Ухвала суду № 49428611, 31.08.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2015 р.Справа № 541/1110/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Калиновського В.А. , Філатова Ю.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Миргородської районної державної адміністрації Полтавської області на постанову Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 13.07.2015р. по справі №541/1110/15-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління праці та соціального захисту населення Миргородської районної державної адміністрації Полтавської області

про визнання дій неправомірними та зобов'язання надати статус члена сім'ї померлого (загиблого) ветерана війни та видати посвідчення з написом "Посвідчення члена сім'ї загиблого",

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернулась до суду із адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Миргородської районної державної адміністрації Полтавської області, в якому просила:

- визнати дії відповідача щодо відмови у наданні статусу члена сім'ї померлого (загиблого) ветерана війни учасника бойових дій неправомірними;

- зобов'язати відповідача надати статус члена сім'ї померлого (загиблого) ветерана війни та видати посвідчення з написом «Посвідчення члена сім'ї загиблого».

В обґрунтування позовних вимог вказує, що позивач була дружиною ОСОБА_2, що який мав статус ветерана війни - учасника бойових дій та був інвалідом першої групи загального захворювання, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Після смерті чоловіка позивач звернулась до відповідача із заявою про встановлення їй статусу вдови учасника бойових дій та призначення їй відповідних пільг згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Листом № 01-03/1532 від 01.04.2015 року відповідач відмовив у наданні статусу. Не погоджуючись із вказаною відмовою, позивач звернулась до суду із даним позовом.

Постановою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 13.07.2015 року позов задоволено.

Визнано неправомірними дії відповідача щодо відмови позивачу у наданні статусу члена сім'ї померлого (загиблого) ветерана війни учасника бойових дій.

Зобов'язано відповідача надати позивачу статус члена сім'ї померлого (загиблого) ветерана війни та видати посвідчення з написом «Посвідчення члена сім'ї загиблого».

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 13.07.2015 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку щодо наявності у позивача права на отримання статусу члена сім'ї померлого (загиблого) ветерана війни.

Позивач правом надання письмових заперечень на апеляційну скаргу не скористався.

Позивач та представник відповідача про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Позивач надав до суду заяву, в якій просила розглянути справу без її участі.

Колегія суддів на підставі п.2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивачка з 12.12.1969 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Згідно посвідчення серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 мав статус ветерана війни - учасника бойових дій, а відповідно довідки Сер. МСЕ № 0337470 він був інвалідом 1 групи загального захворювання, безстроково.

Після смерті чоловіка позивач звернулась до відповідача із заявою про видачі їй посвідчення вдови учасника бойових дій.

Листом від 01.04.2015 року № 01-09/1532 відповідач відмовив у задоволенні заяви.

Як було встановлено під час розгляду справи, фактичною підставою для відмови позивачу у наданні статусу члена сім'ї померлого (загиблого) ветерана війни, слугували висновки відповідача про те, що п. 2 ст.10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» стосується лише дружин померлих інвалідів загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які служили під час Великої Вітчизняної війни. Також, для отримання статусу з підстав п. 1 ст. 10 вказаного Закону необхідно встановити причинний зв'язок смерті чоловіка з отриманим захворюванням в період проходження служби.

Не погодившись із вказаною відмовою, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки чоловік позивача при житті відносився до учасника бойових дій, на позивача розповсюджуються вимоги пункту 2 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Статтею 64 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Так, Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначає статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

За змістом ст. 1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров'я й активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров'я.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни, а нормативні акти органів державної влади і органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим законом, є недійсними.

Статтею 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Відповідно до ст.18 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії к соціального захисту", ветеранам війни вручаються посвідчення та нагрудні знаки. Порядок виготовлення та видачі посвідчень і знаків встановлюється Кабінетом Міністрів України та міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.

На виконання наведеної статті постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 р. N302 було затверджено Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни.

У відповідності до абз. 2 п. 7 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 р. № 302 "Посвідчення інваліда війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім'ї загиблого" видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.

Під час розгляду справи встановлено та підтверджено наявними в ній доказами, що згідно посвідчення серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 мав право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій та відповідно довідки Сер МСЕ № 0337470 мав статус інваліда І групи загального захворювання.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", його чинність поширюється на дружин (чоловіків) померлих інвалідів Великої Вітчизняної війни, а також дружин (чоловіків) померлих учасників війни і бойових дій, партизанів і підпільників, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених положень закону, колегія суддів дійшла висновку, що для встановлення позивачу статусу дружини померлого учасника бойових дій необхідна наявність наступних обставин:

- наявність у померлого чоловіка статусу учасника бойових дій;

- визнання померлого чоловіка за життя інвалідом від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге.

Отже, враховуючи наведене та наявні в матеріалах справи докази, у позивача наявні всі необхідні підстави для встановлення статусу дружини померлого учасника бойових дій і отримання відповідного посвідчення.

Відповідно до п.4 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 р. № 302, особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (стаття 10 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення члена сім'ї загиблого".

Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям зазначеним в ч. 3 ст. 2 КАС України, колегія суддів прийшла до висновку, що відмова відповідача у наданні статусу члена сім'ї померлого (загиблого) ветерана війни учасника бойових дій є неправомірною.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності у позивача права на отримання статусу члена сім'ї померлого (загиблого) ветерана війни, колегія суддів вважає необґрунтованими з вищезазначених підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції по справі.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 13.07.2015р. по справі №541/1110/15-а відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Миргородської районної державної адміністрації Полтавської області залишити без задоволення.

Постанову Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 13.07.2015р. по справі №541/1110/15-а за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Миргородської районної державної адміністрації Полтавської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання надати статус члена сім'ї померлого (загиблого) ветерана війни та видати посвідчення з написом "Посвідчення члена сім'ї загиблого" залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Калиновський В.А. Філатов Ю.М.