Ухвала суду № 49428501, 25.08.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2015 р.Справа № 820/4641/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Перцової Т.С. , Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного сільськогосподарського підприємства "Україна" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2015р. по справі № 820/4641/15

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Дворічанському районі Харківської області

до Приватного сільськогосподарського підприємства "Україна"

про стягнення заборгованності,

ВСТАНОВИЛА:

Управління Пенсійного фонду України в Дворічанському районі Харківської області звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ПСП "Україна" несплачену суму відшкодувань по пільгових пенсіях в розмірі 9415,18 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18 червня 2015 року адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Дворічанському районі Харківської області задоволено. Стягнуто з Приватного сільськогосподарського підприємства "Україна" на користь Управління пенсійного фонду України в Дворічанському районі Харківської області несплачену суму відшкодувань по пільгових пенсіях за березень - квітень 2015 року в розмірі 9415,18 грн.

ПСП "Україна" не погоджується з вказаною постановою суду, в апеляційній скарзі вказує, судом першої інстанції не надано належну правову оцінку обставинам справи та невірно застосовано норми матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2015р. скасувати , прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги з посиланням на ч.2 «Прикінцевих положень» Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" стверджує, що позивач не несе ніяких фактичних витрат з виплати і доставки пільгових пенсій колишнім працівникам відповідача, оскільки виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день і підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, пенсія яким призначені відповідно до пунктів "в"-"е" та "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. Отже, такі виплати на думку апелянта виплачуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Апеляційна скарга розглядається відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що ПСП "Україна" зареєстровано як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України та зобов'язаний сплачувати кошти на відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", працівникам якого було призначено пенсії на пільгових умовах на підставі п.п. "в"-"з" ст.ст. 13, 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Матеріалами справи підтверджено, що на підприємстві відповідача на посадах, які відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" віднесені до посад, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, працювали працівники ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 - займали на підприємстві посади тракториста - машиніста або доярки , яким призначена пенсія за віком на пільгових умовах за Списком № 2, відповідно до п. "в"- "з" ст. 13 Закон України "Про пенсійне забезпечення ".

На адресу ПСП "Україна" позивачем надіслані повідомлення з розрахунком фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "в" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за березень-квітень 2015 року та повідомлення про відшкодування витрат на виплату пільгових пенсій за вказаний період, копії яких містяться в матеріалах справи.

Згідно наданого позивачем розрахунку суми заборгованості загальна сума фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пунктів "б" - "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення "за Списком № 2, за березень-квітень 2015 року складає 9415,18 грн.

Склад витрат та їх фактичне понесення позивачем підтверджується довідками про підтвердження наявного трудового стажу, виданими відповідачем, розрахунками, повідомленнями, виписками з банку та платіжними дорученнями, копії яких наявні у матеріалах справи.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач зобов'язаний відшкодовувати органам Пенсійного фонду суму фактичних витрат на виплату і доставку пенсії, призначені на пільгових умовах працівникам , яким призначено пенсії на пільгових умовах згідно із п.п. "в"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Пенсія, що нараховується органами Пенсійного фонду України, доставляється та виплачується одержувачам (пенсіонерам) підприємствами поштового зв'язку згідно з Законом України "Про зв'язок" та Інструкції про виплату та доставку пенсій, соціальних допомог національним оператором поштового зв'язку, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 28 квітня 2009 року № 14-1, а також наказом Міністерства транспорту та зв'язку України, Міністерства праці та соціальної політики України від 28 квітня 2009 року № 464/156, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 липня 2009 р. за № 592/16608. За пересилання, доставку і виплату пенсій органи Пенсійного фонду сплачують кошти підприємствам поштового зв'язку за тарифами, встановленими Наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації України "Про затвердження тарифів на оплату послуг, пов'язаних з виплатою і доставкою державних пенсій та грошової допомоги" від 22 липня 2004 року № 166, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 серпня 2004 р. за № 976/9575.

За змістом пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" N 1058-ІУ (далі - Закон N 1058-ІV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону N 1058-ІУ в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України від 5 листопада 1991 року N 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон N 1788-ХІІ). У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону N 1058-ІУ. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку вказаних пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" діяв Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.97 № 400/97-ВР.

За правилами абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону N 1058-1V підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком N 1, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

В абзаці п'ятому цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в" - "е" та "ж" статті 13 Закону N 1788-Х1І, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Відповідно до ч. 4 п. 1 ст. 2 Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.97 № 400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону N 1788-ХІІ до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону N 1788-ХІІ.

З 1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28.12.2014 року №71-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким внесено зміни до Податкового кодексу України, а саме з переліку загальнодержавних податків і зборів виключено фіксований сільськогосподарський податок.

Отже, для платників єдиного податку виключень щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, на момент звернення до суду, чинним законодавством не передбачено.

Аналіз наведених положень дає підстави дійти висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодовувати органам Пенсійного фонду суми фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пп. «б»-«з» ст.13 Закону N 1788-ХІІ.

Винятком із цього правила є лише порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, оскільки за змістом абзацу п'ятого підпункту 1 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону N 1058-ІV виплата пенсій таким особам здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, то і витрати на виплату та доставку пільгових пенсій покриваються за рахунок ПФУ та Державного бюджету України відповідно.

Однак специфіка такого порядку полягає в особливостях пенсійного забезпечення зазначених осіб.

Так, зі змісту статті 14 Закону N 1788-ХІІ вбачається, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років.

Виходячи зі змісту положень пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону N 1058-ІV у контексті статті 14 Закону N 1788-ХІІ можна зробити висновок, що порядок, за якого витрати на доставку пільгових пенсій покриваються до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України, стосується лише витрат на виплату та доставку пенсій, призначених особам на підставі статті 14 Закону N 1788-ХІІ.

Таким чином, висновок суду першої інстанції у справі, що розглядається, про наявність обов'язку відповідача відшкодувати управлінню ПФУ витрати на виплату та доставку пенсій, які згідно з розрахунком, складеним останнім відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати, страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою ПФУ від 19 грудня 2003 року № 21-1, призначені працівникам відповідача відповідно до пунктів "в та д" частини першої статті 13 Закону № 1788-XII, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Отже, посилання апелянта на те, що фактичні витрати на виплату та доставку пенсій у спірних відносинах повинні здійснюватися за рахунок коштів Державного бюджету України, є хибними.

Вищевказаний висновок колегії суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 05.06.2012 року.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що до набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" питання про відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених, зокрема, відповідно до пунктів "б"-"з" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", було врегульовано Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 №400/97-ВР, відповідно до положень якого відповідач входить до переліку платників збору на обов'язкове державне пенсійне забезпечення.

Відповідно до абзацу 4 пункту 1 статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

З 01.01.2015 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII, яким внесено зміни до Податкового кодексу України, а саме, з переліку загальнодержавних податків і зборів виключено фіксований сільськогосподарський податок.

Аналіз викладеного свідчить, що платники, які раніше перебували на обліку, як платники фіксованого сільськогосподарського податку з 01.01.2015 зобов'язані відшкодовувати Пенсійному фонду суми понесених витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених працівникам цих підприємств.

Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-ІV, відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій Пенсійному фонду України здійснюється незалежно від фінансового стану платника страхових внесків, форми власності та джерел фінансування.

Таким чином, платники здійснюють відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, вже призначених відповідно до пунктів „б"-„з" статті 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Тобто, вищезазначені зміни стосуються і пенсіонерів, яким призначена пенсія на пільгових умовах за списком №2.

На виконання вимог Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за № 64/8663, (далі по тексту - Інструкція) позивачем на адресу відповідача направлені розрахунки фактичних витрат на виплату пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення».

Приписами п. 2.1.1 та п. 6.1 Інструкції покладено обов'язок на відповідача відшкодовувати витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в розмірі 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Відповідно до п. 6.8. Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату пенсій, призначених на пільгових умовах.

Однак, всупереч зазначеним вище вимогам чинного законодавства, відповідачем не сплачено суми фактичних витрат на виплату і доставку пенсій за березень-квітень 2015 року, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за списком № 2 у розмірі 9415,18 грн.

Відповідно до частини першої статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідач доказів на спростування вищевикладеного або доказів сплати боргу до суду апеляційної інстанції не надав.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, висловленій у постановах від 25 вересня 2012 року та 17 грудня 2013 року (справи № 21-293а12 та №21-453а13), від 11 лютого, 15 липня 2014 року (№№ 21-471а13, 21-261а14 відповідно, які відповідно до положень статті 244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги є помилковими та не спростовують правомірність висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується повністю із висновком суду першої інстанції, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідно рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судове рішення не підлягає скасуванню, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Україна" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2015р. по справі № 820/4641/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.Судді(підпис) (підпис) Перцова Т.С. Тацій Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 31.08.2015 р.