Рішення № 49425882, 31.03.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" березня 2014 р.Справа № 922/778/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суярко Т.Д.

при секретарі судового засідання Бабиніні Д.О.

розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "Елтіз" до ДП "НДІ "ХЕМЗ", м. Харків про стягнення коштів за участю :

Представник позивача: не з'явився

Представник відповідача: ОСОБА_1, дов. № 62 від 20.03.2014 р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач Приватне підприємство "Елтіз", звернувся з позовом до Державного підприємства "Науково-дослідний інститут "ХЕМЗ" про стягнення основного боргу в розмірі 17640,00 грн., 3% річних у розмірі 1467,26 грн., а також просив суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1827,00 грн.

Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 74/10 від 30.11.2010 р. щодо оплати вартості отриманого товару.

Позивач свого уповноваженого представника в судове засідання не направив, 24.03.2014 р. надав через канцелярію суду документи для долучення до матеріалів справи згідно переліку заяви вх. № 9646 від 24.03.2014 р., а також просив суд розглядати справу без його участі.

Враховуючи диспозитивність права сторони на участь у судовому засіданні, суд вважає за можливе задовольнити клопотання позивача та продовжити розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог не заперечував, підтримав поданий через канцелярію суду відзив на позовну заяву (вх.№ 9476 від 20.03.2014 р.), пояснив, що на підприємстві існує велика заборгованість по заробітній платі, заборгованість перед іншими контрагентами, яка виникла під час керування підприємством іншим директором.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив наступне.

30 листопада 2010 року між позивачем (як постачальником) та відповідачем (як покупцем) було укладено договір поставки № 74/10 (далі "договір поставки") (арк.спр. 31-32).

Відповідно до п. 1.1. договору поставки постачальник постачає, а покупець приймає та оплачує в порядку та на умовах, визначених договором, обмотки ВО трансформатора ТСП-2500/10 УХЛ4 в кількості 1 комплекту (товар).

Згідно п. 2.1 договору поставки загальна вартість договору складає 96000,00 грн., в т.ч. ПДВ 16000,00 грн.

Пунктом 2.2 договору поставки сторони погодили, що платежі по договору здійснюються на поточний рахунок постачальника, зазначений в договорі, у формі банківського переказу.

Перший авансовий платіж в розмірі 25 % загальної вартості договору в сумі 24000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 4000,00 грн.) здійснюється протягом 30 банківських днів від дати підписання сторонами договору (п. 2.3 договору поставки).

Другий авансовий платіж в розмірі 45 % загальної вартості договору в сумі 43200,00 грн. (в т.ч. ПДВ 7200,00 грн.) здійснюється протягом 45 банківських днів від дати підписання сторонами договору (п. 2.4 договору поставки).

Як слідує з п. 2.5 договору поставки останній платіж по договору в розмірі 30% загальної вартості договору в розмірі 28800,00 грн. (в т.ч. ПДВ 4800,00 грн.) здійснюється після повідомлення постачальником покупця про готовність товару до відвантаження.

Договором поставки (п.п. 3.1, 3.2) сторони погодили, що постачальник надає товар у власність покупця на території постачальника. Товар відвантажується покупцем тільки після повної оплати загальної вартості договору.

Пунктом 4.2 договору поставки сторони погодили, що датою поставки товару вважається дата, зазначена у видатковій накладній при відвантаженні товару покупцю.

02 грудня 2010 року позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру № СФ-01180 на загальну суму 96000,00 грн. (загальна вартість договору поставки) (арк.спр. 33).

13 квітня 2011 року позивач поставив, а відповідач прийняв обумовлений договором поставки товар на загальну суму 96000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковою наклданою № РН-00269 від 13.04.2011 р. на суму 96000,00 грн. та довіреністю (арк.спр. 34, 42).

Позивач стверджує, що відповідач лише частково розрахувався за отриманий по договору поставки товар (на суму 78360,00 грн.), що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 17640,00 грн.

Факт часткової оплати товару відповідачем на суму 78360,00 грн. позивач підтверджує банківськими виписками (арк.спр. 35-41).

На підставі викладених обставин, керуючись ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу 3% річних за період з 14.04.2011 р. по 20.01.2014 р. на загальну суму 1467,26 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Позивач, на виконання умов договору поставки, 13.04.2011 р. поставив, а відповідач прийняв обумовлений договором поставки товар на загальну суму 96000,00 грн., що підтверджується вказаними вище видатковою накладною та довіреністю (арк.спр. 34, 42)

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договором поставки (п.п. 2.3 2.5) сторони погодили, що оплата вартості товару має здійснюватись частинами наступним чином: 1. платіж в розмірі 25 % загальної вартості договору в сумі 24000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 4000,00 грн.) здійснюється протягом 30 банківських днів від дати підписання сторонами договору; 2. платіж в розмірі 45 % загальної вартості договору в сумі 43200,00 грн. (в т.ч. ПДВ 7200,00 грн.) здійснюється протягом 45 банківських днів від дати підписання сторонами договору; 3. платіж в розмірі 30% загальної вартості договору в розмірі 28800,00 грн. (в т.ч. ПДВ 4800,00 грн.) здійснюється після повідомлення постачальником покупця про готовність товару до відвантаження.

Згідно наявних в матеріалах справи банківських виписок (арк.спр. 35-41) відповідач частково розрахувався за договором поставки, сплативши частину вартості отриманого товару в розмірі 78360,00 грн. Останній платіж по договору поставки було здійснено 13.04.2011 р. на суму 11160,00 грн.

Позивач стверджує, що відповідач оплату в більшій частині не здійснював, а заборгованість за договором поставки становить 17640,00 грн.

В матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані докази оплати вказаної вище заборгованості повністю або частково. Окрім того, згідно наявного в матеріалах справи відзиву на позовну заяву (арк.спр. 44) відповідач визнає позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобовязання за договором поставки, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 17640,00 грн., а від так і про законність та обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 3% річних, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, враховуючи вищевикладене та прострочення відповідачем грошового зобовязання (оплати вартості поставленого за договором товару), перевіривши розмір 3% річних на предмет відповідності вимогам договору, чинного законодавства України, зокрема, ст.ст. 253-255, 625 ЦК України, дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення 3% річних за період з 14.04.2011 р. по 20.01.2014 р. в розмірі 1467,26 грн. є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Відповідно до даної норми суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача. Таким чином, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі, в сумі 1827,00 грн.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У відзиві на позовну заяву (арк.спр. 44) відповідач просив суд винести рішення зважаючи на його скрутний матеріальний стан, наявність кредиторської заборгованості на підприємстві, боргу по виплаті заробітної плати, сплаті єдиного соціального внеску, відшкодуванню Пенсійному фонду оплати наукових пенсій тощо.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України).

Вказані положення закріплюють право суду на зменшення розміру нарахованих кредитором саме штрафних санкцій неустойки (штрафу або пені).

Втім, предметом стягнення у даній справі є сума заборгованості за договором та 3% річних, які за своєю правовою природою не є санкціями, що зумовлює неможливість їх зменшення за будь-яких обставин.

З огляду на наведене, суд не вбачає підстав для зменшення розміру заборгованості за договором поставки та/або 3% річних.

З огляду на наведене, відповідно до ст. 175,ГК України, ст.ст. 11, 253-255, 526, 610, 612, 625, 626, 692, 712 ЦК України та керуючись ст.ст. 1, 4, 4-3, 32-34, 38, 43, 44, 48, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Науково-дослідний інститут "ХЕМЗ" (61037, м. Харків, Московський проспект, 199, код ЄДРПОУ 00216869) на користь Приватного підприємства "Елтіз" (70410, Запорізька область, Запорізький район, с. Лукашеве, вул. Перспективна, 4-А, код ЄДРПОУ 31624085) заборгованість за договором поставки № 74/10 від 30.11.2010 р. в розмірі 17640,00 грн., 3% річних у розмірі 1467,26 грн., судовий збір в розмірі 1827,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 01.04.2014 р.

Суддя ОСОБА_2