Рішення № 49435523, 25.08.2015, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua

___________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 серпня 2015 року Справа № 913/221/15

Провадження №18/913/221/15

За позовом дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м .Київ

до відповідача – Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго», м. Луганськ

про стягнення 1225677,22 грн.

Суддя Корнієнко В.В.

Секретар судового засідання Антонова І.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: не прибув;

від відповідача: не прибув.

Суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача втрат від інфляції в сумі 487850,82 грн. та трьох процентів річних в сумі 737826,40 грн. за прострочення оплати вартості природного газу поставленого позивачем відповідачу в жовтні-грудні 2010 р. за договором постачання природного газу від 14.10.2010 № 06/10-1182 ТЕ-20 та за прострочення сплати пені в сумі 1993170,87 грн., стягнутої за рішенням господарського суду Луганської області від 07.06.2012 по справі № 17/5014/832/2012.

Ухвалою від 08.07.2015 господарський суд замінив неналежного відповідача - Антрацитівське міське комунальне підприємство «Теплокомуненерго» (яке було вказане у якості відповідача позивачем помилково), належним відповідачем – Луганським міським комунальним підприємством «Теплокомуненерго».

Відповідач витребувані матеріали суду не подав, його представник в судове засідання не прибув, не зважаючи на те, що його було повідомлено судом про час і місце розгляду справи.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, суд

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Луганської області від 07.06.2012 по справі № 17/5014/832/2012, яке набрало законної сили 23.06.2012, з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість в сумі 24425158,43 грн. за поставлений відповідачу в жовтні-грудні 2010 р. природний газ, за договором постачання природного газу від 14.10.2010 № 06/10-1182 ТЕ-20, пеню в сумі 1993170,87 грн. (за період з 27.09.2011 по 27.03.2012), інфляційні нарахування у сумі 1182420,32 грн. (за період з грудня 2010 р. по лютий 2012 р.), три проценти річних у сумі 994015,58 грн. (за період з 21.11.2010 по 27.03.2012), судовий збір в сумі 64380,00 грн.

Позивач у позовній заяві вказав, що станом на дату пред’явлення позову (05.06.2015) борг відповідача за поставлений природний газ перед позивачем складає 2362640 грн. (заборгованість по основному боргу була частково погашена відповідачем 06.12.2012 на суму 0,43 грн. та 07.12.2012 на суму 22062518 грн.).

До теперішнього часу зобов’язання відповідачем в повному обсязі не виконане, в тому числі не сплачені в повному обсязі грошові кошти, стягнені за вищевказаним рішенням господарського суду. Ті зобов’язання, які частково були виконані відповідачем (часткове погашення основного боргу 06 та 07 грудня 2012), виконані ним несвоєчасно.

На підставі вказаних доводів та ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача втрат від інфляції в сумі 487850,82 грн. (за період жовтень 2013 р. – травень 2014 р.) та трьох процентів річних в сумі 737826,40 грн. (за період з 28.03.2012 по 25.06.2014) за прострочення оплати вартості природного газу поставленого відповідачу в жовтні-грудні 2010 р. за договором постачання природного газу від 14.10.2010 № 06/10-1182 ТЕ-20, та за прострочення сплати пені в сумі 1993170,87 грн., стягнутої за рішенням господарського суду Луганської області від 07.06.2012 по справі № 17/5014/832/2012.

Відповідач відзив та інші витребувані матеріали суду не подав.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав:

Згідно ч. 3 ст. 35 Господарського кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, обставини, встановлені рішенням господарського суду Луганської області від 07.06.2012 по справі № 17/5014/832/2012, яке набрало законної сили 23.06.2012, про наявність у відповідача боргу за поставлений природний газ та факт прострочення ним зобов’язань за договором постачання природного газу від 14.10.2010 № 06/10-1182 ТЕ-20, не потребують доказування у даній справі.

Факт часткового погашення відповідачем основного боргу за природний газ в сумі 22062518,43 грн. підтверджується платіжним дорученням відповідача від 06.12.2012 № 6448 та випискою з рахунку позивача від 07.12.2012 (їх завірені копії залучено до матеріалів справи).

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 7.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань» за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Однак при цьому слід мати на увазі, що у разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв'язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису частини другої статті 550 ЦК України проценти не нараховуються, інфляційні ж нарахування та нарахування трьох процентів річних на цю заборгованість можуть здійснюватися на загальних підставах відповідно до частини другої статті 625 названого Кодексу з дня, наступного за днем набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Рішенням господарського суду Луганської області від 07.06.2012 по справі № 17/5014/832/2012, яке набрало законної сили 23.06.2012, з відповідача на користь позивача стягнуто інфляційні нарахування за період прострочення з грудня 2010 р. по лютий 2012 р., три проценти річних за період з 21.11.2010 по 27.03.2012.

У даному позові заявлено до стягнення втрати від інфляції за період жовтень 2013 р. – травень 2014 р. та три проценти річних за період з 28.03.2012 по 25.06.2014, нараховані суму несплаченого боргу – 2362640 грн., на суму несвоєчасно сплаченого боргу – 22062518,43 грн. та на суму несплаченої пені – 1993170,87 грн.

Вказані втрати від інфляції та три проценти річних нараховані позивачем за інший, більш пізніший період, ніж було стягнуто рішенням господарського суду від 07.06.2012 по справі № 17/5014/832/2012.

Відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем, в зв’язку з чим, на вимогу позивача на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно обґрунтованому, перевіреному судом розрахунку позивача втрати від інфляції за період жовтень 2013 р. – травень 2014 р. складають 487850,82 грн., три проценти річних за період з 28.03.2012 по 25.06.2014 складають 737826,40 грн.

Вимоги про стягнення вказаних втрат від інфляції та трьох процентів річних є законними та обґрунтованими і тому, підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати позивача на судовий збір в сумі 24514 грн. підлягають відшкодуванню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго», м. Луганськ, вул. Куракіна, 23-а, ідентифікаційний код 24047779, на користь дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827, втрати від інфляції в сумі 487850,82 грн., три проценти річних в сумі 737826,40 грн., судовий збір в сумі 24514 грн.; наказ видати.

25 серпня 2015 р. було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 31 серпня 2015 р. і може бути оскаржене протягом 10 днів з цієї дати.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.В. Корнієнко