Рішення № 49442945, 02.09.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 240/401/15-ц Номер провадження 22-ц/775/555/2015

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

1 вересня 2015 року

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді: Курило В.П.

суддів: Соломахи Л.І., Біляєвої О.М.

при секретарі: Баранові В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Артемівську Донецької області апеляційну скаргу Олександрівського професійного аграрного ліцею на рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 24 липня 2015 року ,

по справі за позовом прокурора Олександрівського району в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 до Олександрівського професійного аграрного ліцею про перерахунок нарахованої стипендії, -

В С Т А Н О В И В:

16 червня 2015 року до суду звернувся прокурор Олександрівського району в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 з позовом до Олександрівського професійного аграрного ліцею про стягнення недорахованої та невиплаченої стипендії. Він посилався на те, що ОСОБА_1 з 01 вересня 2013 року навчається в Олександрівському професійному аграрному ліцеї та щомісячно отримує стипендію у розмірі 275 грн. Батько ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на день вступу сина до ліцею мав стаж підземних робіт 15 років, що підтверджується довідкою управління пенсійного фонду в Олександрівському районі № 156/05 від 13 березня 2015 року.

ОСОБА_1 у відповідності до статті 5 Закону України «Про підвищення престижної шахтарської праці» має право на отримання стипендії у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб. Законами України «Про державний бюджет» прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений на період з 01 січня 2013 року по 31 листопада 2013 року становив 1147 грн., з 01 грудня 2013 року по 31 грудня 2013 року становив 1218 грн., з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року.

Таким чином, з 01 вересня 2013 року по 31 листопада 2013 року ОСОБА_1 мав отримувати стипендію в сумі 1147 грн., з 01 грудня 2013 року по 31 грудня 2013 року у сумі 1218 грн., з 1 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року - 1218 грн. у той час, як відповідач сплачував неповнолітньому стипендію на загальних підставах. За 2013-2014 роки ОСОБА_1 не отримав стипендію у сумі 14599.40 грн., які прокурор просив стягнути з відповідача примусово.

Рішенням Олександрівського районного суду Донецької області від 24 липня 2015 року позов прокурора Олександрівського району в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 задоволено.

Стягнуто з Олександрівського професійного аграрного ліцею за рахунок коштів державного бюджету України на користь ОСОБА_3 недораховану та невиплачену стипендію за період з вересня 2013 року по грудень 2014 року у сумі 14596.40 грн. Вирішено питання про судові витрати.

З вказаним рішенням не погодився відповідач - Олександрівський професійний аграрний ліцей та подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення не відповідає фактичним обставинам справи, є необґрунтованим, та постановленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що неповнолітній ОСОБА_1 не зверталася до стипендіальної комісії за призначенням підвищеної стипендії, тому не можна захищати не реалізоване право. Грошові кошти на виплату стипендії ОСОБА_1 з державного бюджету на виділялись.

На підставі цього ліцей просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким

відмовити у задоволенні позову.

В засідання апеляційного суду представник відповідача не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В письмовій заяві просив розглядати справу у його відсутність, апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

У судовому засіданні апеляційного суду прокурор заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Позивач в судове засідання апеляційного суду не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Тому апеляційний суд вважає можливим слухати справу за відсутністю позивача іі представника відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, пояснення , прокурора Чапланова А.В., дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення, виходячи з наступного.

Відповідно до статей 11 і 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Обґрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставинах, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень,підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи. Вказаним вимогам закону рішення суду не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що відповідно до наказу Олександрівського професійного аграрного ліцею від 28 серпня 2013 року за №1-ЗУ ДЗ ОСОБА_1 з 01.09.2013 р. зараховано до складу учнів, прийнятих на навчання за державним замовленням у групу №12 за професією «оператор комп'ютерного набору, конторський (офісний) службовець (бухгалтерія)» з терміном навчання три роки (а.с. 5). Відповідно до п. 1.1 Статуту Олександрівський професійний аграрний ліцей є навчальним закладом другого атестаційного рівня, що забезпечує реалізацію права громадян на здобуття професійно-технічної та повної загальної освіти (а.с. 25-29).

Згідно свідоцтву про народження ОСОБА_1, він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Його батьком записаний ОСОБА_2, який на день вступу сина до Олександрівського професійного аграрного ліцею мав стаж підземних робіт 15 років та 9 днів. Згідно довідці управління Пенсійного фонду в Олександрівському районі ОСОБА_2 отримує пенсію по інвалідності 3 групи. З 1 квітня 2010 року пенсія перерахована відповідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» (а.с.7).

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України, від 02.09.2008, № 345-VI "Про підвищення престижності шахтарської праці" шахтарі, які мають стаж підземної роботи не менш як три роки, а також протягом трьох років після здобуття загальної середньої освіти особи, батьки яких є шахтарями та які мають стаж підземної роботи не менш як 15 років або які загинули внаслідок нещасного випадку на виробництві чи стали інвалідами I або II групи, зараховуються поза конкурсом за особистим вибором спеціальності до державних і комунальних вищих та професійно-технічних навчальних закладів України для навчання за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів з наданням місць у гуртожитках на час навчання та гарантованою виплатою за рахунок коштів державного бюджету стипендії в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

З довідки №293 від 16.03.2015 р., виданої Олександрівським професійним аграрним ліцеєм, вбачається, що ОСОБА_1 навчається в ліцеї з вересня 2013 року і з цього часу до лютого 2015 року включно отримував стипендію в розмірі від 275 грн. о 336 грн. на місяць (а.с. 8).

Суд, задовольняючи позовні вимоги, виходив з доведеності позовних вимог.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції повністю погодитися не можливо.

Статтею 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» передбачено, що дітям, батьки яких мають стаж підземної роботи не менш як 15 років, дітям шахтарів, які загинули внаслідок нещасного випадку на виробництві, шахтарів-інвалідів 1-ої та 2-ої групи, гарантується виплата стипендії за рахунок коштів державного бюджету в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб (в редакції Закону №5082-VI (5082-17) від 05.07.2012), що не суперечить також ст. 3 Закону України «Про вищу освіту», згідно якої держава гарантує особам, які навчаються у вищих навчальних закладах, пільги та соціальні гарантії у порядку, встановленому законодавством.

Отже, ОСОБА_1, що є сином шахтаря зі стажем підземної роботи більше 15 років, з початку навчання мав право на призначення стипендії в розмірі, встановленому на той час прожиткового мінімуму для працездатних осіб з коригуванням цього розміру із зміною прожиткового мінімуму. Неповнолітньому ОСОБА_1 сплачували в меншому розмірі, що дало підстави суду першої інстанції зробити висновок про порушення законних прав і інтересів і необхідність відновлення порушеного права шляхом стягнення недоплачених сум.

Разом з тим, розглядаючи справу, суд першої інстанції не врахував, що відповідно до Положення про порядок виплати, та розміри стипендіального забезпечення учнів у Олександрівському професійному аграрному ліцеї для вирішення питання з призначень та позбавлення академічної стипендії ліцей утворює стипендіальну комісію. Відповідно до Правил прийому до ПТНЗ «Олександрівський професійний аграрний ліцей» вступники подають до ліцею особисто заяву про вступ до Олександрівського професійного аграрного ліцею, до якої додають певні документи, у тому числі документи, що дають право на пільги.

Судом встановлено, і це підтверджене матеріалами справи, що ОСОБА_1 особисто подавав заяву про прийняття його на навчання в ліцей. Проте, в цій заяві під час повідомлення про себе і свою сім'ю не зазначив, що він має право на пільги, передбачені статтею 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці». Місцем роботи батька він зазначив «пенсіонер», а у додатку до заяви документи про наявність у батька стажу підземних робіт понад 15 років відсутні.

Довідка про те, що батько ОСОБА_1 - ОСОБА_2 має підземний стаж роботи понад 15 років, що дає право синові отримувати підвищену стипендію рівну розміру прожиткового мінімуму , отримана позивачем лише 13 березня 2015 року і відповідачеві не було відомо про його гарантоване право на виплату стипендії за рахунок коштів державного бюджету в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб відповідно статті 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» і п. 18 Порядку призначення і виплати стипендій, затвердженого постановою КМ України від 12 липня 2004 року №822 «Питання стипендіального забезпечення».

Таким чином, ОСОБА_1 не реалізував своє право на отримання пільгової підвищеної стипендії за період з вересня 2013 року по грудень 2014 року і у відповідача не було підстав для виплати такої стипендії позивачу за означений період навчання.

Частиною 1 ст. 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» передбачено, що шахтарі, які мають стаж підземної роботи неменше як три роки, а також протягом трьох років після здобуття загальної середньої освіти особи, батьки яких є шахтарями та які мають стаж підземної роботи не менше як 15 років або які загинули внаслідок нещасного випадку на виробництві чи стали інвалідами I або II групи, зараховуються поза конкурсом за особистим вибором спеціальності до державних і комунальних вищих та професійно-технічних навчальних закладів України для навчання за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів з наданням місць у гуртожитках на час навчання та гарантованою виплатою за рахунок коштів державного бюджету стипендії в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

Тому доводи прокурора про те, що ст. 5 Закону України «Про престижність шахтарської праці» не передбачає отримання пільгової стипендії на умовах або у разі зарахування учня вказаної категорії поза конкурсом без надання документів про наявність права на пільгову стипендію - э неспроможними.

Гарантоване державою право, зокрема й на забезпечення стипендіями у порядку, встановленому КМ України і право на матеріальне забезпечення в період навчання також на умовах і в порядку, встановленому КМ України передбачено відповідно статтею 51 Закону України «Про освіту» та статтею 37 Закону України «Про професійно-технічну освіту».

Крім того, відповідно до ст. 1 Закону України «Про професійно-технічну освіту» законодавство України про професійно-технічну освіту базується на Конституції України і складається з Закону «Про освіту», цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Іншими нормативно-правовими актами, які регулюють дані правовідносини і прийняті на виконання зазначених Законів є постанова КМ України від 12 липня 2004 року №882 «Питання стипендіального забезпечення», яким затверджений Порядок призначення і виплати стипендій, а також наказ Міністерства освіти на науки України від 14 травня 2013 року №499, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29 травня 2013 року за №823/23355, яким затверджені Типові правила прийому до професійно-технічних навчальних закладів України, тобто прийнятий після прийняття Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Виходячи з викладеного, апеляційний суд вважає, що вони не суперечать жодному із зазначених Законів, а тільки регулюють порядок застосування їх положень, у зв'язку з чим доводи прокурора в цій частині є безпідставними.

Доводи прокурора про те, що державному навчальному було відомо про наявність пільг у ОСОБА_3, передбачених ст. 5 Закону України «Про престижність шахтарської праці» не знайшли свого підтвердження.

За таких умов у суду першої інстанції не було підстав для задоволення позовних вимог.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції не повно з'ясував обставини, що мають значення для справи, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи і неправильно вирішив спір, що відповідно до статті 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу Олександрівського професійного аграрного ліцею - задовольнити.

Рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 24 липня 2015 року скасувати. Ухвалити нове рішення.

В задоволені позовних вимог прокурора Олександрівського району в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до Олександрівського професійного аграрного ліцею про перерахунок нарахованої стипендії відмовити .

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після набрання ним законної сили.

Судді: