Постанова № 49427360, 01.09.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.09.2015 року Справа № 904/3669/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Пархоменко Н.В. (доповідач)

суддів: Чередка А.Є., Широбокової Л.П.,

при секретарі судового засідання Погорєловій Ю.А.,

за участю представників сторін:

від позивача: Кордупа М.В., представник, довіреність №1/2013 від 19.02.2013 року;

від відповідача: Срібна Н.І., представник, довіреність №б/н від 18.05.2015 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АІСС Груп" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2015 року у справі №904/3669/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АІСС Груп", м. Запоріжжя

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Тайгєр Стіл", м. Дніпропетровськ

про стягнення 58 414,79 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АІСС Груп" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Тайгер Стіл" суму основного боргу у розмірі 11 189,19 грн., штраф у розмірі 4 475,60 грн., суми відшкодування вартості робіт та пошкодженого майна у розмірі 42 750,00 грн. Судові витрати по справі позивач просив покласти на відповідача.

30.06.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АІСС Груп" подало заяву про відмову від позовних вимог в частині стягнення шкоди, та просило стягнути з відповідача лише суму сплаченої ним передплати в розмірі 11 189,19 грн., за товар не поставлений відповідачем.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2015 року у справі №904/3669/15 (суддя Бєлік В.Г.) припинено провадження у справі в частині стягнення шкоди у сумі 58 414,79 грн., в решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2015 року у справі №904/3669/15 (суддя Бєлік В.Г.) виправлені допущені описки в мотивувальній та резолютивній частинах рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2015 року по справі №904/3669/15 щодо суми шкоди на 42 750,00 грн.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що матеріалами справи спростовані доводи позивача про неотримання ним товару, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми отриманої відповідачем передплати в розмірі 11 189,19 грн.

Місцевий господарський суд зазначив, що на підтвердження поставки товару на суму 11 189,19 грн. відповідачем надані наступні документи: податкові накладні, що засвідчують оплату за договором № 235 від 03.11.2014 року (№36 від 19.11.2014 року на суму 10 916,92 грн. та №39 від 20.11.2014 року на суму 272,27 грн.), акт приймання-передачі товару № 679 від 27.11.2014 року видаткову накладну №679 від 27.11.2014 року та товарно-транспорту накладну №679 від 27.11.2014 року, в яких зазначено, що покупець від підпису даних документів відмовився, обґрунтованої відмови від підпису не надав.

Враховуючи, що відповідачем надана довіреність на отримання товару №373 від 20.11.2014 року, засвідчена підписами керівника підприємства ОСОБА_3 та головного бухгалтера ОСОБА_4, а також засвідчену печаткою підприємства позивача, місцевий господарський суд дійшов до висновку про достатність доказів отримання позивачем товару.

Також, місцевим господарський судом прийнято відмову позивача від частини позовних вимог та припинено провадження у справі в цій частині.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "АІСС Груп" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2015 року по справі №904/3669/15 у частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Тайгер Стіл" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АІСС Груп" суму заборгованості за договором поставки №235 від 03.11.2014 року у сумі 11 189,19 грн., суми штрафу у розмірі 4 475,60 грн. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Тайгер Стіл" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АІСС Груп" 15 664,19 грн. Судові витрати по справі апелянт просить покласти на відповідача.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевий господарський суд дійшов до висновку про дійсність поставки товару на суму 11 189,19 грн. лише на підставі довіреності №373 від 20.11.2014 року, яка, на думку суду, була передана після отримання товару. Між тим, оригінал цієї довіреності відповідач до суду не надав, оскільки йому на електронну адресу була направлена відсканована копія цієї довіреності (передання оригіналу довіреності після отримання товару не відбулося).

Апелянт зазначає, що до складу Товариства з обмеженою відповідальністю "АІСС Груп" приїхав автомобіль відповідача ненавантаженим, саме цим автомобілем були пошкоджені ворота позивача, тобто мала місце провокація зі сторони відповідача, оскільки не поставивши оплачений товар відповідач доводить зворотне.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.07.2015 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АІСС Груп" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2015 року у справі №904/3669/15 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя: Пархоменко Н.В. (доповідач), судді: Широбокова Л.П., Чередко А.Є., розгляд скарги призначений у судове засіданні на 25.08.2015 року.

У судовому засіданні 25.08.2015 року оголошено перерву до 01.09.2015 року.

У судових засіданнях, які відбулись 25.08.2015 року та 01.09.2015 року представник апелянта апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Тайгєр Стіл" проти задоволення апеляційної скарги заперечує та просить залишити рішення господарського суду без змін. Відповідач вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджені матеріали справи та встановлено дійсність поставки товару на суму 11 189,19 грн.

У судовому засіданні 01.09.2015 року оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши правильність висновків, повноту їх дослідження місцевим господарським судом вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 03.11.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Тайгер Стіл" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АІСС Груп" (покупець) був укладений договір поставки № 235, відповідно до пункту 2.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним в Україні законодавством, постачальник зобов'язується поставити покупцеві металопрокат відповідно до заявки, згідно до оплаченого рахунку (надалі іменується товар) до пункту відвантаження, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість.

Найменування товару, його асортимент, кількість, одиниці виміру, порядок та строки оплати товару, строки поставки передбачаються цим договором, і не підлягають яким-небудь змінам без письмового узгодження між сторонами (пункт 2.2 договору).

Відповідно до пункту 3.2 договору загальна сума договору 1 250 000,00 грн., крім цього ПДВ 20% - 250 000,00 грн., всього 1 500 000,00 грн. Загальна сума договору може бути змінена в залежності від загальної суми всіх узгоджених сторонами специфікацій.

Умови оплати - попередня оплата в розмірі 100% на підставі наданого постачальником рахунку, шляхом перерахування покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (пункт 3.3. договору).

На підставі договору №235 від 03.11.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Тайгер Стіл" виставило Товариству з обмеженою відповідальністю "АІСС Груп" рахунок на оплату №981/1844 від 18.11.2014 року на суму 11 189,19 грн.

Вказаний рахунок був оплачений Товариством з обмеженою відповідальністю "АІСС Груп" згідно платіжних доручень: №336 від 20.11.2014 року на суму 272,27 грн. та №332 від 19.11.2014 року на суму 10 916,92 грн.

Відповідно до пункту 4.1 договору поставка товару відбувається на умовах EXW (Міжнародні правила щодо тлумачення термінів "Інкотермс" в редакції 2010 року), які застосовуються із урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером цього договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього договору.

Даний термін означає, що постачальник вважається таким, що виконав свої обов'язки з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця у місці поставки, визначеному пунктом 4.3 цього договору.

Строк поставки - товар поставляється частинами протягом 2014 року. Якщо виникне потреба, може бути узгоджено графік поставок, що оформлюється додатковими угодами до договору.

Датою поставки товару є дата - день підписання документів про прийом-передачу (накладної, товарно-транспортної накладної, акту прийому-передачі). У випадку поставки залізницею датою поставки вважається дата штемпеля станції відправника на залізничній накладній (пункти 4.2, 4.3 договору).

Пунктом відвантаження є 69032, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. №27. Передача товару здійснюється в пункті відвантаження (пункти 5.1, 6.1. договору).

03.12.2014 року представниками Товариства з обмеженою відповідальністю "АІСС Груп", Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтрегрес" за участю ОСОБА_5 (зазначеного в акті як незацікавлена сторона, що була присутня під час пошкодження воріт) був складений акт, яким зафіксовано, що 27.11.2014 року до території Товариства з обмеженою відповідальністю "АІСС Груп" під'їхав вантажний автомобіль білого кольору (державний номер НОМЕР_1), одночасно менеджер Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Тайгер Стіл" зателефонував працівникам Товариства з обмеженою відповідальністю "АІСС Груп" з проханням відкрити ворота для отримання продукції. Під час заїзду на територію Товариства з обмеженою відповідальністю "АІСС Груп" автомобілем були пошкоджені ворота після чого вказаний автомобіль поїхав в невідомому напрямку. За результатами таких маневрів були пошкоджені ворота, щоб відкрити або закрити їх потрібні зусилля декількох осіб, що ускладнює роботу Товариства з обмеженою відповідальністю "АІСС Груп" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтрегрес", на територію яких через пошкоджені ворота заїжджають декілька машин в день.

19.12.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Тайгер Стіл" направило Товариству з обмеженою відповідальністю "АІСС Груп" претензію (вих. №1-19/12 від 19.12.2014 року), в якій вимагало повернути підписані документи (видаткову накладну, акт приймання-передачі товару та товарно-транспортну накладну) щодо поставки товару згідно договору №235 від 03.11.2014 року, яка відбулась 27.11.2014 року (поставка здійснювалась автомобілем НОМЕР_2).

26.12.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АІСС Груп" направило Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Тайгер Стіл" претензію (вих. №57 від 10.12.2014 року), в якій вимагало відшкодувати шкоду за пошкоджені автомобілем (державний номер НОМЕР_1) ворота, сплатити кошти за виконані роботи з відновлення пошкоджених воріт та здійснити поставку товару або повернути сплачені кошти у сумі 11 189,19 грн. (а.с. 29).

Товариство з обмеженою відповідальністю "АІСС Груп" зазначає, що 27.11.2014 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Тайгер Стіл" не було здійснено поставку товару, оскільки автомобіль лише пошкодив ворота та поїхав у невідомому напрямку, у зв'язку з чим просить стягнути вартість оплаченого але не поставленого товару у сумі 11 189,19 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Тайгер Стіл" наполягає, що 27.11.2014 року відбулася поставка товару за договором поставки №235 від 03.11.2014 року, позивачу передані супровідні документи, однак останній їх не підписав, про що міститься відмітка на акті №679 приймання-передачі від 27.11.2014 року, видатковій накладній №679 від 27.11.2014 року, товарно-транспортній накладній №679 від 27.11.2014 року.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Позивачем заявлена до стягнення вартість оплаченого, але не поставленого товару у сумі 11 189,19 грн., штраф за порушення строків поставки у сумі 4 475,60 грн. та суму відшкодування вартості робіт та пошкодженого майна у розмірі 42 750,00 грн.

30.06.2015 року Товариством з обмеженою відповідальністю "АІСС Груп" подано заяву про відмову від позовних вимог, відповідно до якої позивач просив прийняти відмову від позовних вимог в частині відшкодування шкоди у сумі 42 750,00 грн. та визначити суму позову - про стягнення заборгованості за договором поставки №235 від 03.11.2014 року у розмірі 11 189,19 грн. (а.с. 62).

Вказана заява підписана представником Товариства з обмеженою відповідальністю "АІСС Груп" ОСОБА_5, який діяв на підставі довіреності №10/2015 від 20.01.2015 року, відповідно до якої повіреному надано право, в тому числі повної або часткової відмови від позову.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 80 господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Місцевим господарським судом було прийнято відмову від частини позовних вимог та припинено провадження у справі в частині стягнення шкоди у сумі 42 750,00 грн. (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 22.07.2015 року).

25.08.2015 року Товариством з обмеженою відповідальністю "АІСС Груп" надані пояснення, в яких зазначено, що заявою від 30.06.2015 року позивач відмовився від позовних вимог лише в частині суми відшкодування шкоди у сумі 42 750 грн., позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором поставки №235 від 03.11.2014 року у розмірі 11 189,19 грн. та штрафу у сумі 4 475,60 грн. залишились на розгляд суду.

За викладеного місцевим господарським судом правомірно припинено провадження у справі в частині стягнення суми 42 750,00 грн.

Позовні вимоги розглядаються в частині стягнення суми 11 189,19 грн. - вартості оплаченого, але не поставленого товару та штрафу у сумі 4 475,60 грн.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АІСС Груп" в претензії за вих. №57 від 10.12.2014 року вимагало або здійснити поставку за договором №235 від 03.11.2014 року або повернути кошти у сумі 11 189,19 грн.

Між тим, враховуючи доводи сторін (протилежні по суті) щодо здійснення/нездійснення поставки 27.11.2014 року, необхідно з'ясувати чи відбулася фактично поставка 27.11.2014 року за договором поставки №235 від 03.11.2014 року.

На підтвердження поставки товару відповідачем надані до суду такі документи: податкові накладні №36 від 19.11.2014 року на суму 10 916,92 грн. та №39 від 20.11.2014 року на суму 272,27 грн.; акт приймання-передачі товару №679 від 27.11.2014 року, видаткову накладну №679 від 27.11.2014 року та товарно-транспорту накладну №679 від 27.11.2014 року, в яких зазначено, що покупець від підпису даних документів відмовився, обґрунтованої відмови від підпису не надав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд дійшов до висновку про доведеність відповідачем факту поставки товару 03.11.2014 року з огляду на надану довіреність на отримання товару № 373 від 20.11.2014 року, яка засвідчена підписами керівника підприємства ОСОБА_3 та головного бухгалтера ОСОБА_4, скріплена печаткою позивача.

В апеляційній скарзі апелянт (позивач) зазначає, що у відповідача відсутній оригінал довіреності, оскільки на його електронну адресу позивачем було направлено відскановану копію вказаної довіреності, тобто 27.11.2014 року не відбулася передача оригіналу довіреності оскільки не відбулася поставка товару.

З метою всебічного, повного та об'єктивного вирішення спору, апеляційним господарським судом витребувано у відповідача оригінал довіреності №373 від 20.11.2014 року.

У судові засіданні, які відбулися 25.08.2015 року та 01.09.2015 року представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Тайгер Стіл" не надано до апеляційного господарського суду оригіналу довіреності №373 від 20.11.2014 року.

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України)

Враховуючи, що відповідачем не наданий оригінал довіреності №373 від 20.11.2014 року апеляційний господарський суд вважає помилковим висновок місцевого господарського суду щодо здійснення поставки товару за договором №235 від 03.11.2014 року.

Оскільки за умовами договору поставки №235 від 03.11.2014 року та по факту здійснена передоплата на поставку товару у сумі 11 189,19 грн. апеляційний господарський суд відхиляє посилання відповідача на те, що податкові накладні №36 від 19.11.2014 року та №39 від 20.11.2014 року свідчать про виконання умов договору в частині здійснення поставки товару на суму 11 189,19 грн.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (стаття 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

З наведеного вбачається, що довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено інший первинний документ - накладну-вимогу, товарно-транспортну накладну, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей.

Податкові накладні не є первинними бухгалтерськими документами в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", тому безпідставно визначені місцевим господарським судом як доказ здійснення поставки товару.

Належних доказів, які підтверджували б виконання умов договору поставки №235 від 03.11.2014 року в частині здійснення поставки товару, оплаченого згідно рахунку на оплату №981/1844 від 18.11.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Тайгер Стіл" до суду не надало, а надані докази (акт приймання-передачі товару №679 від 27.11.2014 року, видаткова накладна №679 від 27.11.2014 року та товарно-транспортна накладна №679 від 27.11.2014 року) складені в односторонньому порядку.

Доводи відповідача про те, що факт заїзду автомобілю (державний номер НОМЕР_1) 27.11.2014 року не заперечується позивачем, не спростовують факт відсутності доказів на підтвердження здійснення фактичної поставки товару.

Оскільки попередню оплату поставки товару здійснено, а належні докази поставки товару відсутні, відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України у замовника (позивача) виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця (виконавця), який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк, тому позовні вимоги в частині стягнення суми попередньої оплати є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 10.9 договору у випадку порушення строків поставки товару, останній сплачує штраф покупцю у розмірі 1% від вартості товару, який не поставлено вчасно, за кожен день прострочення.

Позивачем заявлений до стягнення штраф у сумі 4 475,60 грн. за прострочення поставки товару за 40 днів, з 01.01.2015 року.

З огляду на приписи статті 549 Цивільного кодексу України вбачається, що передбачений пунктом 10.9 договору поставки штраф, є не штрафом, а договірною санкцією.

Так, частиною 1 статті 216 та частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі передбаченому договором згідно з частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Право учасників господарських відносин встановлювати інші ніж передбачено Цивільним кодексом України види забезпечення виконання зобов'язань визначено частиною 2 статті 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, зокрема, передбаченої пунктом 10.9 договору поставки, яка не суперечить висновкам законодавства.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду України від 22.11.2010 року у справі №14/80-09-2056.

Висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 11116 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів (стаття 11128 господарського процесуального кодексу України).

За викладеного позовні вимоги про стягнення 4 475,00 грн. договірної санкції відповідають умовам договору, чинному законодавству та підлягають задоволенню.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 15 664,79 грн. (11 189,19 грн. - сума попередньої оплати + 4 475,60 грн. - договірна санкція).

При цьому апеляційний господарський суд враховує, що посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог (пункт 3.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Позивачем заявлені до стягнення витрати на правову допомогу у розмірі 600,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на адвоката позивачем надані: копія свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю №884 Лишенка Сергія Сергійовича та договір №58 про надання правової допомоги від 18.11.2014 року.

Відповідно до пункту 6.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 року№6-рп/2013 у справі №1-4/2013.

Враховуючи, що позивачем не надано належних доказів понесення витрат на адвоката саме у справі №904/3669/15 (не надано доказів сплати витрат на адвоката саме за надання послуг у справі №904/3669/15, а договір №58 про надання правової допомоги носить досить загальний характер), вимоги в частині стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 600,00 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення (пункт 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України).

За викладеного, апеляційний господарський суд вбачає підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АІСС Груп" та, відповідно, підстави для скасування рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2015 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення суми 15 664,79 грн. (11 189,19 грн. + 4 475,60 грн.).

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 913,50 грн. за подання апеляційної скарги покладається на відповідача.

Керуючись статтями 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АІСС Груп" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2015 року у справі №904/3669/15 задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2015 року у справі №904/3669/15 скасувати в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення 15 664,79 грн., в цій частині прийняти нове рішення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Тайгєр Стіл" (49005, м. Дніпропетровськ, пров. Біологічний, 2-А, офіс 16, ідентифікаційний код 39152592) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АІСС Груп" (69037, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 45, ідентифікаційний код 35672551) суму попередньої оплати у розмірі 11 189,19 грн., неустойку у сумі 4 475, 00 грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 489,94 грн., про що видати наказ.

В решті рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2015 року у справі №904/3669/15 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Тайгєр Стіл" (49005, м. Дніпропетровськ, пров. Біологічний, 2-А, офіс 16, ідентифікаційний код 39152592) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АІСС Груп" (69037, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 45, ідентифікаційний код 35672551) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 913,50 грн., про що видати наказ.

Видачу наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Повна постанова складена 01.09.2015 року.

Головуючий суддя Н.В. Пархоменко

Суддя А.Є. Чередко

Суддя Л.П. Широбокова