Ухвала суду № 49462474, 17.08.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/1851/14-к

Провадження № 11-кп/779/215/2015

Категорія ч. 2 ст. 121 КК України

Головуючий у 1 інстанції Гордій В.І.

Суддя-доповідач Попович С.С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області

в складі суддів : Поповича С. С., Вилки С.С., Повзло В.В.

з участю секретаря с/з Перегінець О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12014090000000155 щодо ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 р. н., уродженця та жителя с. Малий Рожин Косівського району, за ч. 2 ст. 121 КК України за апеляційними скаргами обвинуваченого, потерпілої ОСОБА_4 та представника потерпілої ОСОБА_5 адвоката Васютина Михайла Васильовича на вирок Косівського районного суду від 20 березня 2015 року, з участю прокурора Баландіної Ю.Ю., потерпілої ОСОБА_4, представника потерпілої Васютина М. В., захисника ОСОБА_7, обвинуваченого ОСОБА_3,

в с т а н о в и л а :

За вказаним вироком суду ОСОБА_3 визнано винним за ч. 2 ст. 121 КК України з призначенням покарання 7 років 6 місяців позбавлення волі. Задоволено цивільні позови визнаних по справі потерпілими ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Як вбачається з вироку суд встановив, що 08 червня 2014 року ОСОБА_3 протягом дня в магазині у с. Малий Рожин Косівського району розпивав спиртні напої. Після зайшов на дискотеку у сільський клуб. А близько 23 год. вечора, цього ж дня, повертаючись додому, проходив повз господарство потерпілого ОСОБА_8, що в тому ж селі. У цей час потерпілий із дерев'яною палицею вийшов на дорогу до ОСОБА_3 та розпочав з ним конфлікт на ґрунті раніше виниклих неприязних стосунків, який переріс у бійку, під час якої ОСОБА_3, будучи обуреним поведінкою ОСОБА_8, вирішив заподіяти йому тілесні ушкодження та перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх лій, з метою виконання злочинного наміру, спрямованого на умисне спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_8, з мотивів особистих неприязних стосунків, які склалися раніше, в процесі сварки, умисно наніс ОСОБА_8 удар ногою в живіт, від якого потерпілий впав на землю. Після чого, ОСОБА_3 вихопив у нього з рук дерев'яну палицю, якою став умисно наносити останньому удари по голові і грудній клітці. В результаті своїх злочинних дій, обвинувачений спричинив потерпілому ОСОБА_8 як легкі так і середньої тяжкості та тяжкі тілесні ушкодження, які є небезпечними для життя в момент спричинення та перебувають в прямому причинному зв'язку з настанням смерті.

Обвинувачений ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просить вирок суду змінити, перекваліфікувати його дії на ст. 124 КК України, перевищення меж необхідної оборони, виходячи з того, що потерпілий вийшов з дерев'яною палицею у нічний час на дорогу до нього та почав наносити йому удари по тілу. Його дії при нанесенні тілесних ушкоджень потерпілому були направлені саме на відвернення нападу з метою захисту свого здоров'я. Будь-яких інших мотивів щодо умисного нанесення ним тілесних ушкоджень потерпілому стороною обвинувачення не доведені та не були встановлені судом. Суд першої інстанції залишив поза увагою і не надав правової оцінки у сукупності із іншими доказами по справі, висновкам судово-медичних експертиз № 72 від 12 червня 2014 року і № 95/72-Д від 22 липня 2014 року. Із його показів та показань інших свідків по даній справі вбачається, що він, ОСОБА_3, не міг отримати зафіксовані у нього тілесні ушкодження за інших обставин, а ніж ті, які мали місце і були спричинені йому самим потерпілим. Його дії, вважає, відповідають вимогам ч. ч. 1, 2 статті 36 КК України щодо права особи на необхідну оборону. Суд першої інстанції не прийняв до уваги п. 4 постанови Пленуму Верховного суду України № 1 від 26 квітня 2002 року «Про судову практику у справах про необхідну оборону», де зазначено, що коли при перевищені меж необхідної оборони чи заходів, необхідних для затримання злочинця, заподіяно тяжке тілесне ушкодження, яке спричинило смерть, дії винного за відсутності умислу на позбавлення потерпілого життя належить кваліфікувати за ст. 124 КК України.

Також вважає, що суд першої інстанції не зазначив, яке саме ушкодження здоров'я спричинило смерть потерпілого і знаходиться у прямому причинному зв'язку. Не було враховано судом і тієї обставини, що потерпілий мав захворювання серцево-судинної системи, що і вплинуло на стан його здоров'я після того, як він, ОСОБА_3, припинив вчиняти дії, спрямовані на самозахист. І що поза увагою суду першої інстанції залишилася недослідженою й та обставина, чи могло бути заподіяне тілесне ушкодження потерпілому у стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Перекваліфікувавши його дії, просить призначити покарання не пов'язане із позбавленням волі, в позові про стягнення моральної шкоди в користь потерпілих відмовити.

Потерпіла ОСОБА_4 та представник іншої потерпілої ОСОБА_5 адвокат Васютин М. В. в апеляційних скаргах просять вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України та призначити йому покарання у межах санкції цієї статті, цивільні позови до ОСОБА_3 задовольнити повністю.

Свої позиції мотивують тим, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Що потерпілий ОСОБА_8 не виходив і не міг виходити на дорогу з дерев`яною палицею. А ОСОБА_3 мав умисел виключно на його вбивство. Що ОСОБА_3 усвідомлював, що розправитися із їх чоловіком та батьком біля їхньої хати йому не вдасться, оскільки його рідні та сусіди неодмінно у це вмішаються. Тому він виманив потерпілого з хати до того безлюдного місця, де він уже заготовив дерев`яні штахети для розправи над потерпілим і саме в тому місці йому ніхто та ніщо не могло завадити вбити потерпілого. Суд же не дав оцінки доказам з цього приводу.

Неправильним є висновок суду, що обвинувачений вину свою визнав частково. Він вини взагалі не визнав, із місця скоєння злочину втік, із зізнанням не з`являвся, активно протидіяв розкриттю злочину, а тому суд не вправі був робити висновок про щире каяття обвинуваченого. Безпідставним є посилання на пом'якшуючі відповідальність обставини.

Вважають, що зібраними у справі належними та допустимими доказами переконливо доведено, що ОСОБА_3 вчинив саме умисне вбивство ОСОБА_8 з хуліганських мотивів, тобто вчинив кримінальне правопорушення передбачене п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України. Відповідно, призначене судом за ч. 2 ст. 121 КК України покарання ОСОБА_3 за своїм розміром є явно несправедливим через м`якість. Просять дослідити ряд доказів.

.В ході апеляційного розгляду обвинувачений та захисник апеляційні вимоги обвинуваченого підтримали, а скаргу потерпілих заперечили, потерпіла та представник потерпілої свої апеляційні вимоги теж підтримали, вимоги обвинуваченого не визнали, прокурор вважає, що у задоволенні апеляційних вимог обвинуваченого та потерпілих слід відмовити, а вирок суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів виходить з наступного.

Суд апеляційної інстанції згідно вимог ст. 404 КПК України переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги і вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

При розгляді даного кримінального провадження та складанні вироку суд першої інстанції повинен також дотриматись і вимог ст. 374 КПК України щодо змісту вироку.

Але на думку колегії суддів у даному провадженні суд вказаних вимог закону не дотримався.

Так, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою суд має зазначити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним ( що в даному випадку не дотримано ), із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений, докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів, мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою, якщо судом приймалося таке рішення, а відповідно до п. 1 ч. 3 цієї ж статті у разі визнання особи виправданою - формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення, мотиви інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку та положення закону, якими керувався суд.

В той же час суд замість того щоб після слова «встановив» зазначити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, зокрема, в даному випадку, якщо суд дійшов висновку про винуватість обвинуваченого за обвинуваченням пред'явленим органом досудового розслідування, то повинен зазначити відповідно до змісту ст. 121 ч. 2 КК України, що ОСОБА_3 вчинив умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого, чи, якщо дійшов висновку про вчинення іншого кримінального правопорушення, то формулювання того іншого правопорушення і тільки після цього переходити до викладення інших обставин, як це передбачено ст. 374 КПК України.

Такі грубі порушення закону не можуть залишатися поза увагою апеляційного суду оскільки є безумовною підставою для скасування вироку як такі, що є істотними порушеннями кримінального процесуального закону ( ч. 1 ст. 412 КПК України ). ВССУ у своїх ухвалах зазначає, що при таких порушеннях закону висновок суду про правильність кваліфікації є передчасним, і що при таких обставинах вирок суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції. Усунути вказані порушення щодо форми та змісту вироку, шляхом задоволення заявлених апеляційних вимог чи іншим чином апеляційний суд не вправі, а тому вирок суду слід скасувати, а провадження направити до суду першої інстанції, призначивши новий розгляд в суді першої інстанції в ході якого новому складу суду слід при складанні вироку суворо дотриматись вимог ст. 374 КПК України та інших вимог чинного законодавства.

Така позиція апеляційного суду не погіршує становище обвинуваченого, а тому вихід за межі апеляційних вимог узгоджується зі змістом ст. 404 КПК України.

Щодо апеляційних вимог потерпілих, то відповідно до ч. 4 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції не має права розглядати обвинувачення, що не було висунуте в суді першої інстанції. Тому слід вважати, що їх апеляційні вимоги теж підлягають до часткового задоволення виходячи з того, що вирок суду слід скасувати, хоч і по інших підставах.

Крім того, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, не провівши шляхом дослідження необхідних доказів належної перевірки фактичних обставин по кримінальному провадженню, на що вказують і апелянти, допустив неповноту судового розгляду, що відповідно до ст. ст. 409, 410 КПК України теж є підставою до скасування постановленого вироку. І цю неповноту слід усунути в ході нового судового розгляду.

Зокрема, необхідно перевірити підставність обвинувачення ОСОБА_3 за вказаною статтею КК України, на що вказує і обвинувачений і потерпілі, і вмотивовано визначитись є чи ні в його діях склад вказаного злочину, чи іншого, що має бути зазначено по тексту прийнятого судового рішення. При цьому слід дати вмотивовану правову оцінку позиції обвинуваченого, викладеній в апеляційній скарзі, в тому числі щодо походження наявних у нього тілесних ушкоджень, щодо його позиції про кваліфікацію його дій за ст. 124 КК України ( перевищення меж необхідної оборони ) та щодо заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому в стані сильного душевного хвилювання. Дати правову оцінку запереченням обвинувачення, викладеним в апеляційній скарзі, щодо вчинення ним злочину в стані алкогольного сп'яніння з врахуванням фактичних обставин та судової практики з цього питання.

Необхідно дати відповідну правову оцінку позиції потерпілих про кваліфікацію дій обвинуваченого за відповідними кваліфікуючими ознаками ст. 115 КК України з врахуванням їх позиції та фактичних обставин у провадженні.

У випадку якщо в ході нового судового розгляду стороною захисту буде підтримана позиція викладена в апеляційній скарзі щодо наявності чи ні причинного зв'язку між смертю потерпілого та наявністю у нього захворювань серцево-судинної системи, про що зазначається в апеляційній скарзі, і буде заявлено відповідне клопотання, то слід буде в порядку ст. 333 КПК України доручити органу досудового розслідування призначити та провести ( а не призначати самому суду ), зібравши необхідні медичні документи щодо захворювань потерпілого, додаткову судово-медичну експертизу на вирішення якої необхідно буде поставити в тому числі питання про те чи наступила б смерть потерпілого, яка згідно висновку експерта № 51 від 08 липня 2014 року, настала від рефлекторної зупинки серця, яка розвинулась внаслідок закритої тупої травми живота із крововиливами в жирову клітковину сонячного сплетіння, підшлункову залозу, якщо у потерпілого не було б наявних у нього серцево-судинних чи інших захворювань, тобто чи є причинний зв'язок між настанням смерті та наявними у потерпілого захворюваннями, та чи наступила б смерть якщо потерпілому була б вчасно надана належна медична допомога, оскільки згідно висновку експерта смерть наступила в термін 6-12 годи до початку експертизи трупа в морзі, а експертиза розпочата о 09 год. ранку 09 червня 2014 року, події мали місце о 23 год. 08 червня 2014 року.

Врахувавши та виконавши викладене вище, давши відповідну оцінку доказам, що будуть надані сторонами в ході нового судового розгляду, доводам викладеним в апеляційних скаргах обвинуваченого та потерпілих та з врахуванням інших досліджених доказів суду слід прийняти законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення.

Керуючись ст. ст. 404, 407, 409, 410, 412, 419 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_3, потерпілої ОСОБА_4 та представника потерпілої ОСОБА_5 адвоката Васютина Михайла Васильовича задовольнити частково.

Вирок Косівського районного суду щодо ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 121 КК України скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Запобіжний захід залишити попередньо обраний - тримання під вартою.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

С У Д Д І :

_____ ___ ____

С. С. Попович С.С. Вилка В.В. Повзло

Згідно з оригіналом

Суддя С. С. Попович