Ухвала суду № 49425089, 31.08.2015, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

31.08.2015 р.

Справа № 917/1771/15

Суддя Сірош Д.М. розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Стандарт", вул. Почайнинська, 45, м. Київ, 04070 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на врожай сільськогосподарських культур, що належить Приватному сільськогосподарському підприємству «Ярина» у справі № 917/1771/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Стандарт", вул. Почайнинська, 45, м. Київ, 04070 до Приватного сільськогосподарського підприємства "Ярина", вул. Броваря, 83, с. Олексіївка, Гребінківський район, Полтавська область, 37411 про стягнення заборгованості по кредиту, процентам, пені

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування поданої заяви позивач посилається на те, що відповідач протягом тривалого часу ухиляється від сплати заборгованості за кредитним договором, а саме: не сплачує проценти за користування кредитом та не сплачує тіло кредиту.

Також, позивач зазначає, що відповідач не визнаний неплатоспроможним, здійснює господарську діяльність із вирощування зернових культур, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість №200103978 та довідкою головного управління статистики у Полтавській області від 12.05.2014 р.; відповідачу належить право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, що підтверджується договором оренди землі, зареєстрованим 30.11.2005 р.

Позивач також, просить суд врахувати, що в забезпечення виконання зобов'язань відповідача перед позивачем по кредитному договору №49/КЛ-0614 від 24.06.2014 між сторонами спору укладено договір застави №01/МП-49/КЛ-0614 від 24.06.2014 р.

Відповідно до умов зазначеного договору відповідач передав в заставу врожай 2014 року загальною договірною вартістю 2 049 000,00 грн, який знаходиться території Наталівської сільської ради, Гребінківського району Полтавської області.

Проте, як зазначає позивач, передане в заставу обтяжене майно реалізовано відповідачем, грошові кошти від реалізації такого майна використані в господарській діяльності відповідача, в тому числі й для купівлі та посіву врожаю 2015 року.

Тим самим відповідачем порушено договір застави №01/МП-49/КЛ-0614 від 24.06.2014 р. та призвело до неможливості задовольнити грошові вимоги позивача за рахунок заставленого майна.

Тобто, як вважає позивач, такий вид забезпечення як накладення арешту на врожай 2015 року є способом забезпечення, який визначений та погоджений сторонам для забезпечення грошового зобов'язання та фактично замінить заставу, предмет якої відсутній.

Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або зі своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається у будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Тобто, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, відтак необхідною умовою вжиття вказаних заходів є достатньо обґрунтоване припущення, що їх невжиття утруднить або зробить неможливим виконання судового рішення (зокрема, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання судового рішення).

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою; з цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову (п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову").

За змістом ст. 32 ГПК України, наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються на підставі доказів-фактичних даних.

Докази, у відповідності зі ст. 34 ГПК України, повинні відповідати, зокрема, вимогам належності та допустимості. При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Проаналізувавши надану заяву суд дійшов висновку, що всупереч положенням ст. 66 ГПК України заява про забезпечення позову ґрунтується лише на власних міркуваннях та припущеннях позивача.

Крім того, слід зазначити, що клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача (врожай сільськогосподарських культур) не підлягає задоволенню, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів. Тобто, цей захід не знаходиться у зв’язку з предметом позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 66 - 67, 86 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання про забезпечення позову.

Суддя Сірош Д.М.