Постанова № 49428696, 31.08.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2015 р. Справа № 524/5850/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Водолажської Н.С. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної ради міста Кременчука Полтавської області на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24.07.2015 р. по справі №524/5850/15-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної ради міста Кременчука Полтавської області

про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії щодо нарахування та виплати одноразової компенсації,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернулась до суду із адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної ради міста Кременчука Полтавської області, в якому просила:

- визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної Ради м. Кременчука Полтавської області щодо відмови позивачу на отримання одноразової компенсації сім'ям, що втратили годувальника із числа осіб, які належать до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, відповідно до вимог статті 48 Закону Української РСР «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Стандарту надання послуги з призначення компенсаційних виплат громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 23.03.2012 року №158 (зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10 квітня 2012 року за № 534/20847), в розмірі сім тисяч п'ятсот вісімдесят шість грн.;

- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної Ради м. Кременчука Полтавської області нарахувати та виплатити одноразову компенсацію позивачу, як сім'ї, що втратила годувальника із числа осіб, які належать до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою згідно зістаттею 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", «Стандарту надання послуги з призначення компенсаційних виплат громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 23.03.2012 року №158 (зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10 квітня 2012 року за № 534/20847), в розмірі сім тисяч п'ятсот вісімдесят шість грн.;

- зобов'язати відповідача подати суду звіт про виконання судового рішення протягом 1 місяця з дня набрання постановою законної сили;

- стягнути з відповідача судовий збір.

За наслідками розгляду справи в порядку скороченого провадження постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24.07.2015 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної Ради м. Кременчука Полтавської області щодо відмови позивачу на отримання одноразової компенсації сім'ям, що втратили годувальника із числа осіб, які належать до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою.

Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної Ради м. Кременчука Полтавської області нарахувати та виплатити одноразову компенсацію позивачу, як сім'ї, що втратила годувальника із числа осіб, які належать до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою згідно зістаттею 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної Ради м. Кременчука Полтавської області подати суду звіт про виконання судового рішення протягом 1 місяця з дня набрання постановою законної сили.

Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної Ради м. Кременчука Полтавської області на користь позивача судовий збір в розмірі 73,08 грн.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до неправомірного висновку про їх обґрунтованість. Зазначив, що оскільки позивач не втратила годувальника, не перебувала на утриманні померлого та не є матір'ю померлого, то відповідно і не має права на отримання одноразової компенсації.

Позивач правом надання письмових заперечень на апеляційну скаргу не скористався.

На підставі п.3 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що позивач булла дружиною ОСОБА_2, який був учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії.

Відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно експертного висновку Харківської міжвідомчої експертної комісії № 547 від 17.12.2008 року захворювання, що призвело до смерті ОСОБА_2, пов'язано з роботою по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Позивач має статус дружини померлого громадянина із числа ліквідаторів категорії 2-А, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою, має посвідчення члена сім'ї загиблого.

Позивач звернулася до відповідача з письмовою заявою щодо проведення виплат відповідно до вимог ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Листом від 08.04.2015 року відповідач відмовив у проведенні вищезазначеної виплати.

Не погоджуючись із вказаною відмовою, позивач звернулась до суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у позивача права на отримання одноразової компенсації, як особі, що втратила годувальника із числа осіб, які належать до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою згідно зі статтею 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Крім того, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача суми судового збору та встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.

Колегія суддів частково погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на такі обставини.

Статтею 64 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов'язується відшкодувати її за втрату годувальника, якщо його смерть пов'язана з Чорнобильською катастрофою.

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", передбачено одноразову компенсацію учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до довідки ТОВ «Житлорембудсервіс» від 22.10.2008 року №2378, ОСОБА_2 на день своєї смерті фактично проживав разом із своєю дружиною ОСОБА_1 Після смерті чоловіка, позивач повторно у шлюб не вступала.

Враховуючи наведене та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів дійшла висновку про наявність у позивача права на отримання одноразової компенсації, що визначена ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є спеціальним законом, а Закони України "Про пенсійне забезпечення" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на які посилаєтья відповідач, регулюють порядок призначення пенсій, у той час, як позивач просить виплатити їй не пенсію, а одноразову грошову компенсацію.

Нормою ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не передбачено, що особа, яка відноситься до сім'ї, яка втратила годувальника, має бути непрацездатною.

Таким чином, колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача з приводу відсутності у позивача права на отримання одноразової компенсації через те, що на день смерті чоловіка вона не досягла пенсійного віку, а тому не може вважатися непрацездатною.

Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям зазначеним в ч. 3 ст. 2 КАС України, колегія суддів прийшла до висновку, що відмова відповідача у призначенні позивачу одноразової компенсації є неправомірною.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності у позивача права на отримання одноразової компенсації , колегія суддів вважає необґрунтованими з вищезазначених підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції по справі.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині визнання протиправними дій та зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної Ради м.Кременчука Полтавської області нарахувати та виплатити одноразову компенсацію позивачу, як сім'ї, що втратила годувальника із числа осіб, які належать до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою згідно зі статтею 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Таким чином, рішення суду першої інстанції в цій частині є законним та обґрунтованим, в зв'язку з чим, не підлягає скасуванню та задоволенню вимог апелянта, відповідача у справі.

Колегія суддів також вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо наявності встановлених ст.267 КАС України підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в частині зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної Ради м. Кременчука Полтавської області подати суду звіт про виконання судового рішення протягом 1 місяця з дня набрання постановою законної сили.

Разом з тим, дійшовши правомірного висновку про обґрунтованість вказаної частини позовних вимог, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, що виявилось в наступному.

Відповідно до ч.1.ст. 87 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаний з розглядом справи.

Так, під час розподілу судових витрат, суд першої інстанції дійшов висновку, що сплачений позивачем судовий збір за подання адміністративного позову підлягає стягненню на його користь з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної Ради м. Кременчука Полтавської області.

Колегія суддів не погоджується з даними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Пунктом 16 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі - Порядок), зокрема, зазначено, що органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів, зокрема, для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів.

Відповідно до п. 19 Порядку, безспірне списання коштів з державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюється органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Колегія суддів зазначає, що виконання судових рішень в адміністративних справах про стягнення судових витрат з державного або місцевого бюджету повинно здійснюватись органами Державного казначейства шляхом списання коштів з рахунків відповідного бюджету, до якого зараховувались надходження від сплати цих судових витрат, за умови надання особою, на користь якої ухвалене рішення, всіх підтверджуючих документів.

Таким чином. судовий збір повертається за рахунок зарахованої суми коштів до бюджету, внесеної позивачем, з відповідного рахунку, на який такі кошти зараховувались.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції помилково присуджено стягнення на користь позивача суми судового збору з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної Ради м. Кременчука Полтавської області, а не з Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З урахуванням встановлених обставин у справі та допущених судом першої інстанції порушень норм процесуального права, колегія суддів вважає, що постанова Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 24.07.2015р. по справі №524/5850/15-а в частині стягнення з відповідача суми судового збору не відповідає вимогам ст.159 КАС України, а тому відповідно до ч.2 ст. 205 ст. 202 КАС України підлягає скасуванню в цій частині, з прийняттям нової постанови про стягнення вказаних коштів з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної ради міста Кременчука Полтавської області - залишити без задоволення.

Постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24.07.2015 р. по справі №524/5850/15-а скасувати в частині стягнення з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної Ради м.Кременчука Полтавської області на користь ОСОБА_1 судового збору у розмірі 73,08 грн.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІН НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 73 (сімдесят три) грн. 08 коп.

В іншій частині постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24.07.2015р. по справі №524/5850/15-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Калиновський В.А.