Ухвала суду № 49427702, 19.08.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

19 серпня 2015 рокусправа № 804/1971/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гімона М.М.

суддів: Юрко І.В. Сафронової С.В.

за участю секретаря судового засідання: Лащенко Р.В.

за участю представника позивача Тюріна О.С., представника відповідача Гагарського А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МС Девелопмент» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 травня 2015 року у справі № 804/1971/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МС Девелопмент» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 травня 2015 року у задоволені адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «МС Девелопмент» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позов повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом не враховано, що відповідачем безпідставно зроблено висновок щодо відсутності виконання робіт та укладання угод з метою настання реальних наслідків, оскільки у відповідності до вимог чинного законодавства України здійснення угоди підтверджується первинними документами та відповідачем не надано доказів, щодо не підтвердження виконання ремонтних робіт за договором, укладеним з ТОВ "Люкс Кепітал".

Представник позивача в судовому засіданні просив задовольнити апеляційну скаргу та скасувати рішення суду першої інстанції.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволені апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що останню необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач є юридичною особою, є платником податку на додану вартість і перебуває на податковому обліку відповідача.

Посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «МС Девелопмент» (далі - Товариства) щодо дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинам з платником податків ТОВ «Люкс Кепітал» за період березень 2014р. За результатами перевірки складено акт від 01.08.2014р. № 1692/04-65-22-04/35861700 (далі - Акт перевірки).

Згідно Акту перевірки встановлено порушення позивачем - п.п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 ПК України, що призвело до заниженя в березні 2014р. податку на додану вартість в сумі 501623,00 грн. Вказані порушення полягають у тому, що Товариство безпідставно сформувало податковий кредит на підставі податкових накладних, які отримало від ТОВ «Люкс Кепітал» у зв'язку із нібито отриманими від нього послугами з ремонту приміщень, в той час як ці господарські операції не мали реального характеру, а контрагент не мав можливості фактично надавати ці послуги.

22 серпня 2014 р. на підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0003142204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 752434,50 грн., в тому числі 501623,00 грн. за основним платежем та 250811,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Крім того, судом встановлено, що 31.01.2014р. між позивачем та ТОВ «Люкс Кепітал» укладено Договір підряду № 08/1, а 01.02.2014 року укладено Додаткову угоду, відповідно до яких Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується на свій ризик відповідно до проектної документації та умов договору виконати та здати закінчені роботи, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи. Найменування та місцезнаходження об'єктів, на яких проводяться роботи за цим Договором, зазначаються у Додатках до Договору підряду № 08/1 від 31.01.2014 р.

На підтвердження фактичного виконання вказаної угоди з ТОВ «Люкс Кепітал» позивач надав акти приймання виконаних будівельних робіт за березень 2014р. щодо 11 об'єктів, локальні смети, договірні ціни, довідки про вартість виконаних робіт, підсумкові відомості ресурсів, розрахунки цін до цих актів на загальну суму 3009739,26 грн. (у т.ч. ПДВ-501623,21 грн.) у кількості 12 комплектів (а.с. 42-124).

Крім того, позивачем надані податкові накладні в кількості 12 шт. на загальну суму 3009739,26 грн., в т.ч. ПДВ - 501623,21 грн., виписані ТОВ «Люкс Кепітал» 31.03.2014 р. з посиланням на ремонтні роботи за договором підряду № 08/1 від 31.01.2014 р. ( а.с. 125-136).

Позивачем до справи надано копії договорів оренди приміщень, в яких, згідно актів виконаних робіт, проводились ремонтні роботи (а.с. 159-183).

Вказані обставини знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді справи.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «Люкс Кепітал» в березні 2014 року, а надані позивачем первинні бухгалтерські документи не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки не містять таких обов'язкових реквізитів як особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів вважає, що вказані висновки зроблені на підставі всебічно досліджених доказів, обставинам справи дана правильна правова оцінка, а при прийнятті рішення вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарських операцій.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704.

Згідно п. 2.4 даного Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи від імені яких складений даний документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.2.16 даного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Судом встановлено, що надані позивачем документи на підтвердження реального характеру господарських операцій, на підставі яких здійснено бухгалтерський та податковий облік цих господарських операцій, не відповідають вищевказаним вимогам законодавства до первинних документів і тому не підтверджують реальності відображених в них фактів.

Так, зі складених локальних смет та договірних цін по кожному об'єкту ремонту вбачається, що в них визначено види та обсяг робіт і їх вартість станом на 01.03.2014 року, тобто в будь-якому разі до початку ремонтних робіт. При цьому із цих документів неможливо встановити дату та місце їх складання, а також особисті данні осіб, яки їх підписали в графі «керівник» від сторін договору. При цьому посилань на наявність субпідрядних організацій ці документи не містять.

Як передбачено умовами договору підряду, позивачем як підтвердження факту виконання ремонтних робіт надано суду акти прийняття виконаних будівельних робіт, підсумкові відомості ресурсів та довідки про вартість виконаних будівельних робіт за березень 2014 року по кожному із цих об'єктів. які розташовані в п'яти різних містах України. При цьому кожний із цих документів підписаний однією датою - 31 березня 2014 року, але також не містить вказівки на місце їх складання особистих даних осіб, які їх підписали як підрядник та замовник. При цьому вказані документи не містять даних про притягнення субпідрядних організацій для виконання зазначених в документах будівельних робіт.

Таким чином, зазначені документи не відповідають вимогам для первинних документів, тому не можуть бути підставою для здійснення бухгалтерського та податкового обліку. Крім того, це обумовлено ще і невідповідністю їх змісту фактичним обставинам.

Так, відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V ПК України.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 ПК України).

Згідно п. 198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу зазначених норми суд вбачає, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Згідно з п.п.14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямування її на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг. При цьому результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Проаналізувавши норми права, колегія суддів вважає, що підставою для включення сум за господарськими операціями до податкового кредиту є належним чином оформленні первинні бухгалтерські документи, які засвідчують зміст господарської операції, за умови реального вчинення дій по виконанню господарської операції.

Надаючи оцінку реальності здійснення спірних господарських операцій відповідно до їх змісту, відображеному у наданих позивачем документах, колегія суддів звертає увагу на неможливість їх вчинення контрагентом позивача виходячи із обсягів, наявності трудових та виробничих ресурсів, а також реальності їх у часі.

Так, згідно даних щодо сум доходів, нарахованих найманим працівникам, по ТОВ «Люкс Кепітал» (а.с. 150), на протязі березня 2014 року, коли згідно документів підлягали виконанню будівельні роботи, на підприємстві працювало 9 осіб та ще 2 особи були звільнені 18.03.2014 року. При цьому, згідно наданих документів, контрагент протягом лише березня 2014 року виконав великий обсяг будівельних робіт на суму більше 3 млн.грн. на 11 об'єктах у п'яти різних містах України одночасно.

При цьому в документах відсутні данні про притягнення до виконання робіт субпідрядних організацій. При цьому суд звертає увагу, що згідно п. 4.1.20 договору підряду залучення підрядником субпідрядних організацій потребує обов'язкової письмової згоди замовника. під час судового розгляду позивачем не надано доказів ані залучення до робіт субпідрядних організацій, ані звернення підрядника до нього за дозволом про це та надання такого дозволу.

На запитання суду про процедуру та обставини проведення перемов та укладання договору підряду, представник позивача в судовому засідання суду апеляційної інстанції пояснив, що виконавець ремонтно-будівельних робіт підбирався за конкурсною процедурою на підставі відкрито оголошеного конкурсу за наслідками оцінки отриманих пропозицій. Натомість жодних доказів щодо обставин оголошення та проведення такого конкурсу позивачем не надано. При цьому суд звертає увагу на те, що ТОВ «Люкс Кепітал» не є підприємством, яке спеціалізується на ремонтно-будівельних роботах та має ліцензію та дозволи на цей вид діяльності, в той час як сам позивач є підприємством, яке за основними видами діяльності здійснює будівництво житлових і нежитлових будівель.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач на вимогу суду не зміг надати передбачені п. 4.1.1 договору підряду проектно-кошторисну документацію, а також оформлені для виконання будівельних робіт дозволи відповідних контролюючих органів у сфері будівництва.

Доводи представника позивача про те, що на об'єктах нерухомості здійснювався поточний ремонт, проведення якого не потребує ані дозвільних документів, ані ліцензії на будівництво у виконавця цих робіт є необґрунтованими, оскільки з наданих позивачем документів вбачається, що позивач замовив і отримав саме будівельні роботи, які полягали у реконструкції як підлог, так і покрівель, в тому числі із їх демонтажем та будівництвом нових, що відносить до будівельних робіт.

Також суд звертає увагу на те, що позивач у відповідності до умов договорів оренди не зміг надати доказів отримання згоди власників приміщення на проведення таких будівельних робіт.

Крім того, позивачем не надано документів, що підтверджують факт передачі підряднику об'єктів для будівельних робіт, за актами, як це передбачено пунктом 4.1.2. договору підряду.

Більш того, позивачем також не було надано суду жодних документів, які б підтверджували зв'язок отриманих від контрагента будівельних послуг із господарською діяльністю позивача, яку він провадить у об'єктах нерухомого майна, де проводився ремонт, а саме об'єктивну необхідність такого ремонту, як то дефектні акти, заявки на ремонт відокремлених підрозділів, доповідні чи службові записки з цього приводу тощо.

Щодо реальності здійснення ремонтних робіт у часі, колегія суддів вважає неможливим проведення зазначеного в документах обсягу будівельних робіт протягом березня 2014 року виходячи як з трудових ресурсів, так і з технологічних міркувань, оскільки на об'єктах, де здійснювався, наприклад, ремонт підлоги або плоскої кровлі, крім демонтажу старої підлоги або покрівлі, також улаштовувалася нова цементна стяжка, на затвердіння та висихання якої потребує 21-28 діб, поверх якої улаштовувалися шари з цементних сумішей для вирівнювання, потім з кладочної суміші та ґрунтування, для висихання кожного з яких потрібен час.

На те, що акти прийняття виконаних будівельних робіт не є належними документами, що реально підтверджують факти виконання цих робіт контрагентом вказує і те, що всі 12 актів щодо об'єктів в п'яти різних містах України були підписані одними і тими ж особами в один день - 31.03.2014 року, що є неможливим з урахуванням необхідного часу для прийняття цих робіт.

За наведених обставин та враховуючи, що за змістом норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Податкового кодексу України наявність первинних документів є обов'язковою, але не достатньою умовою для формування податкового кредиту та валових витрат, оскільки факт виконання зобов'язання за правочином зумовлює складання й інших документів, колегія суддів вважає, що формальне складення лише первинного документа не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції. Податковий кредит з ПДВ може бути сформований платником податків лише за реально проведеною господарською операцією, тобто за господарською операцією, яка спричинила зміни у структурі та стані активів і зобов'язань суб'єкта господарювання, за умови, що проведення господарської операції підтверджується також і іншими документами, складання яких передбачено законодавством та є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту.

Таким чином, суд вважає, що позивачем не надано достатньо доказів на підтвердження правомірності формування останнім податкового кредиту з податку на додану вартість за перевіряємий період по фінансово-господарським операціям з ТОВ «Люкс Кепітал».

Отже, спірне податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0003142204 від 22.08.2014р. винесене правомірно та є законним.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги апелянта не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, спір за суттю вирішений вірно, підстави для скасування судового рішення відсутні.

Повний текст постанови виготовлено 21 серпня 2015 року.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МС Девелопмент» - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 травня 2015 року у справі № 804/1971/15 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

Головуючий: М.М.Гімон

Суддя: І.В. Юрко

Суддя: С.В. Сафронова