| про | про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним , ВСТАНОВИВ: Позивач, фізична особа - підприємець ОСОБА_1,
звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до
Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області, в
якому просив, визнати протиправними та нечинними податкові повідомлення -
рішення Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській
області №НОМЕР_1 від 03.10.08р. на суму податкового зобов'язання 61676,02 грн.,
№НОМЕР_2 від 03.10.08р. на суму податкового зобов'язання 3330631,54 грн.,
№НОМЕР_3 від 09.12.2008р. на суму податкового зобов'язання 665310,18 та рішення
Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області
про застосування штрафних (фінансових) санкцій №НОМЕР_4 від 03.10.2008р. на
суму штрафних санкцій 67385845,20 грн. В
обґрунтування позову позивач вказав, що оскаржені податкові повідомлення-рішення
та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій вважає незаконними,
необґрунтованими та такими, що порушують законні права та інтереси позивача, а
тому їх належить скасувати на підставі нижченаведеного. Позивач
зазначає, що підставою прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та
рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій є Акт від 22.09.2008р.
№НОМЕР_5 про результати виїзної планової перевірки фізичної особи - підприємця
ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого
законодавства за період з 01.07.2005 р. по 30.06.2008 р. (далі - Акт
перевірки). В Акті перевірки містяться висновки
про порушення позивачем п. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему
оподаткування, обліку і звітності суб'єкта малого підприємництва» від
03.07.1998р. № 727/98, пп. 4.2.8 п. 4.2 ст. 4, пп. 8.1.3 п. 8.1 ст. 8, п.19.1
ст.19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22
травня 2003 року №889-IV; ст. 13 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України
"Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992р. №13-92; пп.
2.3.1 п.2 ст. 2; п.7.3 ст. 7; п. 9.4 ст. 9 Закону України "Про податок на
додану вартість" від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР; п.п.17.1.1, п.п.17.1.2
п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня
2000 року №2181-III; п.1, п.2 ст. 3, п.1 ст. 17 Закону України "Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" від 6 липня 1995 року N 265/95-ВР. Позивач вказує, що висновки Акту
перевірки є неправомірними на підставі наступного. Відповідачем
в Акті перевірки встановлено перевищення позивачем граничного об'єму виручки,
розмір якого установлено п. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему
оподаткування, обліку і звітності суб'єкта малого підприємництва» від
03.07.1998р. № 727/98 (далі - Указ Президента). Згідно Акту перевірки
перевищення позивачем розміру граничного об'єму виручки є наслідком
розбіжностей між даними звітів позивача та даних Акту перевірки, які виникли
через не включення позивачем усієї суми грошових коштів, отриманої від
реалізації товару за договором комісії №2к від 01.01.2006р. та зарахованої за
цим договором на поточний рахунок позивача; тобто позивачем неправомірно
зараховано до складу виручки від реалізації тільки суми комісійної винагороди
за договором комісії №2к від 01.01.2006р. Згідно з п.
1 Указу Президента встановлено граничний об'єм виручки для платника єдиного
податку у розмірі 500,00 тис. грн. за календарний рік. В Указі
Президента не встановлено порядок визначення об'єму виручки від реалізації
продукції (товарів, робіт, послуг). Тому, під час здійснення підприємницької
діяльності для визначення об'єму виручки слід керуватися спеціальними
нормативно-правовими актами, що регулюють особливості здійснення комісійної
торгівлі. Основним
нормативно-правовим актом, який регулює відносини з продажу товарів за
договором комісії є Цивільний кодекс України. У ст. 51 ЦК
України зазначається, що до підприємницької діяльності фізичних осіб -
підприємців застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку
діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом. Відповідно
ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер)
зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один
або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Згідно із
ст. 1018 ЦК України майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є
власністю комітента. У
відповідності до ст. 1013 ЦК України комітент повинен виплатити комісіонерові
плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії. Таким чином,
як вказав позивач, згідно норм діючого законодавства України комісіонер отримує
за договором комісії на розрахунковий рахунок грошові кошти, які належать
комітенту, за виключенням сум комісійної винагороди. У п. 1.31
ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено,
що продаж товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами
купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які
передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію,
незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання
товарів. Не
вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову
(відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які
не передбачають передачу прав власності на такі товари. Відповідно
до положень ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»
валовим доходом є загальна сума доходу платника податку від усіх видів
діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій,
матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її
континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх
межами. При цьому, валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів
(робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не
мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів,
деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою
дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з
їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення
(ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до
закону). З
урахуванням викладеного позивач вказав, що, на його думку, операції позивача у
межах договору комісії №2к від 01.01.2006р. не є продажем товару. У відповідача
не було законних підстав включати до складу виручки позивача суми грошових
коштів, які надійшли на поточний рахунок позивача за договором комісії №2к від
01.01.2006р. (окрім комісійної винагороди за цим договором). Кошти, які
поступили транзитом на поточний рахунок позивача за договором комісії №2к від
01.01.2006р., не є його власністю, оскільки підлягають обов'язковому
перерахуванню третій особі. 26.12.08 р. позивачем подано до суду
доповнення до позовної заяви від 26.12.08 р., в якому позивач просить суд
визнати протиправним і нечинним податкове повідомлення - рішення №НОМЕР_3 від
09.12.2008 р., яке винесено Вовчанською міжрайонною державною податковою
інспекцією у Харківській області на підставі Акту перевірки відносно фізичної
особи-підприємця ОСОБА_1 Доповнення
до позовної заяви від 26.12.08 р. позивач обґрунтовує наступним: На підставі
Акту перевірки відповідачем 03.10.08 р. винесене податкове повідомлення -
рішення №НОМЕР_2 від 03.10.08р. 14.10.2008р.
позивач подав скаргу на податкове повідомлення - рішення №НОМЕР_2 від
03.10.08р. до Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції у
Харківській області. 16.12.2008р.
позивач отримав: рішення відповідача про результати розгляду первинних скарг №НОМЕР_6
від 09.12.2008р., відповідно до якого відповідач залишає без змін податкове
повідомлення - рішення №НОМЕР_2 від 03.10.08р. та збільшує на 665310,18 грн.
суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, визначене у
податковому повідомленні - рішенні №НОМЕР_2 від 03.10.08р.; лист відповідача
№971/11/17-031 від 08.12.2008р. про внесення змін до Акту перевірки; податкове
повідомлення - рішення №НОМЕР_3 від 09.12.08р., яким позивачу визначено
податкове зобов'язання на суму 665310,18 грн. з посиланням на порушення
останнім пп. 2.3.1 п.2 ст. 2; пп. 7.3.1. п. 7.3 ст. 7; п. 9.4 ст. 9 Закону
України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР
та п.п.17.1.2 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від
21.12.2000р. №2181-III. Визнання
протиправним і нечинним податкового повідомлення - рішення №НОМЕР_3 від
09.12.08р. позивач обґрунтовує правовими нормами та обставинами, які викладені
в позовній заяві. Представник
позивача в судове засідання з'явився та підтримав свої позовні вимоги і просив
суд задовольнити позов у повному обсязі. Відповідач,
у запереченнях на позовну заяву та представники відповідача в судовому
засіданні, проти позову заперечує, посилаючись на матеріали перевірки. В
обґрунтування своїх заперечень орган податкової служби посилається на те, що
перевірку проведено відповідно до приписів чинного законодавства, висновки
перевірки ґрунтуються на документах податкового обліку позивача, зроблені на
підставі ретельного документального аналізу податкової звітності позивача.
Податкові повідомлення - рішення та рішення про застосування штрафних
(фінансових) санкцій повністю відповідають вимогам чинного законодавства,
оскільки їх прийнято на підставі Акту перевірки, за яким встановлено порушення
вимог чинного законодавства. На підставі цього відповідач просить суд в позові
відмовити. Розглянувши
матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено,
що в період з 28.08.2008р. по 17.09.2008р., з урахуванням продовження терміну
перевірки, працівниками Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції
у Харківській області було проведено виїзну планову перевірку фізичної особи -
підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого
законодавства за період з 01.07.2005р. по 30.06.2008р., за результатами якої
було складено Акт від 22.09.2008р. №НОМЕР_5 про результати виїзної планової
перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог
податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 р. по
30.06.2008 р. Актом
перевірки було встановлено порушення фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 ст.
1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності
суб'єкта малого підприємництва» від 03.07.1998р. № 727/98, пп. 4.2.8 п. 4.2 ст.
4, пп. 8.1.3 п. 8.1 ст. 8, п.19.1 ст.19 Закону України "Про податок з
доходів фізичних осіб" від 22.05.2003р. №889-IV, ст. 13 розділу IV Декрету
Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від
26.12.1992р. №13-92, пп. 2.3.1 п.2.3. ст. 2; п.п. 7.3.1 п.7.3 ст. 7; п. 9.4 ст.
9 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р.
№168/97-ВР, п.1, п.2 ст. 3, п.1 ст. 17 Закону України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг" від 06.07.1995р. №265/95-ВР. На підставі
Акту перевірки начальником Вовчанської міжрайонної державної податкової
інспекції у Харківській області було винесено: податкові повідомлення-рішення
№НОМЕР_1 від 03.10.08р. на суму податкового зобов'язання з податку з доходів
фізичних осіб 61676,02 грн. (основний платіж - 61676,02 грн., штрафні санкції -
0 грн.), №НОМЕР_2 від 03.10.08р. на суму податкового зобов'язання з податку на
додану вартість 3330631,54 грн. (основний платіж - 2246194,84 грн., штрафні
санкції - 1084436,70 грн.), №НОМЕР_3 від 09.12.2008р. на суму податкового
зобов'язання з податку на додану вартість 665310,18 (основний платіж -
449238,85 грн., штрафні санкції - 216071,33 грн.) та рішення про застосування
штрафних (фінансових) санкцій №НОМЕР_4 від 03.10.2008р. на суму штрафних
санкцій 67385845,20 грн. за порушення позивачем вимог законодавства про
застосування реєстраторів розрахункових операцій. В ході
проведення перевірки встановлено, що за період з 01.10.2005 р. по 30.06.08 р.
ФОП ОСОБА_1 згідно поданих до Вовчанської МДПІ заяв, підприємницьку діяльність
здійснював відповідно Указу Президента України «Про спрощену систему
оподаткування, обліку і звітності суб'єкта малого підприємництва» від
03.07.1998р. №727/98, шляхом сплати єдиного податку. Ставка єдиного податку
склала 200,00 грн. на місяць. Валовий
дохід приватного підприємця складався із сум комісійної винагороди, одержаної
від оптової продажі продуктів харчування по договору комісії №2К від 01.01.2006
р., який був укладений з ТОВ «ДІСС» (код 33676782). Відповідно до
вищезазначеного договору ТОВ «ДІСС» (код 33676782) - Комітент, а фізична особа
- підприємець ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_8) - Комісіонер. В ході
перевірки при проведенні звірки обсягів виручки від реалізації товарів (робіт,
послуг), зазначених в звітах платника єдиного податку, з виручкою, яка
проходила по виписках банку і виручкою, зазначеною в книзі обліку доходів та
витрат відповідачем була встановлена розбіжність на суму 14453108,00 грн.
Розбіжність виникла за рахунок того, що позивач в звітах платника єдиного
податку до обсягу виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) не включав
виручку, отриману від реалізації комісійного товару, а враховував тільки суму
комісійної винагороди. Суд вважає
необхідним відмітити, що ні в Акті перевірки, ні в судовому засіданні
відповідачем не вказано яким чином був встановлений факт реалізації позивачем
товару, вартість реалізації якого відповідачем включено у виручку позивача.
Відповідачем не вказано як реалізація цього товару відображена в облікових
документах позивача. В поясненнях позивача, які обґрунтовані наданими ним
документами, вказано, що реалізація продукції здійснювалась ним за договором
комісії №2К від 01.01.2006 р. та будь-яких інших договорів з будь-якими іншими
суб'єктами господарювання позивачем не укладалось, що не спростовано
відповідачем ні в Акті перевірки, ні при судовому розгляді справи. В ході
перевірки банківських виписок по рахунку №НОМЕР_7, який відкритий підприємцем в
АКІБ «УкрСиббанк», встановлено, що позивачем на вказаний розрахунковий рахунок
вносились готівкові кошти з призначенням платежу «виручка від реалізації за
комісійний товар», або «плата за комісійний товар», або «виторг за комісійний
товар». Готівкові кошти на розрахунковий рахунок вносились від імені приватного
підприємця ОСОБА_1 Вислухавши
пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає
задоволенню з наступних підстав. Відповідно
до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної податкової служби, їх
посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у
спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Фізична
особа - підприємець ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_8) зареєстрований
Вовчанською районною державною адміністрацією Харківської області 25.05.2005
р.. Позивач з 13.09.2005 р. здійснює діяльність за спрощеною системою
оподаткування, обліку та звітності. Вид діяльності згідно зі свідоцтвом про
сплату єдиного податку: оптова, роздрібна торгівля, посередницька діяльність в
торгівлі. Відповідно
до ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку
та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998р. № 727/98
спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується зокрема для
фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної
особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року
перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції
(товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень. При цьому,
виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума,
фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок
або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт,
послуг). У разі
порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку
повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності,
починаючи з наступного звітного періоду (кварталу) (п. 5 Указу Президента). Як
встановлено судом протягом перевіряємого періоду позивач надавав посередницькі
послуги з реалізації товару за договором комісії №2К від 01.01.2006 р., який
був укладений з ТОВ «ДІСС» (код 33676782). Будь-яких інших договорів комісії
позивачем не укладалось. За
вищевказаним договором комісії ФОП ОСОБА_1 виступав Комісіонером та
зобов'язувався за дорученням Комітента за комісійну плату отримувати протягом
терміну дії Договору від Комітента продукцію з метою її подальшої реалізації, а
також укладати за рахунок Комітента, але від свого імені, договори щодо продажу
продукції. Відповідно п. 1.3. договору комісії №2К від 01.01.2006 р. продукція
є власністю Комітента. На виконання
умов договору комісії №2К від 01.01.2006 р. позивач здійснював реалізацію
товару, який належав Комітентові, від свого імені та за рахунок Комітента і
отримував за це комісійну винагороду. Цей факт підтверджується зазначеним
договором комісії №2К від 01.01.2006 р., додатковими угодами до зазначеного
договору комісії б/н від 01.04.2006 р., від 01.09.2006 р., від 18.01.2007 р.,
від 01.05.2007 р., від 26.12.2007 р., від 01.01.2008 р. та звітами Комісіонера,
що й не заперечується відповідачем. За виконання
послуг по реалізації товару і виконанню інших зобов'язань за договором комісії
№2К від 01.01.2006 р., Комітент виплачував Комісіонеру комісійну винагороду
відповідно п. 5.1. договору комісії №2К від 01.01.2006 р., з урахуванням змін,
внесених додатковими угодами, у наступних розмірах: за період з 01.01.2006 р.
по 31.03.2006 р. - 5% від обсягу реалізованої продукції, за період з 01.04.2006
р. по 30.08.2006 р. - 7% від обсягу реалізованої продукції, за період з
01.09.2006 р. по 17.01.2007 р. - 5% від обсягу реалізованої продукції, за
період з 18.01.2007 р. по 30.04.2007 р. - 3% від обсягу реалізованої продукції,
за період з 01.05.2007 р. по 31.12.2007 р. - 7% від обсягу реалізованої
продукції, з 01.01.2008 р. розмір винагороди дорівнює 1% від обсягу
реалізованої продукції, тобто виручка від надання (продажу) посередницьких
послуг позивачем складала у різний період часу відсоток від обсягу реалізованої
продукції Комітента. Розмір винагороди щомісячно узгоджувався Комітентом та
Комісіонером за договором комісії №2К від 01.01.2006 р. у звітах Комісіонера. Позивачем
комісійна винагорода утримувалась самостійно з грошових коштів, які надходили
до нього за договором поставки із третьою особою згідно п. 5.1. договору
комісії №2К від 01.01.2006 р. Згідно зі звітами
фізичної особи - підприємця платника єдиного податку ОСОБА_1обсяг виручки
позивача за 2006 р. склав 259869,00 грн., за 2007 р. - 395262,00 грн., за 2008
р. - 34995,00 грн., тобто обсяг виручки позивача від надання (реалізації)
посередницьких послуг не перевищував граничного обсягу виручки - 500 000,00
грн., передбаченого ст.1 Указу Президента Україна «Про спрощену систему
оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва». Згідно зі
ст. 1011 Цивільного кодексу України, за договором комісії одна сторона
(комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату
вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Договір комісії може бути укладений як на придбання, так і на продаж товару. При
цьому, комітент зобов'язаний забезпечити комісіонера всім необхідним для
виконання обов'язку перед третьою особою (ст. 1016 ЦКУ). В разі укладення
договору комісії на придбання товару, комітент повинен забезпечити комісіонера
- грошовими коштами для такого придбання, які перераховуються комісіонером
продавцям товару. В якості винагороди за здійснення посередницьких послуг за
договорами комісії комісіонер отримує від комітента комісійну плату, якою може
вільно розпоряджатись, так як вона є його власністю. Таким чином,
суд зазначає, що до складу виручки від
реалізації посередницьких послуг суб'єкта господарювання за договорами комісії
відносяться лише суми фактично отримані ним на розрахунковий рахунок або в касу
та які є його власністю, тобто комісійна винагорода. Всі інші
кошти, що надходять на власний рахунок комісіонера на виконання доручення
комітенту не є власністю такого суб'єкта малого підприємництва, оскільки
підлягають обов'язковій передачі третій особі і при визначенні суми виручки від
реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) для нарахування єдиного податку
вони не включаються до бази оподаткування, оскільки є транзитними. Суд
зазначає, що Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування,
обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» передбачає граничний
розмір виручки за товари, роботи, послуги здійснені самим суб'єктом
господарювання, тому при встановлені розміру виручки необхідно враховувати лише
кошти, які надійшли за товари, роботи, послуги, які надані самим платником єдиного
податку. Крім того,
суд вважає за необхідне зауважити на таке. Згідно з ч.
3 ст. 21 Закону України „Про комітети Верховної Ради України” комітети з
питань, віднесених до предметів їх відання, мають право надавати роз'яснення
щодо застосування положень законів України. Відповідно
до листа Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської
діяльності від 11.04.01р. № 06-10/206 у нормах Указу Президента України «Про
спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»
мова може йти лише про виручку від реалізації (продажу) продукції (товарів,
робіт, послуг), що належить суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній
особі за правом власності. Обсяг виручки суб'єкта підприємницької діяльності -
фізичної особи, який є платником єдиного податку згідно з Указом та здійснює
діяльність згідно з договорами комісії і виступає у цьому договорі
Комісіонером, складається з сум комісійної винагороди, отримуваної таким
комісіонером згідно з умовами договору комісії. У даному
випадку майно, яке знаходиться у Комісіонера на підставі договору комісії є
власністю комітента. Факт перерахування грошових коштів, які є власністю
комітента, підприємцем підтверджується виписками банку та не спростовується
відповідачем, оскільки Актом перевірки встановлено, що отримані кошти
перераховані комітенту. Суд вважає
за необхідне зазначити, що посилання відповідача на той факт, що позивачем на
розрахунковий рахунок вносились готівкові кошти з призначенням платежу «виручка
від реалізації за комісійний товар», або «плата за комісійний товар», або
«виторг за комісійний товар», а, тому, ці кошти є його виручкою, є
необґрунтованими з причини того, що у перевірений період позивач здійснював
реалізацію комісійного товару лише за одним договором комісії №2К від
01.01.2006 р. Крім того, готівкові кошти на розрахунковий рахунок вносились від
імені приватного підприємця ОСОБА_1та перераховувались ТОВ «ДІСС». Відповідно
до листів Державного комітету України з питань регуляторної політики та
підприємництва № 2-211/4273 вiд 01.11.2000р., № 5925 від 16.10.03р., № 2274 від
24.03.06р., № 2151 від 05.04.04р. № 9375 від 26.10.05р., № 2588 від 04.04.06р.
кошти, що надійшли транзитом на розрахунковий рахунок суб'єкта підприємницької
діяльності - фізичної особи, платника єдиного податку, не є власністю даного
суб'єкта, оскільки підлягають обов'язковому перерахуванню відповідній третій
особі, а тому ці кошти не є виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт,
послуг). Тобто такі кошти не можуть бути предметом оподаткування єдиним
податком. У склад виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у
даному випадку може бути врахована тільки сума комісійної винагороди. Такої ж
позиції дотримується у деяких своїх листах і Державна податкова адміністрація
України. Так,
відповідно до листа Державної податкової адміністрації України від 07.11.00р. №
14724/7/15-1317, оскільки кошти, які надходять на розрахунковий рахунок таких
платників єдиного податку (які здійснюють свою діяльність на підставі договорів
комісії) є транзитними і вони не мають права власності на такі кошти, то при
визначені суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) для
нарахування єдиного податку ці кошти не включаються до бази оподаткування. У листі ДПАУ
за № 1/2/15-1314 від 03.01.01р. у випадку, якщо суб'єкт підприємницької
діяльності, який знаходиться на єдиному податку здійснює свою діяльність на
підставі договорів комісії та інших цивільно-правових договорів і з врахуванням
того, що кошти, які надходять на розрахунковий рахунок підприємства, є
транзитними і воно не має права власності на такі кошти, то при визначені суми
виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) для нарахування
єдиного податку ці кошти не включаються до бази оподаткування. Згідно з п.
1. 31 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»
передбачено, що не вважається продажем операції з надання товарів в межах
договорів комісії, зберігання (відповідального зберігання), доручення, інших
цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на
такі товари. Зазначений порядок визначення обсягу виручки від реалізації
(продажу) продукції (товарів, робіт, послуг) однаковий для будь-якого
комісіонера - платника єдиного податку, оскільки у відповідності з принципами рівності
і недопущення будь - яких проявів податкової дискримінації, вказаними в ст. 3
Закону України «Про систему оподаткування», до суб'єктів господарювання
(юридичним і фізичним особам, включаючи нерезидентів) при визначенні обов'язків
по сплаті податків і зборів (обов'язкових платежів) повинен бути забезпечений
однаковий підхід. Відповідно
до п.п. 4.4.1 п.4.4 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” від
21.12.00р. №2181-ІІІ передбачено, що у разі коли норма закону чи іншого
нормативно - правового акту, виданого на підставі закону, або коли норми різних
законів чи різних нормативно - правових актів припускають неоднозначне
(множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих
органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника
податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника
податків. Суд
зазначає, що ні в Указі Президента України «Про спрощену систему оподаткування,
обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», ні в інших нормативних
актах ДПА України, які стосуються спрощеної системи оподаткування прямо не
зазначено яким чином визначається виручка від реалізації продукції (товарів,
робіт, послуг) для цілей оподаткування. Суд також
враховує той факт, що згідно довідки ТОВ «ДІСС» від 10.03.2009 р. за вих.
№10/03-09, цим товариством було нараховано в 2006 р. зобов'язань з податку на
додану вартість в розмірі 706097,45 грн. та валових доходів в розмірі
3530487,23 грн., в 2007 р. було
нараховано зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 1202759,99 грн.
валових доходів в розмірі 6226012,72 грн., в 1 півріччі 2008 р. нараховано
зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 774463,07 грн. та валових
доходів в розмірі 3872316,34 грн. Всі нараховані зобов'язання ТОВ «ДІСС»
сплачено до державного бюджету. Тобто, відповідачем неправомірно здійснено дії
щодо подвійного оподаткування одного й того ж доходу, а саме доходу від
реалізації (за вирахуванням комісійної винагороди) комісійного товару за
договором комісії №2К від 01.01.2006 р. Що
стосується того факту, що згідно зі звітами фізичної особи - підприємця
платника єдиного податку ОСОБА_1обсяг виручки позивача за 2007 р. - 395262,00
грн. Відповідно
до п. 4.7 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" (з
урахуванням змін і доповнень) у випадках, коли платник податку здійснює
діяльність з продажу товарів, отриманих у межах договорів комісії
(консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових
договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера)
здійснювати продаж товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі -
комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є
продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим Законом.
Датою збільшення податкових зобов'язань комісіонера є дата, визначена за
правилами, встановленими пунктом 7.3 цього Закону, а датою збільшення суми
податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на користь
комітента або надання останньому інших видів компенсації вартості зазначених
товарів. При цьому датою збільшення податкових зобов'язань комітента є дата
отримання коштів або інших видів компенсації вартості товарів від комісіонера. У разі якщо
комітент не зареєстрований як платник податку на додану вартість, то він не має
права оформлювати та видавати податкову накладну відповідно до п. 7.2 ст. 7
Закону, а тому у комісіонера в цьому випадку відсутнє право на податковий
кредит. Законом
України від 03.06.2005 р. N 2642-IV "Про внесення змін до деяких Законів
України" внесено зміни до Закону України "Про податок на додану
вартість", зокрема з підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону вилучено
слова "незалежно від того, який режим оподаткування використовує така
особа згідно із законодавством". Таким чином,
суб'єкти спрощеної системи оподаткування, обліку і звітності (юридичні особи,
що сплачують єдиний податок за ставкою 10 %, та фізичні особи) з дати набуття
чинності вказаним Законом незалежно від загальної суми від здійснення ними
операцій з поставки товарів та послуг отримали право не реєструватися в якості
платників ПДВ на підставі підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону. Відповідачем
не виконані приписи п. 2 ст. 72 КАС України і не доведена правомірність
висновків про необхідність включення сум по вищевказаним операціям до валового
доходу підприємця за період з 2006 р. по 2008 р. З
урахуванням викладеного, суд вважає, що висновки Акту перевірки є законодавчо
необґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення Вовчанської міжрайонної
державної податкової інспекції у Харківській області №НОМЕР_1 від 03.10.08р. на
суму податкового зобов'язання 61676,02 грн., №НОМЕР_2 від 03.10.08р. на суму
податкового зобов'язання 3330631,54 грн., №НОМЕР_3 від 09.12.2008р. на суму
податкового зобов'язання 665310,18 та рішення Вовчанської міжрайонної державної
податкової інспекції у Харківській області про застосування штрафних
(фінансових) санкцій №НОМЕР_4 від 03.10.2008р. на суму штрафних санкцій
67385845,20 грн. є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства
України. Судові
витрати підлягають стягненню у відповідності до вимог ст. 94 КАС України. Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167
Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний
адміністративний суд П О С Т А Н
О В И В: Адміністративний позов Фізичної особи -
піприємця ОСОБА_1до Вовчанської міжрайонної Державної податкової інспекції
Харківської області про визнання податкового повідомлення-рішення
недійсним - задовольнити у повному
обсязі Визнати нечинними податкові
повідомлення-рішення Вовчанської міжрайонної Державної податкової інспекції
Харківської області № НОМЕР_1 від 03.10.2008 року; № НОМЕР_2 від 03.10.2008
року; № НОМЕР_3 від 09.12.2008 року; рішення про застосування штрафних
(фінансових) санкцій № НОМЕР_4 від 03.10.2008 року. Стягнути з
Державного бюджету на користь Фізичної особи - піприємця ОСОБА_1(АДРЕСА_1, код.
НОМЕР_8) судові витрати в розмірі 3
(три) грн., 40 коп. Заява про
апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти
днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі
відповідно до статті 160 цього Кодексу -з дня складення в повному обсязі. Апеляційна
скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів
після подання заяви про апеляційне оскарження або у строк встановлений ч.5
ст.186 КАС України. Постанова набирає законної сили після
закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо було
подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у
строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після
закінчення цього строку. Повний текст постанови
виготовлено 27.03.2009 року Суддя Спірідонов М.О.
Часті запитання
Який тип судового документу № 4942347 ?
Документ № 4942347 це Постанова
Яка дата ухвалення судового документу № 4942347 ?
Дата ухвалення - 24.03.2009
Яка форма судочинства по судовому документу № 4942347 ?
Форма судочинства - Адміністративне
Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?
Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись
в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту.
Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.
В якому cуді було засідання по документу № 4942347 ?
У чому перевага платних тарифів?
У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22.
Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.
Дані про судове рішення № 4942347, Харківський окружний адміністративний суд
Судове рішення № 4942347, Харківський окружний адміністративний суд було прийнято 24.03.2009.
Форма судочинства - Адміністративне,
форма рішення - Постанова.
На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові відомості.
Судове рішення № 4942347 відноситься до справи № 31829/08/2070
Це рішення відноситься до справи № 31829/08/2070. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа:
Наша система забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.
Зареєструйтеся та перегляньте
більше інформації про
юридичну особу!
|
