Рішення № 49466331, 18.05.2015, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/4850/14-ц

Провадження № 2/185/34/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2015 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Юдіної С.Г.

за участю секретаря Заверуха О.А.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача, третіх осіб ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлоград цивільну справу за позовом ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7 про розподіл спільного сумісного майна подружжя,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 в якому просила суд: визнати за нею право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1; визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/6 частку квартири АДРЕСА_1; визнати за ОСОБА_5 право власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначила, що з 25.08.2007 року по 08.07.2011 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8. В період шлюбу ними була придбана квартира АДРЕСА_1 У шлюбі у них народився син - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. До розірвання шлюбу з ОСОБА_8, вона разом з неповнолітнім сином проживали за адресою придбаної квартири. До теперішнього часу вона та її син є зареєстрованими у спірній квартирі. ІНФОРМАЦІЯ_5 року ОСОБА_8 помер. Вона як законний представник неповнолітнього звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття ним спадщини після померлого батька. Батьки померлого також звернулися до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини і відмовилися від своїх часток у спадщині на користь своєї доньки - сестри померлого - ОСОБА_5. ОСОБА_8 був знятий з реєстрації за адресою спірної квартири у зв'язку зі смертю, а вона та неповнолітній син до теперішнього часу є зареєстрованими у квартирі, але користуватися квартирою не мають можливості у зв'язку з тим, що в спірній квартирі проживає відповідач зі своєю сім'єю без реєстрації. Після смерті ОСОБА_8 відкрилася спадщина у вигляді 1/2 частки квартири АДРЕСА_1, отже спадкоємцями першої черги є неповнолітній син померлого та його батьки. У зв'язку з тим, що батьки відмовилися від своїх частку спадщині на користь відповідача, то 1/2 частка квартири має буде розподілена наступним чином: право власності на 1/6 частку квартири за неповнолітнім ОСОБА_4, право власності на 1/3 частку квартири за ОСОБА_5

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала посилаючись на доводи наведені в уточненій позовній заяві та на свої пояснення надані в судовому засіданні.

В інтересах відповідача представник ОСОБА_9 в судовому засіданні позов не визнала, вважає що шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_3 було розірвано з моменту набрання чинності рішення про розірвання шлюбу від 01.06.2010 року. Тобто з моменту розірвання шлюбу позивач знала про її порушене право, а звернулася до суду тільки 16.05.2014 року, отже нею був пропущений строк позовної давності. Крім того, зазначила, що позивачем не надано доказів відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії.

В інтересах третьої особи ОСОБА_7 представник ОСОБА_9 зазначила, що позов не визнає, оскільки позивачка до нотаріальної контори з заявою на видачу їй свідоцтва про право власності на 1/2 частку квартири не зверталась, вона одночасно з ними у нотаріальній конторі надала заяву про прийняття спадщини в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 Крім того, з моменту розірвання шлюбу з 2010 року позивач не проживала у спірній квартирі, тобто знала про порушення її прав, звернулась до суду тільки в 2014 році, отже пропустила строк позовної давності. Вважає, що квартира не є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, оскільки для придбання квартири у молодого подружжя коштів не було. ОСОБА_7 з дружиною вирішили надати сину особисто кошти для придбання квартири у його власність. Він продав гараж, отримав кредит у банку і передав отримані від продажу гаражу та кредиту кошти в сумі 18 000 доларів США у власність сина. В договорі купівлі-продажу зазначена сума 24 558 грн., оскільки вона визначена інвентаризаційною вартістю за даними БТІ.

В інтересах третьої особи ОСОБА_6 представник ОСОБА_9 зазначила, що позов не визнає, оскільки вважає, що позивачем пропущений строк звернення до суду з позовом. Крім того, з позивач з 2010 року в спірній квартирі не проживала. З лютого 2010 року по жовтень 2010 року у квартирі взагалі ніхто не проживав, комунальні платежі не сплачував, утворилися борги за газопостачання, водопостачання, електроенергію. З жовтня 2010 року у квартирі стала проживати дочка ОСОБА_6 - ОСОБА_5, з сім'єю. І саме вона сплатила всі наявні борги по комунальним платежам. До теперішнього часу саме ОСОБА_5 утримує квартиру і сплачує комунальні платежі. Вважає, що квартира не є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, оскільки на момент придбання квартири позивачці було 17 років а ОСОБА_8 - 19 років і жоден з них не мав самостійного доходу. Для придбання житла ОСОБА_7 продав свій гараж та взяв кредит у банку. Кошти ОСОБА_7 передав його сину у власність.

Вислухавши сторони, свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд доходить висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підставах.

Так, в судовому засіданні було встановлено, що 25 серпня 2007 року був укладений шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу. ( а.с. 5)

ІНФОРМАЦІЯ_1 року у подружжя народилась дитина - син ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с. 7)

У період шлюбу, 12 березня 2008 року ОСОБА_8 придбав квартиру АДРЕСА_1, договір купівлі-продажу було посвідчено Першою Павлоградською державною нотаріальною конторою (а.с. 8)

Відповідно до довідки про склад сім'ї станом на 12.05.2014 року, виданої управителем ОСББ «Ленінградська, 22» ОСОБА_12, зареєстрованими в АДРЕСА_1 є : ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_4, 2008 року (а.с. 12)

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2010 року шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_3 було розірвано (а.с. 82)

08 липня 2011 року ОСОБА_3 отримала у відділі державної реєстрації актів цивільного стану по м. Павлограду Павлоградського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області свідоцтво про розірвання шлюбу (а.с. 6)

ІНФОРМАЦІЯ_5 року ОСОБА_8 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с. 27)

Після смерті ОСОБА_8 відкрилася спадщина на спадкове майно у вигляді квартири АДРЕСА_1 та грошових внесків, які зберігаються на розрахункових рахунках, відкритих у ВАТ «Сбербанк России» з усіма нарахованими відсотками та грошовою компенсацією.

Згідно матеріалів спадкової справи № 1000/2014 до майна померлого ОСОБА_8, 29 жовтня 2014 року позивач, як законний представник в інтересах та від імені малолітнього сина ОСОБА_4 звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини (а.с. 143-147). ОСОБА_7 звернувся з заявою про відмову від спадщини що залишилася після смерті його сина на користь сестри померлого - ОСОБА_5 Також ОСОБА_6 звернулась з заявою про відмову від спадщини, що залишилася після смерті її сина на користь сестри померлого - ОСОБА_5 В свою чергу ОСОБА_5 надала заяву про прийняття спадщини після померлого рідного брата.

20 лютого 2015 року позивач звернулась до Першої Павлоградської державної нотаріальної контори щодо видачі їй свідоцтва про право власності на 1/2 частку в спільному сумісному майні подружжя на квартиру АДРЕСА_1. Однак зазначене свідоцтво не було видано, у зв'язку з тим, що ОСОБА_3 не були надані правовстановлюючі документи на квартиру, свідоцтво про шлюб. Крім того, нотаріусом зазначено, що в матеріалах спадкової справи є ухвала Павлоградського міськрайонного суду від 09.02.2015 року, запит стосовно надання витягу зі Спадкового реєстру, тобто між спадкоємцями померлого є спір, який повинен бути вирішений судом. (а.с. 146 )

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що знав ОСОБА_8, знає його батьків, спілкується з його батьками. Зі слів батька ОСОБА_8 - ОСОБА_7, знає, що квартира була придбана батьком для ОСОБА_8. Особисто при передачі коштів він не був присутній. Знає, що ОСОБА_3 зі своїми батьками не спілкувалася.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що довгий час її сім'я дружить з сім'єю ОСОБА_7. Вона особисто була присутня, коли ОСОБА_7 передавав сину ОСОБА_13 гроші на квартиру, він давав близько 20 000 доларів США.

Приймаючи рішення по суті заявленого позову суд керується положеннями ст. 60 СК України, яка передбачає, що майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 69, 70 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Згідно з ст. 68 СК України, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

На підставі ч. 1 ст. 71 СК України, майно що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя від 21.12.2007 року, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело та час його придбання.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини справи та докази надані в судовому засіданні, суд вважає, що квартира АДРЕСА_1 є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, оскільки були придбана в період шлюбу. Під час укладання договору купівлі-продажу позивачем була надана згода на купівлю її чоловіком ОСОБА_8 квартири п. 13 Договору (а.с. 8)

Доводи третіх осіб про те, що квартира була придбана за їх кошти передані у особисту власність сину - ОСОБА_8, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні. Так дійсно в матеріалах справи є договір купівлі продажу гаражу, згідно якого ОСОБА_7 продав належний йому на праві власності гараж за 19 049 грн., крім того, мається копія кредитного договору № ML-304/027/2008 укладеного між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_7 про надання останньому кредиту в розмірі 41 000 грн. на споживчі цілі (а.с. 97) Вказаний кредит був наданий ОСОБА_7 під заставу кв. АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с. 104 ). Крім того, відповідно до довідки про доходи ОСОБА_7 за період з жовтня 2007 року по березень 2008 року за місцем роботи отримав дохід 37 933,42 грн. Свідок ОСОБА_11 пояснила в судовому засіданні, що бачила як ОСОБА_7 передавав гроші сину в сумі близько 20 000 доларів.

Однак, згідно договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, зазначена квартира придбана ОСОБА_8 за 24 558 грн. (а.с. 8) Докази того, що спірна квартира була придбана саме за гроші отримані ОСОБА_7 від продажу гаража, отримання кредиту чи отриманого доходу по місту роботи відсутні. Також нічим і не підтверджується факт того, що ці кошти були передані у власність особисто ОСОБА_8 Дійсно, суд враховує, що на час придбання квартири позивач не працювала і не мала доходу їй було 17 років, ОСОБА_8 працював, навчався і йому було 19 років, доходу на те, щоб придбати самостійно квартиру самостійно було не достатньо. Однак, докази того, що кошти для придбання квартири були передані у власність особисто ОСОБА_8, а не для подружжя ОСОБА_8 - відсутні.

Стосовно клопотання відповідача та третіх осіб щодо застосування строку позовної давності, у зв'язку з тим, що рішення суду про розірвання шлюбу від 01.06.2010 року набрало законної сили 11.06.2010 року і саме з цієї дати починається строк позовної давності, суд вважає, що воно не підлягає задоволенню.

Рішення про розірвання шлюбу між ОСОБА_8 та ОСОБА_3 ухвалене судом 01 червня 2010 року, з 01 липня 2010 року Законом України № 2398-VI «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» були внесені зміни до ст. 115 СК України, які передбачають що документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили. Однак враховуючи що, зазначений Закон не має зворотної сили необхідно застосовувати положення ст. 115 СК України в редакції 2004 року, а саме, розірвання шлюбу, здійснене за рішенням суду, повинно бути зареєстровано в державному органі реєстрації актів цивільного стану, по заяві колишньої дружини чи чоловіка. Розірвання шлюбу засвідчується Свідоцтвом про розірвання шлюбу, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.

Згідно матеріалів справи 08 липня 2011 року позивач отримала у відділі державної реєстрації актів цивільного стану по м. Павлограду Павлоградського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області свідоцтво про розірвання шлюбу (а.с. 6), отже строк позовної давності повинен обраховуватися саме з цієї дати. Позивач звернулась до суду з позовом 16 травня 2014 року, отже строк позовної давності не пропущений.

Щодо заперечень відповідача та третіх осіб, що позивач не зверталась до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на 1/2 частку спільного майна і їй не було відмовлено нотаріусом у видачі вказаного свідоцтва. Суд вважає, що це не відповідає дійсності, оскільки на (а.с. 146) є відповідь нотаріуса Першої Павлоградської державної нотаріальної контори, де зазначено що видати ОСОБА_3 свідоцтво про право власності на 1/2 частку в спільному майні подружжя до розгляду справи судом неможливо.

Стосовно доводів третьої особи ОСОБА_6 про те, що саме відповідачем були сплачені борги по комунальним платежам, та понесені витрати на ремонт спірної квартири, суд роз'яснює її право на звернення до суду з позовом про захист її прав у разі якщо вона, вважає що діями чи бездіяльністю позивача були порушені її майнові чи будь-які інші права.

Отже враховуючи що, померлий ОСОБА_8 заповіту не залишив, відповідно до ст. 1223 ЦК України, при відсутності заповіту право на спадкування законом мають особи, зазначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 1261 ЦК України,спадкоємцями першої черги за законом є : діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та які народилися після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Таким чином спадкоємцями першої черги спадкування за законом після померлого ОСОБА_8 є його неповнолітній син та його батьки ОСОБА_7 та ОСОБА_6, між якими у рівних часках має бути розділена спадщина після померлого, а саме 1/2 частка спірної квартири. ( 1/2 : 3 = 1/6) Враховуючи, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відмовилися від своєї частки спадщини на користь відповідача, спадщина після померлого ОСОБА_8, а саме 1/2 частка спірної квартири має бути розподілена між неповнолітнім ОСОБА_4 - 1/6 частка та ОСОБА_5 - 1/3 частка квартири.

За позивачем необхідно визнати право власності на 1/2 частку у спільному сумісному майні подружжя, а саме квартири АДРЕСА_1.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 60, 68, 69, 70, 71 СК України, ст.ст. 1223, 1261 ЦК України, ст. ст. 10, 60, 131, 137, 212 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7 про розподіл спільного сумісного майна подружжя - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/6 частку квартири АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_5 право власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1, як за спадкоємицею по закону після померлого брата ОСОБА_8.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: С. Г. Юдіна