Постанова № 49428769, 18.08.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/1012/14

Головуючий у 1-й інстанції: Лабань Г.В.

Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.

18 серпня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Боровицького О. А. Граб Л.С.

за участю:

секретаря судового засідання: Мартинюк В.В.,

представника позивача: Підперигори Н.В.,

представників відповідача: Дробенюк О.О., Ткачук М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Поділля-Трансбуд" до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

в березні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Поділля-Трансбуд" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій областіпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0004212203 від 27 грудня 2013 року.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2014 року позов задоволено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2014 року постанову Хмельницького окружного адміністративного суду скасовано, прийнято нову, якою в задоволенні позову відмовлено.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 12 травня 2015 року скасував постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2014 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2014 року і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 липня 2015 року позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити, виходячи з наступного.

Так, судом першої інстанції встановлено, що на підставі ст.76 і п.200.10 ст.200 Податкового кодексу України працівниками Кам'янець-Подільської ОДПІ проведена камеральна перевірка даних, задекларованих позивачем у податковій звітності з податку на додану вартість за жовтень 2013 року, результати якої оформлені актом №146/22-09-22-03/33468780 від 11.12.2013 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 27.12.2013 року №0004212203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 100432,50 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 66955,0 грн. і штрафними санкціями в сумі 33477,50 грн.

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що Податковий кодекс України право платника податку на податковий кредит з податку на додану вартість ставить в залежність від отримання таким платником належним чином оформлених податкових накладних за результатами фактично здійснених господарських операцій, а не від правомірності оформлення реєстрів виданих та отриманих податкових накладних.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Згідно з п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до п. 201.15 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період - квартал, подають контролюючому органу копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді.

Згідно з п. 10 розділу І Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року №1492, (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) до податкової звітності з податку на додану вартість (далі - податкова звітність) належать: податкова декларація з податку на додану вартість; уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок; копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді; розрахунок податкових зобов'язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 04 листопада 2013 року позивач подав в електронному вигляді податкову декларацію з ПДВ з додатками за жовтень 2013 року зі статусом "звітна", в якій задеклароване податкове зобов'язання в сумі 73763,0 грн. та податковий кредит в сумі 11508,0 грн., та реєстр виданих та отриманих податкових накладних за жовтень 2013 року.

20 листопада 2013 року (до закінчення граничного строку подання податкової декларації) позивач подав в електронному вигляді податкову декларацію з ПДВ з додатками за жовтень 2013 року зі статусом "нова звітна", задекларувавши податкове зобов'язання в сумі 115701,0 грн. та податковий кредит в сумі 70180,0 грн., та реєстр виданих та отриманих податкових накладних. Реєстр виданих та отриманих податкових за жовтень 2013 року зі статусом "нова звітна" не прийнятий Міністерством доходів та зборів у зв'язку з допущеними помилками, що підтверджується копією квитанції №1 від 20.11.2013 року (том 1, а. с. 135). У вказаній квитанції позивачу було запропоновано виправити допущені помилки та відправити реєстр виданих та отриманих податкових накладних знову. Як встановлено судом з матеріалів справи та пояснень учасників процесу, виправлений реєстр виданих та отриманих податкових накладних позивачем до Міндоходів України не відправлявся.

Під час проведення камеральної перевірки податкової звітності позивача відповідачем порівняно відомості декларації з ПДВ з додатками за жовтень 2013 року від 20.11.2013 року, уточнюючого розрахунку з ПДВ за листопад 2013 року від 28.11.2013 року з відомостями реєстру виданих та отриманих податкових за жовтень 2013 року від 04.11.2013 року і встановлено розбіжності в сумі податкового кредиту в розмірі 66955,0 грн. Зазначена розбіжність стала підставою для висновків перевіряючих щодо завищення позивачем податкового кредиту за жовтень 2013 року та, відповідно, заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті за жовтень 2013 року, на 66955,0 грн.

П. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Відповідно до п. 3 розділу IV Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість у разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку чи декларації, до якої включені уточнені показники, повинні бути подані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників.

З аналізу вказаних норм слідує, що платнику податків надано право до закінчення граничного строку подання податкової декларації подати нову декларацію з виправленими показниками. При цьому, разом з поданнями декларації з виправленими помилками, позивач зобов'язаний подати реєстр виданих та отриманих податкових накладних з виправленими показниками.

Судом з матеріалів справи встановлено, що реєстр виданих та отриманих податкових накладних за жовтень 2013 року з уточнюючими показниками (відповідно до даних виправленої податкової декларації) до Міндоходів не подавався (поданий реєстр не прийнято у зв'язку за наявністю помилок).

Відповідно до п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до податкової декларації з ПДВ за жовтень 2013 року та уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за жовтень 2013 року платником задекларований податковий кредит в сумі 70180 грн. В електронному реєстрі виданих та отриманих податкових накладних відображено отримані від постачальників податкові накладні на суму 11508 грн. У розділі 2 копії записів в реєстрі податкові накладні на суму 58598 грн. та постачальники не відображені.

Крім того, під час перевірки податковим органом встановлено, що TOB "БК "Поділля- Трансбуд" в податковій декларації з ПДВ за жовтень 2013 року проведено коригування податкового зобов'язання на (-) 8357 грн. У розділі 1 копії записів в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за жовтень 2013 року не відображено, по якому саме контрагенту - постачальнику та якій податкові накладній проведено зменшення кількісних показників та зменшення ПДВ в сумі 8357 грн.

Враховуючи, що реєстр виданих та отриманих податкових накладних не містить записів щодо податкових накладних на суму ПДВ 66955 грн., у позивача були відсутні підстави для відображення вказаної суми в податковій декларації з ПДВ за жовтень 2013 року.

Згідно з вимогами п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України податковим органом було правомірно збільшено позивачу суму податкового зобов'язання з ПДВ на 66955 грн.

Вищий адміністративний суд України, скасовуючи постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2014 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2014 року, виходив з того, судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують чи спростовують реальність здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами, за результатами яких позивачем сформовано податковий кредит за жовтень 2013 року на суму 66955 грн.; питання щодо фактичної сплати позивачем податку на додану вартість в ціні товарів (робіт, послуг), що придбані платником податку; руху активів в процесі здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами з документальним підтвердженням.

Відповідно до ч. 5 ст. 227 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Судом апеляційної інстанції витребувано та оглянуто в судовому засіданні документи на підтвердження реальності господарських операцій, відповідно до яких позивачем сформовано податковий кредит за жовтень 2013 року на суму 66955 грн.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти встановлення судом реальності господарських операцій, оскільки підставою для висновків податкового органу щодо заниження позивачем податку на додану вартість стали результати камеральної перевірки під час якої перевірялась виключно податкова звітність позивача за жовтень 2013 року. Питання реальності господарських операцій, фактичної сплати податку на додану вартість в ціні товарів (робіт, послуг) та руху активів в процесі здійснення господарських операцій не були предметом камеральної перевірки. Оскаржене податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем у зв'язку з відсутністю підтвердження у встановлений Законом спосіб права на податковий кредит відповідно до поданого звіту за жовтень 2013 року на суму 66955 грн., що підтверджується відсутністю записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального права, а також враховано не всі встановлені у справі обставини, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Згідно зі ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області задовольнити.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 липня 2015 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 31 серпня 2015 року.

Головуючий Сапальова Т.В.

Судді Боровицький О. А.

Граб Л.С.