Рішення № 49457190, 18.08.2015, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/246/14-ц

Провадження № 2/210/156/15

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"18" серпня 2015 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Чайкіної О.В.,

за участі секретаря: Севанян М.Б.

особи, які беруть участь у розгляді справи: позивач: ОСОБА_2, представник позивача - адвокат Слісаренко О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривий Ріг цивільну справу за уточненим позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", третя особа первинна організація профспілки трудящихся металургійної і гірничодобувної промисловості України ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" про визнання незаконними дії адміністрації по вивільнення працівника та визнання незаконним наказу № 856 від 12.06.2012 року, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_2, в особі представника ОСОБА_3, звернулась до суду з позовом про визнання незаконними дії адміністрації по вивільненню працівника та визнання незаконним наказу № 856 від 12.06.2012 року «Про вивільнення працівника». В подальшому, уточнивши свої вимоги позивач просила суд визнати наказ № 856 від 12.06.2012 року «Про вивільнення працівника» недійсним та поновити її на роботі.

В обґрунтування позову, позивач посилалась на те, що 15 серпня 2012 року вона була звільнена з Медико-санітарної частини Гірничого департаменту ПАТ «АМКР» на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП - за скороченням штату. Юридичною підставою для видання наказу від 15.08.2012 року № 983/л про її звільнення слугувало те, що 12 червня 2012 року наказом директора по персоналу був виданий наказ про вивільнення працівників у зв'язку з «упразднением должности». Однак, позивачу у січні 2014 року стало відомо, що будь-якого скорочення посади фельдшера вищої категорії здравпункту «Центральний» металургійного виробництва МСЧ ГЗК ГД не відбувалося. Також зазначала, що наказ № 856 від 12.06.2012 року «Про вивільнення працівника» був виданий на підставі наказу № 1226 от 08.09.2011року «Про вдосконалення організаційної структури управління голови адміністрації з охорони праці та екології». Вважає, що оскаржуваний наказ суперечить вимогам п. 9.6 Колективного договору ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», так як рішення про ліквідацію, перепрофілювання, реорганізацію структурних підрозділів підприємства було прийнято без узгодження з профспілковим комітетом. Крім того зазначає, що відповідачем порушено порядок її працевлаштування при вивільненні; в зв'язку з тим, що істотні умови праці у неї не змінювались, відповідач повинен був її перемістити на іншу посаду без її згоди. Також вважає, що підстави для видання наказу № 983/л від 15.08.2012 року «Про вивільнення з підприємства в зв'язку з скороченням штату» ОСОБА_2 за п 1 ст. 40 КЗпП та наказу № 856 від 12.06.2012 року «про вивільнення працівника» суперечать фактичним обставинам, оскільки штатна численність вакансій фельдшера вищої категорії не змінювалось.

Після отримання заперечень проти позову, позивачем уточнено позовні вимоги та заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду з підстав поважності його пропуску. В обґрунтування клопотання позивач, в особі представника, посилались на те, що про порушення своїх трудових прав ОСОБА_2 дізналась лише 15 січня 2014 року, оскільки лише тоді їй стало відомо, що будь-яких скорочень посад фельдшера не було, а на її робоче місце прийнята інша особа.

Позивач та її представник, кожен окремо, наполягали на задоволенні позовних вимог, з мотивів викладених в уточненому позові. Також клопотали перед судом про поновлення строку звернення до суду з позовом про визнання наказу № 856 від 12 червня 2012 року, оскільки він пропущений з поважних причин.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Разом з тим, його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

В ході судового розгляду справи відповідач проти позову заперечував, надавав письмові заперечення, згідно яких зазначає, що наказ № 856 від 12.06.2012 року «Про вивільнення працівника», з яким не згодна позивач був виданий на виконання наказу № 1226 от 08.09.2011року «Про вдосконалення організаційної структури управління голови адміністрації з охорони праці та екології» і передбачав процедуру її вивільнення. Здійснена процедура вивільнення відповідає вимогам ст. 49-2 КЗпП України. Крім того, посилається на той факт, що позивач раніше зверталася до суду з вимогою про визнання недійсним наказу № 983/л от 15.08.2012 року про її звільнення та поновлення на роботі, та відповідно до рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу по справі № 408/6702/12 від 28.03.2013 року в задоволенні позову їй було відмовлено, та правомірність цього рішення підтверджено касаційною інстанцією, тому вважає що питання щодо відмови в поновленні її на роботі судами вже вирішено. Також зауважував що позивачем пропущено строк звернення до суду із таким позовом, оскільки правомірність скорочення позивача була вже предметом судового розгляду, та позивач при звернення до суду із позовом про поновлення на роботі вказувала на оскаржуваний наказ, та в ході розгляду справи № 408/6702/12 штатні розписи, на які посилається позивач у новому позові, досліджувались та залучались до матеріалів справи (а.с. 49, 50).

Від третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи за їх відсутності, оскільки ОСОБА_2 не є членом профспілкової організації (а.с. 78).

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку зібраним по справі доказам, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про поновлення строку звернення до суду, однак відмовляє в задоволенні позову з підстав їх недоведеності, враховуючи наступне.

Реалізація права на судовий захист невід'ємно пов'язана зі строками, в межах яких позивач може звернутися до суду за захистом свого порушеного права. Основним нормативним актом, що регулює строки звернення до суду про вирішення спорів у порядку цивільного судочинства, є Цивільний кодекс України, який установлює інститут позовної давності і містить положення щодо часових меж, упродовж яких особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу.

У частині першій статті 233 КЗпП України передбачено скорочені строки позовної давності для звернення працівника до суду: один місяць - у справах про звільнення; три місяці - щодо вирішення інших трудових спорів. У разі пропуску з поважних причин цих строків, суд може їх поновити (ст. 234 КЗпП).

Відповідно до роз'яснень, викладених в п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» передбачено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Тобто, якщо суд на підставі досліджених у судовому засіданні доказів встановить, що право позивача, про захист якого він просить, не порушено, ухвалюється рішення суду про відмову в задоволенні позову саме на цій підставі, а не через пропуск строку позовної давності. Якщо ж встановлено, що таке право порушено і строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд ухвалює рішення про відмову в позові у зв'язку із закінченням строку позовної давності.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у вересні 2012 року звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати недійсним наказ від 15 серпня 2012 року № 983/л про її звільнення за п.1 ст.40 КЗпП України та поновити на попередньому місці роботи. В обґрунтування вимог посилалась на те, що 15 серпня 2012 року вона була звільнена з медико-санітарної частини Гірничного департаменту публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на підставі п.1 ст.40 КЗпП України за скороченням штату на підставі наказу №983/л.

В обґрунтування вищевказаного позову, ОСОБА_2 посилалась на те, що при її звільненні було допущено ряд порушень, зокрема, адміністрація підприємства повідомила профспілкову організацію підприємства про наступне скорочення працівника менше ніж за 3 місяці до планового скорочення працівника, а серед запропонованих їй посад відсутні ті, які б відповідали її фаху та кваліфікації. Крім того, вона не була ознайомлена з новими умовами роботи у новоствореному структурному підрозділі відповідача, останній не надав їй достатнього часу для пошуку вакантних посад та не врахував, що вона є єдиним працюючим членом сім»ї (а.с. 53).

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 28 березня 2013 року в задоволенні позову відмовлено. Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким позов задоволено. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 лютого 2014 року рішення суду апеляційної інстанції скасовано, рішення суду першої інстанції - залишено без змін (а.с. 53-54).

Як вбачається зі змісту судового рішення касаційної інстанції, в ході розгляду справи за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «АМКР» про поновлення на роботі, скасування наказу про звільнення судами досліджувались підстави звільнення ОСОБА_2 на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП, їм надавалась відповідна правова оцінка, порушення процедури звільнення за скороченням штату судами не встановлено.

Згідно ст. 124 Конституції України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими для виконання. Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, враховуючи наведене, рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 28 березня 2012 року у цивільній справі № 408/6702/12 і обставини, встановлені ним, в силу вимог ч.3 ст. 61 ЦПК України не доказуються при розгляді даної справи, у якій беруть участь ті самі особи.

Таким чином, оскільки в ході судового розгляду справи за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «АМКР» досліджувалось питання правомірності її звільнення на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, у тому числі й на предмет дотримання процедури звільнення, суд приходить до висновку, що позивач вже звертаючись до суду із позовом про поновлення на роботі вже достеменно знала про порушення її трудових прав.

Посилання ж позивача на те, що їй стало відомо про те, що скорочення штату не відбулось та на її місце прийнята інша особа, не підтверджується жодними належними та допустимими доказами у справі.

У зв'язку з викладеним, суд не вбачає підстав для поновлення строку звернення до суду.

Разом з тим, суд відмовляє в задоволенні позову, оскільки судом не встановлено, що оскаржуваний позивачем наказ № 856 від 12 червня 2012 року прийнятий з порушенням чинного законодавство та оскаржуваним наказом допущено порушення прав ОСОБА_2, враховуючи наступне.

Судом встановлено та сторонами не оспорюється, що з 20.11.1987 року по 15.08.2012 року позивач працювала у ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» фельдшером (а.с. 6-9).

Наказом № 983/л від 15.08.2012 року ОСОБА_2 була звільнена у зв'язку зі скороченням штатів за п.1 ст.40 КЗпП України (а.с. 3).

Як вже зазначалось, позивач оскаржувала наказ № 983/л від 15 серпня 2012 року про її звільнення з підприємства відповідача у зв'язку з скороченням штату, та судовим рішенням, що набрало законної сили, встановлено правомірність звільнення ОСОБА_2 на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 53-54).

Судом встановлено, що 12 червня 2012 року директором департаменту з персоналу І.П. Єфімчук видано наказ № 856 про вивільнення представника, який оскаржує в цьому провадженні позивач (а.с. 4).

В обґрунтування своїх позовних вимог щодо скасування наказу №856 від 12.06.2012 року "Про вивільнення працівників", виданого директором з персоналу ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", ОСОБА_2 посилається на порушення відповідачем п.9.6 колективного договору ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" у зв'язку з відсутністю погодження з профспілковим комітетом рішення про ліквідацію, перепрофілювання або реорганізацію структурних підрозділів підприємства, на порушення порядку вивільнення стосовно її подальшого працевлаштування та на відсутність факту скорочення посади фельдшера вищої категорії.

Суд, проаналізувавши положення наказу № 856 від 12.06.2012 року «Про вивільнення працівника», встановив, що даний наказ видано на виконання наказу по підприємству № 1226 від 08.09.2011 року «Про вдосконалення організаційної структури управління голови адміністрації з охорони праці та екології», який передбачав внесення змін до організаційної структури підприємства та здійснення переведення працівників у відповідності до затверджених штатних розписів (а.с. 4, 57-59).

Предметом локального регулювання наказу № 856 від 12.06.2012 року, не являється ліквідація, перепрофілювання або реорганізація структурних підрозділів підприємства, та цей наказ був виданий на виконання вимог КЗпП України, оскільки спрямований на впорядкування процедури вивільнення працівника, про що свідчить не лише його назва, а його зміст. Більш того, даним наказом передбачалося створення комісії по вивільненню та працевлаштуванню ОСОБА_2 на підприємстві, стосовно якої проходила процедура вивільнення.

Крім того, суд, дослідивши зміст Колективного договору ПАТ «АМКР» (а.с. 38-47), приходить до висновку, що зміст положень оскаржуваного наказу № 856 від 12.06.2012 року не може підпадати під регулювання п.9.6 Колективного договору ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", оскільки вказаний пункт регулює процедуру реорганізації, ліквідації структурних підрозділів підприємства відповідача.

Суд не погоджується з твердженням позивача стосовно того, що скорочення посад не відбулося, оскільки як вбачається з матеріалів справи до видання наказу №1226 від 08.09.2011 року діяв штатний розклад з 01.04.2011р., де передбачалась посада фельдшера вищої категорії медичної частини ГЗК, а відповідно до штатного розкладу від 01.09.2011 року згідно до наказу № 1226 структура медичної частини ГЗК була ліквідована в цілому та штатним розкладом не передбачалась взагалі, а замість неї була створена структура медицини та гігієни праці (а.с. 60-71).

Відповідно до ч.3 ст. 64 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Відповідач, керуючись своїм правом, наданим йому ч.3 ст. 64 Господарського кодексу України видав наказ №1226 від 08.09.2011року "Про вдосконалення організаційної структури управління голови адміністрації з охорони праці та екології", яким встановив структуру та штат підрозділу, де працювала позивач.

На теперішній час наказ № 1226 від 08.09.2011 року «Про вдосконалення організаційної структури управління голови адміністрації з охорони праці та екології», на підставі якого видавався наказ № 856 від 12.06.12р. «Про вивільнення працівників» є чинним, тому суд дійшов висновку, що підстав вважати наказ № 856 незаконним не має.

Що стосується доводів викладених в позовній заяві про порушення порядку вивільнення в частині подальшого працевлаштування позивача, то рішенням Дзержинського районного суду м Кривого Рогу по справі № 408/6702/12, яке вступило в закону силу, було встановлено, що відповідачем відносно позивача дотримано правила скорочення штату, позивачу були надані вакансії, з яких вона собі роботу не обрала, про що вже зазначалось судом.

Як вже зазначалось вище, відповідно до вимог ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрала законної сили, не доказується при розгляді інших справ, в яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини, тому суд, не приймає до уваги посилання позивача на порушення ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» своїх обов'язків стосовно її вивільнення і працевлаштування.

Крім того, позивач ставить вимогу про поновлення її на роботі, однак наказ № 983/4 від 15.09.2012 року про її звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України відповідно до рішення Дзержинського районного суду м Кривого Рогу по справі № 408/6702/12 не визнаний недійсним, має юридичну силу і тому, суд не вбачає підстав для задоволення її вимог.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі за їх недоведеністю.

На підставі ст. 88 ЦПК України судові витрати підлягають компенсації за рахунок коштів Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 40, 49-2, 233, 234КЗпП України, ст. 64 Господарського кодексу України ст. 3, 10, 11,57-61, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволені уточнених позовних вимог ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", третя особа первинна організація профспілки трудящихся металургійної і гірничодобувної промисловості України ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" про визнання незаконними дії адміністрації по вивільнення працівника та визнання незаконним наказу № 856 від 12.06.2012 року, - відмовити в повному обсязі.

Судові витрати в розмірі 243,60грн. компенсувати за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу шляхом подачі апеляційної скарги, протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено 25 серпня 2015 року.

Суддя: О. В. Чайкіна