Ухвала суду № 49464063, 25.08.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 357/1098/15ц Головуючий у І інстанції Рябченко Л.А.Провадження № 22-ц/780/3390/15 Доповідач у 2 інстанції Олійник В. І.Категорія 38 25.08.2015

УХВАЛА

Іменем України

25 серпня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого - судді Олійника В.І.,

суддів: Сліпченка О.І., Іванової І.В.,

при секретарі Петленко І.О.,

розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 березня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, Головне управління юстиції в Київській області, приватний нотаріус Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Величко Оксана Леонідівна, про визнання недійсним заповіту та свідоцтва про право на спадщину, -

в с т а н о в и л а :

У січні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом до ОСОБА_3 про визнання недійсним заповіту та свідоцтва про право на спадщину, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_6. Після його смерті стало відомо про вищевказаний заповіт, яким скасовано попередній заповіт від 20 вересня 2006 року, зменшені частки у спадщині, зокрема її (позивачки) та її брата ОСОБА_4. Загальна частка ОСОБА_4 становить менше половини обов'язкової частки, яка б належала йому у разі спадкування за законом. Останній на день відкриття спадщини вийшов на пенсію, відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», тобто є повнолітньою непрацездатною особою, яка має право на обов'язкову частку у спадщині.

Обгрунтовуючи підстави позову, позивачка посилалася на вимоги ч.1 ст.203 та ч.1, ч.2 ст.215 ЦК України і зазначала, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а вищевказаний правочин не відповідає вимогам закону.

Враховуючи наведене, просила визнати недійсним заповіт ОСОБА_6 від 15 липня 2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Величко О.Л. та визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину при його наявності.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 березня 2015 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення і ухвалення нового, яким позовні вимоги задовольнити.

Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року у селі Іванівка Ставищенського району Київської області помер ОСОБА_7, батько ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що підтверджується копіями відповідних свідоцтв.

15 липня 2013 ОСОБА_6 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Величко О.Л., яким розподілив між спадкоємцями: ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, належне йому на праві власності майно.

Згідно з Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру від 04 березня 2014 року вказаний заповіт є чинним. Крім того, в довідці міститься інформація про заповіти, складені ОСОБА_6 13 жовтня 2005 року та 20 вересня 2006 року.

Після смерті ОСОБА_6 відкрита спадкова справа №55810243 за заявами ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 04 березня 2014 року Ставищенською районною державною нотаріальною конторою Київської області. Будь-яких документів чи заяв про наявність статусу повнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця від ОСОБА_2, ОСОБА_4 до нотаріуса не надходило.

Судом також встановлено, що 24 грудня 2014 року, 24 січня 2015 року та 31 січня 2015 року до Ставищенської районної державної нотаріальної контори зверталася ОСОБА_2 про зупинення вчинення нотаріальних дій та нікчемність заповіту спадкодавця. Свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям не видавалися, про що свідчить копія спадкової справи.

Відповідно до ст.1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

За ч.2 ст.1254 ЦК України Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування.

Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині. Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Проте, будь-яких документів та заяв про наявність повнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, до нотаріальної контори після відкриття спадщини не подавалися.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.»

Відповідно до ч.1 ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Враховуючи викладене та обставини справи, оскаржуваний заповіт не може бути визнаний недійсним з підстав, зазначених позивачем. Порушення вимог законодавства при складенні та посвідченні заповіту судом не встановлено. Право будь-кого із спадкоємців на обов'язкову частку у спадщині не тягне за собою визнання заповіту недійсним.

Крім того, відповідно до ч.1. ч.2 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що в даному випадку позивачка, звертаючись до суду, не зазначала яке її цивільне право чи інтерес порушені, в чому полягають ці порушення, не надала суду доказів порушення свого права чи інтересу. Разом з тим, посилалася лише на наявність у третьої особи по справі, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, права на обов'язкову частку у спадщині.

Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, відмовивши в задоволенні позовних вимог за їх недоведеністю.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2відхилити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 березня 2015 рокузалишити без змін.

Ухвала апеляційного суду Київської області набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Олійник В.І.

Судді: Сліпченко О.І.

Іванова І.В.