Постанова № 49451434, 16.07.2010, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

16.07.10 < копія > ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2010 р. Справа № 2а-17706/09/0470 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 < Текст > при секретаріОСОБА_2 за участю: прокурора - Денисенка Д.В. представника позивача - ОСОБА_3 представника відповідача - ОСОБА_4 < ПІБ Пр. > розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» до Криворізької митниці, Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області, за участю прокуратури Дніпропетровської області про скасування рішення,зобовязання вчинити певні дії та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Криворізької митниці Державної митної служби України, Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області, за участю прокуратури Дніпропетровської області про скасування рішення,зобовязання вчинити певні дії та стягнення коштів.

Представником позивача 18.02.2010р. були уточнені позовні вимоги шляхом їх викладення в наступній редакції:

- визнати Рішення Криворізької митниці про визначення митної вартості товарів №113000010/2009/000257/1 від 30.10.2009р. протиправним;

- скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України за №113030000/9/000098 від 30. 10.2009 року;

- зобов'язати Криворізьку митницю здійснити митне оформлення товару, що надійшов на адресу Відкритого акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» по вантажній митній декларації форми МД-2 №113030000/9/014020, за ціною 8 250,00 USD;

- cтягнути з Державного бюджету України в особі Головного управління Державного казначейства у Дніпропетровській області, 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Челюскіна, 1 (код ЄДРПОУ 23928791) на користь Відкритого акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат (Код ЄДРПОУ 00190905, м. Кривий Ріг, вул. Рудна, буд. 47, 50064) шкоду у вигляді надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 13 481,52 грн.;

- cтягнути з Державного бюджету України в особі Головного управління Державного казначейства у Дніпропетровській області, 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Челюскіна, 1 (код ЄДРПОУ 23928791) на користь Відкритого акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» (Код ЄДРПОУ 00190905, м. Кривий Ріг, вул. Рудна, буд. 47, 50064) шкоду у вигляді надмірно сплаченого ввізного мита у розмірі 4 718,53 грн.;

- cудові витрати віднести за рахунок Криворізької митниці.

Уточнення були прийняті судом.

В обґрунтування позову зазначено, що ціна шин сформована на підставі ринкових механізмів і домовленості з контрагентом. Відповідачем-1, всупереч порядку визначення митної вартості товару, необгрунтовано відхилено діючу контрактну ціну товару та взято за розрахунок вартості ціну товару попередніх періодів поставки, яка згідно Додаткових угод до Контракту №1 та №2 від 15.04.2009р. становила 8 960, 00 USD за одиницю товару, на підставі чого прийнято Рішення і оформлена Картка відмови. Внаслідок такої бездіяльності, 30.10.2009р. позивачем для митного оформлення партії товару кількістю 12 одиниць було оформлено вантажну митну декларацію форми МД-2 №113030000/9/014128, розрахунки в якій було зроблено виходячи з ціни 8 960,00 USD - з відміткою Відповідача-1 про сплату обов'язкових платежів. При цьому, нарахований ПДВ за 12 одиниць товару склало суму розміром 172 032,00 грн., а ввізне мито у розмірі 60 211,20 грн. Відповідач-1, всупереч положенням ст.ст. 19 Конституції України, ст.ст. 86, 266 МК України незаконно відмовив у здійсненні митного оформлення Товару.

Враховуючи, що Головне Управління Державного казначейства у Дніпропетровській області (Відповідач-2) є органом, який забезпечує казначейське обслуговування державного та місцевих бюджетів (постанова Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. №1232), саме Відповідач-2 є особою, яка відповідальна за повернення надмірно сплаченої суми ввізного мита та ПДВ.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог та просив відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача - 1 в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог та просив відмовити в задоволенні позову, в обґрунтування заперечень посилався на те, що митна вартість товару була заявлена відкритим акціонерним товариством «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» шляхом подання декларації митної вартості форми ДМВ-1, за ціною договору (метод - 1) відповідно до статті 267 Митного кодексу України. В результаті контролю встановлено, що митна вартість, заявлена позивачем суттєво менша митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено. На підставі ст. 264 Митного кодексу України, п. 11 Порядку №1766 для підтвердження задекларованих відомостей, декларанту запропоновано надати додаткові документи, однак, позивач витребувані документи не надав і звязку з цим митна вартість товарів визначалася на підставі наявних у митниці відомостей із застосуванням методу 6 на підставі ст. 273 Митного кодексу України.

Представник відповідача - 2 в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином відповідно до вимог ст.ст. 35,36 КАС України, що підтверджується факсимільним повідомленням від 21.04.2010р.

За даних обставин та відповідно до вимог ст. 128 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній доказами без участі Відповідача-2.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та прокурора, дослідивши подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановив наступне.

За приписами ст.1 Митного кодексу України, митні органи - спеціально уповноважені органи виконавчої влади в галузі митної справи, на які відповідно до цього Кодексу та інших законів України покладено безпосереднє здійснення митної справи. Тобто, відповідно до Указу Президента 1145/96 від 29.11.1996 р. Державна митна служба України є центральним органом виконавчої влади, а регіональні митниці, митниці також є митними органами в галузі митної справи.

15.04.09р. між ВАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» (Покупець) та ВАТ «Белшина» (м. Бобруйськ, Білорусь) (Продавець) було укладено зовнішньоекономічний контракт № 2335-09, згідно з умовами якого постачальник зобовязався здійснити поставку шин 33.05-51 для автомобілів з великою вантажопідйомністю позивачу.

28.10.2009 для здійснення митного контролю та митного оформлення Позивачем була подана вантажна митна декларація (далі - ВМД) №113030000/9/014120, відповідно до якої для проведення Відповідачем митного оформлення було задекларовано товар - шини безкамерні, пневматичні, гумові, нові: марки 33.00-51 для автомобілів із великою вантажопідйомністю.

Позивачем до декларації були додані наступні документи:

-облікова картка субєкта зовнішньоекономічної діяльності № 11303/01/03/00009 від 22.10.2009р.;

-внутрішній транзитний документ (ВТД) 101030012.9.011442.001 від 24.10.2009р.;

-рахунок-фактура (інвойс) № 7160 від 15.10.2009р.;

-доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 25.09.2009р.;

-зовнішньоекономічний договір (контракт) № 2335-09 від 15.04.2009р.;

-фіто санітарний сертифікат (Мінагрополітики України) № ДКРК-14276081 від 27.10.2009р.;

-довідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України та знаходяться за її межами (ДПА України) від 28.07.2009р.;

-лист-розяснення Держпоживстандарту або іншого органу, що товар не підлягає сертифікації № 2705/01-05 від 27.10.2009р.;

-некласифікований документ - сертифікат якості № 605 від 19.10.2009р.;

-сертифікат про проходження товару форми СТ-1 № 967296 від 20.10.2009р.;

-вантажна митна декларація № 113030000.2009.014020 від 28.10.2009р.,

відповідно до переліку документів, який зафіксований в картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

Відповідно до ст.259 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордом України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

За приписами ч.1 ст.260 Митного кодексу України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 вищезазначеної статті для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості.

Згідно ст.262 Митного кодексу України митна вартість та метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через мирний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Частиною 2 вищезазначеної статті встановлено, що Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 264 Митного кодексу України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою КМУ N 1766 від 20.12.2006р. для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати:

-зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього;

-рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу;

-банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

-рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом);

-пакувальні листи;

-копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Відповідно до п. 6 Додаткової угоди № 4 до контракту № 2335-09 від 15.04.2009р. оплата товару здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту поставки.

Однак, у пакеті документів, наданих позивачем для здійснення митного оформлення були відсутні платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, що є обовязковою умовою для підтвердження заявленої митної вартості, що встановлено п. 7 Порядку N 1766 від 20.12.2006р., тобто документи, які б підтверджували предоплату за товар, пакувальні листи.

Таким чином, Позивач порушив вимоги Порядку і не надав документи, подання яких є обов'язковим для підтвердження митної вартості товару, наданих позивачем документів не було достатньо для визначення митної вартості товару.

Частинами 1, 2 ст. 265 Митного кодексу України встановлено, що митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу, митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

З огляду на наведені норми Дніпропетровською митницею були витребувані необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару (прас-лист фірми виробника товару, калькуляцію фірми виробника товару, комерційну пропозицію), про що було зроблено запис у графі «Для відміток митниці» декларації митної вартості в декларації №113030000/9/014020.

Відповідно до п. 11 Порядку N 1766 від 20.12.2006р. для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис. Посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі "Для відміток митного органу". Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися:

-договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

-рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця;

-рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту);

-відповідна бухгалтерська документація;

-ліцензійний чи авторський договір (контракт);

-каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару;

-калькуляція фірми - виробника товару;

-копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим;

-висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством;

-сертифікат про походження товару;

-відомості про якісні характеристики товару;

-інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.

Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.

Декларантом було додаткового надано до митного органу:

-лист № 01/1361-3.2 від 01.09.2009р. «Метінвест» до ВАТ «Белшина» про результати тендеру;

-лист № 37/14508 від 03.09.2009р. ВАТ «Белшина» до ГРД ТОВ «Метінвест Холдинг» про можливість поставки шин по бажає мій ціні;

-комерційна пропозиція № 37/14308 від 03.09.2009р.,

про що свідчить відповідний запис на зворотньому боці декларації із зазначенням дати.

Проте, жодного документу, що витребовувався митним органом позивачем надано не було.

Крім того, позивач був ознайомлений про можливість митного оформлення товару відповідно до Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 17.03.2008 № 230.

Митний орган, відмовив позивачу у митному оформленні товару, про що свідчить Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України. Карка відмови обґрунтована тим, що заявлену у ВМД митну вартість товару зкореговано (збільшено), порушено вимоги Митного кодексу України, Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою КМУ N 1766 від 20.12.2006р. та Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою КМУ N 339 від 09.04.2008р.

Частиною 2 статті 265 Митного кодексу України встановлено, що разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей митний орган може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені цим Кодексом, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних аналогічних) товарів з коригуванням, що здійснюється згідно з цим Кодексом.

Згідно вимог п.14 Порядку затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1766, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 266 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Відповідно до статті 267 Митного кодексу України митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб.

Як пояснив представник відповідача-1, недостатність наданих документів для підтвердження митної вартості заявленого товару унеможливило застосування методу 1, а тому виникла потреба у використанні різних джерел її обґрунтування та була необхідність застосування різних підходів до оцінки товарів в залежності від джерела, яке використовувалося для митної оцінки товарів.

Відповідно до ст. 266 Митного кодексу України основним є метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 Митного кодексу України застосовується кожний наступний метод, за умови якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування переднього методу.

Із змісту статей 268, 269 Митного кодексу України застосувати метод 2 визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів та метод 3 щодо подібних (аналогічних товарів) неможливо, оскільки на дату здійснення митного оформлення в митниці була відсутня інформація стосовно оформлення таких товарів.

Методи 4 і 5 на основі віднімання та додавання вартості також неможливо було застосувати, так як вирахування та додавання вартості повинні ґрунтуватися на даних, які є об'єктивними, підтверджуються документально, піддаються обчислення та належать до вартості такої роботи.

Митним органом був застосований 6 - резервний метод визначення митної вартості, використання якого базується на світовій практиці, згідно якої в рамках цього методу допускається гнучкість в підходах до застосування попередніх методів визначення митної вартості.

Враховуючи те, що позивачем не було доведено правильність визначення заявленої митної вартості, та те, що позивачем не було надано запропонованих відповідачем-1 додаткових документів, останній, користуючись правом, наданим законодавством, прийняв 30.10.2009р. Рішення про визначення митної вартості товарів № 113000010/2009/000257/1, яким скориговано митну вартість товарів до 8960,00 дол. США за одиницю товару, при цьому відповідач керувався ціновою базою ДМСУ.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що декларант не скористався правом здійснити митне оформлення товару під гарантійні зобовязання згідно наказу Держмитслужби № 230 від 17.03.2008р., який передбачає надання додаткових підтверджуючих документів в термін до 90 днів з можливим наступним поверненням сплачених податків та зборів (обовязкових платежів) за визначеною митним органом митною вартістю товарів. Про ознайомлення позивача про можливість митного оформлення товару відповідно до Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 17.03.2008 № 230 свідчить відповідна відмітка на декларації.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті(вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення(вчинення дії); 4) безсторонньо(неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення(дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, підстав для скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України за №113030000/9/000098 від 30. 10.2009 року та Рішення про визначення митної вартості товарів № 113000010/2009/000257/1 Дніпропетровської митниці від 30.10.2009р. не існує, а рівно як не підлягає стягненню з Державного бюджету України сума надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 13 481,52 грн. та сплаченого ввізного мита у розмірі 4 718,53 грн.

Приймаючи до уваги викладене та враховуючи надані представниками сторін у судовому засіданні пояснення, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено правомірність своїх дій, а позовні вимоги не обґрунтовані та не підтверджені належними доказами, а тому не підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 2, 11, 14, 70, 71, 94, 122, 158 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відкритого акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» до Криворізької митниці, Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області, за участю прокуратури Дніпропетровської області про скасування рішення,зобовязання вчинити певні дії та стягнення коштів - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі, а апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови складений 30.04.2010р.

Суддя < (підпис) > < Список > < Список > < Список >ОСОБА_1 < суддя учасник колегії > < ПІБ Судді > < ПІБ Судді >