Рішення № 49476058, 01.09.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.08.15р. Справа № 904/5114/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Надія", м. Дніпропетровськ

до Комунального підприємства "Житлове господарство Самарського району" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

про стягнення 300 733,88 грн.

Суддя Колісник І.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, протокол № б/н від 04.02.2008 року, директор; ОСОБА_2, довіреність від 02.02.2015 року, представник;

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність № б/н від 02.06.2015 року, представник.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Надія" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом та з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог № 279 від 30.07.2015 року просить стягнути з Комунального підприємства "Житлове господарство Самарського району" Дніпропетровської міської ради заборгованість у сумі 300 733,88 грн., з яких: основний борг у сумі 181000,80 грн., штрафні санкції у сумі 1467,14 грн., інфляційні втрати у сумі 108 946,39 грн., 3% річних у сумі 9 319,55 грн.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №Е/29-11.13 від 15.09.2013 року в частині своєчасного та повного розрахунку за надані послуги з поточного ремонту внутрішньо-будинкових електричних мереж, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість у сумі 181 000,80 грн. Позивачем також розраховані та заявлені до стягнення штрафні санкції у загальній сумі 1 467,14 грн., 3% річних у загальній сумі 9 319,55 грн. та інфляційні втрати у загальній у сумі 108 946,39 грн.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги з підстав, наведених у позові.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечує та просить відмовити у його задоволенні. При цьому зазначає, що відповідач є комунальним підприємством, фінансування якого здійснюється за державні кошти, а тому за обставин укладення договору на суму більше ніж 100 000,00 грн. сторони повинні були дотримуватися процедури, передбаченої Законом України "Про здійснення державних закупівель".

Недотримання сторонами положень вказаного Закону, на думку відповідача свідчить про порушення публічного порядку, внаслідок чого згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України спірний договір № Е/29-11.13 від 15.09.2013 року є нікчемним та не породжує юридичних наслідків і зобов'язань з оплати наданих за таким договором послуг.

Крім того, посилаючись на пункт 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України, відповідач просить застосувати позовну давність щодо стягнення штрафної санкції.

У судовому засіданні представник відповідача надав пояснення, аналогічні за змістом відзиву на позов.

Також 05.08.2015 року представником відповідача подано письмове клопотання про призначення комплексної судової електротехнічно-економічної експертизи, необхідність проведення якої обґрунтовує сумнівами у фактичному обсязі виконаних позивачем робіт за спірним договором. На розгляд експертам пропонує поставити наступні питання:

1. Чи була технічна необхідність та можливість встановлення в житловому будинку №19 по вулиці Агнії Барто, 51 вимикача триполюсного з електромагнітним, тепловим або комбінованим розчіплювачем, номінальний струм до 200А?

2. Чи дійсно виконані ТОВ «Надія» роботи, зазначені в актах виконаних робіт, підписаних на виконання договору від 15.09.2013 року № Е/29-11.13 КП?

3. Яка дійсна (реальна) вартість фактично виконаних ТОВ «Надія» робіт, зазначених у вищенаведених актах виконаних робіт на вищенаведеному обєкті?

4. Який обсяг робіт згідно з умовами вищенаведеного договору не виконано ТОВ «Надія»?

5. Який обсяг робіт необхідно виконати для повного завершення робіт згідно з умовами вищенаведеного договору?

6. Чи відповідає якість фактично виконаних ТОВ «Надія» за вищенаведеними актами робіт умовам договору від 15.09.2013 року № Е/29-11.13 КП та проектно-кошторисної документації до нього?

7. Якщо не відповідає, то які саме наявні недоліки (невідповідності)?

Представники позивача проти заявленого клопотання заперечують, посилаючись на його безпідставність.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2015 року.

Розгляд справи призначався на 06.07.2015 року, 05.08.2015 року.

Ухвалою господарського суду від 05.08.2015 року за клопотанням представника відповідача строк розгляду спору продовжено на 15 днів до 27.08.2015 року включно з призначенням розгляду справи на 17.08.2015 року.

17.08.2015 року у судовому засіданні оголошено перерву до 25.08.2015 року.

У судовому засіданні 25.08.2015 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

25.08.2015 року, після розгляду справи по суті, представник відповідача подав до канцелярії суду клопотання про надіслання матеріалів справи до органів прокуратури та про зупинення провадження у справі, обґрунтовуючи його тим, що за результатами складеного працівниками відповідача акта обстеження від 03.08.2015 року, в житловому будинку № 19 по вулиці Агнії Барто було встановлено фактичне невиконання робіт за спірним договором (не було виявлено наявності вимикачів триполюсних). В результаті викладеного представник відповідача не виключає в діях колишнього директора КП «ЖГ Самарського району» Дніпропетровської міської ради ОСОБА_4, який підписував спірний договір та приймав виконані за ним роботи, кримінальних правопорушень за ознаками частини першої статті 366 Кримінального кодексу України складання, видача службовою особою завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

15.09.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Надія" (далі - Виконавець, Позивач) та Комунальним підприємством "Житлове господарство Самарського району" Дніпропетровської міської ради (далі - Замовник, Відповідач) було укладено договір № Е/29-11.13 (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. договору замовник доручає, а виконавець бере на себе виконання послуг з поточного ремонту внутрішньо-будинкових електричних мереж житлових будинків (технічну перевірку вузлів обліку електроенергії та випробування параметрів електрообладнання).

Згідно з пунктом 2.1. договору вартість послуг за цим договором визначена в сумі: 278800,80 грн., у тому числі 20% ПДВ у сумі 46466,80 грн.

Розрахунок за надані послуги замовник виконує протягом 5-ти днів з моменту підписання приймально-здавального акту чи акту форми КБ-2в шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок виконавця (пункт 2.2. договору).

Цей договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2013 року (пункт 3.1. договору).

На виконання умов договору позивачем у період з листопада по грудень 2013 року були надані відповідачеві послуги з поточного ремонту внутрішньо-будинкових електричних мереж житлових будинків у загальній сумі 278 800,80 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами форми КБ-2в, а саме:

- актом приймання виконаних будівельних робіт № 2 від 15.11.2013 року за листопад 2013 року на суму 55 737,60 грн. (а.с. 29-30 том 1);

- актом приймання виконаних будівельних робіт № 1 від 29.11.2013 року за листопад 2013 року на суму 55 737,60 грн. (а.с. 17-18 том 1);

- актом приймання виконаних будівельних робіт № 3 від 23.12.2013 року за грудень 2013 року на суму 55 766,40 грн. (а.с. 26-27 том 1);

- актом приймання виконаних будівельних робіт № 4 від 17.12.2013 року за грудень 2013 року на суму 55 800,00 грн. (а.с. 23-24 том 1);

- актом приймання виконаних будівельних робіт № 5 від 10.12.2013 року за грудень 2013 року на суму 55 759,20 грн. (а.с. 20-21 том 1).

Усього - 278 800,80 грн. (55 737,60 + 55 737,60 + 55 766,40 + 55 800,00 + 55 759,20 = 278800,80).

Відповідачем була здійснена часткова оплата наданих послуг з поточного ремонту внутрішньо-будинкових електричних мереж житлових будинків у загальній сумі 97 800,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 2800 від 25.12.2013 року на суму 20000,00 грн., № 267 від 14.02.2014 року на суму 20 000,00 грн., № 597 від 27.03.2014 року на суму 20 000,00 грн., № 722 від 14.04.2014 року на суму 7 800,00 грн., № 750 від 18.04.2014 року на суму 10 000,00 грн., № 1050 від 20.05.2014 року на суму 10 000,00 грн., № 1076 від 23.05.2014 року на суму 10 000,00 грн., а також актом звірки взаємних розрахунків від 26.11.2014 року, підписаним представниками сторін та банківською випискою по рахунку у період з 01.12.2013 року по 23.06.2015 року (а.с. 32, 44, 45-51 том 1).

Несплата відповідачем залишку грошових коштів у сумі 181 800,80 грн. (278800,80 - 97800,00 = 181800,80) за виконані послуги з поточного ремонту внутрішньо-будинкових електричних мереж житлових будинків і є причиною виникнення спору.

Відповідно до частини першої статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За умовами частини першої статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина перша статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За частиною першою статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до пункту 2.2. договору остаточний розрахунок за надані позивачем послуги з поточного ремонту внутрішньо-будинкових електричних мереж житлових будинків здійснюється відповідачем протягом 5 днів з моменту підписання акту приймання виконаних робіт. Враховуючи дати підписання сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт, остаточний розрахунок мав бути здійснений відповідачем не пізніше:

- за актом № 2 за листопад 2013 року від 15.11.2013 року - не пізніше 20.11.2013 року;

- за актом № 1 за листопад 2013 року від 29.11.2013 року - не пізніше 04.12.2013 року;

- за актом № 3 за грудень 2013 року від 23.12.2013 року - не пізніше 30.12.2013 року;

- за актом № 4 за грудень 2013 року від 17.12.2013 року - не пізніше 23.12.2013 року;

- за актом № 5 за грудень 2013 року від 10.12.2013 року - не пізніше 16.12.2013 року.

Доказів на підтвердження сплати відповідачем заборгованості у сумі 181 000,80 грн. останнім суду не надано.

За таких обставин заявлені позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості у сумі 181 000,80 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобовязань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобовязань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

За частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з пунктом 2.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

З посиланням на статті 230, 231 Господарського процесуального Кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача штрафну санкцію у загальній сумі 1 467,14 грн., а саме:

779,27 грн. за період з 12.06.2015 року до 29.06.2015 року із заборгованості у сумі 55766,40 грн. за актом № 3 від 23.12.2013 року;

504,54 грн. за період з 12.06.2015 року до 23.06.2015 року із заборгованості у сумі 55800,00 грн. за актом № 4 від 17.12.2013 року;

183,33 грн. за період з 12.06.2015 року до 16.06.2015 року із заборгованості у сумі 55759,20 грн. за актом № 5 від 10.12.2013 року.

Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Зазначеною правовою нормою визначена можлива розрахункова величина для нарахування штрафної санкції, розмір якої за погодженням сторін може змінюватися.

Пунктом 5.1. договору сторони передбачили, що порушення умов договору тягне за собою сплату штрафу винною стороною у розмірі однієї облікової ставки НБУ за кожний прострочений день.

Приймаючи до уваги викладене, можна дійти висновку, що застосована позивачем до відповідача за порушення грошового зобов'язання штрафна санкція за своєю правовою природою - це пеня, розмір якої сторонами встановлений на рівні однієї облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тобто, перебіг нарахування починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Цей висновок відповідає правовій позиції, викладеній у пункті 2.5. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

При цьому зазначеною постановою роз'яснено, що можливі умови договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

За таких обставин можливий період нарахування штрафних санкцій на заборгованість в межах позовних вимог позивача є таким:

на заборгованість у сумі 55 766,40 грн. за актом № 3 від 23.12.2013 року - з 31.12.2013 року по 30.06.2014 року;

на заборгованість у сумі 55 800,00 грн. за актом № 4 від 17.12.2013 року - з 24.12.2013 року по 24.06.2014 року;

на заборгованість у сумі 55 759,20 грн. за актом № 5 від 10.12.2013 року - з 17.12.2013 року по 17.06.2014 року.

Період нарахування позивачем штрафних санкцій виходить за вказані межі, а тому таке нарахування є неправомірним і, відповідно, позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат та 3% річних встановлено, що вони визначені невірно, а тому заявлені до стягнення інфляційні втрати та 3% річних підлягають зменшенню з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

За змістом пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Зазначене позивачем не враховано.

Також невірно визначено початок періоду, за який належать до стягнення 3% річних, а також допущені арифметичні помилки у розрахунках.

За результатом перерахунку, з урахуванням меж позовних вимог, передбачених статтею 83 Господарського процесуального кодексу України, 3% річних та інфляційні втрати, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, будуть становити:

1) за актом № 2 від 15.11.2013 року на суму 55737,60 грн. (з урахуванням оплат, які мали місце 25.12.2013 року на суму 20 000,00 грн., 14.02.2014 року на суму 20 000,00 грн.):

- 3% річних за період з 21.11.2013 року до 27.03.2014 року - 354,37 грн., з яких:

з 21.11.2013 до 25.12.2013 із заборгованості у сумі 55737,60 - 155,76 грн.;

з 26.12.2013 до 14.02.2014 із заборгованості у сумі 35737,60 грн. - 146,87 грн.;

з 15.02.2014 до 27.03.2014 із заборгованості у сумі 15737,60 грн. - 51,74 грн.

Усього - 354,37 грн. (155,76 + 146,87 + 51,74 = 354,37), замість 362,31 грн., нарахованих позивачем.

- Інфляційні втрати за грудень 2013 року - березень 2014 року - 790,82 грн., з яких:

за грудень 2013 року із заборгованості у сумі 55737,60 грн. з урахуванням індексу інфляції 100,5% - 278,69 грн.;

за січень 2014 року із заборгованості у сумі 35737,60 грн. з урахуванням індексу інфляції 100,2% - 71,48 грн.;

за лютий - березень 2014 року із заборгованості у сумі 15 737,60 грн. з урахуванням сукупного індексу інфляції 102,8% - 440,65 грн.

Усього - 790,82 грн. (278,69 + 71,48 + 440,65 = 790,82).

Однак, нараховані позивачем інфляційні втрати за період грудень 2013 року - березень 2014 року (без урахування листопада 2013 року) становлять 786,76 грн.

За таких обставин та з урахуванням меж позовних вимог до стягнення підлягають інфляційні втрати у сумі, заявленій позивачем - 786,76 грн.

2) за актом № 1 від 29.11.2013 року на суму 55737,60 грн. (з урахуванням оплат, які мали місце 27.03.2014 року на суму 20 000,00 грн., 14.04.2014 року на суму 7 800,00 грн., 18.04.2014 року на суму 10 000,00 грн., 20.05.2014 року на суму 10000,00 грн. та 23.05.2014 року на суму 10 000,00 грн.):

- 3% річних за період з 05.12.2013 року до 12.06.2015 року - 1116,17 грн., з яких:

з 05.12.2013 до 27.03.2014 із заборгованості у сумі 55737,60 - 513,36 грн.;

з 28.03.2014 до 14.04.2014 із заборгованості у сумі 51475,20 грн. - 71,92 грн., однак із урахуванням меж позовних вимог до стягнення підлягає визначена позивачем сума - 71,75 грн.;

з 15.04.2014 до 18.04.2014 із заборгованості у сумі 43675,20 грн. - 10,77 грн.,

з 19.04.2014 до 20.05.2014 із заборгованості у сумі 33675,20 грн. - 85,80 грн.,

з 21.05.2014 до 23.05.2014 із заборгованості у сумі 23675,20 грн. - 3,89 грн.,

з 24.05.2014 до 12.06.2015 із заборгованості у сумі 13675,20 грн. - 431,61 грн., однак із урахуванням меж позовних вимог до стягнення підлягає визначена позивачем сума - 430,60 грн.

Усього - 1116,17 грн. (513,36 + 71,75 + 10,77 + 85,80 + 3,89 + 430,60 = 1116,17).

- Інфляційні втрати за січень 2014 року - червень 2015 року - 12 475,11 грн., з яких:

за січень - березень 2014 року із заборгованості у сумі 55737,60 грн. з урахуванням сукупного індексу інфляції 103,0% - 1672,13 грн.;

за квітень 2014 року із заборгованості у сумі 43675,20 грн. з урахуванням індексу інфляції 103,3% - 1441,28 грн.;

за травень 2014 року із заборгованості у сумі 33675,20 грн. з урахуванням індексу інфляції 103,8% - 1279,66 грн.;

за червень 2014 року - червень 2015 року із заборгованості у сумі 13675,20 грн. з урахуванням сукупного індексу інфляції 159,1% - 8082,04 грн.

Усього - 12475,11 грн. (1672,13 + 1441,28 + 1279,66 + 8082,04 = 12475,11).

Однак, нараховані позивачем інфляційні втрати за період січень 2014 року - червень 2015 року (без урахування грудня 2013 року) складають 10 694,72 грн. (111,47 + 334,42 + 1068,00 + 146,12 + 792,71 + 192,17 + 444,51 + 825,58+87,06+ 134,10 + 136,75 + 54,70 + 109,40 +396,58 + 328,20 + 259,82 + 410,25 + 423,93 + 724,78 + 1476,92 + 1914,52 + 300,85 + 21,88 = 10694,72).

За таких обставин та з урахуванням меж позовних вимог до стягнення підлягають інфляційні втрати у сумі, заявленій позивачем - 10 694,72 грн.

3) за актом № 3 від 23.12.2013 року на суму 55 766,40 грн.:

- 3% річних за період з 31.12.2013 року до 12.06.2015 року із заборгованості у сумі 55766,40 грн. - 2420,11 грн., замість 2579,08 грн., нарахованих позивачем.

- Інфляційні втрати за січень 2014 року - червень 2015 року із заборгованості у сумі 55766,40 грн. з урахуванням сукупного індексу інфляції 175,7% - 42215,16 грн.

Однак, з урахуванням меж позовних вимог до стягнення підлягають інфляційні втрати у сумі, розрахованій за цей період та заявленій позивачем - 32 377,90 грн.

4) за актом № 4 від 17.12.2013 року на суму 55800,00 грн.:

- 3% річних за період з 24.12.2013 року до 12.06.2015 року із заборгованості у сумі 55800,00 грн. - 2453,67 грн., замість 2608,09 грн., нарахованих позивачем.

- Інфляційні втрати за січень 2014 року - червень 2015 року із заборгованості у сумі 55800,00 грн. з урахуванням сукупного індексу інфляції 175,7% - 42240,60 грн.

Однак, з урахуванням меж позовних вимог до стягнення підлягають інфляційні втрати у сумі, розрахованій за цей період та заявленій позивачем - 32 397,48 грн.

5) за актом № 5 від 10.12.2013 року на суму 55759,20 грн.:

- 3% річних за період з 17.12.2013 року до 12.06.2015 року із заборгованості у сумі 55759,20 грн. - 2483,96 грн., замість 2638,19 грн., нарахованих позивачем.

- Інфляційні втрати за січень 2014 року - червень 2015 року із заборгованості у сумі 55759,20 грн. з урахуванням сукупного індексу інфляції 175,7% - 32373,70 грн.

Однак, з урахуванням меж позовних вимог до стягнення підлягають інфляційні втрати у сумі, розрахованій за цей період та заявленій позивачем - 32 373,70 грн.

Таким чином, загальна сума 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 8 828,28 грн. (354,37 + 1116,17 +2420,11 + 2453,67 +2483,96 = 8828,28), а загальна сума інфляційних втрат - 108 630,56 грн. (786,76 + 10694,72 + 32377,90 + 32397,48 + 32373,70 = 108 630,56).

Заперечення відповідача проти позову з посиланням на нікчемність договору через недотримання сторонами законодавчої процедури закупівлі послуг і, як наслідок, порушення публічного порядку, спростовується наступним.

Згідно з частинами першою, другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Нікчемність спірного договору відповідач пов'язує з недотриманням законодавчої процедури закупівлі послуг за державні кошти.

За змістом частини першої статті 2 Закону України "Про здійснення державних закупівель" у редакції, чинній на момент укладення спірного договору, цей Закон застосовується до всіх замовників та закупівель товарів, робіт та послуг, які повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 100 тисяч гривень (у будівництві - 300 тисяч гривень), а робіт - 1 мільйон гривень.

При цьому дія цього Закону поширюється на підприємства, визначені у пункті 21 частини першої статті 1 цього Закону, лише у разі здійснення ними закупівель за рахунок державних коштів, визначених у пункті 4 частини першої статті 1 цього Закону.

За змістом вказаних законодавчих норм дія цього Закону поширюється на підприємства, утворені в установленому порядку органами місцевого самоврядування, у тому числі комунальні підприємства, які здійснюють закупівлю за рахунок державних коштів, до яких відносяться, зокрема, кошти установ чи організацій, утворених у встановленому порядку органами місцевого самоврядування.

Разом з тим пунктом 23 частини першої статті 1 цього Закону встановлено, що під послугами, окрім іншого, слід розуміти поточний ремонт.

При цьому згідно з пунктом 3.1. ДБН Д.1.1-1-2000 роботи з електроосвітлення житлових та громадських будівель відносяться до сфери будівництва (а.с.80 том 1).

За таких обставин передбачені договором та відображені у актах форми КБ-2в послуги з поточного ремонту внутрішньо-будинкових електричних мереж житлових будинків на загальну суму 278 800,80 грн. відносяться до послуг у сфері будівництва і не вимагали на час укладення договору дотримання тендерної процедури.

На підтвердження фактичного надання послуг з поточного ремонту за договором позивачем на вимогу суду був наданий оригінал технічного звіту щодо виконання та прийняття наданих послуг, який було оглянуто як судом, так і учасниками судового процесу у судовому засіданні 25.08.2015 року. Будь-яких зауважень щодо технічного звіту від відповідача не надійшло.

Стосовно поданого представником клопотання про призначення судової експертизи, то воно задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Акти форми КБ-2в про надані послуги з поточного ремонту за договором були складені сторонами у листопаді-грудні 2013 року без жодних заперечень та зауважень з приводу недоліків, якості наданих послуг тощо.

Згідно з частиною першою статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Рішення за клопотанням представника відповідача про надіслання матеріалів справи прокурору та зупинення провадження у справі прийняте бути не може через подання вказаного клопотання після проголошення вступної та резолютивної частини рішення, тобто за умов неможливості з'ясувати думку позивача у справі, що є недопустимим з урахуванням приписів статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України щодо здійснення правосуддя на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у сумі 5 969,20 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Житлове господарство Самарського району" Дніпропетровської міської ради (49127, м. Дніпропетровськ, вул. Агнії Барто, 19, ідентифікаційний код 05451368) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" (49051, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 13425445) основний борг у сумі 181000,80 грн., 3% річних у сумі 8828,28 грн., інфляційні втрати у сумі 108630,56 грн., судовий збір у сумі 5969,20 грн.

У решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 31.08.2015 року.

Суддя ОСОБА_5