Ухвала суду № 49428164, 01.03.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2012 р. Справа № 35016/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Довгополова О.М., Глушка І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Гощанського районного автотранспортного підприємства виробничого автотранспортного обєднання Рівненської облспоживспілки на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2010 року у справі за адміністративним позовом прокурора Гощанського району Рівненської області в інтересах держави в особі Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції до Гощанського районного автотранспортного підприємства виробничого автотранспортного обєднання Рівненської облспоживспілки про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

31 серпня 2010 року прокурор Гощанського району Рівненської області звернувся в суд з адміністративним позовом в інтересах держави в особі Гощанської міжрайонної державної податкової інспекції, в якому просив стягнути з Гощанського районного автотранспортного підприємства виробничого автотранспортного обєднання Рівненської облспоживспілки податковий борг в розмірі 2210 грн..

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2010 року, ухваленою в порядку скороченого провадження у відповідності до вимог ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України, позов задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що підставою для звернення прокурора з позовом стала заборгованість з податку на прибуток, яка виникла внаслідок винесення податковим органом податкового повідомлення-рішення № 004091540/0 від 23.12.2009 року. Вказане податкове повідомлення-рішення та друга податкова вимога № 2/14 від 02.03.2010 року відповідачем оскаржені в судовому порядку і 10.09.2010 року Рівненським окружним адміністративними судом відкрито провадження в справі.

Відповідач вважає, що при зазначених обставинах суд повинен був зупинити провадження в справі до набрання чинності рішення суду в справі про оскарження податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене, відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та залишити позовну заяву буз розгляду.

Оскільки особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, апеляційний суд у відповідності до пункту 2 частини 1 статі 197 КАС України вважає можливим здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

З матеріалів справи суд вбачає, що Гощанською МДПІ проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності подання податкової звітності, за результатами якої складено акт №004501537/01737524 від 16.12.2009 року. Під час перевірки встановлено несвоєчасне подання відповідачем декларацій з податку на прибуток у 2006 -2009 роках.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 004091540/0 від 23.12.2009 року, яким відповідачу визначено суму податкового зобов'язання за штрафними санкціями по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 2210,00 грн..

Враховуючи приписи пп.4.1.4. п.4.1. ст.4 Закону України №2181-ІІІ від 21.12.2000 року ,,Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами та п.11.1 ст.11 Закону України№334/94-ВР від 28.12.1994 року ,,Про оподаткування прибутку підприємств (які були чинними на час виникнення спірних правовідносин), суд першої інстанції вірно встановив, що декларації з податку на прибуток відповідач зобовязаний був подавати протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Оскільки відповідач протягом 2006 2009 років не подавав декларації , суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність застосування податковим органом до відповідача штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 2210 грн. у відповідності до пп.17.1.1. п.17.1 ст.17 Закону №2181-ІІІ, яким передбачено, що платник податків, який не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Відповідно до п.17.3. ст.17 Закону №2181-ІІІ сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Податковим органом на адресу відповідача було направлено податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 004091540/0 від 23.12.2009 року. Однак, в звязку з поверненням поштою не врученого податкового повідомлення-рішення, податковим органом складено та розміщено на дошці оголошень акт № 00061540/01737524 від 11.01.2010 року.

На час вирішення справи доказів оскарження позивачем податкового повідомлення-рішення форми № 004091540/0 від 23.12.2009 року в адміністративному чи судовому порядку не надано, а тому у згідно пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №2181-ІІІ суд дійшов висновку про те, що податкове повідомленням-рішення є узгодженим.

За змістом пп.5.2.4 п.5.2 ст.5 Закону №2181-ІІІ узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження, визнається сумою податкового боргу платника податків, і на таку суму, в порядку передбаченому п.6.2. ст.6 вказаного Закону, надсилаються податкові вимоги.

Податковим органом на адресу відповідача направлялись вимоги: перша податкову вимогу № 1/5 від 26.01.2010 року (повернулась у зв'язку з не розшуком адресата) та друга податкова вимога № 2/14 від 02.03.2010 року, яку відповідач отримав 04.03.2010 року.

Статтею 183-2 КАС України визначено, що скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях субєкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження (п.4 ч.1).

Суд може розглядати в порядку скороченого провадження адміністративні справи щодо вимог, передбачених частиною першою цієї статті, якщо такі вимоги не стосуються прав, свобод, інтересів та обовязків третіх осіб (ч.2).

Про відкриття скороченого провадження суд виносить ухвалу, копія якої разом з копією позовної заяви та доданих до неї документів невідкладно надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачу. У разі якщо скорочене провадження відкрите за адміністративним позовом, поданим субєктом владних повноважень, відповідачу надсилається лише копія ухвали суду. В ухвалі в обовязковому порядку зазначаються строк подання заперечення проти позову, порядок його подання, а також наслідки неподання такого заперечення. Відповідач у десятиденний строк з дня одержання такої ухвали та копій документів може подати заперечення проти позову та необхідні документи або заяву про визнання позову. Якщо справа розглядається судом за місцезнаходженням відповідача, то заперечення проти позову чи заява про визнання позову мають бути подані безпосередньо до канцелярії суду(ч.3).

Суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. За результатами розгляду справи у скороченому провадженні суддя, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, за наявності достатніх підстав приймає законне судове рішення. У разі недостатності повідомлених позивачем обставин або якщо за результатами розгляду поданого відповідачем заперечення суд прийде до висновку про неможливість ухвалення законного судового рішення без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, суд розглядає справу за загальними правилами цього Кодексу, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню (ч. 4).

У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає (ч.10).

На підставі викладеного, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції правомірно та у повній відповідності до зазначених приписів КАС України розглянув справу в порядку скороченого провадження, оскільки суд направляв відповідачу за його юридичною адресою належні документи про відкриття скороченого провадження.

На час розгляду справи суду не було відомо про оскарження відповідачем податкового повідомлення-рішення та другої податкова вимога № 2/14 від 02.03.2010 року, а тому у нього не було підстав для зупинення провадження в справі.

З огляду на викладене апеляційний суд визнає вірними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга не містить жодного доводу на спростування таких висновків суду першої інстанції, а тому не підлягає до задоволення.

Оскарження відповідачем податкового повідомлення-рішення та другої податкової вимоги не підставою для скасування правильного по суті рішення суду першої інстанції. У випадку скасування податкового повідомлення-рішення постанова суду може бути переглянута за нововиявленими обставинами.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, обєктивно і всебічно зясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. 183-2, ст.195, ст. 197, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Гощанського районного автотранспортного підприємства виробничого автотранспортного обєднання Рівненської облспоживспілки залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2010 року у справі № 2а-4211/10/1770 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді О.М. Довгополов

ОСОБА_1