грн. (сто вісімдесят дві тисячі вісімсот тридцять гривень 15 копійок) та судовий збір в розмірі 13 931,24 грн. (тринадцять тисяч дев'ятсот тридцять одна гривна 24 копійки).

4. В задоволенні позовних вимог про стягнення з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Палладіум» суми основного боргу за теплову енергію в розмірі 30 000,00 грн. відмовити.

5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 31.08.2015р.

Суддя С.М. Морозов