Рішення № 49481650, 25.08.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/121/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.08.2015 Справа № 908/3325/15

За позовом: ОСОБА_1 Міські теплові мережі в особі Філії ОСОБА_1 Міські теплові мережі Ленінського району (юридична адреса: 69091 м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69065 м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2-А)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (юридична адреса: 69002 АДРЕСА_1; фактична адреса: 69093 м. Запоріжжя, вул. Руставі, 12)

3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за первісним позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю Грааль (69093 м. Запоріжжя, вул. Руставі, 12)

про 7 972 грн. 26 коп.

За зустрічним позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (юридична адреса: 69002 АДРЕСА_1; фактична адреса: 69093 м. Запоріжжя, вул. Руставі, 12)

до ОСОБА_1 Міські теплові мережі в особі Філії ОСОБА_1 Міські теплові мережі Ленінського району (юридична адреса: 69091 м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69065 м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2-А)

про спір немайнового характеру

Головуючий суддя Дроздова С.С.

судді Кутіщева-Арнет Н.С.

ОСОБА_3

Представники сторін:

Від позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом): не зявився

Від відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом):ОСОБА_2, НОМЕР_1 від 13.09.2000 р., (свідоцтво про державну реєстрацію. СПД фізичної особи № 25490086Ф0012656 від 08.01.2003 р.)

3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за первісним позовом: ОСОБА_4, протокол б/н від 03.03.2012 р.

ОСОБА_1 Міські теплові мережі в особі Філії ОСОБА_1 Міські теплові мережі Ленінського району, м. Запоріжжя звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Запоріжжя про стягнення 7 972 грн. 26 коп. вартості безпідставно набутої теплової енергії.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010 р., автоматичним розподілом справ між суддями від 22.05.2015 р., справу № 908/3325/15 передано на розгляд судді Дроздовій С.С., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.05.2015 р.

Ухвалою суду від 25.05.2015 р. справу № 908/3325/15 прийнято до розгляду суддею Дроздовою С.С., присвоєно справі номер провадження 27/121/15 та призначено судове засідання на 11.06.2015 р.

09.06.2015 р. до господарського суду Запорізької області надійшла зустрічна позовна заява Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_1 Міські теплові мережі в особі Філії ОСОБА_1 Міські теплові мережі Ленінського району про:

- визнання укладеним між Субєктом підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Міські теплові мережі в особі Філії ОСОБА_1 Міські теплові мережі Ленінського району договору від 01.02.2012 р. № 100143 на надання послуг теплопостачання.;

- визнання діяльність та бездіяльність МТМ такими, що не відповідають чинному законодавству;

-стягнення моральної шкоди у розмірі 21 000 грн. 00 коп.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010 р., автоматичним розподілом справ між суддями від 09.06.2015 р., зустрічну позовну заяву у справі № 908/3325/15 передано на розгляд судді Дроздовій С.С., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2015 р.

Згідно зі ст. 60 ГПК України відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним.

Розглянувши матеріали зустрічного позову, суд визнав надані матеріали достатніми для прийняття зустрічної позовної заяви до розгляду.

Ухвалою суду від 10.06.2015 р. зустрічний позов Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 прийнято до розгляду разом із первісним та призначено судове засідання на 24.06.2015 р.

Відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України, на вимогу хоча б одного учасника судового процесу у суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті або за ініціативою суду здійснюється фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У судовому засіданні 11.06.2015 р., відповідачем за первісним позовом (позивач за зустрічним) заявлено усне клопотання щодо проведення судового засідання з застосуванням технічних засобів.

У звязку з тим, що відбувся збій програмно-апаратного засобу з фіксування судового процесу, за наслідками якого не можливо було провести фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу Оберіг, в засіданні суду 11.06.2015 р. оголошено перерву до 24.06.2015 р. за згодою сторін.

Ухвалою суду від 24.06.2015 р., на підставі ст. 27 ГПК України, до участі у справі залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за первісним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю Грааль, м. Запоріжжя, розгляд справи відкладено на підставі ст. 77 ГПК України на 03.07.2015 р.

У звязку із закінченням терміну розгляду справи та специфікою спору, що розглядається, необхідністю додаткового зясування обставин справи, а також щорічною відпусткою судді Дроздової С.С., розпорядженням керівника апарату господарського суду Запорізької області від 03.07.2015 р. № 01-04/270/15 призначено колегію у складі трьох суддів господарського суду Запорізької області: головуючий суддя Дроздова С.С., судді Кутіщева-Арнет Н.С., Азізбекян Т.А.

Ухвалою суду від 03.07.2015 р. колегія у складі трьох суддів господарського суду Запорізької області: головуючий суддя Дроздова С.С., судді Кутіщева-Арнет Н.С., Азізбекян Т.А. справу № 908/3325/15 прийнято до провадження, судове засідання призначено на 18.08.2015 р.

Ухвалою суду від 18.08.2015 р. розгляд справи відкладався на 25.08.2015 р., відповідно до ст. 77 ГПК України, у звязку з неявкою у судове засідання позивача, а також, враховуючи, необхідність витребування додаткових доказів у справі та документів, які необхідні для всебічного, обєктивного розгляду спору.

25.08.2015 р. продовжено судовий розгляд справи № 908/3325/15.

25.08.2015 р. до початку розгляду справи представники відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) та третьої особи заявили письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та розяснено представникам сторін, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судове засідання 25.08.2015 р. представник позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) не зявився, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Поважні причини своєї неявки суду не повідомив. Клопотань про розгляд справи без позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

У судовому засіданні 03.07.2015 р. представник позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві.

Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) в засіданні суду 25.08.2015 р. проти первісного позову заперечив, на підставах викладених у письмових запереченнях (містяться в матеріалах справи). Просить суд відмовити позивачу за первісним позовом у задоволені первісних позовних вимог.

Позивач за зустрічним позовом (відповідач за первісним позовом) 25.08.2015 р. надіслав на адресу суду заяву, в порядку ст. 22 ГПК України, про уточнення позовних вимог, просить суд: пункт 4 зустрічних позовних вимог викласти у наступній редакції: Визнати укладеним між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 МТМ договір від 01.02.2012 р. № 100143 на надання послуг теплопостачання, в редакції викладеної в протоколі розбіжностей від 01.02.2012 р.

Заява позивача за зустрічним позовом (відповідач за первісним позовом) про уточнення позовних вимог прийнята судом, відповідно до ст. 22 ГПК України.

Розглядаються позовні вимоги за зустрічним позовом про

- визнання діяльність та бездіяльність МТМ такими, що не відповідають чинному законодавству;

- визнання укладеним між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Міські теплові мережі в особі Філії ОСОБА_1 Міські теплові мережі Ленінського району договір від 01.02.2012 р. № 100143 на надання послуг теплопостачання, в редакції викладеної в протоколі розбіжностей від 01.02.2012 р.;

-стягнення заподіяної моральної шкоди у розмірі 21 000 грн. 00 коп.

В засіданні суду 25.08.2015 р. представник третьої особи надав письмові пояснення (містяться в матеріалах справи) вважає, що первісний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представників сторін, колегія суддів вважає вимоги позивача за первісним позовом та вимоги позивача за зустрічним позовом такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обовязки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обовязковим для неї.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.

Позов це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного субєктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріальноправова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.

Згідно з ст. 20 ГК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється субєктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється субєктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Господарським судом за первісним позовом встановлено:

Позивач обґрунтовує позов наступним, що предметом діяльності ОСОБА_1 «Міські теплові мережі» є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій, її збут та інше.

Відповідно до Закону України «Про природні монополії» Концерн «Міські теплові мережі» відноситься до субєктів природної монополії. Як монополіст такої природної монополії, відповідно до ст. 19 Закону України «Про теплопостачання», ОСОБА_1 «Міські теплові мережі» не може відмовити у постачанні теплової енергії за наявності технічної можливості. Крім того, ОСОБА_1 «МТМ» заборонено відключати споживачів від системи теплопостачання у опалювальний період.

На правовідносини між ОСОБА_1 «Міські теплові мережі» та фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 поширюється дія господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України „Про теплопостачання" від 02.06.2005 року № 2633-ІУ, Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року № 1875-ІУ Правила користування тепловою енергією затверджених, Постановою КМУ від 03.10.2007 року № 1198.

Основні засади організаційних, цивільних відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Всупереч вимогам Закону та Правил, відповідач - ФОП ОСОБА_2 починаючи з 01.09.2011 року здійснює бездоговірне споживання теплової енергії, оскільки відповідно до умов раніш укладеного договору № 102032 від 01.08.2008 року між ОСОБА_1 «МТМ» та ФОП ОСОБА_2, останній звернувся до ОСОБА_1 «МТМ» з повідомленням про припинення дії договору на підставі п. 10.4. - відмова від пролонгації терміну дії договору.

Нового договору ФОП ОСОБА_2 з ОСОБА_1 «МТМ» не уклав.

Пунктом 2 ст. 179 Господарського Кодексу України, передбачено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування".

Відповідно до ГК України (параграф 3 Енергопостачання, п. 2 ст. 275) відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Таким чином, відмовляючись від укладення договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, відповідач порушує норми діючого законодавства.

Згідно п. 4 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» та Законом України «Про житлово - комунальні, послуги» передбачено, що надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води і водовідведення здійснюється на підставі укладеного між виконавцем та споживачем відповідного договору.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначений обов'язок саме споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Обов'язком виконавця згідно норм даного Закону є підготовка для укладання договору про надання послуг.

ОСОБА_1 «МТМ» неодноразово звертався до відповідача з пропозицією укласти договір, однак відповідач всупереч вимогам Закону не уклав з ОСОБА_1 «МТМ» відповідного Договору.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Пунктом 18 Постанови Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року встановлено наступне: «Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк». Таким чином, враховуючи відсутність укладеного між ОСОБА_1 «МТМ» та ФОП ОСОБА_2 укладеного Договору, відповідач, відповідно до п.18 Постанови зобов'язаний оплачувати вартість фактично спожитих послуг не пізніше 20 числа місяця наступного за розрахунковим.

Таким чином, згідно із зазначеними вище нормами законів споживачі зобов'язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обовязку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними.

Теплова енергія відпускається відповідачу на нежитлові приміщення, що належать йому на праві власності та розташовані у житлової будівлі гуртожитку по вул. Руставі, 12 у м. Запоріжжя.

Позивач зазначив, що в сукупності ФОП ОСОБА_2 є власником 24/1000 частини будівлі гуртожитку на підставі договору від 19.07.2004 року купівлі-продажу 17/100 частини будівлі гуртожитку, договору від 24.12.2004 року купівлі-продажу 1/25 частини будівлі гуртожитку; договору від 24.12.2004 року купівлі-продажу 1/40 частини будівлі гуртожитку; договору від 24.12.2004 року купівлі-продажу 3/500 частини будівлі гуртожитку. Приміщення, які належать ФОП ОСОБА_2 знаходяться на кожному з п'яти поверхів будівлі, а також значна частина у підвалі гуртожитку. При цьому всі комунікації житлового будинку з теплопостачання, водопостачання, газопостачання, електропостачання проектувались, монтувались та використовуються як єдині, комплексні для всіх приміщень будівлі гуртожитку.

ОСОБА_1 «МТМ» зазначив, що житлова будівля гуртожитку по вул. Руставі, 12 у м. Запоріжжя належить на праві власності двом власникам: ТОВ «Грааль» (3-тя особа) та ФОП ОСОБА_2 (відповідач за первісним позовом). Відповідно система опалення житлового будинку знаходиться у сумісному користуванні вищезазначених власників. ТОВ «Грааль» та ФОП ОСОБА_2 мають окремі прилади комерційного обліку теплової енергії.

Відповідно до наданих ОСОБА_1 «МТМ» технічних умов на переобладнання системи теплопостачання, відповідач встановив прилад обліку на опалення «ULTRAHEAT 2 WR» (заводський номер 65847285) який було прийнято на комерційний облік.

Факт прийняття в експлуатацію приладу обліку теплової енергії підтверджується Актом від 29.01.2009 року складеним та підписаним представниками Філії ОСОБА_1 «МТМ» Ленінського району та відповідачем.

05 квітня 2011 року представниками Філії ОСОБА_1 «МТМ» Ленінського району в присутності відповідача було проведено контрольний огляд вводів опалення та гарячого водопостачання приміщень ПП ОСОБА_2

За результатами обліку було встановлено, що у підвалі на вводі гарячого водопостачання вентиль перекритий та трубопровід має «видимий розрив» після вентиля. На момент обстеження, показання приладу обліку гарячого водопостачання складали - 00091,67 м3.

Крім того, було обстежено ввід опалення. За результатами обстеження встановлено, що на вводі встановлено прилад обліку на опалення «ULTRAHEAT 2 WR», пломби не порушені, вентиля подачі перекрити. Показання склали: - 0015,92 Гдж.

Позивач зазначив, що відповідно до схеми «Розташування приладів обліку теплової енергії» частково опалення нежитлових приміщень відповідача відбувається шляхом постачання теплової енергії через теплолічильник, що належить ТОВ «Грааль». Тобто, враховуючи технічні особливості житлового будинку по вул. Руставі, 12, відбувається ситуація, коли дійсно, теплолічильник, що належить відповідачу не фіксує факт отримання теплової енергії, однак відповідач фактично отримує та споживає теплову енергію яка надходить до приміщень, що йому належать через прилад комерційного обліку ТОВ «Грааль» по транзитним трубопроводам та стоякам.

Враховуючи факт встановлення приладу комерційного обліку, що належить ТОВ «Грааль» для правильного розподілу показників приладу обліку необхідно відображати усіх споживачів приєднаних до приладу обліку.

Згідно порядку розрахунку систем централізованого опалення, СніП 2.01.01-82 Строительная климатология и геофізика, СНІП 2.04.05-91 Отопление, вентиляция, кондиционирование та інше, при підрахунку поверхні опалювальних приладів необхідно враховувати тепловиділення в приміщенні від відкрито прокладених трубопроводів (стояків, підводок к приладам та інше), що знаходяться у одному приміщенні з приладами.

Відповідно, якщо навіть у приміщенні відсутні опалювальні прилади, але є стояки, підводки к приладам, споживач сплачує за фактичне тепло яке виділяється від відкрито прокладених трубопроводів (стояки, підводки к приладам та інше).

Таким чином, при нарахуванні ОСОБА_1 «МТМ» відповідачу сум до сплати враховується також теплова енергія яка споживається від транзитних трубопроводів системи опалення будинку (ізольованих та неізольованих), що проходять через приміщення відповідача. Кількість теплової енергії, яка споживається відповідачем складає 0,001957 Гкал/год.

Зазначене теплове навантаження зазначено у розрахунку фактичного теплоспоживання теплової енергії на потреби опалення виконаного ліцензійною організацією ТОВ «Брілліон» у 2008 році (ліцензія № 307700 від 20.04.2005 року).

ОСОБА_1 «МТМ» проводив нарахування відповідачу за теплову енергію яка проходила транзитними стояками будинкової системи опалення, що знаходяться у нежитлових приміщеннях відповідача відповідно до розрахунку теплового навантаження.

Факт відпуску теплової енергії на житловий будинок по вул. Руставі, 12 та відповідно на нежитлові приміщення, що належать відповідачу підтверджується: актом готовності теплового господарства до роботи в опалювальний період 2011-2012 роки від 13.09.2011 року; актом готовності теплового господарства до роботи в опалювальний період 2012-2013 роки від 03.09.2012 року; актом готовності теплового господарства до роботи в опалювальний період 2014-2015 роки від 22.09.2012 року; рішеннями про початок та закінчення опалювального сезону у м. Запоріжжя; рахунками та актами приймання-передачі теплової енергії за спірний період.

Рішення про початок та закінчення опалювального сезону у м. Запоріжжя приймає виконавчий комітет Запорізької міської ради. Опалювальні сезони розпочиналися та закінчувалися у м. Запоріжжя відповідно до наступних рішень та розпоряджень: Опалювальний сезон 2011-2012 років у м. Запоріжжя розпочався з 17.10.2011 року відповідно до розпорядження міського голови № 641р від 17.10.2011 року, закінчився 06.04.2012 року відповідно до розпорядження Запорізького міського голови № 165р від 05.04.2012 року.

Опалювальний сезон 2012-2013 років у м. Запоріжжя розпочався з 26.10.2012 року відповідно до рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 388 від 25.10.2012 року закінчився 03.04.2013 року відповідно до розпорядження Запорізького міського голови № 93р від 02.04.2013 року.

Опалювальний сезон 2013-2014 років у м. Запоріжжя розпочався з 05.10.2013 року відповідно до рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 433 від 04.10.2013 року закінчився 08.04.2014 року відповідно до рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 123 від 07.04.2014 року.

Опалювальний сезон 2014-2015 років у м. Запоріжжя розпочався з 23.10.2014 року відповідно до рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 389 від 21.10.2014 року закінчився 13.04.2015 року відповідно до рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 154 від 10.04.2015 року.

ОСОБА_1 «МТМ» у період з жовтня 2011 року по грудень 2014 року відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 7 972 грн. 26 коп.

Враховуючи відсутність укладеного між ОСОБА_1 «МТМ» та ФОП ОСОБА_2 договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, облік відпущеної теплової енергії здійснюється позивачем по особовому рахунку № 100143.

Кількість теплової енергії відпущеної відповідачу зазначалася у рахунках та актах приймання-передачі теплової енергії, які щомісячно надсилалися на адресу ФОП ОСОБА_2

Відповідач ігнорує факт отримання теплової енергії не оплатив вартість отриманої від ОСОБА_1 «МТМ» теплової енергії, що є порушенням статті 19 Закону України «Про теплопостачання» якою встановлено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Більш того, статтею 322 ЦК України закріплено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

02 квітня 2015 року ОСОБА_1 «МТМ», керуючись ч. 2 ст. 530 ЦК України, надіслав на адресу ФОП ОСОБА_2 вимогу (вих. № 1551/27) про погашення 7 972 грн. 26 коп. вартості безпідставно набутої теплової енергії, але відповідач відмовився погашати суму боргу.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд вважає первісні позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню. Враховуючи обставини, якими мотивовані позовні вимоги, слід зазначити, зокрема, наступне:

Згідно з частинами 4, 7 статті 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобовязані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Аналогічні приписи встановлені ст. 638 ЦК України.

Статтею 627 ЦК визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Позивач ОСОБА_1 «МТМ» зазначив в первісній позовній заяві, щодо відсутності укладеного між ОСОБА_1 «МТМ та ФОП ОСОБА_2 договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, облік відпущеної теплової енергії здійснюється позивачем по особовому рахунку № 100143.

Відповідно до ч.2 статті 275 Господарського кодексу України та статті 1, п. 4 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживання теплової енергії допускається тільки на підставі договору. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Згідно з Правилами користування тепловою енергією затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 р. № 1198, п.20 облік обсягу споживання теплової енергії і параметрів теплоносія ведеться на межі балансової належності теплових мереж теплопостачальної організації та споживача, п.23 розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюється на межі продажу, яка є межею балансової належності, відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими у встановленому законом порядку.

Ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зазначено, що житлово-комунальні послуги це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Також, ст.13 вищезазначеного закону з поміж інших житлово-комунальних послуг вирізняє комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), газо та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо), тобто кінцеві споживачі отримують не теплову енергію, а послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відповідно до статті 179 ч. 2 Господарського кодексу України, уповноважені ним органи виконавчої влади можуть рекомендувати субєктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках затверджувати типові договори.

Загальні підстави для виникнення зобовязання у звязку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами гл. 83 ЦК України.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобовязана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, в силу ч.2 вказаної норми, зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За приписами ст.1214 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобовязана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобовязана повернути доходи. У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобовязанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Таким чином, для виникнення зобовязань із безпідставного збагачення необхідна наявність, зокрема, таких умов: - збільшення чи збереження майна однією стороною з одночасним зменшенням його у другої сторони; - відсутність правової підстави для набуття, чи набуття на підставі, яка незабаром відпала.

Отже, із змісту вищевказаної норми вбачається, щодо предмету доказування у даній справі для зясування чи набула особа відповідного зобовязання, визначеного ст.1212 Цивільного Кодексу України, необхідно встановити наступні обставини, які у сукупності є підставою для виникнення такого зобовязання: перша збільшення або збереження майна однією стороною, з одночасним зменшенням його у іншої сторони (за рахунок іншої), тобто повинен мати місце факт набуття або збереження майна відповідачем; друга: відсутність для цього підстав, встановлених законом або договором.

Приписами ст. ст. 33,34 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд вважає, що позивачем не доведено факт набуття або збереження майна грошових коштів саме відповідачем, розмір заявленої до стягнення суми як безпідставно отриманої.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для застосування наслідків, передбачених ст.ст. 1212, 1214 ЦК України, щодо вимог позивача про стягнення з відповідача безпідставно набутих грошових коштів в розмірі 7 972 грн. 26 коп.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п.п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до вимог ст.ст. 22, 33 ГПК України сторони зобов'язані вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

Крім того, в матеріалах справи (том 1 арк. справи 101), ФОП ОСОБА_2 зазначив: «звертаю увагу суду на необхідність застосування ЦК України стаття 257, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки.(період за первісним позовом встановлено з жовтня 2011р. по грудень 2014р.)

Згідно статті 260 ЦК України обчислення позовної давності має відсилочний характер, оскільки позовна давність за своєю юридичною природою є цивільно-правовим строком, і до її обчислення застосовуються загальні правила.

Стаття 267 ч. 4 Цивільного кодексу України передбачає, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення ст.267 ч.3 ЦК України.

Згідно із загальним правилом, після закінчення строку позовної давності особа втрачає можливість удатися до судового захисту порушеного права. Між тим, нормою ч.1 ст.267 ЦК України передбачено, що боржник або інша зобовязана особа, яка виконала зобовязання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного. Дане положення є додатковою гарантією захисту прав кредитора та законодавчо закріпленим підтвердженням того, що навіть в разі спливу строку позовної давності субєктивне право продовжує існувати. При цьому факт необізнаності боржника про закінчення строку позовної давності юридичного значення не має.

Відповідно до норм ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Строки позовної давності встановлені нормами ст.ст. 257, 258 ЦК України.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Господарським судом, було зясовано часткове не дотримання позивачем правил обчислення процесуальних строків, які є важливими для господарського процесу взагалі та для забезпечення прав і свобод учасників судового процесу особливо.

Процесуальні строки це встановлені законом або судом строки у межах яких вчиняються процесуальні дії.

Оскільки, заява відповідача відповідає вимогам чинного законодавства України, суд приймає відповідну заяву, в порядку статті 267 ч. 4 ЦК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно статті 260 Цивільного кодексу України передбачені правила обчислення строку позовної давності є суворо імперативними за своїм характером і не можуть бути змінені за домовленістю сторін.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведені їх переконливості, що позивачем зроблено не було.

За таких обставин, господарський суд відмовляє у задоволенні первісних позовних вимог.

Щодо зустрічного позову, господарським судом встановлено наступне:

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовуються наступним: спірні приміщення гуртожитку належать громадянину ОСОБА_2, згідно з витягів з Державних реєстрів речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (копії містяться в матеріалах справи), індексні номери витягів № 11955068, № 11967044. № 11971356. Фізична особа підприємець використовує для підприємницький діяльності, тільки 5 % приміщень.

Позивач за зустрічним позовом, вважає, що в первісній позовній заяві МТМ вводить суд в оману, стверджуючи, що 02 квітня 2015 року ОСОБА_1 "МТМ" керуючись ч. 2 ст. 530 ЦК України, надіслав на адресу ФОП ОСОБА_2 вимогу (вих. № 1551/27) про погашення заборгованості у сумі 7 972,26 грн., а відповідач (за вказану вимогу, у котрій звернув увагу на не можливість прийняти по вимозі від 02 квітня 2015 року, № 1551/27 рішення, у звязку з тим, що у вимозі не викладені обставини на яких ґрунтується грошева вимога, незазначені докази. Вимога нормативно та документально не обґрунтована, по ній не можливо прийняти законне рішення.

ФОП ОСОБА_2 запропонував ОСОБА_1 МТМ викласти обставини на яких ґрунтується грошова вимога від 02 квітня 2015 року № 1551/27, додати докази, нормативно та документально обґрунтувати її, а також чому в назві ОСОБА_1 відсутні обов'язкові слова комунальне підприємство та Запорізька міська Рада. До теперішнього часу ОСОБА_1 МТМ відповідь не надав.

Крім того, позивач за зустрічним позовом, вважає, що твердження МТМ про те, що на правовідносини між ОСОБА_1 «Міські теплові мережі» та Суб'єктом підприємницької діяльності фізична особа підприємець ОСОБА_2 поширюються дії ГК України, ЦК України, Закону України „Про теплопостачання" від 02.06.2005 року №2633-ІУ , Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року № 1875-ІУ, Правила користування тепловою енергією затверджені Постановою КМУ від 03.10.2007 року № 1198, також ж є хибним, оскільки на правовідносини між МТМ та споживачем послуг ФОП, громадянина ОСОБА_2 поширюється Постанова Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. N 630, про яку МТМ згадує у своєму первинному позові. ФОП, у його приміщеннях потрібна послуга по забезпеченню теплом, відповідно санітарним нормам.

Балансоутримувачем будинку гуртожитку по вул. Руставі, 12. є ТОВ "Грааль" який укладає договори на надання житлово - комунальних послуг з кінцевими споживачами. Те що ТОВ "Грааль" балансоутримувач, вказано у додатках № 2, підписаних МТМ та ТОВ "Грааль", в договорах купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01 січня 2015 р. № 102032 (додається) та від 01 лютого 2015 р. № 100993 (додається), запропонованих ФОП для підпису.

Також, позивач за зустрічним позовом зазначив, що не відповідає дійсності те, що (як стверджує МТМ) в сукупності ФОП ОСОБА_2В.є власником 24/1000 частини будівлі гуртожитку, оскільки окремі приміщення вже належать 3-м особам.

ОСОБА_1 «МТМ» пояснив суду, що житлова будівля гуртожитку по вул. Руставі, в м. Запоріжжя належить на праві власності двом власникам: ТОВ «Грааль» та ФОП ОСОБА_2 Відповідно система опалення житлового будинку знаходиться у сумісному користуванні вищезазначених власників. ТОВ «Грааль» і ФОП ОСОБА_2 мають окремі прилади комерційного обліку теплової енергії відповідно до наступної схеми.

Фактично будівля належить 4 власникам. У ФОП та ТОВ "Грааль" окремі системи опалення. Це підтверджено схемою системи опалення приміщень ФОП (додано до матеріалів справи), зі штампом погодження МТМ, також схемою в первинній позовній заяві МТМ. У додатках № 2 договорів від 01.01. 2015 р. № 102032, від 01.02.2015 р. № 100993, у схемі межі поділу теплової мережі, записано "Теплова мережа, що перебуває на балансі належності споживача - відокремлена система опалення з приладом обліку і точкою підключення до (після) елеватора житлового будинку."

Акти готовності теплового господарства до роботи в опалювальні періоди 2011-2015 роки нікчемні, ні всі графи заповнені, не всіх членів комісії є підписи, відсутня інформація хто їх підписав. Підписи засвідчені не зрозумілим штампом, печаткою "Для пакетів". ФОП зазначає, що державний нагляд за системами теплопостачання і теплоспоживання здійснюється відповідною інспекцією згідно з Положенням про державний енергетичний нагляд за режимами споживання електричної і теплової енергії, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 7 серпня 1996 р. N 929 (929-96-п).

Рахунки та акти приймання-передачі теплової енергії за 2011-2013 роки, повністю ідентичні рахункам та актам за 2011-2013 р.р. (додаються) по договору від 01 вересня 2008 р., № 102032

Крім того, ОСОБА_1 МТМ замість забезпечення нормативним теплом приміщень нав'язує ФОП купівлю продаж теплової енергії, та ухиляється з 2011 р. від виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення» та затвердження типового Договору про надання послуг з централізованого опалення, що підтверджено у доданих до справи листах ФОП.

ОСОБА_1 МТМ у період 2011-2014 р.р. не відпускав ФОП теплову енергію, що підтверджено листами ФОП доданих до справи. Особовий рахунок № 100143, МТМ відкрито протиправно. Відкриття особових рахунків для оплати житлово-комунальних послуг регулюються спільним Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівніцства та житлово-коммунального господарства України, Міністерства соціальної політики України та Міністерства енергетики та вугольної промисловості України 13.03.2012 р. № 108/132/154 , зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29 березня 2012 р. За № 471/20784. "Про затвердження Порядку тимчасового відкриття особових рахунків для оплати житлово-комунальних послуг зареєстрованим у житловому приміщенні (будинку) особам, які не є власниками такого приміщення (будинку)".

Система опалення приміщення ФОП (погоджена з МТМ схема додана до справи) від системи опалення будинку, що належіть ТОВ 'ТРААЛЬ" відокремлена, у кожного з них встановлений свій прилад обліку теплової енергії. З 05.04.2011 р, по теперішній час ФОП тепло від МТМ не отримує. Це підтверджено доданими до первинної позовної заяви актами.

Позивач за зустрічним позовом наполягає на наступних вимогах з урахуванням заяви про уточнення зустрічного позову: про- визнання діяльність та бездіяльність МТМ такими, що не відповідають чинному законодавству;

- визнання укладеним між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Міські теплові мережі в особі Філії ОСОБА_1 Міські теплові мережі Ленінського району договір від 01.02.2012 р. № 100143 на надання послуг теплопостачання, в редакції викладеної в протоколі розбіжностей від 01.02.2012 р.;

-стягнення заподіяної моральної шкоди у розмірі 21 000 грн. 00 коп.

Колегія суддів вважає, що зустрічний позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного:

ОСОБА_1 «Міські теплові мережі» створено на підставі рішення четвертої сесії двадцять третього скликання Запорізької міської ради від 11.01.02р. № 17 «Про створення комунальних підприємств теплових мереж», згідно з законами України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Пунктом 1.4 Статуту закріплено, що «ОСОБА_1 у своїй виробничій та фінансовій діяльності підпорядкований, підзвітний і підконтрольний Запорізькій міській раді.

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, ОСОБА_1 «Міські теплові мережі» зареєстровано у Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців 26.07.2002 року.

Щодо вимоги визнання укладеним між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Міські теплові мережі в особі Філії ОСОБА_1 Міські теплові мережі Ленінського району договір від 01.02.2012 р. № 100143 на надання послуг теплопостачання, в редакції викладеної в протоколі розбіжностей від 01.02.2012 р., суд зазначає наступне:

Відповідно до ч.2 статті 631 ЦК України договір набирає чинності з моменту його укладення.

Згідно до ч.2 статті 187 ГК України день набрання чинності рішенням суду, яким вирішене питання про переддоговірний спір, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Позивачем за зустрічним позовом відносно вимоги щодо визнання укладеним договору № 100143 від 01.02.2012 р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Міські теплові мережі в особі Філії ОСОБА_1 Міські теплові мережі Ленінського району на надання послуг теплопостачання, в редакції викладеної в протоколі розбіжностей від 01.02.2012 р. невірно обраний спосіб захисту порушених прав, у розумінні статті 16 ЦК України.

Згідно до статті 16 ЦК України захист цивільних прав та інтересів судом.

1.Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.

2.Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути:

1) визнання права;

2)визнання правочину недійсним;

3)припинення дії, яка порушує право;

4)відновлення становища, яке існувало до порушення;

5)примусове виконання обовязку в натурі;

6)зміна правовідношення;

7)припинення правовідношення;

8)відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;ї

9)відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10)визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Обовязок укладання договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді відповідно до Закону та Правил покладається на споживача ФОП ОСОБА_2, але всупереч вимогам діючого законодавства договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді з ОСОБА_1 «МТМ не укладено, оскільки між сторонами не досягнуто істотних умов договору.

Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Також, фізична особа підприємець ОСОБА_2, просить суд стягнути з ОСОБА_1 «МТМ» на свою користь моральну шкоду у сумі 21 000грн.00коп., суд відмовляє у задоволенні стягнення моральної шкоди, виходячи з наступного:

Моральна шкода втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно статті 1167 ч.1 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Постановою Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обовязковому зясуванню при вирішені спору про відшкодування моральної (немайнової шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного звязку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього і її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен зясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі, ФОП ОСОБА_2 оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, щ мають значення для вирішення спору.

Фізична особа підприємець ОСОБА_2 не надав суду доказів протиправних дій ОСОБА_1 «МТМ», або факту заподіяння ОСОБА_1 «МТМ» шкоди у вигляді моральних переживань та страждань, причинного звязку між цими складовими, що є необхідними підставами для відшкодування моральної шкоди.

Відсутні будь-які документальні докази в обґрунтування моральної шкоди та необхідних складових для відшкодування шкоди, як це передбачено постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995р.

Відповідно до вимог ст.ст. 22, 33 ГПК України сторони зобов'язані вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні 25.08.2015 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Згідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на позивача при відмові в позові (у первісному позові). ФОП ОСОБА_2 звільнений від сплати судового збору ст.5 п.9 ЗУ «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 4-6,22, 27, 33, 44, 49, 60, 82, 84, 85 ГПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

У задоволенні позовних вимог за первісним позовом ОСОБА_1 Міські теплові мережі в особі Філії ОСОБА_1 Міські теплові мережі Ленінського району, м. Запоріжжя до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Запоріжжя відмовити.

У задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Запоріжжя до ОСОБА_1 Міські теплові мережі в особі Філії ОСОБА_1 Міські теплові мережі Ленінського району, м. Запоріжжя відмовити.

Головуючий суддя С.С. Дроздова

судді Н.С. Кутіщева-Арнет

ОСОБА_3

Рішення оформлено та підписано 01.09.2015р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.