Постанова № 49428326, 27.08.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2015 р. Справа № 815/2592/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С. О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Стас Л.В.

суддів - Турецької І.О., Косцової І.П.

за участю секретаря -Шановської М.О.

за участю представника апелянта -Павел О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Південьсантехмонтаж» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Південьсантехмонтаж» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Південьсантехмонтаж" (надалі по тексту - позивач або ТОВ "Південьсантехмонтаж") звернулося з позовом до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (надалі по тексту - відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.07.2012 року № 0001602200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 100 032 грн. (за основним платежем - 940 763 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 159 269 грн.) та № 0001592200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 862 021 грн. (за основним платежем - 753 283 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 108 738 грн.)

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року - в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі, ТОВ "Південьсантехмонтаж", посилаючись на порушення судом 1-ї інстанції норм матеріального і процесуального права, просить постанову суду від 02.04. 2015 року - скасувати, прийняти нову постанову про задоволення позову.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши

законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, відмовляючи в позові, виходив з того, що при складанні первинних бухгалтерських документів суб'єктами господарювання допущено порушення, які унеможливлюють визначення за такими документами самої суті проведених господарських операцій, змісту обсягу та вартості наданих позивачу послуг вказаними контрагентами, не дають можливості чітко встановити осіб, які підписували певні первинні документи, а також дату та місце їх складання.

Однак з таким висновком суду першої інстанції погодитись неможливо з наступних підстав.

Судом встановлено, що у період з 05.07.2012 року по 13.07.2012 року на підставі службового посвідчення серії УОД № 172774 та наказу від 26.06.2012 року № 280 ДПС в Одеській області (т.2 а.с. 140), головним державним податковим ревізором-інспектором Радченко І.Г. у відповідності до п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, гл. 8 р. ІІ Податкового кодексу України проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "Південьсантехмонтаж" з питань взаємовідносин з ТОВ "СП ЕТО", ТОВ "РІП", ТОВ "ВС КОНАРІТ".

За результатами вказаної перевірки складено акт №19/22-80/34994344 від 17.07.2012 року "Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "Південьсантехмонтаж" з питань взаємовідносин з ТОВ "СП ЕТО", ТОВ "РІП", ТОВ "ВС КОНАРІТ", відповідно до висновку якого встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6, п. 7.2, п.п. 7.4.5., п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся на загальну суму 753 283 грн., в тому числі: липень 2010 року на 7751 грн., вересень 2010 року на 291 грн., жовтень 2010 року на 1153 грн., листопад 2010 року на 819 грн., грудень 2010 року на 416522 грн., січень 2011 року на 318337 грн., липень 2011 року на 8410 грн.; п. 5.1, п.п. 5.2.1, п. 5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п. 14.1.27, 14.1.36 п.14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 940763 грн., в тому числі: 3 квартал 2010 року на 10052 грн., 2010 рік на 637070 грн., 1 квартал 2011 року на 294021 грн., 2-3 квартали 2011 року на 9672 грн. (а.с. 19-38 том 1).

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 26.07.2012 року № 0001602200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 100 032 грн. (за основним платежем - 940 763 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 159 269 грн.) та № 0001592200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 862 021 грн. (за основним платежем - 753 283 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 108 738 грн.) (а.с. 17-18 том 1).

Як вбачається з акту перевірки, підставою для донарахування позивачу сум податку на додану вартість та податку на прибуток стали висновки відповідача про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість у перевіряємий період на загальну суму 753 283 та валових витрат на загальну суму 4 115 214,83 грн. по господарських операціях з ТОВ "СП ЕТО", ТОВ "РІП", ТОВ "ВС КОНАРІТ".

Порядок формування податкового кредиту та витрат визначено Законами України "Про податок на додану вартість", "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинними на момент виникнення спірних правовідносин), Податковим кодексом України від 02.12.2010 року № 2755-VI (надалі по тексту - ПК України).

Приписами п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6, п. 7.2, п.п. 7.4.5., п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п.п. 7.2.3). Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (п.п. 7.2.6). Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.п. 7.4.5).

Відповідно до п.198.1, п. 198.6 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (п.п. "а" п.198.1). Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6).

Положеннями п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п. 5.1). До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (п. 5.2.1).

В п.138.2 ст.138 ПК України зазначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як вбачається з матеріалів справи, 08 червня 2010р. між ТОВ "Південьсантехмонтаж" та ТОВ "АК Інжинірінг" було укладено Договір субпідряду № 08/06-9 на виконання робіт по монтажу сантехсистем при реконструкції існуючих та будівництві нових об'єктів національного спортивного комплексу «Олімпійський» по вул. Червоноармійській, 55 у Печерському районі м. Києва.

29 червня 2010р. між ТОВ "Південьсантехмонтаж" та ТОВ "АК Інжинірінг" було укладено Договір субпідряду № 29-06/12 на виконання робіт по монтажу сантехсистем при реконструкції існуючих та будівництві нових об'єктів національного спортивного комплексу «Олімпійський» по вул. Червоноармійській, 55 у Печерському районі м. Києва.

На виконання вказаних договорів ТОВ "Південьсантехмонтаж" були укладені наступні договори:

договір субпідряду № 3 від 11.01.2011 року з ТОВ "СП ЕТО";

договір оренди технічних засобів № 2/7 від 07.07.2010 року з ТОВ "ВС КОНАРІТ";

договір купівлі-продажу № Р-84 від 01.07.2011 року з ТОВ "РІП".

Суд першої інстанції зазначив, що ці договори оформлено неналежним чином, з суттєвими порушеннями та за відсутністю певних реквізитів, у зв'язку із чим не підтверджено реальність господарських операцій, вчинених ТОВ "Південьсантехмонтаж".

Проте, колегія суддів не може погодитись з вказаним висновком суду першої інстанції, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, договори ТОВ "Південьсантехмонтаж" з контрагентами містять дату підписання та інші необхідні положення, зокрема предмет, умови вчинення правочину та оплати.

Крім того, реальність господарських операцій позивача з його контрагентами, підтверджується копіями актів здачі-прийняття робіт, банківськими виписками, видатковими та податковими накладними, які містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт надання послуг.

Таким чином, конкретизація положень Договору міститься в інших первинних документах, наданих до адміністративного позову ТОВ "Південьсантехмонтаж".

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

На підтвердження розумної обережності Позивача при виборі контрагентів ТОВ «СП ЕТО», ТОВ «ВС КОНАРІТ», ТОВ «РІП» та перевірки їх ділової репутації, Позивач надав суду докази, які підтверджують отримання ТОВ «СП ЕТО», ТОВ «ВС КОНАРІТ» дозволів на провадження господарської діяльності, а саме:

- Ліцензії (серія АВ № 192383), виданої ТОВ «СП ЕТО» Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України 01 вересня 2006р. на підставі наказу від 01 вересня 2006р. № 35-Л;

- Переліку видів робіт провадження будівельної діяльності до Ліцензії АВ №192383, виданої Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України 01 вересня 2006р., наказ № 35-Л;

- Ліцензії (серія АВ № 488379), виданої ТОВ «ВС КОНАРІТ» Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві Міністерства регіонального розвитку та будівництва України 08 грудня 2009р. на підставі наказу від 08 грудня 2009р. № 20-Л;

- Переліку робіт провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (додаток до Ліцензії АВ № 488379, виданої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві 08 грудня 2009р., наказ № 20-Л).

Посилання ДПІ в в Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області на порушення, виявлені під час перевірки контрагентів позивача, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Стосовно посилань податкового органа на нікчемність правочинів, укладених ТОВ "Південьсантехмонтаж" з ТОВ "СП ЕТО", ТОВ "ВС КОНАРІТ", ТОВ "РІП", які не спричиняють реального настання правових наслідків, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст.203 цього Кодексу. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України, згідно з якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст. 228 ЦК України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, доказів існування відповідних обставин у даній справі податковим органом під час розгляду справи не надано.

Окрім того, жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними із застосуванням відповідних наслідків в результаті вчинення таких правочинів, оскільки правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку.

Отже, ТОВ "Південьсантехмонтаж" належними та допустимими доказами було підтверджено реальне здійснення господарських операцій з ТОВ "СП ЕТО", ТОВ "ВС КОНАРІТ", ТОВ "РІП", що не викликає сумнівів у тому, що діяльність позивача була направлена на реальне настання економічних наслідків.

Крім того, відповідно до ч.5 ст. 227 КАС України - висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

В ухвалі від 22.01.2015 року Вищий адміністративний суд України, скасовуючи попередні рішення по даній справі, зазначив, що пославшись на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 29 червня 2011 року по справі № 1-1216/11, суди попередніх інстанцій залишили поза увагу те, що частиною 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України установлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування ним витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Проте, у вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 29 червня 2011 року по справі №1-1216/11, і так само у поясненнях ОСОБА_3, ОСОБА_4 , наданих останніми у рамках розслідування кримінальних справ, відсутні посилання на незаконність або фіктивність діяльності конрагентів за господарськими операціями з позивачем в охоплений перевіркою період.

При реальності господарських операцій на підставі укладених договорів обставина, що договір та документи, що підтверджують її виконання від контрагентів оформлені за підписом особи, що заперечує їх підписання та наявність у нього повноважень як керівника, саме по собі не є безумовним та достатнім доказом, що свідчить про отримання платником податків необґрунтованої податкової вигоди.

Таким чином, колегією суддів досліджено в повній мірі реальність спірних господарських операцій, добросовісність дій платника податків, а також відповідність даних, які наведені у відповідних первинних документах.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до невірного вирішення спору, а тому оскаржуване судове рішення є необґрунтованим, і підлягає скасуванню.

Керуючись ч. 1 ст. 195, п.3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 254 КАС

України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

« Південьсантехмонтаж» - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Південьсантехмонтаж» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Південьсантехмонтаж» - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 26.07.2012 року № 0001602200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 100 032 грн. (за основним платежем - 940 763 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 159 269 грн.) та № 0001592200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 862 021 грн. (за основним платежем - 753 283 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 108 738 грн.).

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з моменту виготовлення її в повному обсязі.

Головуючий:

Судді: