Рішення № 49450249, 20.08.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 1321/2-1317/11 Головуючий у 1 інстанції: Адамович М.Я.

Провадження № 22-ц/783/2155/15 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.

Категорія: 27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді Приколоти Т.І.

суддів: Тропак О.В.,Федоришина А.В.

з участю секретаря Іванової О.О.

з участю ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 18 червня 2013 року по справі за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК (далі ПАТ КБ) «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_8, ОСОБА_9 (правонаступниками якого є ОСОБА_6 і ОСОБА_11), ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення,-

в с т а н о в и л а:

Позивач звернувся з позовом про звернення стягнення на передану в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 65,80 кв.м, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки з укладенням від імені відповідачів договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з Державною реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідні їх для продажу предмету іпотеки; в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 19 вересня 2007 року, в розмірі 29 925,07 доларів США, що за курсом 7,97 відповідно до службового розпорядження НБУ від 28 вересня 2011 року складає 238 532,79 грн.; виселення відповідачів та інших осіб, що зареєстровані та/або проживають у спірній квартирі, зі зняттям з реєстраційного обліку органом МВС України, до повноважень якого входять питання громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаної квартири; стягнення судових витрат. В обґрунтування свої позовних вимог посилається на те, що умови кредитного договору не виконуються, утворилася заборгованість. Просить позов задовольнити.

Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 18 червня 2013 року позов задоволено. Ухвалено звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 65,80 кв.м шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки від 1 січня 1900 року) ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» у укладенням від імені ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмета іпотеки. Стягнути солідарно з ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь позивача судовий збір в розмірі 1 708,50 грн. Виселити ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у вказаній квартирі (предмет іпотеки) зі зняттям з реєстраційного обліку у Сокальському РВ ГУМВСУ у Львівській області до повноважень якого входить питання громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаної квартири.

Цим судом 25 червня 2013 року ухвалено додаткове рішення, яким: відмовлено у виселенні ОСОБА_9 із квартири АДРЕСА_1 (предмет іпотеки) зі зняттям з реєстраційного обліку у Сокальському РВ ГУМВСУ у Львівській області до повноважень якого входить питання громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб і компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаної квартири, а також у стягненні судових витрат із ОСОБА_9 Стягнуто солідарно з ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення від 18 червня 2013 року оскаржили ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6

В апеляційній скарзі, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення норм матеріального права, просять рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові. Вказують, що підстави для задоволення позову відсутні. Допущені судом порушення норм матеріального права відповідно до ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог; колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ст.ст. 10, 59-61 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню.

Згідно зі ст.3, ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Рішення вважається обґрунтованим, якщо воно ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення цим вимогам в повній мірі не відповідає.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Встановлено, що згідно із кредитним договором № СGSOGА00000071 від 19 вересня 2007 року, що укладений між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_8, банк надав позичальнику споживчий кредит в сумі 22 500 доларів США та 2 412 доларів США на оплату страхових платежів зі строком погашення кредиту до 18 вересня 2017 року. Сторони договору погодили графік погашення кредиту (п.7.1 договору).

Для забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором 19 вересня 2007 року укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки. За умовами цього договору в іпотеку передано квартиру АДРЕСА_1, площею 65,8 м. кв. (житлова площа 40,6кв.м), яка належить на праві приватної власності ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Жвирківської селищної ради Сокальського району Львівської області 27 серпня 2007 року (п.35.3). Сторони погодили ціну договору іпотеки в сумі 162 408 грн.

Пунктом 16.7.1. договору іпотеки визначено, що банк набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання будь-якого із зобов'язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані.

Згідно з п.4.1 кредитного договору за порушення строків повернення кредитних коштів, процентів за користування кредитом та комісій, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,15% від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення.

На підставі п.2.3.3.в) кредитного договору банк має право достроково стягнути заборгованість за кредитом, нараховані проценти за користування кредитом та неустойку у випадках невиконання позичальником умов цього договору і/або договорів застави/іпотеки, інших договорів, що забезпечують погашення кредиту.

1 вересня 2011 року позивач звернувся до відповідачів з вимогою у тридцятиденний строк з дня отримання вимоги здійснити повернення суми кредиту в повному обсязі, а також процентів, комісії та штрафних санкцій у зв'язку із заборгованістю по кредиту. Банк попередив, що ініціюватиме питання про звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку неповернення кредиту.

ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Його правонаступниками є ОСОБА_6 і ОСОБА_11

Відповідно до ст.ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредити і сплатити проценти. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст. 1048 ЦК України). Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Згідно зі ст.ст. 553,554,555,629,526 зазначеного Кодексу за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, поручитель і боржник відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову відповідальність. Зобов'язання має виконуватись належним чином. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до ч.3 ст.33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У ст. 35 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі порушення основного зобов'язання і/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Вимоги апелянтів про відмову в позові в частині звернення стягнення на предмет іпотеки у зв'язку із вступом в дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів у іноземній валюті» (далі - «Про мораторій…») до задоволення не підлягають.

7 червня 2014 року набув чинності вказаний Закон України, згідно з пунктом 1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Поняття мораторій у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов'язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України), що повною мірою відповідає лексичному значенню відповідного слова, яке розкривається в тлумачному словнику української мови.

Отже, мораторій є відстроченням виконання зобов'язання, а не звільнення від його виконання. Відтак установлений цим Законом мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника). Згідно з пунктом 4 Закону України «Про мораторій…» протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Оскільки вказаний Закон не зупиняє дію решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов'язань, то й не може бути мотивом для відмови в позові, а є правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії; заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію його положень на період чинності цього Закону. Рішення ж суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону України «Про мораторій…» не підлягає виконанню.

Закон України «Про мораторій…» не є підставою для відмови в захисті порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів кредиторів.Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі № 6-57цс15 (постанова від 27 травня 2015 року).

Відтак, вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки є підставною і підлягає до задоволення.

Згідно зі ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

На підставі аналізу наявних у справі доказів суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про підставність позовної вимоги щодо звернення стягнення спірну квартиру, яка передана в іпотеку для забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором і у зв'язку з невиконанням обов'язку з повернення кредитних коштів та наявності заборгованості.

З такими висновками суду належить погодитися.

Разом з цим суд не виконав в повній мірі вимог ст.39 Закону України «Про іпотеку» та не зазначив у рішенні всі відомості, які передбачені зазначеною вище нормою, а також зробив висновок про підставність позовної вимоги щодо виселення відповідачів із спірної квартири.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками.

Згідно із ч.1,2 ст. 39 цього Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Частиною 1 ст. 40 цього Закону України передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 109 ЖК Української РСР виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом.

За змістом ч. 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» та ч.3 ст. 109 ЖК Української РСР після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до ч.2 ст. 109 ЖК Української РСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Відомості про наявність у відповідачів права на інше житло відсутні.

Таким чином, ч.2 ст. 109 ЖК Української РСР встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців згідно із ч.2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» підлягають застосуванню як положення ст. 40 цього Закону, так і ст. 109 ЖК Української РСР.

За змістом цих норм особам, які виселяються з жилого будинку (жилого приміщення), яке є предметом іпотеки, у зв'язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, інше постійне житло надається тільки в тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла.

Передана в іпотеку спірна квартира не була придбана відповідачами за кредитні кошти, була їх власністю до укладення кредитного договору. В кредитному договорі від 19 вересня 2007 року не зазначено що кошти надаються для придбання квартири.

Колегія суддів приходить до висновку про відсутність передбачених законом підстав для виселення мешканців із спірної квартири із зняттям їх з реєстраційного обліку без надання іншого постійного житла.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 18 лютого 2015 року у справі у № 6-39 цс15 (яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України) щодо застосування ст.ст. 39, 40 Закону України «Про іпотеку» та ст. 109 ЖК Української РСР, особам, які виселяються із жилого будинку (жилого приміщення), яке є предметом іпотеки, у зв'язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, надається інше постійне житло тільки у тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на предмет іпотеки, якщо іпотечне майно було придбане за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою.

Колегія судді прийшла до висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині виселення відповідачів із спірної квартири з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

На час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає виконанню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідачів слід стягнути судові витрати у розмірі 1 700 грн. з врахуванням того, що витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи стягнуто додатковим рішенням у цій справі, яке не оскаржене.

Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 313, ч.1 п.1 ст.314, ст.315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 18 червня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_8, ОСОБА_9 (правонаступниками якого є ОСОБА_6 і ОСОБА_11), ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № СGSОGА00000071 від 19 вересня 2007 року в розмірі 29 925,07 доларів США, що за курсом 7,97 відповідно до службового розпорядження НБУ від 28 вересня 2011 року складає 238 502,79 грн., звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 65,80 кв.м, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладенням від імені відповідачів договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № СGSОGА00000071 від 19 вересня 2007 року з початковою ціною, визначеною суб'єктом оціночної діяльності на час реалізації предмета іпотеки, але не меншою ніж 162 408 грн.

У задоволенні позовної вимоги про виселення відповідачів та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у квартирі (предмет іпотеки), розташованій за адресою: АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку у органі МВС України, до повноважень якого входять питання громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаної квартири;- відмовити.

Стягнути з ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в користь ПАБ КБ «ПРИВАТБАНК» (49094, м.Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у розмірі 1700 грн.

На час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає виконанню.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий (підпис)

Судді (підписи)

З оригіналом згідно:

Судове рішення набрало законної сили

Суддя Т.І. Приколота

Дата оформлення

Помічник судді М.Б. Борачок