Рішення № 49444867, 31.07.2015, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

31.07.2015 Провадження № 2/331/1322/15

ЄУН 331/4568/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.07.2015 р. м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Антоненко М.В.

за участю секретаря Рухловій М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом в якому вказує на те, що 14.02.1990 року, він згідно запису у трудовій книжці БТ-ІІ №0282333 був прийнятий на роботу до Запорізької філії інституту «Укрнишземироект», яка пізніше, 16.06.2003р. була перетворена в ОСОБА_2 підприємство « Запорізький науково - дослідний та проектний інститут землеустрою» на посаду шофера третього класу. З 27.11.2003 року був зарахований на посаду водія першої категорії.

Виникнення трудових відносин зумовило виникнення взаємних прав і обов'язків у відповідності до норм КЗпП України та інших актів трудового законодавства, зокрема щодо виплати заробітної плати та проведення розрахунків у разі звільнення.

Але в ході трудових відносин та під час їх розірвання, роботодавцем було порушено мої законні права на оплату праці та проведення розрахунку під час звільнення. Я будучи порядною людиною намагався вирішити виниклі проблеми мирним шляхом переговорів із керівництвом підприємства, але вони не призвели до позитивних результатів. У зв'язку з чим він змушений звернутися до суду за захистом свої прав та інтересів.

Згідно довідки №691 від 27.10.2014р. про середню заробітну плату за період січень - червень 2014 року мені було нараховано 13166 грн.(тринадцять тисяч сто шістдесят шість гривень) заробітної плати. Тобто середній розмір моєї заробітної плати за цей період становив 2194 грн. (13166 грн./б місяців = 2194 грн.).

В період роботи з 01 січня 2014 року по 21 липня 2014 року заробітна плата виплачувалася не регулярно та у розмірах, які були нижче нарахованої за робочий місяць заробітної плати. Цей факт підтверджується довідкою №522 від 10.10.2014р., виданої ДП « Запорізький науково - дослідний та проектний інститут землеустрою», згідно якої сума не виплаченої заробітної плати станом на 08.10.2014р. становить 8084,22 грн.(вісім тисяч вісімдесят чотири гривні двадцять дві копійки). Тобто, із нарахованих 13166 грн., було сплачено 5082 грн., які виплачувалися маленькими частками на протязі 9 місяців (останнє зарахування на мою картку невеликої частини місячної заробітної плати відбулося 30.09.2014р.). Це все і порушувало мої права на регулярну оплату праці.

Виплата належних сум 21 липня 2014 року (в день звільнення, який позивач працював та був на роботі) підприємством здійснена не була. У відповідь на усні та письмові вимоги виплатити позивачу нараховану заробітну плату, він отримував тільки обіцянки від керівництва.

- Згідно довідки №522 від 10.10.2014р., виданої ДП « Запорізький науково - дослідний та проектний інститут землеустрою», станом на 08.10.2014р.: сума не виплаченої заробітної плати становить 8084,22 грн.(вісім тисяч вісімдесят чотири гривні двадцять дві копійки);

- сума компенсації за не використані щорічні відпустки (17 календарних днів) становить 1115,78 грн. (одна тисяча сто п'ятнадцять гривень сімдесят вісім копійок).

Після дати 10.10.2014р. отримання довідки, позивач ніяких виплат від роботодавця не отримував. Ані предметної усної, а ні письмової відповіді на його вимоги про виплату заборгованості, мені надано не було. Загальна сума заборгованості по розрахункам при звільненні, згідно довідки №522 від 10.10.2014р. становить (8084,22+1115,78) = 9200 грн. (дев'ять тисяч двісті гривень).

Із наведених вище обставин вбачається, що відповідач з власної вини не виплатив належних мені сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України. Тому відповідно до ст. 117 КЗпП роботодавець зобов'язаний сплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, що станом на 22.06.2015р., момент направлення вказаної позовної заяви до суду становить - 23958 грн.(двадцять три тисячі дев'ятсот п'ятдесят вісім

гривень) і складається із:

- Оскільки позивача було звільнено 21.07.2014р., то середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню(травень, червень 2014 р. ). Згідно довідки №691 від 27.10.2014р. за травень 2014 р. було нараховано - 1828 грн., а за червень було нараховано 2525 грн. Разом сума виплат становить - 4353 грн.

- Оскільки в травні та в червні місяці разом було 44 роб. дні, то сума середнього заробітку за один робочий день становить: 4353 грн. /44 роб. дні = 99 грн.

- Оскільки позивача було звільнено 21.07.2014р., а з позовом він звернувся 22.06.2015р., то середній заробіток повинен сплачуватися за робочі дні, які були у період з 21.07.2014р. по 22.06.2015р. (11 календарних місяців і один день). Середня кількість робочих днів у одному календарному місяці становить 22 дні. А тому кількість робочих днів, за які відповідач повинен сплатити йому середній заробіток становить: 11 міс. * 22 дні = 242 робочих днів.

Сума середнього заробітку за весь час затримки по день подання позову становить: 242 робочих днів * 99 грн. = 23958 грн.(двадцять три тисячі дев'ятсот п'ятдесят вісім гривень).

Дії роботодавця щодо не регулярної та не повної виплати заробітної плати позивачу у період його роботи на підприємстві, не проведення з ним розрахунків при звільненні поставили мене у скрутне матеріальне становище, унеможливили забезпечення нормального існування мене та членів моєї сім'ї, що мало наслідком виникнення тяжкого психологічного стану. Вказане також зумовило необхідність ще в період роботи, після повного робочого дня, шукати додаткові джерела доходу для забезпечення свого існування та існування сім'ї.

Тому, розмір завданої мені моральної шкоди позивач оцінює в суму 5 000 грн. (п'ять тисяч гривень).

Посилаючись на вищенаведені обставини ОСОБА_1 просить суд стягнути з Державного підприємства «Запорізький науково - дослідний та проектний інститут землеустрою» на його користь невиплачену заробітну плату та суму компенсації за не використані щорічні відпустки у розмірі 9200 грн. (дев'ять тисяч двісті гривень);зобов'язати ОСОБА_2 підприємство «Запорізький науково - дослідний та проектний інститут землеустрою» виплатити мені суму середнього заробітку за весь час затримки по день подання позову у розмірі 23958 грн.(двадцять три тисячі дев'ятсот п'ятдесят вісім гривень); зобов'язати ОСОБА_2 підприємство «Запорізький науково - дослідний та проектний інститут землеустрою» виплатити мені відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000 грн. (п'ять тисяч гривень).

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав на підставах, викладених у позові.

Представник відповідача ОСОБА_2 підприємство « Запорізький науково - дослідний та проектний інститут землеустрою» визнав позов частково, вважав безпідставною вимогу про стягнення моральної шкоди .

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 14.02.1990 року, згідно запису у трудовій книжці БТ-ІІ №0282333, був прийнятий на роботу до Запорізької філії інституту «Укрнишземироект», яка пізніше, 16.06.2003р. була перетворена в ОСОБА_2 підприємство « Запорізький науково - дослідний та проектний інститут землеустрою» на посаду шофера третього класу. З 27.11.2003 року був зарахований на посаду водія першої категорії.

Згідно довідки №691 від 27.10.2014р. про середню заробітну плату за період січень - червень 2014 року позивачу було нараховано 13166 грн.(тринадцять тисяч сто шістдесят шість гривень) заробітної плати. Тобто, середній розмір заробітної плати за цей період становив 2194 грн. (13166 грн./б місяців = 2194 грн.).

В період роботи з 01 січня 2014 року по 21 липня 2014 року заробітна плата позивачу виплачувалася не регулярно та у розмірах, які були нижче нарахованої за робочий місяць заробітної плати. Вказане підтверджується довідкою №522 від 10.10.2014р., виданої ДП « Запорізький науково - дослідний та проектний інститут землеустрою», згідно якої сума не виплаченої заробітної плати станом на 08.10.2014р. становить 8084,22 грн.(вісім тисяч вісімдесят чотири гривні двадцять дві копійки). Тобто, із нарахованих 13166 грн., йому було сплачено 5082 грн., які виплачувалися частками на протязі 9 місяців (останнє зарахування відбулося 30.09.2014р.).

Згідно довідки №522 від 10.10.2014р., виданої ДП « Запорізький науково - дослідний та проектний інститут землеустрою», станом на 08.10.2014р.: сума не виплаченої заробітної плати становить 8084,22 грн.(вісім тисяч вісімдесят чотири гривні двадцять дві копійки). Позивача було звільнено 21.07.2014 р. за угодою сторін, згідно п.1 ст. 36 КЗпП України. 21.07.2014р.,

В період з 11.11.2014 по теперішній час Жовтневим відділом державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції по відношенню до ДП „Запорізький інститут землеустрою" відкриті виконавчі провадження: ВП № 45229400 від 11.11.2014, ВП № 45753277 від 17.02.2015, про що винесено відповідні постанови (копії постанов додаються), а 11.11.2014 та 23.12.2015 Державним виконавцем винесено постанови про арешт коштів . Рахунки боржника знаходяться під арештом на час розгляду справи у суді .

Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Аналогічне положення закріплене у ст. 24 Закону України «Про оплату праці».

Згідно з ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до частини першої ст. 83 КЗпП України крім заробітної плати у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п. 20 Постанови пленуму Верховного Суду України від 24.12.99 № 13 установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до абз.З п.2 Постанови КМУ №100 від 08.02.95р. «Про затвердження порядку нарахування середньої заробітної плати» збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 614 ЦК України, особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних віл неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується з доводами представника відповідача щодо відсутності його вини у несвоєчасній виплаті розрахунку при звільнені, в період накладення арешту на рахунки підприємства.

Тому, правильний розрахунок середнього заробітку за час затримання заробітної слід вважати є таким:

- середній заробіток позивача складає - 99 грн. за один день;

- оскільки позивач звільнився 21.07.2014 а 11.11.2014 органами ДВС накладено арешт на рахунки боржника, період затримки складає 82 дні ( 9 днів - липня 2014; 66 днів - серпня, вересня та жовтня 2014, а також 11 днів листопада 2014 (робочі дні));

Таким чином, сума компенсації середнього заробітку за час затримки становить: 82 робочих дні * 99 грн. = 8118 грн. (Вісім тисяч сто вісімнадцять гривень).

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» - при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд приймає до уваги стан здоров'я» потерпілого, тяжкість вимушених змін у його житті, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості.

Дії роботодавця щодо не регулярної та не повної виплати заробітної плати позивачу у період його роботи на підприємстві, не проведення з ним розрахунків при звільненні поставили ОСОБА_1 у скрутне матеріальне становище, унеможливили забезпечення нормального існування його та членів моєї сім'ї, що мало наслідком виникнення тяжкого психологічного стану. Разом з цим, суд вважає заявлений розмір моральної шкоди дещо завищеним.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.10,11, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, моральної шкоди , задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (МФО 300175, код ЄДРПОУ 00698986) на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 9200 грн.

Стягнути з Державного підприємства «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (МФО 300175, код ЄДРПОУ 00698986) на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати в розмірі 8118 грн.

Стягнути з Державного підприємства «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (МФО 300175, код ЄДРПОУ 00698986) на користь ОСОБА_1 заподіяну моральну шкоду в розмірі 500 грн.

Стягнути з Державного підприємства «Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (МФО 300175, код ЄДРПОУ 00698986) на користь держави судовий збір в розмірі 243,60 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: М.В. Антоненко