Постанова № 4946912, 24.02.2009, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

                                          Справа № 2а-271/09/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

24 лютого 2009 року                                               м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі :    

Судді Остап'юк С.В.

при секретарі Скора Н.Д.

за участю:

представника позивача : управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області Іванишин Л.М.

представника відповідача : відкритого акціонерного товариства «Хутрофірма «Тисмениця» Гордого М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом  управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області до відкритого акціонерного товариства «Хутрофірма «Тисмениця» про  стягнення заборгованості в розмірі 188 437,19 грн., -

ВСТАНОВИВ :

    23.01.2009 року управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області (далі - позивач) звернулось в суд з адміністративним позовом до відкритого акціонерного товариства «Хутро фірма «Тисмениця» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій в розмірі 188 437, 19 гривень.

    Позов мотивовано тим, що відповідач в порушення частини 2 Перехідних положень Закону України  «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не відшкодував виплачені його працівникам суми пільгових пенсій призначені відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в розмірі 188 437, 19 гривень.

    Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав вказаних в позовній заяві.

    Відповідач на адресу суду направив письмове заперечення проти адміністративного позову мотивоване тим, що зобов'язання по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пенсій призначених у відповідності до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в розмірі 71523,89 гривень виникли за період 2006, 2007 років, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають до задоволенню, оскільки позивачем пропущено річний строк звернення до адміністративного суду за захистом свої прав та законних інтересів. Наполягає на застосуванні до позовних вимог за період 2006, 2007 років наслідків пропущення річного строку звернення до адміністративного суду, передбачені статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України, як підставу для відмови у задоволенні позову в цій частині. Крім того, вказує, що позовні вимоги про стягнення сум відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій за період листопада, грудня 2008 року також не підлягають до задоволення, оскільки позивачем, в порушення пункту 6.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками  та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України не направлено відповідачу розрахунок фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за період листопада, грудня 2008 року, а тому у відповідача не було підстав для відшкодування сум за вказаний період в розмірі 25929,7 гривень. В решті позовних вимог відповідач позов визнав.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представника позивача, заперечення відповідача, дослідивши докази, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково з наступних мотивів.

Судом встановлено, що відповідач є юридичною особою, зареєстрованою Тисменицькою районною державною адміністрацією, як суб'єкт підприємницької діяльності 14.12.1998 року та зареєстрованою в управлінні Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі як платник страхових внесків.

Виключно Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків; стягнення заборгованості за цими внесками. Статтею 5 вказаного Закону його дію поширено на регулювання відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів на ці правовідносини може поширюватися лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить.

Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: особам, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затверджена Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року за №21-1 встановлює обов'язок підприємств здійснювати відшкодування витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний здійснювати відшкодування витрат Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

В судовому засіданні встановлено, що за відповідачем рахується заборгованість по відшкодуванню понесених позивачем витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за 2006 рік в сумі 39965, 77 гривень, за 2007 рік - 31 588, 12 гривень та за 2008 рік - 116913,3 гривень.

Розглядаючи позовні вимоги за період 2006-2007 років суд вважає за необхідне зазначити, що частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З позовом до адміністративного суду за захистом прав та законних інтересів особи позивач звернувся 23 січня 2009 року. Про своє право на відшкодування понесених витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах позивачу було відомо з часу понесення таких витрат.

Отже, судом встановлено, що адміністративний позов в частині позовних вимог за період 2006-2007 років позивачем подано з пропущенням річного строку звернення до адміністративного суду, встановленого частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач з клопотанням про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду не звертався, представник позивача в судовому засіданні причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з даними позовними вимогами не вказала, також судом не встановлено будь-яких поважних причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду.

Частиною 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

В поданих письмових запереченнях проти позову відповідач, а також його представник в судовому засіданні наполягали на застосуванні наслідків пропущення строків звернення до адміністративного суду, передбачених частиною 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог за період 2006-2007 років.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за 2006 рік в сумі 39965, 77 гривень та за 2007 рік - 31 588, 12 гривень не підлягають до задоволення у зв'язку з пропущенням позивачем строку звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Щодо позовних вимог про відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за 2008 рік в сумі 116913,3 гривень суд виходить з наступного.

Пунктом 6.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року за №21-1 встановлено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Пункт 6.8. вказаної Інструкції встановлює, що підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Враховуючи вищевикладені норми, суд зазначає, що обов'язок визначення сум відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій покладено на позивача, відповідач зобов'язаний здійснити відшкодування зазначених витрат в розмірах визначених позивачем, підставою для відшкодування вказаних сум є розрахунки цих витрат, який надсилається відповідачу.

Судом встановлено, що позивачем на адресу відповідача розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в 2008 році направлено за 10 місяців вказаного періоду. Розрахунок суми витрат за листопада, грудень 2008 року на суму 2529,7 гривень відповідачу не направлено. Представник позивача, в судовому засіданні причин, з яких було не направлено відповідачу вказані розрахунки не вказала.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період листопада, грудня 2008 року на суму 2529,7 гривень не підлягають до задоволення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що несплата відкритим акціонерним товариством «Хутро фірма «Тисмениця» понесених управлінням Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі витрат на виплату та доставку пенсій призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період січня - жовтня 2008 року в розмірі 90 983,33 гривень вчинена всупереч частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пункту 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затверджена Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року за №21-1, а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають до задоволення.

На підставі ст.124 Конституції України, керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

    Позов задовольнити частково .

            Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Хутрофірма «Тисмениця» вул. Вербова, 9, м.Тисмениця, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 00300015 на користь управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі, вул. Галицька, 21, м.Тисмениця, код ЄДРПОУ 20550926, розрахунковий рахунок 256063061062 в Тисменицькому відділенні «Ощадного банку України» МФО 336503 заборгованість з відшкодування сум витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за 2008 рік в розмірі 90 983, 33 гривень.

    В задоволені решти позовних вимог відмовити.

    Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду. Відповідно до статті 186 КАС України про апеляційне оскарження постанови подається заява протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Відповідно до статті 254 КАС України постанова суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20-денний строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

    Суддя                                     С.В. Остап'юк

Постанова в повному обсязі складена  26.02.2009 року.