Ухвала суду № 49457403, 01.09.2015, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

справа № 201/3554/15-к

провадження № 1-кс/201/2229/2015

УХВАЛА

01 вересня 2015 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі: головуючого слідчого судді Мельниченко С.П., при секретарі Мироненко Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпропетровську внесене під час досудового розслідування кримінального провадження № 42014040010000109, клопотання старшого прокурора військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_1, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, одруженого, сержанта військової частини А1126, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 408 КК України, -

Клопотання розглянуто за участі:

прокурора Кравченко М.В.

підозрюваного ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

В СТ А Н О В И В:

В обґрунтування клопотання прокурор вказав на те, що Дніпропетровською прокуратурою з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42014040010000109 від 21 серпня 2014 року за підозрою сержанта військової частини А1126 ОСОБА_2, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 408 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 24 березня 2014 року наказом № 62 (по стройовій частині) командира військової частини А1126 сержанта ОСОБА_2, з 23 березня 2014 року, зараховано до списків особового складу частини, та призначено на посаду командира відділення взводу забезпечення 2 самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини А1126, яка дислокується у смт. Гвардійське Новомосковського району Дніпропетровської області.

Сержант ОСОБА_2, будучи військовослужбовцем відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 12, 125, 126 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України зобовязаний суворо дотримуватись у своїй службовій діяльності вимог законів України, Статутів Збройних Сил України, бути взірцем виконання службового обовязку.

25 квітня 2014 року командуванням військової частини А1126 сержанту ОСОБА_2 було надано звільнення з розташування військової частини А1126. 28 квітня 2014 року сержант ОСОБА_2 повинен був прибути зі звільнення до військової частини А1126 та приступити до виконання службових обовязків, однак останній, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби в особливий період, умисно, не прибув вчасно на службу до військової частини А1126 без поважних причин, та в подальшому свої службові обовязки не виконував, час проводив на власний розсуд у місті Дніпродзержинську Дніпропетровської області, не приймаючи мір для повернення до військової частини А1126 та про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв.

21 серпня 2014 року сержант ОСОБА_2 самостійно прибув до військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України та заявив про себе. При цьому, ОСОБА_2 заявив, що щиросердечно розкаюється у вчиненому злочині, запевняв що бажає проходити військову службу у зоні проведення антитерористичної операції та захищати цілісність України.

29 серпня 2014 року обвинувальний акт стосовно ОСОБА_2 за обвинуваченням у вчиненні злочину передбаченого ч 3 ст. 407 КК України, було направлено на адресу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області, проте, у наступному, ОСОБА_2 до військової частини не повернувся, виконання військового обовязку не продовжив та знову почав ухилятися від органів військового управління, прокуратури, суду. З огляду на зазначене, судом було повернуто обвинувальний акт прокурору.

Таким чином, у період з 28 квітня 2014 року і по теперішній час підозрюваний ОСОБА_2 до військової частини А1126, яка дислокується у смт. Гвардійське Новомосковського району Дніпропетровської області не прибував, що вказує про його умисел на ухилення від військової служби.

09 лютого 2015 року стосовно військовослужбовця, призваного на час мобілізації, сержанта військової частини А1126 ОСОБА_2 винесено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри, та повідомлено про нову підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 408 КК України і в цей же день, у звязку із неможливістю встановити місце знаходження сержанта військової частини А1126 ОСОБА_2, його оголошено у розшук.

В клопотанні ставиться питання про застосування запобіжного заходу у відношенні ОСОБА_2 тримання під вартою у звязку з тим, що підозрюваний вчинив злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від двох до пяти років та наявні ризики, визначені п. 1, 5 ст. 177 КПК України, а саме, підозрюваний може переховатись від органів досудового слідства та суду, вчинити нове кримінальне правопорушення чи продовжити вчиненя кримінального правопорушення в якому підозрюється.

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав, на його задоволенні наполягав.

Підозрюваний в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував, посилаючись на те, що він з серпня 2014 р. по березень 2015 року та з квітня по 16 серпня 2015 року перебував у зоні проведення АТО .

Захисник заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що підозра належним чином не обґрунтована, обставини викладені в клопотанні в частині повернення обвинувального акту суперечать нормам КПК, які регулюють повернення акту, а отже і всі обставини викладені в клопотанні мають піддаватись сумніву, а також прокурором не наведено підстав передбачених п. 2 ч. 2 ст. 183 КПК України, а саме, того, що обвинувачений переховувався від органу досудового слідства.

Вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали клопотання, суд приходить до наступних висновків.

Як вбачається із наданих суду матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 408 КК України. Посилання захисника на відсутність в матеріалах клопотання документа, який підтверджує те, що підозрюваний являється субєктом злочину, не свідчить про відсутність такого документу взагалі, тим паче, що сам підозрюваний визнає факт того, що він являється військовослужбовцем.

Суд вважає доведеним наявність ризиків, передбачених у п.п. 1, 5 ч.1 ст.177КПК України, а саме, те що ОСОБА_2 може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, або продовжити кримінальне правопорушення у якому він підозрюється, а також суд вважає доведеним факт переховування від органу досудового розслідування підозрюваним, внаслідок чого його було оголошено у розшук, оскільки в матеріалах клопотання мається постанова про розшук підозрюваного та й сам підозрюваний в судовому засіданні пояснив що він був відсутній за місцем свого проживання з серпня 2014 р. по березень 2015 року та з квітня по 16 серпня 2015 року, достаменно знаючи про наявність відносно нього кримінального провадження.

Враховуючи викладене, а також оцінуючи обставини, передбачені статтею 178 КПК України, у тому числі, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, вагомість наявних доказів, якими обгрунтовується підозра, те що підозрюваний вже ухилявся від явки до органів досудового слідства, суд вважає, що застосування більш мяких запобіжних заходів до ОСОБА_2 є не доцільним, оскільки вони не можуть виключити ризики встановлені судом.

Посилання підозрюваного на те, що він знаходився в зоні проведення АТО в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження, а тому суд не може встановити цей факт і дати йому оцінку.

Разом з тим, суд відповідно до ч.3 ст.183 КПК України вважає необхідним визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, які будуть на нього покладені у разі внесення ним застави. Враховуючи положення п.2 ч.5 ст.182 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_2, суд вважає необхідним визначити заставу в сумі двадцяти розмірів мінімальних заробітних плат, оскільки застава у меншому розмірі не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.

На підстави викладеного, керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у на гауптвахті Дніпропетровського Зонального відділу Військової служби правопорядку у Збройних силах України.

Встановити, що датою закінчення дії цієї ухвали щодо тримання підозрюваного ОСОБА_2 під вартою є 30 жовтня 2015 року.

Встановити, що у разі внесення підозрюваним ОСОБА_2 або іншою фізичною чи юридичною особою на депозитний рахунок № 37312022006709, отримувач територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, ОКПО 26239738 в ГУГКСУ в Дніпропетровській області, МФО 805012, застави у розмірі 24 360 гривень, ОСОБА_2 підлягає звільненню з-під варти.

У разі внесення застави та звільнення підозрюваного ОСОБА_2 з-під варти зобов'язати його прибувати за кожною вимогою суду та покласти на нього обов'язки прибувати за кожною вимогою до слідчого чи прокурора, у провадженні яких перебуває кримінальне провадження; не відлучатися з постійного місця проживання без дозволу слідчого чи прокурора або суду, повідомляти слідчого чи прокурора або суд про зміну свого місця проживання.

Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_2, що у разі не з'явлення його за викликом до слідчого чи прокурора без поважних причин або не повідомлення ним про причини своєї неявки, або порушення ним обов'язків, покладених на нього у цій ухвалі, застава звертається у дохід держави.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом пяти днів з моменту її проголошення, а підозрюваним який перебуває під вартою в той же строк з моменту вручення копії ухвали.

Слідчий суддя С.П. Мельниченко